Слайд 9

Слайд 7

Слайд 6

Слайд 5

Одна людина викидає 250-300 тонн сміття в рік. 6% з яких переробка все інше на сміттєспалювання або полігон. Ми хочемо розповісти про один з методів знешкодження сміття як спалювання.

Читати з дошки!!!

Масове спалювання сміття на спеціальних заводах застосовувалося періодично, починаючи з 1870-х років, як метод знищення відходів. Хоча сміттєспалювальні печі значно зменшили об'єм сміття, від жителів міст надходили скарги про кіптяву і сморід, що розповсюджувалися цими заводами. Більшість сміттєспалювальних заводів, поширених в американських містах в 30-х роках ХХ століття, пізніше було закрито.

Поширення руху з метою контролю зростаючої кількості сміття на закритих звалищах спричинило відновлення інтересу до позбування сміття шляхом спалювання. Недоліками цих заводів є потрапляння в атмосферу отруйних випарів, дуже дороге будівництво і експлуатація, а також надзвичайно небезпечний токсичний попіл.

Перший у світі сміттєспалювальний завод був побудований в 1874 році у місті Нотінгем (Англія). Згодом подібні заводи зводять у США, Німеччині та в інших розвинених країнах. Масове будівництво таких заводів

припадає на XX століття.

Слайд 8

В Токіо діють 22 заводи. У Канаді працюють 17 сміттєспалювальних заводів, у США — 168, в Японії — 1900, у Франції — 170, у Швейцарії та Англії — по 30, у Німеччині — 73, в Італії — 94, у Данії — 38.

В Україні сміттєспалювальних заводів 4,діє з яких всього 2. В Європі-367.

Ще за часів Радянського Союзу, у 1990 році, був запроваждений мораторій на будівництво сміттєспалювальних заводів. Основна причина цього рішення -- неможливість забезпечити контроль за викидами в атмосферу. Адже, щоб зробити один раз проби на діоксин, тобто перевірити, що насправді виходить з труби заводу, потрібно витратити більше 1000 доларів США. Жоден державний орган не може собі цього дозволити.

За останні 10 років не відомо жодного випадку будівництва в Європі сміттєспалювального заводу, а багато старі ССЗ закриті, оскільки по викидах вони не задовольняють вимогам норм ЄЕС. Важливо відзначити, що в розвинених країнах спалюють далеко не все підряд, а лише те, що залишається після сортування та утилізації. Тільки малі країни (Данія, Швейцарія, Голландія), де зовсім немає місць для поховання, продовжують використовувати цю технологію знищення побутових відходів,
але при цьому вони витрачають величезні кошти на очищення газів, що відходять від діоксинів або
використовують сучасні технології спалювання, щоб вони не утворювалися. Однак слід уточнити, що і в цих країнах спалюють тільки ті відходи, з яких вже обрана частина корисних фракцій.

Дата добавления: 2014-11-06