Класифікація та основні групи наркотичних речовин

Існують декілька класифікацій наркотичних речовин:

1. За походженням. До складу чистих (не синтетичних) опіатів входять такі засоби, як морфій і кодеїн. Героїн, напівсинтетичний наркотик, відноситься до групи опіатів.

2. За впливом. В одну групу попадають речовини зі схожими діями на організм. Наприклад, як марихуана, так і атропін викликають частішання пульсу і сухість у роті. Тому марихуану називають атропіноподібним наркотиком.

3. За терапевтичним використанням. Головним є те, для зміни яких процесів в організмі використовується конкретна речовина.

4. За частиною організму, на яку діє наркотик. Наприклад, кокаїн – стимулятор, тому що справляє на центральну нервову систему збудливу дію. Така класифікація не цілком підходить для наркотиків, що впливають на різні органи. Крім того, різні за хімічною побудовою і способом дії наркотики можуть впливати на одну й ту саму частину організму.

5. За хімічною побудовою. Наприклад, барбітурати – синтетичні засоби, отримані на основі барбітурової кислоти і розрізняються реагуючими з нею речовинами.

6. За механізмом впливу. Враховується характер та особливості впливу хімічної речовини на організм людини.

Виділяється 6 основних груп наркотиків:

1. Препарати опію (опіати) - натуральні (героїн, кодеїн) і синтетичні (наприклад, промедол). Опіати зазвичай використовують ін'єкційно.

2. Гіпнотики (в основному барбітурати). Мають зворотну дію: збуджують замість того, щоб заспокоїти. Характерно, що при скасуванні цього препарату, часто виникає судомний синдром, наприклад, з наркоманами, які потрапили до в'язниці. Гіпнотики часто формують так звані барбітуратові енцелопатіі. При повторному застосуванні барбітуратів знижується кмітливість, погіршується пам'ять, гострота інтелекту, що часто не відновлюється після позбавлення від залежності - на відміну від опіатів.
3. Седативні засоби (снодійні) при зміненій толерантності викликають почуття ейфорії, сп'яніння. Психіка наркомана така, що він отримує задоволення від змін свідомості, від яких здорова людина не отримує такого ефекту. У наркоманів часто при прийомі заспокійливих препаратів виникає відчуття «припливу», бажання щось зробити. Часто вони вже підготовлені самим очікуванням процесу, посилюючи дію ефектом «плацебо» і ритуальним навантаженням дії – наприклад, наркоман може отримати задоволення під час внутрішньовенного вливання.

Дуже часто наркомани приймають гіпнотики, седативні засоби і барбітурати в комбінації, які, як правило, підсилюють ефект набагато більше, ніж при простому арифметичному складанні дії цих засобів (ефект потенціювання) – наприклад, молодь віддає перевагу кодеїну з глютамідом.

4. Психостимулятори (кофеїн, ефедрин, фенамін). Ця група речовин має одну спільну ознаку: у результаті їхнього вживання прискорюється темп мислення (при цьому судження стають поверхневими). Цікаво, що ця група препаратів не викликає абстинентного синдрому і ніби не формує фізичної залежності, хоча психічна залежність дуже сильна. Сюди ж відноситься і кокаїн. Психостимулятори, діючи збудливо і усуваючи стримуючи механізми, підвищують ризик кримінальних дій, часто ведуть до психозів та шизофренії.

5. Галюциногени (ЛСД, псилоцибін, фенциклідин або РСР - дешевий синтетичний наркотик, який у невеликій пропорції змішується з дорогим кокаїном і дає відомий Крег). Галюциногени не дають звикання, але, як і інші препарати, призводять до зниження контролю, психологічної залежності. Вони змінюють свідомість через спотворення самовідчуття наркомана та всього, що його оточує.

6. Канабіноли (марихуана, гашиш, план, анаша). Вважається альтернативою алкоголю і дозволений в багатьох країнах світу, тому що не спричиняє вираженої антисоціальної поведінки.

6.2. Основні фактори наркотичної залежності

Можливість виникнення наркозалежності у людини обумовлена двома групами факторів: біологічними і соціальними.

До біологічних факторів можна віднести:

1. Спадковість. Вченими доведено спадкоємну схильність до вживання наркотичних засобів. Особливість реагування людини на першу дозу наркотику називається первісною чутливістю до наркотику, яка вірогідно, закладена на генетичному рівні.

2. Стать. Однакова доза наркотичного засобу, прийнята чоловіком та жінкою, буде сильніше впливати на жінку. Це пов’язано з тим, що в жіночому організмі більший відсоток вмісту жиру і, отже, менше вмісту води. Особливість психоактивних речовин полягає в тому, що вони добре розчиняються в воді та жирах, проте з водою і скоріше виводяться, а жирова тканина має властивість накопичувати наркотичні засоби.

3. Вага. Чим більше вага тіла, тим більше в ньому крові й інших біологічних рідин, які розбавляють спожитий наркотик, отже, в організмі з більшою масою тіла більше крові й інших рідин, тому кількість наркотику, що прийняла людина, виявиться в меншій концентрації, чим в організмі людини з меншою масою. Це призводить до зменшення наркотику.

4. Вік. Сила впливу наркотику залежить від віку. Це найбільше відчутно в тому випадку, коли людина, яка вживає наркотик, дуже молода чи дуже стара. Найбільш чуттєві до наркотиків діти та підлітки, тому що їхня ферментна система, що засвоює і переробляє наркотик, ще нерозвинена і наркотик залишається активним тривалий час. У літньому віці ферментна система вже слабка, тому спостерігається аналогічний ефект.

5. Толерантність. Толерантність до наркотичного засобу – це стійкість до впливу хімічної речовини, що пов’язана з чутливістю до цього засобу і спадково обумовлена. Чим нижча чутливість специфічних рецепторів, тим вища толерантність, і навпаки. Так само, толерантність пов’язана з ферментативною системою організму – з тими ферментами, що розщеплюють психоактивну речовину. Чим ефективніше працює ферментативна система, тим швидше розчиняється наркотик, а отже, тим менша його концентрація діє на специфічні рецептори. Толерантність спадково обумовлена та зазвичай обумовлює і визначає характер вживання наркотику.

6. Психологічні особливості особистості. Тут маються на увазі тип темпераменту, характер (а саме – його акцентуації), особливості Я-концепції особистості (самооцінка, самосприйняття), рівень інтелекту, рівень загальної культури.

7. Стан здоров’я людини.

8. Знання, ставлення до наркотиків, очікування та власні думки стосовно їх вживання.

До соціальних факторів відносяться:

1. Сім’я. Саме в родині починається формуватись нормосвідомість індивіду. Особливості в сім’ї позначаються на формуванні особистості дитини. Вживанню наркотичних засобів можуть сприяти наступні фактори: асоціальні родини; нудьга, незайнятість; розвиток психозу в одного з батьків; безпосередньо передуючі зловживанню трагічні події в родині; зміна складу родини; надмірна опіка; постійні конфлікти.

2. Неформальна група однолітків, які мають досвід вживання наркотичних засобів. Цей фактор стає особливо актуальним, коли в родині складається несприятлива обстановка, порушується атмосфера тепла та довіри; коли досить часто виникають конфліктні ситуації між батьками та дітьми; коли мають місце випадки фізичного насилля, тощо. Найчастіше перше вживання наркотиків відбувається в неформальній групі.

3. Навчально-професійні колективи. Школа, вищий навчальний заклад, виробництво впливають на формування та розвиток особистості завдяки формуванню певних групових цінностей та норм. Відзначено закономірність: чим престижнішим є вищий навчальний заклад, тим більш дорогі наркотики споживають студенти, які в ньому навчаються.

4. Суспільство в цілому. Нестабільна економічна ситуація, що характеризується зниженням життєвого рівня більшої частини населення, зменшенням ділової активності, істотний рівень безробіття, відсутність розуміння і усвідомлення людьми умов для швидкого поліпшення ситуації призводить до так званої «соціальної депресії», відсутності почуття особистої перспективи і значущості.

Відсутність цілісної інформаційної стратегії, що орієнтує молодь на «збереження» власного здоров’я і працездатності як основного й обов’язкового фактора власного життєвого благополуччя.

Необережне і найчастіше легковажне поводження з матеріалами про наркотики в окремих засобах масової інформації призводить до формування «нездорового» інтересу до споживання і споживачів, «позитивного» до них відношення.

Також недостатньо розроблена молодіжна політика, відсутність у молоді реальних форм індивідуального самовираження, скорочення позитивних форм дозвілля тощо. Недостатній ступінь громадської правосвідомості. Пробіли в законодавстві, особливо в питаннях забезпечення населення антинаркотичною пропагандою і протидії пропаганді наркотиків.

Дата добавления: 2014-11-25