Слайд 11

Слайд 10

В Японії спалюють спалюють три чверті всього побутового сміття, і димить величезне число заводів (1900), правда, добре оснащених. Однак, досвід японців для нас практично не придатний. Це - острівна країна, і за будь-якої розі вітрів всі відлітає у відкритий океан, вільної ж для поховання землі практично немає. І, звичайно, у японців не вважається за сміття те, що можна відразу витягти

і з вигодою переробити в що має попит продукт.В Україні постійно діє лише київський сміттєспалювальний завод «Енергія», хоч у 80-х їх було побудовано чотири — окрім столиці, ще у Харкові, Сімферополі, Дніпропетровську (останній запускається епізодично і з великими перебоями).

У нас на Україні діє постійно один завод «Енергія» на Київщині і відноситься до першого-другого поколінь подібних підприємств. Для порівняння: у Європі працюють ССЗ шостого-сьомого поколінь. Завод спалює 500 тонн на день, відповідно, порядку 150-170 тис. тонн на рік (причому, наші потужності дозволяють ці показники подвоїти). Ще трохи везуть на «Полігон №5» у район села Великі Димитровичі (єдине офіційно дозволене і обладнане сміттєзвалище для Києва. Ну, а решта — куди прийдеться.

4 тис. 188 тонн на рік шкідливих речовин «Енергія» викидає в атмосферу. Це значно менше, ніж будь-яка теплова електростанція, яка працює в Україні, і менше, ніж дозволені гранично допустимі нормативи.

Завод, спалюючи відходи, виробляє електроенергію і тепло (гаряча вода, пара). Зараз для власних потреб використовується порядку 10%, ще трохи більше 30% йде на опалення будинків та установ, розташованих за 1,5 км від заводу.

Слайд 12-13 Сьогодні законодавство 15 країн містить часткову заборону на спалювання відходів, а законодавство Філіппін повністю забороняє спалювання ТПВ. Міжнародне законодавство також впливає на згортання діяльності сміттєспалювальних заводів, тому що сміттєспалювання суперечить трьом основним принципам міжнародних угод: перестороги, запобігання та обмеження транскордонних ефектів.

Результатом спалювання є шлаки (шлами), дим із летючою золою та енергія у вигляді тепла.

Шлаки являють собою сипучу речовину чорного кольору - це незгорілі рештки відходів, до складу яких входять поліароматичні вуглеводні (ПАВ), діоксини, інші органічні токсиканти та важкі метали.). Об’єм шлаку складає приблизно третину від вихідного об’єму відходів. Зазвичай шлаки захоронюють на полігонах, бажано з непроникним дном. Існують також пропозиції щодо їх використання в будівельній промисловості. Робляться спроби примішувати шлаки в дорожні покриття, бетонні блоки (звідси – термін «шлакобетон»), бордюрні камені і навіть виготовляти з них шлаковату для утеплення будівель. Доцільність цих експериментів лишається сумнівною, оскільки безпечність таких матеріалів досі не доведено.

Дим, що виділяється при згорянні сміття, містить дрібний попіл та гази. Ці речовини називають Продуктами Неповного Згоряння (ПНЗ). Це ароматичні вуглеводні та їх хлоровані похідні, феноли та хлорфеноли, бром- та азот заміщені речовини, і, нарешті, поліхлоровані дибензодіоксини (ПХДД), -фурани (ПХДФ) та -біфеніли(ПХБ). Останні формують групу сумнозвісних діоксинів, відомих своєю канцерогенною дією. до складу летючого попелу входять мідь, кадмій та ртуть. Для зменшення викидів цих шкідливих речовин в повітря на заводах використовують хімічні та механічні прийоми, зокрема встановлюють різноманітні фільтри. Оскільки попіл являє собою речовину, ще токсичнішу за шлаки, поводження з ним вимагає особливої обережності. В ідеалі, його слід ізолювати від навколишнього середовища, наприклад, в спеціальному могильнику. Тут уже піднімається питання спорудження цих сховищ, їх вартості та надійності. В Україні попіл сміттєспалювальних заводів скидається на ті ж відкриті полігони, що і звичайне сміття. Для того, щоб ТПВ краще горіли, на заводах використовують природний газ або формують спеціальні паливні брикети із додаванням горючих речовин. Оскільки при такому спалювання виділяється велика кількість тепла, його можна вловлювати і використовувати для енергетичних потреб підприємства чи на продаж. Це дозволяє компенсувати затрати на спалювання відходів. Прихильники сміттєспалювання використовують цей пункт як аргумент на користь будівництва подібних підприємств, називаючи їх навіть джерелом отримання «екологічно чистої» енергії.

Дата добавления: 2014-11-06