Результати діяльності організації при різних рівнях формування внутрішніх і зовнішній ресурсів

Філософія самозбереження в стратегії підприємництва.

Між організацією і зовнішнім середовищем може бути або взаємозв'язок (успіх організації), або протиставлення (банкрутство організації).

Взаємодія створюється шляхом формування асоціацій, союзів і т.п., формування свого лобі в уряді або інших впливових організаціях для реалізації своїх корпоративних інтересів. Кожний керівник, звичайно, розуміє необхідність підвищувати стійкості своєї організації й робить це в силу своїх знань або професійно, або на рівні здорового глузду. При цьому результати можуть бути зовсім різні (табл.2.7).

Таблиця 2.7.

Рівень формування	Результат діяльності організації
внутрішніх ресурсів організації	зв'язків (ресурсів) із зовнішнім середовищем
Професійний	Професійний	Успіх
Професійний	Здоровий глузд	Банкрутство
Здоровий глузд	Професійний
Здоровий глузд	Здоровий глузд

Як показує практика, основна діяльність керівників нових організацій проходить поза їхніми організаціями, у зовнішньому середовищі, яке зустрічає керівника «по одежинці», обумовленою величиною статутного капіталу, величиною й структурою основних засобів, положенням на ринку, конкурентноспроможністю продукції і діловими зв'язками. Керівники багатьох ТОВ і ЗАТ мають невеликий статутний капітал у вигляді зношеного устаткування, неукомплектований склад основних засобів, орендовані приміщення, романтичні уявлення про конкурентну спроможність майбутніх виробів і нестабільні ділові зв'язки.

При роботі із зовнішнім середовищем можуть використовуватися чотири стратегії:

· пасивно-індивідуальна;

· пасивно-колективна;

· активно-індивідуальна;

· активно-колективна.

Пасивно-індивідуальна стратегія заснована на очікуванні партнерів та пропозицій для заповнення вільних ниш в діяльності сторонніх організацій. Ця стратегія передбачає проведення помірної рекламної компанії. В цьому випадку зовнішнє середовище не пред’являє серйозних потреб до параметрів організації.

Зовнішнє середовище по першій стратегії звужується до 1 – 2 організацій. Основна особливість стратегії – підприємницький ризик. Стратегія є плідною, коли підприємець, він же керівник, сприймає свій бізнес як пробу своїх ідей і можливостей. При цьому він повинен мати постійне джерело існування поза цією організацією. У випадку, коли ця стратегія використовується керівником в основній організації, то для колективу створюються непередбачені перспективи. Це звичайно призводить або до банкрутства й ліквідації організації, або до зміни стратегії.

Пасивно-колективна стратегія заснована на зацікавленості держави або якого-небудь суспільства в розвитку певної сфери виробництва товарів, послуг, інформації, знань у конкретній області. Ця стратегія є плідною для керівників, які можуть створити організацію під цю кампанію. При цьому керівники без яких-небудь витрат одержують із боку зовнішнього середовища добре розвинену інфраструктуру. Цю стратегію називають «іти в колії». Вона може забезпечити мінімальний ризик, середні доходи й час діяльності 3 – 5 років. Стратегія плідна для організацій, що працюють у сфері традиційних послуг при високому рівні ручної праці. Однак при крайній пасивності стратегії організація може перетворитися в «дійну корову» навколишнього середовища.

Активно-індивідуальна стратегія – це стратегія постійного пошуку фірмою своєї ніші в науці, технології й інформації. У результаті знаходження потрібної ніші в потрібний час керівник забезпечує стабілізацію й розвиток виробництва продукції. Дана стратегія є плідною для молодих активних керівників невеликих організацій.

Активно-колективна стратегія припускає створення керівником власної інфраструктури під власну організацію (організацію – лідер). Ця стратегія заснована на пошуку областей зацікавленості для створюваної їм інфраструктури. При цьому організація-лідер відіграє активну роль, а інфраструктура – пасивну.

Стратегія є плідною для керівників, які можуть у силу власних знань і природжених якостей створити свою інфраструктуру. Таких керівників називають зараз «нові росіяни». Робота із притягнутими організаціями вимагає від керівника, щоб стратегія цих установ сполучалася з активно-колективною стратегією організації - лідера. Це значить, що притягнуті організації повинні мати в основному пасивно-колективну, у крайньому випадку – пасивно-індивідуальну стратегію. В усі інших комбінаціях сумісності не буде.

Від стабільності організацій до стабільності суспільства – професійний результат реалізації закону самозбереження.

Дата добавления: 2014-10-31