Методи навчання

Знати

РОБОЧА ПРОГРАМА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

для студентів історичного факультету

спеціальності 6.040301 «Політологія»

Донецьк – 2014

ББК Ч11р30+Ю7р30+Ю8р30

УДК 168.522+17+130.2+111.852(073)

Укладачі:

Т. О. Андрєєва, д-р філос. наук, проф.,

М. В. Колінько, канд. філос. наук, доц.

Відп. за випуск:

зав. каф. філософії ДонНУ

Т. О. Андрєєва, д-р філос. наук, проф.

Робоча програма з навчальної дисципліни «Сучасна соціальна філософія» для студентів спеціальності «Політологія» (денна та заочна форма навчання) / Т. О. Андрєєва, М. В. Колінько. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – 22 с.

Робоча програма містить увесь теоретико-методичний пакет матеріалів, передбачених нормативними документами МОН України для забезпечення всіх форм навчальних занять у вищій школі, відповідно до вимог Болонського процесу і враховує фахову специфіку політологічної діяльності.

Для студентів спеціальності «Політологія» (денної та заочної форми навчання).

ÓАндрєєва Т. О., 2014

Ó Колінько М.В., 2014

Ó ДонНУ, 2014

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів – 3	Галузь знань 0301. Соціально-політичні науки	За вибором
Напрям підготовки 6.030104 «Політологія»
Модулів – 1	Спеціальність (професійне спрямування): «Політологія»	Рік підготовки:
Змістових модулів – 1	3-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання – загальне завдання – 4	Семестр
Загальна кількість годин – 108	1-й	1-й
Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 2 самостійної роботи студента – 4	Освітньо-кваліфікаційний рівень: Бакалавр	36 год
Практичні, семінарські
–
Лабораторні
–	–
Самостійна робота
72 год	6 год
Індивідуальні завдання: 0,12год
Вид контролю: залік

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та індивідуальної роботи становить

для денної форми навчання – 1: 2,

для заочної форми навчання – 2: 1.

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: формування системного теоретичного мислення й рефлексії сучасних соціальних процесів у студента-політолога.

Завдання визначаються необхідністю показати спадкоємність і виявити закономірності розвитку соціальної філософії, ознайомити студента з найбільш впливовими соціально-філософськими концепціями сучасності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

- історію формування предмета соціальної філософії, його специфіку та відмінність від інших дисциплін, проблематику та сучасний стан науки «Сучасна соціальна філософія»;

- основні соціально-філософські теорії, розглядаючи їх як методологію політологічного дослідження;

- основні механізми соціальної регуляції поведінки: суспільні ідеали, цінності, норми;

- що соціальна філософія є методологією наукового соціального пізнання, способом освоєння соціального простору та часу на основі універсальних принципів та законів;

- визначення поняття «соціальний процес», виділення основних видів процесів: диференціації, інтеграції, мобільності, соціального конфлікту;

вміти

- використовувати соціально-філософський підхід до явищ політики, історії, культури, техніки;

- сформувати уявлення про суспільство як складну систему соціального буття;

- коректно використовувати поняття та категорії соціально-філософського знання;

- вивчити розвиток соціально-філософських вчень і вміти їх зіставляти;

- визначати важливіші поняття філософської антропології (наприклад, «соціальна сутність людини»), пояснювати появу феномена особистості, охарактеризувати «людину політичну»;

- аналізувати конкретні процеси, особливо зміни міграційних потоків, формування нових економічних і політичних структур, зміни в системі цінностей та інше;

- ефективно використовувати та застосовувати соціально-філософське знання для розв’язання конкретних завдань політологічної діяльності.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Предмет, історія та сучасний стан соціально-філософського знання

Тема 1. Предмет та функції соціальної філософії

Соціальна філософія – розділ філософії, що розглядає суспільство як специфічну форму руху матерії. Категорія «соціальне».Специфіка суспільного відносно до природного, біологічного.

Об’єкт дослідження соціально-філософського знання: суспільство, соціальні спільноти та групи, людина як соціальний суб’єкт.

Закони функціонування та розвитку суспільства як цілісної системи – предмет соціальної філософії. Суб’єкти соціальної дії та соціальних відносин.

Методи дослідження соціальної філософії.

Специфіка функцій філософії під час дослідження соціальної реальності. Онтологічна, методологічна, гносеологічна, світоглядна, аксіологічна, прогностична, праксеологічна функції.

Місце соціальної філософії в системі гуманітарного знання.

Тема 2. Історія соціально-філософського знання

Становлення соціальної філософії. Уявлення про суспільство у Старо-давній Індії та Китаї (буддизм, конфуціанство).

Творчість Геродота і Фукідіда у Стародавній Греції. Соціально-філософські ідеї Сократа. Эпікур про свободу та щастя людини.

Проблеми соціально-історичного життя та ідеальної держави у філософії Платона та Аристотеля.

Концепції теологічного розуміння суспільства. Вчення Августина Блаженного «Про град божій» і «Град земний». Ідея природного походження суспільства у вченнях епохи Ренесансу та Нового часу. Гуманізм. Закономірності та рушійні сили суспільних змін (М. Макіавеллі: корисливі інтереси та бажання природи людини). Ідеї історичного коловороту, циклічності розвитку (Дж. Віко), географічного детермінизму у суспільстві (Ш. Монтеск’є), безмежного удосконалення знань (Ж. Кондорсе).

Суспільство як складна спільнота людей у концепціях Т. Гоббса, Д. Локка, П. Гассенді, Ж.-Ж. Руссо. Французькі матеріалісти XVIII ст. (Ж. Ламетрі, К. Гельвецій, П. Гольбах) про людину як продукт суспільного середовища.

Ідеї класичної німецької філософії як методології гуманітарного знання. Проблема досягнення всезагального правового громадянського стану, встановлення вічного миру між усіма державами у філософії І. Канта. Г. Гегель про закономірний рух історичного процесу. Марксистське вчення про матеріалістичне розуміння суспільства та його історію.

О. Конт – засновник позитивистської філософії. Соціологія як вчення про закони зв’язку та розвитку суспільних явищ. Науковий метод аналізу суспільства Е. Дюркгейма.

Проблеми психічного наслідування та його ролі у функціонуванні суспільства за теорією Г. Тарда.

Логіко-експериментальний метод дослідження і теорія елітВ. Парето. Соціальна філософія неокантіанців ( В. Віндельбанда та Г. Риккерта) як дослідження методів пізнання і тлумачення історичних подій, що складають культурне життя народів різних країн та історичних періодів.

Теорія свідомої дії М. Вебера.Цінність як «настанова тієї чи іншої історичної епохи». Концепція ідеальних типів. Релігійні концепції суспільного життя.

Тема 3. Соціально-філософські концепції ХХ ст.

Метод структурно-функціонального аналізу суспільства, теорія соціальної дії Т. Парсонса та функціоналізм Р. Мертона.

Феномени психіки, свідомості, несвідомого як домінуючі фактори суспільного розвитку у школах психологічного напряму. З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, Е. Фромм, Л. Уорд. Боротьба несвідомих інстинктів як головний фактор, що визначає поведінку людини. Сексуальна енергія як важливіша спонука. Інтуїтивізм А. Бергсона. Фрейдо-марксизм: В. Райх, Г. Маркузе.

Життєвий світ у феноменології Е. Гуссерля – культурно та історично обумовлений образ світу, яким він є у свідомості соціальної спільноти. Проблема зв’язку між суб’єктами в інтерсуб’єктивній інтерпретації. Типи історичності (наївно-міфологічний, політичний, професійний).

Ієрархія цінностей у філософській антропології М. Шелера. Філософія як екзистенційна можливість «прориву до реальності». Історичність фундаментальної онтології М. Гайдеггера. Проблема суб’єктивної соціальної реальності в екзистенційній аналітиці Dasein. Інтерпретація феномену техніки.

Екзистенціалізм про складні та актуальні проблеми абсурдного (відчуженого) суспільства та буття людини. Роль суспільства у самореалізації особистості. Комунікація як універсальна умова людського буття у концепції К. Ясперса. Відчуження індивіда в суспільстві у теорії Ж.-П. Сартра. Свобода та соціальна справедливість у концепції А. Камю.

Процеси інтеграції та диференціації у розвитку соціальної філософії XIX–ХХ ст.

Тема 4. Порівняльний аналіз соціальних концепцій проектів Модерну та Постмодерну

Модерн, модерність (від лат. modernus – сучасний) як інтегральна характеристика етапу розвитку европейського суспільства та культури. Сутнісна структура мислення Модерну: дискусія трьох мислительних стратегій (догматичної, скептичної і симптоматологічної), заснованих на специфічних типах фундаментальних очевидностей. Мислительні стратегії Модерну в філософії XVII–XX ст. як перспективи можливого ви­рішення провідних проблем соціальної філософії.

Порівняльний аналіз понять «модерн» і «постмодерн». Їх принципові розбіжності та певна спадкоємність. Наукова дискусія про модерн і постмодерн у працях Ю. Габермаса, Е. Гіденса, Ж.-Ф. Ліотара, Дж. Ваттімо, Р. Рорті та ін. Розрізнення понять «модерн», «модернізм», «постмодерн», «постмодернізм». Постмодернізм як етап розвитку постнекласичної філософії епохи постмодерну.

Роль проектів модерну та постмодерну у формуванні сучасної соціальної філософії. Характерні риси постмодерної методології у дослідженні суспільних явищ. Центральні поняття філософії постмодерну: симулякр, дискурс, реконструкція, ризома та їх роль у конструюванні соціальної реальності.

Ліберальні, неоліберальні та комунітарні цінності як ідеологічні настанови модерну та постмодерну. Постмодерна перспектива мислення.

Тема 5. Суспільство як система та процес

Загальні положення системного підходу. Визначення поняття системи. Системно-механістичні та системно-органістичні уявлення про суспільство. Синтезований підхід до суспільства у працях Ф. Тьонніса та Е. Дюркгейма. Суспільство в марксистській соціальній філософії.

Параметри соціальної системи в поняттях теорії систем: будова, функціонування, розвиток. Визначення суспільства, його характерні ознаки. Основні рівні системного підходу до суспільства (макро-, мезо- та мікрорівні). Поняття соціальних змін та їх рушійні сили. Різновиди соціальних змін, що відбуваються на різних рівнях суспільної системи. Еволюція та революція. Соціальна революція та реформи. Причини суспільного розвитку в різних філософських школах і соціологічних напрямах.

Тема 6. Типології суспільства

Принципи й підходи до вивчення суспільства. Методи дослідження суспільства. Типологізація та класифікація суспільств у сучасній соціальній філософії. Типи суспільного розвитку: лінійний, спіралевидний, циклічний.

Формаційний та типологічний підходи до виділення етапів розвитку й типів суспільств, їх доцільність та обмеженість. Спосіб виробництва як один із визначальних чинників історичного й соціокультурного процесу. Основні історичні типи виробництва.

Теорія технологічної детермінованості розвитку суспільства (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл, Т. Веблен, Р. Дарендорф, О. Тоффлер). Постіндустриальне суспільство та його соціально-онтологічні профілі: інформаційне суспільство, «суспільство спектаклю», «суспільство споживання», «суспільство ризику». Створення «нерепресивної цивілізації» у концепції Г. Маркузе.

Культурно-історична типологізація. Культурно-етнічна класифікація народів світу.

Тема 7. Форми суспільного буття

Різноманітність форм суспільного буття. Поняття соціальної спільноти та її різновиди.

Соціальні групи – основна форма соціальних спільнот. Види соціальних груп. Етнічні спільноти. Роль етносу і етнічних відносин у становленні, розвитку та функціонуванні суспільства. Сучасні проблеми міжнаціональних відносин та їх історичне коріння. Основні риси та етапи формування української нації.

Сім’я як соціальний інститут і мала соціальна група. Основні підходи до вивчення сім’ї (інтеракціоністський, еволюційний, структурно-функціональний, конфліктологічний, інституціональний).

Генеза сім’ї. Історичні форми і типи сім’ї. Специфічні та неспецифічні функції сім’ї. Життєвий цикл сім’ї та його стадії. Взаємодія сім’ї та суспільства як соціальна проблема. Сім’я в нових соціокультурних умовах: «візитні союзи», груповий шлюб, «серійна моногамія», полігамія, «консенсуальний шлюб» та ін. Шлюбні контракти як форма соціально-правової гарантії шлюбних стосунків. Проблема деінституціалізації сім’ї. Сучасна сім’я в Україні: стан, тенденції розвитку, перспективи.

Квазіспільноти. Характерні риси масових спільнот. Поняття маргінальності в текстах сучасної соціальної філософії.

Тема 8. Людина як соціальний суб’єкт

Особистість як предмет соціально-філософського дослідження. Історико-філософські уявлення про особистість.

Основні поняття і категорії соціально-філософської теорії особистості: людина, індивід, особистість, індивідуальність.

Двократне народження особистості (Ж.-Ж. Руссо). Свобода і обов’язок особистості у концепції І. Канта. Суще і належне в людині (Г. В. Ф. Гегель). Особистість як сукупність усіх суспільних відносин (К. Маркс).

Соціалізація як процес інтеграції індивіда в соціальну систему. Складові елементи соціалізації (адаптація, інтеріоризація). Поняття соціального характеру, його взаємозв’язок з соціокультурними умовами формування особистості. Теорії соціальних ролей.

Теорії розвитку особистості. Соціальна поведінка особистості. Типи пристосування індивідів до життєдіяльності суспільства. Девіантна поведінка особистості. Р. Мертон про типи поведінки в суспільстві: ритуалізм, ретретизм, інноваційна поведінка, конформізм. Проблема адаптації людини в перехідних суспільствах. Процес ресоціалізації.

Тема 9. Проблеми суспільно-історичної динаміки

Історія як процес діяльности людей. Поняття «філософія історії» (Ф. Вольтер). Розум і знання як джерело суспільного прогресу. І. Гердер: філософія історії як спеціалізована галузь знання, що досліджує загальні проблеми історії.

Природознавча історія та історія людства. Антична історіографія: Геродот, Фукидід, Аристотель, Теофраст, Пліній Старший. Протагор, Демокрит, Лукрецій Кар про розвиток суспільства.

Християнська філософська думка – ідея провіденціалізму. Десакралізація історії у добу Відродження.

Філософія історії XYIII–XIX ст.: проблема мети, рушійних сил і смислу історичного процесу. Вчення про прогрес. Ж.-А. Кондорсе: теорія прогресу як удосконалення розуму. Теорія Г. В. Ф. Гегеля (концепція «хитрощів розуму»). Утопічні теорії (А. Сен-Сімон, Ш. Фурьє, Р. Оуен). Теорія історичного матеріалізму.

Еволюціоністи (О. Конт, Г. Спенсер) про проблему соціального ладу.

К. Ясперс: історія як буття людини. Теорії циклічного розвитку історії: Полібій, Ж.-Б. Віко, О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. Сорокін, В. Дильтей.

Різноманітність та полярність філософських інтерпретацій історичного процесу у концепціях ХХ ст.

Рівні історії суспільства: всесвітня історія людства, історія держав, етносів та інших соціальних утворень мезорівня, історія малих соціальних утворень і біографії особистостей.Види історичної динаміки. Фіналізм історії.

Соціальний час як форма виміру історії. Субстанціальна та релятивна концепції часу. Від Хроноса до Кайроса у постмодерній інтерпретації соціального часу.

Тема 10. Філософія культури

Поняття культури та її визначення. Соціально-філософський підхід до вивчення культури, його специфіка. Основні сфери прояву людської культури та рівні її соціально-філософського дослідження. Центральні категорії філософії культури: соціокультурне буття, культурна реальність, система цінностей і норм, соціокультурні зразки поведінки (обряди, звичаї, традиції), соціокультурні уявлення, мова.

Методологічні настанови дослідження культури. Сінхронний, діахронний, типологічний, формаційний та інші методи розгляду культурних явищ. Конфліктологічна та солідаристська парадигми у вивченні культури.

Поняття культурної епохи. Палеоліт, мезоліт, неоліт, бронзовий, залізний віки – класифікація залежно від матеріалу й техніки виготовлення знарядь праці. Культура збирання й полювання, аграрна культура, науково-технічна культура – загальні етапи культурної еволюції, рівні використання природних ресурсів.

Історичні типи розвитку європейської культури. Аполонійська та діонісійська засади європейської культури у концепції Ф. Ніцше. Ідея циклічного розвитку культури (О. Шпенглер, А. Тойнбі, М. Данілевський, П. Сорокін).

Внутрішня структура культури та її форми. Загальнолюдська культура, субкультура, контркультура. Світова культура як феномен загальнолюдської єдності. Соціальні функції культури.

Поняття культурного регіону. Загальнометодологічні засади виділення культурних регіонів. Класифікація культур сучасного світу на підставі регіональної класифікації ЮНЕСКО. Взаємодія та взаємовплив культурних регіонів.

Народна, елітарна, масова культура. Традиції соціокультурного мислення в Україні. Основні напрями соціально-філософських, соціологічних і культурологічних досліджень українських вчених. Нова соціокультурна реальність постмодерного суспільства та її ознаки.

Тема 11. Філософія політики

Політика (грец. «поліс» – держава) як уміння керувати державою. Предмет філософії політики. Визначення сутності усіх політичних явищ у їх взаємозв’язку. Політика як багатомірне явище: особлива сфера діяльности індивідів і соціальних групп, що використовують владу у своїх цілях; система владних відносин; сфера діяльності, де стикаються інтереси власності, права, влади та ін.; регулювання і управління різними сферами суспільного життя за допомогою держави.

Політична влада як сутність політики. Політичні потреби та інтереси. Політичне життя. Суб’єкти політичної діяльности. Інститути політичного життя.

Політика як різновид діяльности.Політичні відносини. Особливості політичної культури. Взаємозв’язок політики та моралі.

Ядро політичної влади – державна влада. Держава у політичному житті. Ознаки держави. Форми державного правління: монархія, республіка (президентська, парламентська).

Державний устрій: унітарний, федеративний, конфедерація. Принципи правової держави. Політичні партії. Демократія як механізм згоди багатьох соціальних інтересів у суспільстві.

Тема 12. Проблеми філософії освіти

Філософія освіти як філософське осмислення сучасної системи передавання знань. Предмет філософії освіти – закономірності функціонування і розвитку сфери освіти у всіх її аспектах: ціннісно-цільових, системних, процесуальних, результативних.

Освіта як постійне становлення власне себе. Розуміння освіти як формування власного образу. Освіта як необхідний компонент соціалізації особистості.

Стосунки вчителя і ученика у західній та східній традиціях. Духовно-практичний та теоретичний способи передавання знання. Система виховання піфагорійців. Новаційний метод навчання Сократа. Концепція виховання Платона. Традиції вищої школи України (Київо-Могилянська академія, Київський університет).

Структура системи освіти. Значення дошкільного виховання. Упровадження нових форм освіти у загальноосвітній школі. Професіонально-технічна освіта. Елітарні форми освіти. Проблеми вищої школи.

Домінанти сучасної філософії освіти.

Тема 13. Філософські проблеми техніки

Техніка як соціальний феномен та історичне явище. Зміни у розвитку технікивідповідно до переміщення функцій від людини до техніки. Реміснича техніка: емпірично-рецептурний характер технології. Співвідношення утилітарно-прикладного та художнього у techne ремісника. Ремісник як соціальний тип та особистість.

Машинна техніка. Наука і виробництво. Новоєвропейська промислова революція. Взаємовідносини людини та техніки в умовах науково-технічного прогресу. Автоматична техніка.

Принципова зміна статусу людства на планеті у ХХ ст. Характерні риси технологічної свідомості. Семіотична техніка як комплекс, де людина створює й оперує знаковими системами. Системний та суперечливий характер впливу техніки на культуру.

«Технічна раціональність». Технократія як суспільне явище та теоретичний концепт. Філософія техніки як рефлексія технократичної свідомості (Е. Капп, Ф. Дессауер, М. Гайдеггер, Х. Ленк). Теорія влади «техната» Т. Веблена. «Мегамашина» Л. Мемфорда. Техноструктура Дж. Гелбрейта. Теорія «експертократії». Інформаційне суспільство (О. Тоффлер, М. Кастельс, Й. Масуда).

Загроза техногенної катастрофи. Феномен технофобії у сучасній культурі та його відображення у соціальній філософії. Алармізм. Інформаційна системотехнократія як віддзеркалення технофобії у світовому мистецтві.

Гуманізація техніки як глобальна проблема. Філософія техніки як філософія людини (Ж. Еллюль). Техніка у підпорядкуванні людському імперативу у працях Х. Сколімовські. Техніка як засіб людських цілей (К. Ясперс). Суспільна та наукова відповідальність перед викликами сучасної цивілізації.

Тема 14. Глобальні проблеми сучасності

Поняття глобальної проблеми. Актуальність глобальних проблем: (прискорення процесів суспільного розвитку; наукові революції другої половини ХХ ст. – нелінійна, вероятнісна, комп’ютерно-інформаційна, квантопольова; технократична ідеологія, що розглядає техніку як самоцінність).

Історико-філософські джерела ідеології глобалізму. Антропологічне ядро концепції глобалізму (створення такого образу світу, в якому людина сприймається як надприродна сутність).

Теорії модернізації (Ш. Айзенштадт та ін.). Глобалістський підхід у концепціях «постіндустріального» (Д. Белл, З. Бжезинський, Д. Гелбрейт, О. Тоффлер, Р. Коен та ін.) та «інформаційного» (Й. Масуда, М. Кастельс) суспільства, теоріях «глобалізму» (І. Валерстайн).

Класифікація глобальних проблем. Перша група – проблеми, які пов’язані із стосунками між великими соціальними спільнотами людства, групами держав, що мають спільні політичні, економічні та інші інтереси.

Друга група об’єднує проблеми, які породжені взаємодією суспільства та природи (забезпеченість енергією, паливом, сировиною, водою, екологічна проблема, завдання розумного освоєння Світового океану і космічного простору). Екологічна криза як загроза буттю. Робота В. Хьосле «Філософія і екологія». Праці представників комунікативної філософії: Г. Йонаса «Принцип відповідальности», К.-О. Апеля «Екологична криза як відзив дискурсивної етики», Д. Бьолера «In dubio contra projectum. Людина та природа у полі напруження між розумінням, конструюванням і відповідальністю».

Третя група глобальних проблем, що пов’язана з системою «індивід – суспільство». Проблеми охорони здоров’я, освіти, контролю за чисельністю населення. Філософсько-антропологічна інтерпретація глобалістики.

Тема 15. Гендер як соціальне явище

Поняття гендеру. Стать і гендер. Предмет та завдання гендерної філософії.

Патріархальна модель трактування чоловічої та жіночої поведінки. Чоловічій та жіночій стереотипи поведінки як стандарти, сформовані у процесі культурно-історичного розвитку, визначені суспільними поглядами та усвідомлені у процесі виховання. Символізм бінарних опозицій традиційного суспільства. Розділення приватного та публічного життя.

Гендерний дисплей у сучасному суспільстві. Емансипація як один з важливих якісних показників розвитку суспільства, його цивілізованості. Фемінність і маскулінність сучасної людини.

Протиріччя сучасної культури: унісекс, андрогінізм, сексуальні меншини.

Культурний захист і культурне визнання як прояви соціокультурного різноманіття і демократичної політики.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

л

п

лаб

інд

с.р.

Модуль 1.

Змістовий модуль 1. Предмет, історія і сучасний стан соціально-філософського знання

Тема 1. Предмет та функції соціальної філософії

Тема 2. Історія соціально-філософського знання

Тема 3. Соціально-філософські концепції ХХ ст.

Тема 4. Порівняльний аналіз соціальних концепцій проектів Модерну та Постмодерну

Тема 5. Суспільство як система та процес

Тема 6. Типології суспільства

Тема 7. Форми суспільного буття

Тема 8. Людина як соціальний суб’єкт

Тема 9. Проблеми суспільно-історичної динаміки

Тема10. Філософія культури

Тема 11. Філософія політики

Тема 12. Проблеми філософії освіти

Тема 13. Філософські проблеми техніки

Тема 14. Глобальні проблеми сучасності

Тема 15. Гендер як соціальне явище

Усього годин

5. Самостійна робота

Номер з/п	Назва теми	Кількість годин
	Предмет та функції соціальної філософії
	Становлення соціально-філософської думки в Стародавньої Греції
	Соціально-філософське вчення Платона
	Соціально-філософські концепції Просвітництва
	Порівняльний аналіз соціальних концепцій проектів Модерну та Постмодерну
	Суспільство як система та процес
	Сучасні соціальні концепції екзистенціалізму
	Соціальна філософія Франкфуртської школи
	Соціальна філософія в Росії ХХ ст.
	Сучасна соціальна філософія в Україні
	Типології суспільства
	Форми суспільного буття
	Людина як соціальний суб’єкт
	Проблеми суспільно-історичної динаміки
	Філософія культури
	Філософія політики
	Проблеми філософії освіти
	Філософські проблеми техніки
	Глобальні проблеми сучасності
	Гендер як соціальне явище
	Разом

6. Індивідуальні завдання (реферат)

1. Соціальна філософія М. Вебера про поведінку та діяльність людей.

2. Натовп та публіка як різновиди масових соціальних спільнот (Г. Тард, Г. Лебон).

3. Проблема свободи творчості та криза культури у філософії М. Бердяєва.

4. Проблема людини та соціального світу в українській філософії.

5. Концепція «виклика – відповіді» А. Тойнбі.

6. Цивілізаційна теорія О. Шпенглера.

7. «Нерепресивна цивілізація» Г. Маркузе.

8. «Зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона.

9. Семіотика як сучасна наука про знакові системи. Суспільство і комунікація.

10. Інтерпретація буття як людського буття у працях М. Гайдеггера.

11. Політична онтологія М. Гайдеггера.

12. Проблема відчуження та людської комунікації у філософії екзистенціалізма.

13. Філософія історії К. Ясперса.

14. Культура та суспільство у психоаналітичній концепції З. Фройда.

15. Поняття «архетип» та «колективне несвідоме» у філософії К. Юнга.

16. Способи адаптації людини та соціуму у працях Е. Фрома.

17. Проблеми семіотики у творчості Ф. де Соссюра.

18. Структурна антропологія К. Леві-Строса («Мислення дикунів»).

19. М. Фуко: археологія гуманітарних наук, концепт біовлади.

20. Проблема розуміння (герменевтичний круг) у герменевтичній традиції (М. Гайдеггер, Х.-Г. Гадамер).

21. Людина в умовах «граничної ситуації» у екзистенціалізмі.

22. Типи історичності та доля европейської культури в теорії Е. Гуссерля.

23. «Відкрите суспільство» К. Поппера.

24. Соціальні перспективи у концепції Г. Арендт.

25. Проблеми соціокультурної динаміки у концепції П. Сорокіна.

26. Теорія масової людини та культури (Х. Ортега-і-Гасет).

27. Теорія комунікативної раціональності Ю. Хабермаса.

28. Гендерні проблеми у філософії С. де Бовуар.

29. Етика відповідальності Г. Йонаса.

30. Соціальна концепція Ф. Фукуями.

31. Інтуітивізм А. Бергсона.

32. Ігрова концепція культури Й. Гейзінги.

33. Концепція дискурсу (М. Фуко, Ж. Делез, Ж. Ліотар – за вибором).

34. Симулякризація соціальної реальності та кінець соціального (Ж. Бодріяр).

35. Технократична концепція А. Тофлера.

36. Людство у теорії космізма Т. де Шардена.

37. Концепція «детериторізації» Ж. Делеза.

38. «Суспільство спектаклю» (Г. Дебор).

39. «Деконструкція» Ж. Дерріди як основа соціальної теорії постмодернізма.

Лекції; письмові та усні домашні завдання; ділова гра; консультації; самостійна робота студентів.

Дата добавления: 2014-11-06