Методологічні основи курсової роботи

Наукове дослідження має свої принципи, методи, техніку і технологію організації та проведення досліджень і оформлення їхніх результатів.

Головні принципи наукового дослідження – науковість, об'єктивність та етичність.

Науковість полягає в застосуванні єдиного або комбінації декількох теоретико-методологічних підходів, адекватності теорії, методів та статистичних процедур, ретельному аналізі фактів та врахуванні існуючих взаємозв'язків у процесі інтерпретації результатів і формулювання висновків. Адекватність дослідження – відповідність методу, що застосовується у процесі дослідження, явищу, яке вивчається. Об'єктивність психологічного дослідження означає, що психіку вивчають у єдності внутрішніх та зовнішніх умов.

Принцип об'єктивності виявляється в тому, що людину вивчають у процесі її діяльності з урахуванням впливу типових і нетипових ситуацій на підставі всебічного аналізу усіх, навіть суперечливих, фактів. Об'єктивність може бути дотримана лише за умови відсутності впливу застосованих методів та позиції дослідника на результати обстеження. Підтвердженням об'єктивності є тотожність результатів під час повторного дослідження та застосування різними дослідниками різних методів.

Етичність наукового дослідження полягає у дотриманні принципу “не нашкодь!”, урахуванні суспільних норм та морально-етичних поглядів досліджуваних, гарантії абсолютної та безумовної конфіденційності інформації, отриманої у процесі дослідження. Зокрема, у країнах Західної Європи та США на проведення психологічних досліджень необхідно отримати дозвіл спеціалізованих комітетів з етики.

Методи дослідження – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної проблеми. Формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. Один і той самий метод можуть застосовувати прихильники різних теоретичних напрямків. Відповідно до визнаних двох рівнів наукового дослідження – емпіричного й теоретичного – виокремлюють три групи методів дослідження: емпіричного дослідження, теоретичного дослідження та емпіричного та теоретичного рівнів.

До емпіричних методів дослідження належать:

Ø спостереження – систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта з певною визначеною метою;

Ø порівняння – з'ясування відмінностей або подібності, відшукування загального для двох або кількох об'єктів;

Ø вимірювання – визначення числового значення досліджуваної характеристики за допомогою одиниці вимірювань;

Ø експеримент – активне цілеспрямоване вивчення об'єкта у визначених умовах (природних або ж створених штучно), які необхідні для виявлення певних властивостей;

Ø опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування) – отримання інформації про різні аспекти та факти життя зі слів опитуваних;

Ø біографічний метод – вивчення життєвого шляху людини, впливу окремих подій на психологічні особливості, а також індивідуальної значущості певних подій;

Ø аналіз процесу та продуктів діяльності – вивчення результатів окремих видів та форм діяльності людини;

Ø тести – спеціалізовані методи психологічного дослідження з метою кількісної та якісної характеристики психологічних властивостей, психічних процесів і станів людини.

До методів, які застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях дослідження, належать:

Ø абстрагування – виділення (ототожнення або ізолювання) суттєвих рис, властивостей предмета з метою виділення певних аспектів;

Ø аналіз та синтез – розчленування цілого на складові та вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв'язку його частин;

Ø індукція та дедукція – перехід від окремого до загального у процесі формулювання висновків про особливості досліджуваного предмета загалом та застосування загальних положень під час аналізу окремого;

Ø моделювання – застосування систем, що замінюють об'єкт пізнання і є стосовно нього джерелом інформації; застосовування системи (моделі) є аналогами досліджуваних об'єктів з високим рівнем подібності та несуттєвими розбіжностями.

Ø До методів теоретичного дослідження належать:

Ø ідеалізація – конструювання неіснуючих об'єктів або моделей, які мають певні гіпотетичні властивості;

Ø аксіоматичний підхід – прийняття деяких тверджень без доведень;

Ø формалізація – вивчення об'єкта шляхом визначення його структури в символічній (знаковій) формі, що сприяє формуванню оптимальних моделей, однозначності й загальноприйнятності формулювань;

Ø системний підхід спрямований на дослідження зв'язків окремих аспектів, сторін чи частин як єдиного цілого та їх взаємовпливів;

Ø теорія будується на підставі результатів досліджень, упорядковує, систематизує отриману інформацію, формулює провідну загальну ідею щодо знань про певні явища.

Методологія й теорія відіграють провідну роль у науковому дослідженні, спираючись на теоретичні основи і одержані дані з вивченої проблеми, визначають шлях дослідження.

Виокремлюють чотири науково-дослідні складові будь-якого дослідницького підходу:

Ø саме досліджуване явище;

Ø теорія як система узгоджених принципів (положень), сформульованих для достовірного пояснення чи розуміння взаємопов'язаних явищ;

Ø методи отримання даних із визнанням впливу суб'єктивного досвіду;

Ø статистичні (чи інші) процедури, які застосовуються у процесі аналізу отриманих результатів.

Щоб успішно подолати труднощі теоретико-методологічного підходу, необхідно мобілізувати наявні знання і досвід участі в обговореннях та дискусіях на семінарах, які чітко демонструють неподільну єдність теорії, методу та процесу наукового дослідження.

1.2. Етапи процесу виконання курсової роботи

Логічна схема наукового дослідження наочно відображає його послідовність:

Ø мотивація;

Ø відшукання та формулювання проблеми;

Ø пошук теоретичної основи розв'язання проблеми;

Ø формулювання гіпотез;

Ø перевірка гіпотез;

Ø розв'язання проблеми (створення теорії).

Відповідно виконання курсової роботи можна поділити на такі етапи:

Ø Обрання та формулювання теми.

Ø Пошук літератури за темою, її аналіз, підготовка бібліографії.

Ø Складання особистого календарного плану роботи.

Ø Підготовка першого варіанта теоретичної частини:

а) обґрунтування актуальності обраної теми;

б) постановка мети і конкретних завдань дослідження;

в) визначення об'єкта й предмета дослідження;

г) вибір методів (методик) проведення дослідження.

Ø Проведення емпіричних досліджень. Опис процесу дослідження.

Ø Аналіз отриманих результатів дослідження.

Ø Формулювання висновків та оцінювання одержаних результатів.

Ø Підготовка тексту, технічне оформлення та подання роботи науковому керівникові. Доопрацювання тексту з урахуванням зауважень керівника. Подання остаточного варіанта роботи на кафедру.

Ø Підготовка до захисту.

Ø Захист.

Зазвичай, консультації наукового керівника необхідні на першому, четвертому та сьомому етапах: керівник допомагає у визначенні теми роботи, консультує щодо оптимізації понятійного та категоріального апарату, з питань опрацювання результатів досліджень, перевіряє виконання роботи загалом.

1.2.1. Обрання теми курсової роботи відбувається довільно: кафедра щороку до 1 жовтня формулює орієнтовний перелік тем курсових робіт, проте студент має право запропонувати і власну тематику, обґрунтувавши її доцільність. Теми курсових робіт затверджуються на засіданні кафедри до 15 листопада. Науковий керівник призначається за бажанням студента або ж за рішенням кафедри.

Обрання теми роботи є першим і надзвичайно важливим кроком, оскільки на тривалий час (як мінімум на час виконання курсової роботи) визначає спрямованість думок та інтересів кожного студента. Окрім того, під час обрання теми часто розглядається можливість продовження досліджень у подальших курсових чи дипломній роботі.

Обираючи тему, слід враховувати її актуальність та новизну, можливість проведення запланованих досліджень у конкретних реальних умовах за час, відведений на виконання роботи. Обрання теми визначається насамперед тим, чи може автор організувати дослідження: проаналізувати літературу з обраної проблеми, підібрати методики, знайти потрібну кількість досліджуваних і мотивувати їх. Необхідно ретельно проаналізувати, що потрібно для дослідження за обраною темою, та чи реально виконати роботу в запланований термін. Непродуманість часових можливостей та можливостей пошуку досліджуваних часто є перешкодою для своєчасного виконання курсової роботи.

Формулювання теми відображає предмет роботи і відіграє важливу роль під час вибору теорії та методу, тож повинно бути конкретним. Назва має бути інформативною, лаконічною, відображати суть досліджуваної проблеми, містити об'єкт і предмет дослідження, вказувати на мету та завершеність досліджень. Не бажано формулювати назву “Деякі питання…”, “Дослідження деяких аспектів….”, “До питання….”: надмір узагальнені формулювання ніскільки не відображають суті проблеми. Зразок заяви про затвердження теми курсової роботи наведено у додатку А.

1.2.2. Пошук літератури за темою є досить кропіткою справою, оскільки визначає ступінь інформованості в досліджуваній галузі. Зазвичай, обрання теми дослідження відбувається тоді, коли студент уже має певні знання у певній галузі дослідження. Пошук повинен охоплювати як літературу попередніх років, так і публікації періодичних видань останніх років. Пошук у мережі Інтернет дає змогу отримати найновішу інформацію про стан вивченості проблеми та про головні останні напрямки сучасних досліджень. Під час пошуку й аналізу літературних джерел слід заздалегідь потурбуватися про підготовку бібліографії та про коректність посилань у процесі написання роботи. Тому, роблячи виписки, слід зазначати дані про літературні джерела. Доцільно із самого початку готувати список використаних джерел згідно з вимогами до його оформлення на окремих аркушах паперу, записуючи прізвище автора, назву книги, рік видання та сторінку: це полегшує процес написання й оформлення роботи і гарантує коректність посилань.

1.2.3. Складання власного календарного плану роботи сприяє своєчасності і якості її виконання, дає змогу уникнути ситуації “браку останньої ночі” перед поданням роботи, а отже, і зайвих переживань. Доцільно скласти план роботи із зазначеними термінами виконання головних етапів (див. додаток Б).

1.2.4. Підготовка до захисту та захист є логічним завершенням виконання курсової роботи.

Курсову роботу за рішенням кафедри студент захищає на публічному захисті. Оцінка курсової роботи виставляється як диференційований залік.

2. Як оформити курсову роботу *

2.1. Композиція курсової роботи

Композиція й оформлення курсової роботи є не лише зовнішніми елементами та додатковими вимогами до роботи. Логіка композиції та оформлення дає змогу оптимально структурувати матеріал і найліпше донести ідею дослідження та його результати і висновки до читача.

Традиційно курсова робота повинна мати:

Титульний аркуш.

Зміст.

Вступ.

Основну частину.

Висновки.

Список літератури.

Додатки.

2.1.1. На титульному аркуші зазначають (див. додаток В):

Ø назву навчального закладу;

Ø тему курсової роботи;

Ø прізвище, ім'я, по батькові автора;

Ø посаду, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника;

Ø місто і рік.

2.1.2. Зміст подають на початку роботи: назви та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів курсової роботи, висновків, списку літератури та додатків. У випадку комп'ютерного набору тексту зміст зручно оформляти у вигляді таблиці з двох стовпчиків, один із яких містить назви розділів, підрозділів, а інший – нумерацію сторінок; зовнішні межі (рамки) таблиці не відображають.

2.1.3. У вступі розкривають актуальність і ступінь вивчення досліджуваної проблеми, аргументують доцільність проведення досліджень. Вступ містить загальну характеристику роботи за такими елементами: актуальність теми, мета і завдання дослідження, гіпотеза дослідження, його об'єкт і предмет, перелік використаних методик, опис групи досліджуваних.

Актуальність теми – обґрунтування актуальності досліджуваної проблеми, її соціальної, соціально-економічної значущості.

Мета як запланований результат відображає спрямованість досліджень і за змістом відповідає темі роботи. Формулюючи мету, не варто писати “Вивчення…”, “Дослідження…”, оскільки ці слова відповідають засобу досягнення мети, а не самій меті.

Гіпотеза дослідження – основне припущення щодо очікуваних результатів роботи. Результати досліджень можуть підтверджувати сформульовану гіпотезу, підтверджувати її частково або спростовувати висунуте припущення. Те, що висунута гіпотеза (або гіпотези) не підтвердилися результатами дослідження не вважається помилкою курсової роботи!

Об'єкт – явище або процес, які обрано для вивчення.

Предмет міститься в межах об'єкта, це – певна частина чи аспект об'єкта, які безпосередньо досліджуються.

Смислова точність і лаконічність є головними вимогами до формулювання мети, гіпотези, об'єкта та предмета дослідження. Слід пам'ятати, що назва теми повинна відповідати меті роботи, містити предмет.

2.1.4. Основна частина містить:

Ø огляд літератури з досліджуваної проблеми;

Ø виклад методологічного підходу;

Ø опис головних методів досліджень, організації або ходу експерименту;

Ø опис отриманих результатів досліджень;

Ø аналіз отриманих результатів.

Основна частина складається з кількох розділів.

У першому розділі подають огляд літератури з досліджуваної проблеми. Кожен розділ повинен мати назву. Студенти, які вперше пишуть курсову роботу, часто прагнуть назвати цей розділ, що містить огляд літератури, “Теоретична частина”. І хоча цей розділ справді є теоретичним, необхідно сформулювати його назву, яка б відображала суть того, про що йдеться. Теоретична частина може містити два розділи, якщо це доцільно в структурі роботи. Розділ може мати підрозділи, які також мають свої назви. Структурування роботи на розділи, підрозділи, пункти сприяє послідовності викладу інформації. Дотримуючись принципів послідовного та цілісного викладу наукових матеріалів, слід стисло й лаконічно висвітлити ступінь дослідження проблеми в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі, зазначивши ті питання чи аспекти проблеми, які необхідно вивчити. Дотримуючись принципів наукової етики, необхідно перевірити відповідність посилань і цитувань. У процесі написання необхідно стежити за коректністю цитувань. У разі прямого цитування, коли дослівно наводиться частина тексту певного джерела, цитований текст подається в лапках; посилання на джерело зазначають відразу після закриття лапок у квадратних дужках, вказавши після коми сторінки, на яких міститься цитата (наприклад: [5, с. 221]). Непряме цитування (одна або декілька думок викладаються власними словами, відображаючи головну інформацію близько до цитованого оригінального тексту) супроводжується посиланням на джерело без позначення сторінок (наприклад: [5]). Не можна вихоплювати цитату з контексту, спотворюючи чужий текст. Необхідно, щоб цитата логічно поєднувалася з авторським текстом. Недоцільно перевантажувати текст цитатами. Не варто цитатою завершувати параграф або розділ.

У другому розділі описують власне емпіричні чи експериментальні дослідження та їхні результати. Другий розділ також повинен мати назву. Помилкою є назва розділу “Практична частина”, як інколи можна побачити в курсових роботах. Розділ може містити підрозділи й пункти. Підрозділи називають. Пункти повинні мати назви. Подають детальний опис досліджуваної групи (вибірки), обґрунтування застосування методик дослідження та окремих методів, які застосовувалися у процесі роботи, наводять детальний опис експерименту із розглядом його етапів та їхньої послідовності. Широковідомі методики не потребують детального опису, а опитувальники чи анкети, які адаптує автор курсової роботи, повинні бути подані в додатках.

Конфіденційність даних про стан психічного здоров'я особи гарантується ст. 6 Закону України про психіатричну допомогу*, згідно з якою “медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням… стало відомо… про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя, не конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи… має сама особа. За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров'я цієї особи… можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, … проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі. …Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я особи та про надання їй психіатричної допомоги”.

У процесі проведення психологічних досліджень і написання наукової дослідної роботи слід чітко дотримуватися етичності та конфіденційності як провідних стрижневих принципів психологічного дослідження. Категорично неприпустимо називати прізвища досліджуваних осіб під час обговорення результатів чи наводити їх у таблицях із результатами досліджень, а також подавати будь-яку інформацію, на підставі якої можна ідентифікувати досліджуваних.

Результати досліджень наводять у зведених таблицях. Ці таблиці слід подати у додатках. Студент має бути готовий показати заповнені бланки опитування із результатами власного дослідження на вимогу наукового керівника чи комісії. Таблиці мають бути зрозумілими читачам, назви змінних в таблицях слід вказувати так, щоб читач міг розуміти, про що йдеться: уявіть собі, з яким задоволенням Ви б розбиралися в кореляційних зв'язках змінних А1, Var12, FG-FG та ЯЩ, чи виявили б, що рівень ГАВ достовірно вищий, аніж рівень МЯУ. Детальний опис інформації, яку подано в такій таблиці (позначення змінних та методик, за допомогою яких було отримано ці показники), дає можливість навіть через кілька років, у разі потреби, використати результати власних досліджень у своїй подальшій роботі. Таблиці заповнюють із застосуванням комп'ютерних програм Excel, SPSS, Statistica тощо.

Опис дослідження повинен цілком і повністю відображати емпіричне дослідження (або експеримент), яке було проведено.

Основна частина роботи – це аналіз отриманих у процесі дослідження результатів. За обсягом ця частина становить 60 % на першому році навчання, 50% курсової роботи на третьому році навчання та 60% – на четвертому році навчання.

Емпіричні матеріали подають у зведеній таблиці в додатках.

Аналіз отриманих результатів виконують по можливості із застосуванням методів статистичного опрацювання результатів, які обираються відповідно до мети, завдань і специфіки дослідження. Якщо неможливо застосувати засоби статистики, виконують змістовний аналіз даних.

Кожний розділ починають з нової сторінки. Назви розділів друкують великими буквами жирним шрифтом посередині рядка, крапку після номера розділу і назви розділу не ставлять.

Наприклад:

1. Як написати курсову роботу

Зміст, Вступ, Висновки, Список використаних джерел як назви складових частин роботи друкують посередині рядка, не нумерують, крапку в кінці назви не ставлять.

Заголовки і підзаголовки виділяють від основного тексту зверху і знизу трьома інтервалами.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, наприклад, перший підрозділ другого розділу.

Наприклад:

2.1. Композиція курсової роботи

Після номера підрозділу ставлять крапку; назву підрозділу друкують у тому самому рядку; у кінці назви підрозділу крапку не ставлять. Назви підрозділів друкують посередині рядка.

Наприклад:

1.3.2.

Нумерацію і заголовки пунктів друкують у рядку основного тексту з абзацного відступу. Пункт може не мати назви.

2.1.5. У висновках коротко формулюють результати, отримані у процесі роботи, викладають головні наукові та практичні результати досліджень, аргументуючи кількісними та якісними показниками, зазначають, наскільки підтвердилися робочі гіпотези. Висновки повинні інформувати про досягнення мети дослідження і виконання конкретних поставлених завдань.

Завершальну частину роботи називають “Висновки” або “Висновки та рекомендації”.

2.1.6. Список використаних джерел подають за алфавітним принципом: український алфавіт береться за основу для подання літератури, написаної кирилицею, англійський – для літератури латинських абеток.

Підрозділ може містити пункти. Нумерація пунктів аналогічна до нумерації підрозділів, наприклад, другий пункт третього підрозділу першого розділу.

У тексті посилання позначається цифрою у квадратних дужках відповідно до номера джерела у списку використаних джерел, наприклад [5] чи [35; 123]. Якщо в тексті вжито цитату, необхідно, окрім посилання на літературне джерело, зазначити сторінку, наприклад [123, c. 24]. Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел наведено у додатку Д.

2.1.7. Додатки курсової роботи містять:

Ø результати досліджень;

Ø таблиці проміжних цифрових даних та інші таблиці;

Ø інструкції щодо проведення дослідження;

Ø інструкції та методики, застосовані в процесі виконання роботи;

Ø сценарії тренінгів;

Ø ілюстрації тощо.

Дата добавления: 2014-11-06