Психологічні особливості людини, яка вживає алкоголь

Учені провели безліч досліджень, намагаючись виявити риси характеру, що призводять до формування алкоголізму. Передбачалося виявити так звану алкогольну особистість, тобто тип людей, яким на роду написано стати алкоголіками. Однак переконливих даних на користь існування специфічної алкогольної особи отримано не було. Виявилося, що алкоголем зловживають як холерики, так і флегматики, як сангвініки, так і меланхоліки, високоосвічені і малограмотні, талановиті і недалекі, психічно здорові і душевнохворі. Чітко простежувалася інша закономірність, а саме - однотипний вплив алкоголю на особистість.

Людям, які зловживають алкоголем, притаманні певні психологічні особливості, що утруднюють позбавлення від алкогольної залежності. Зупинимося на головних із них:

1. Неадекватне ставлення до хвороби, що проявляється у трьох варіантах:

а) анозогнозія - повне заперечення хвороби. Це найважчий випадок. Навколишнім все зрозуміло, тільки сам алкоголік вперто повторює, що в житті у нього все гаразд і алкоголь йому ніяк не заважає. Цей діагноз звучить суворим вироком і означає, що при такому ставленні до ситуації шансів кинути пити немає. Щоб перемогти алкогольну залежність спочатку потрібно позбутися анозогнозіі, тобто звільнитися від ілюзій і хибних уявлень. Необхідно набратися сміливості біле називати білим, а чорне - чорним. Потрібно навчитися бути чесним хоча б перед самим собою;

б) недооцінка важкості хвороби. В тій чи іншій мірі недооцінка властива більшості алкоголіків. Людина частково погоджується, що складнощі з алкоголем у неї бувають, але вважає, що справи йдуть не настільки погано, щоб повністю відмовлятися від алкоголю. Алкоголік робить спроби перейти на більш легкі напої і контролювати дозу, залишаючись безпідставно переконаним, що у разі потреби йому в будь-який момент не важко перестати пити. Як визначити, пора кидати пити або момент ще не настав? Якщо є сумніви, краще за все в цьому питанні покластися на родичів: з боку видніше, вони об'єктивніше оцінюють ситуацію. Якщо близькі люди впевнені, що давно пора, то краще за все не втрачати час;

в) переоцінка тяжкості хвороби. Цей стан, у порівнянні з анозогнозією і недооцінкою, зустрічається рідко. Людина демонстративно заявляє, що вона – алкоголік, але її хвороба настільки важка, що вилікуватися неможливо.

2. Егоцентризм. Ті, хто зловживають спиртним, нагадують маленьких розбещених дітей. І ті й інші не розуміють, що поряд з ними знаходяться теж люди, які мають право на власні погляди та переконання, свій внутрішній світ, нарешті, право бути щасливими. Неминучий конфлікт з близькими родичами, що намагаються урезонити питущу людину, веде до ще більшого відчуження. Алкоголік переконаний, що він сам собі голова і родичі йому не указ. Емоційний розрив з близькими людьми в підсумку обертається повною ізоляцією того, хто п'є, і тужливою самотою. Фізично алкоголік може залишатися серед людей, а психологічно - самотній настільки, що час від часу готовий накласти на себе руки. Налагодити стосунки з родичами, навчитися їх слухати і розуміти - один з перших кроків, який належить зробити на шляху позбавлення від алкоголізму.

3. Непослідовність і роздвоєння особистості. У тих людей, що п'ють, непослідовність особливо помітна, у них дійсно сім п'ятниць на тиждень. У алкоголіків вкрай нестійка самооцінка, що залежить цілком від давності вживання спиртного. На одному полюсі зустрічаються ідеї величі в стані сп'яніння, на іншому, всього лише через кілька годин, - самоприниження із суїцидальними думками у стані похмілля. Непослідовність у алкоголіків часто досягає ступеня роздвоєння особистості. У цьому випадку в емоційно-вольовій сфері людини співіснують дві протиборчі сили, назвемо їх «наркоманічне Я» і «розсудливе Я». Боротьба між ними може бути явною і усвідомлюваною, коли, наприклад, «наркоманічне Я» наполегливо умовляє: «Випий!», а «розсудливе Я» одночасно зупиняє: «Не пий!».

4. Інертність. Люди, що зловживають алкоголем, не замислюючись, пливуть за течією, втрачаючи рік за роком. У багатьох організм вже давно просто фізично не переносить спиртне, а вони все як і раніше намагаються запхнути в себе ще і ще. Навіть якщо настає прозріння, перехід від слів до справи затягується на неприпустимо довгий час. Люди, які досягають успіхів у житті, не можуть собі дозволити витрачати час. Багато тих, хто п'ють, живуть з ілюзією, що зможуть кинути пити в будь-який момент, тому поспішати з цим не слід. Але після кількох незграбних, непідготовлених спроб кинути пити у них різко змінюється оцінка ситуації, з'являється гнітюче почуття, що вже занадто пізно починати нове життя. Вони відчувають наростаюче відчуття приреченості, безвиході і, буває, чекають смерті, як спасіння. Якщо людина хоче жити, рано чи пізно все одно доведеться кидати пити. Як-небудь, по-іншому, вирішити алкогольні проблеми неможливо. Фатальна помилка тих, хто п'є, полягає в непохитній впевненості, що якщо кинути пити, то життя стане ще гіршим.

Дата добавления: 2014-11-25