Регіональні валютно-кредитні установи

Регіональнівалютно-фінансові організації (рис. 16.10) в рамках Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відповідно до певних етапів розвитку світогосподарських зв’язків та інтенсивності інтеграційних процесів.

Основним кредитором на сучасному етапі є Європейський банк реконструкції та розвитку, який здійснює Програму мікрокредитування в Україні для малих і середніх приватних підприємств.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком. Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створений спеціально для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та державах – колишніх республіках СРСР. Нині він активно допомагає постсоціалістичним країнам у реформуванні їхньої економіки та створенні конкурентоспроможної промисловості, розвитку взаємовигідних зв¢язків із західно- та східноєвропейськими країнами, фірмами.

Сьогодні до нього входить 60 членів. Штаб-квартира розташована в Лондоні. Усі його активи і фінансова звітність розраховуються в євро. На відміну від інших організацій він ставить перед тими, хто з ним співпрацює політичні умови.

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування. Пряме – це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участю місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Засновниками нового міжнародного кредитного інституту – Європейського банку реконструкції та розвитку (the European Bank for Reconstruction and Development) стали країни Європи, а також США, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія разом з двома інституціональними членами – Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). На даний час членами Банку є 61 країна, ЄС та ЄІБ.

Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, яка набула чинності 28 березня 1991 року. Угодою передбачається встановлення тісних контактів банку зі Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулось 15 квітня 1991 року.

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). У штаб квартирі ЄБРР (знаходиться у м. Лондон) працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать [39]:

Рис.16.10. Склад валютно-фінансових організацій

Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є [19] (рис. 16.11).

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом.

2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.

3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.

Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн. євро, хоча за певних умов сума може бути скорегована – зменшена або збільшена.

Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.

2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектору.

3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.

4. Співфінансування. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується 35%.

Стратегія ЄБРР спрямована на підтримку структурних та галузевих економічних реформ, шляхом розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва. ЄБРР сприяє розвитку приватного сектору, зміцненню фінансових закладів та правових систем, а також розвитку інфраструктури, яка є необхідною для підтримки приватного сектору.

Через надання позик та здійснення інвестицій ЄБРР стимулює надходження до приватного та державного секторів економіки згаданих країн додаткових фінансових ресурсів, допомагає мобілізувати місцевий капітал на реалізацію проектів розвитку національної економіки.

Проекти, які підтримуються ЄБРР, мають сприяти сталому розвитку економіки країни, бути фінансово самоокупними та екологічно безпечними.

Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюється Правлінням – Радою керуючих (Board of Governors), в якому представлені всі країни-члени Банку.

Виконавчий орган ЄБРР представлений Директоратом – Радою директорів (Board of Directors) – та складається з 23 членів.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн – членів ЄС – та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3 % для інших європейських країн; 24,2 % для неєвропейських країн.

Найбільші частки в капіталі Банку мають США – 10 %; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія – по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 % (16 000 акцій або 160 млн євро), Росії – 4 %.

Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу «Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку» № 379/92 від 14 липня 1992 року. Крім цього зазначеним Указом визначено представництво України в керівних органах ЄБРР. Міністр фінансів України призначається Керуючим від України – членом Ради Керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку, а Голова Правління Національного банку України – заступником Керуючого від України – членом Ради Керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку.

За весь час співробітництва з Україною ЄБРР надав інвестицій на загальну суму понад 3 млрд євро в рамках 150 проектів. За інформацією Мінфіну станом на 1 грудня 2007 року портфель ЄБРР в Україні нараховує 133 проекти із загальним обсягом фінансування 2,86 млрд євро.

На кінець 2006 року Україна стала третім найбільшим позичальником фінансових ресурсів ЄБРР (після Росії та Польщі), що складає 8,7% від усіх підписаних зобов’язань Банку. Це значно перевищує обсяги запозичень у попередні роки, коли Україна посідала п’яте місце.

У рамках проектів здійснено інвестиції у харчову і нафтогазову промисловість, транспорт, телекомунікації, сферу фінансів та надання послуг у сільському господарстві, а також у муніципальну інфраструктуру.

ЄБРР також є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який повинен стати екологічно безпечною системою.

Портфель проектів ЄБРР переважно сконцентрований у приватному секторі – близько 71% від усього обсягу фінансування – порівняно із 29% у державному секторі.

На сьогодні співробітництво України з ЄБРР відбувається відповідно до Програми співробітництва між Урядом України та ЄБРР на 2007-2009 роки, підписаної у червні 2007 року.

Програмою співробітництва на 2007-2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку передбачено такі пріоритетні напрями співробітництва, за якими ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів:

o впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України (Стан: проект реалізується без затримок);

o третій проект в секторі автодоріг: завершення ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (Стан: розпочато впровадження проекту у вересні 2007 року);

o розвиток інфраструктури Іллічівського морського торговельного порту; фінансування, оновлення та модернізації залізничного рухомого складу (Стан: очікується підписання угоди);

o новий проект державного сектору у галузі автомобільних доріг (Стан: стадія ініціювання);

o пілотний проект у галузі автомобільних доріг на основі державно-приватного партнерства (Стан: проводяться попередні консультації з ЄБРР);

o розвиток портової інфраструктури; розвиток регіональних аеропортів (Стан: розробка проектних пропозицій);

o фінансування Програми розвитку міського автобусного транспорту (Стан: розробка проектних пропозицій);

o фінансування "Укрпошти" (Стан: розробка проектних пропозицій);

o розвиток цифрового телебачення (Стан: експертиза проектних пропозицій).

o будівництво високовольтної повітряної лінії в Одеській області будівництво лінії електропередачі 330 кВ Аджалик – Усатове (Стан: проект реалізується без затримок);

o реконструкція Старобешівської ТЕС; фінансування Української енергосервісної компанії – УкрЕско (Стан: проект реалізується без затримок);

o модернізація після завершення будівництва енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС та енергоблоку № 4 Рівненської АЕС (Стан: проект реалізується без затримок);

o ядерна безпека на Чорнобильській АЕС проект „Укриття” (Стан: у вересні 2007 року відбулось підписання контракту);

o будівництво високовольтної лінії електропередачі 750 кВ Рівненська-Київська АЕС (Стан: очікується підписання угоди);

o будівництво лінії електропередачі 330 кВ Новоодеська-Арциз (Стан: розробка проектних пропозицій);

o розподіл електроенергії; реконструкція електричних мереж 0,4-110 кВ та підстанцій ВАТ «Крименерго» (Стан: розробка проектних пропозицій);

o проект будівництва Канівської гідроакумулюючої станції (Стан: розробка проектних пропозицій);

o добудова лінії електропередачі напругою 330 кВ Західноукраїнськ-Дрогобич (Стан: розробка проектних пропозицій);

o будівництво лінії напругою 220 кВ Мукачеве-Хуст та завершення модернізації підстанції (Стан: розробка проектних пропозицій);

o модернізація енергоблоку № 1 Бурштинської ТЕС (Стан: розробка проектних пропозицій).

o програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та водовідведення м. Запоріжжя; програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та водовідведення м. Дніпропетровськ; проект центрального опалення у м. Донецьк; проект центрального опалення у м. Дніпропетровськ; проект системи водовідведення у м. Харків; проект центрального опалення у м. Харків; проект центрального опалення у м. Вінниця; проект водопостачання у Криму; проект центрального опалення у м. Одеса; проект підвищення енергоефективності у м. Черкаси.

o готується ряд проектів у нафтогазовому секторі загальним обсягом запозичень понад 4 млрд. грн. без залучення державних гарантій у 2007-2008 рр., спрямовані на підвищення енергоефективності роботи газотранспортної системи, її модернізації, будівництво нафтосховища. Позичальниками за цими проектами будуть НАК "Нафтогаз України", ДК "Укртрансгаз", ВАТ "Укртранснафта".

o спільне дослідження можливості для розвитку проектів енергоефективності:

o у секторі адміністративних та житлових будівель;

o у сфері виробництва та використання нетрадиційних видів палива;

o у сфері використання альтернативних джерел енергії для теплопостачання населених пунктів України.

На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, на загальну суму близько 476,256 млн. дол. США та 968,033 млн. євро, у тому числі сума позик за ними складає близько 298,256 млн. дол. США та 418,9 млн. євро. Крім того, здійснюється підготовка 2 спільних з ЄБРР проектів (сума позики, в разі затвердження, складатиме 326 млн. євро).

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР).

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був заснований в 1998 році на підставі відповідної Угоди між країнами-членами ОЧЕС, підписаної в м. Тбілісі 30 червня 1994 року.

Співзасновниками банку стали 11 країн: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна. Найбільшими акціонерами Банку є Греція, Росія і Туреччина, частка яких у статутному капіталі складає по 16,5%, а також Болгарія, Румунія та Україна (по 13,5%). Частка інших країн становить по 2%. Початковий статутний капітал Банку, який складає 1,2 млрд. дол. США, планується збільшити на 300 млн. дол. США і довести його до 1,5 млрд. дол. США.

Наприкінці 1997 року Україна здійснила усі внутрішньодержавні процедури, необхідні для вступу до ЧБТР, та перерахувала свій внесок до початкового статутного капіталу Банку у розмірі 18,15 млн. дол. США.

Згідно з установчими документами, ця потужна міжнародна фінансова установа покликана, перш за все, забезпечити фінансову підтримку пріоритетних проектів у Чорноморському регіоні, насамперед у транспортній, телекомунікаційній, енергетичній галузях, а також у сфері захисту Чорного моря і довкілля, розвитку підприємницьких зв'язків між країнами-членами ОЧЕС тощо.

Формально Банк розпочав свою роботу з 1 червня 1999 р., хоча урочиста церемонія його відкриття відбулася 21 червня 1999 р. у м. Салоніки (Греція), де сьогодні знаходиться Центральний офіс ЧБТР.

Керівними органами банку є Рада керуючих та Рада директорів. Рада керуючих (по 1 представнику від кожної країни) на своїх засіданнях визначає головні напрямки діяльності Банку, призначає президента Банку та розглядає і затверджує основні результати фінансової діяльності цієї установи. На сьогодні Президентом ЧБТР є Мустафа Гюртін (Туреччина).

Рада директорів, до якої також входять по 1 представнику від кожної країни, здійснює нагляд над проведенням Банком операцій відповідно до Статуту Банку.

Першим представником у Раді керуючих ЧБТР від України був тогочасний Голова правління Національного банку України В. А. Ющенко, який очолював її протягом 1998 та 1999 років.

ЧБТР здійснює свою діяльність на основі загальноприйнятої практики великих міжнародних банківських інституцій, зокрема стосовно фінансування проектів та надання кредитів. Так, станом на початок 2002 року, Банком було розглянуто понад 200 різноманітних проектів на загальну суму понад 150 млн. дол. США. Якщо взяти до уваги той факт, що Банк почав здійснювати фінансування проектів з грудня 1999 року, то за такий короткий термін використано значні кошти.

Цікавий факт

Необхідно зазначити, що першим проектом, який був профінансований ЧБТР, став проект реконструкції газопроводу, що проходить територією України і яким постачається російський газ на Балкани та до Туреччини. З цією метою у 2000 році ЧБТР було виділено кредит у сумі 12 млн. дол. США для проведення реконструкції газокомпресорної станції в селищі Тарутіно (Україна). Довідково: ще 40 млн. дол. США для фінансування цього проекту виділив ЄБРР. Загальна вартість першої черги реконструкції складає 78 млн. дол. США. Друга черга реконструкції газопроводу дозволить збільшити його пропускну здатність ще на 17 млрд. куб. м газу на рік. 6 млн. дол. США для реалізації цього проекту знову планується отримати у вигляді кредиту ЧБТР. ЄБРР вже виділив з цією метою кредит у розмірі 51 млн. дол. США. 10 серпня 2000 року між ЧБТР та Avin International S. A. (Греція) було підписано угоду про надання позички на суму 10 млн. дол. США з метою побудови судна для перевезення нафти та нафтопродуктів. Замовником виступає зазначена компанія Avin International S. A. (входить до складу Vardinoyannis Group – однієї з найбыльших грецьких корпорацій, сфера інтересів якої простягається від видобутку й переробки нафти та перевезення вантажів до банківської діяльності, операцій з нерухомістю, засобів масової інформації, готельного бізнесу та спорту). Виконавцем замовлення виступає Чорноморська суднобудівна верф (м. Миколаїв). Серед останніх проектів Банку в Україні слід відзначити відкриття кредитної лінії (затверджено Радою Директорів ЧБТР в ході 27 засідання 07.04.2002) на користь Хайпоферайнзбанку (до 2002 року – Банк Австрія Кредитанштальт Україна). Хайпоферайнзбанк є фінансовим посередником у наданні короткотермінових інструментів фінансування торгівлі (преекспортне фінансування та множинний споживчий кредит) на загальну суму 5 млн доларів США терміном до 360 днів.

Перелік проектів, які реалізуються в Україні з допомогою ЧБТР, наведений у додатку К.

Вже на прикладі цих проектів видно, що Україна є активним партнером Банку. Подальше співробітництво нашої держави з ЧБТР є взаємовигідним і повинне сприяти залученню коштів в українську економіку через механізм банківського фінансування пріоритетних проектів у нашій державі.

Африканський банк розвитку (АфБР). Метою створення його було сприяння: економічному розвитку і соціальному прогресу регіональних держав-членів АфБР; фінансуванню інвестиційних програм і проектів; мобілізації ресурсів через організацію спільного фінансування, що здійснюється банком разом з дво- і багатосторонніми інститутами розвитку; залученню державних і приватних інвестицій; наданню необхідної технічної допомоги в підготовці проектів розвитку.

Африканський банк розвитку (African Development Bank) на момент свого створення мав досить значні відмінності від уже розглянутих регіональних банків розвитку.

Угода про створення АфБР, підписана в 1963 р. 23 африканськими державами в ході IV сесії Економічної комісії ООН для Африки, набрала чинності у вересні 1964 р. Тоді, на хвилі піднесення національного руху і прагнення назавжди покінчити з «імперіалістичним гнобленням», головний акцент при розробці статуту АфБР робився на самодостатність держав регіону, віру у власні сили та плідність співпраці африканських країн, які самотужки мали забезпечити економічний розвиток та соціальний прогрес країн «чорного» континенту без зовнішнього втручання. Саме ці сподівання спричинили відмову від прийняття до членів Банку більш розвинутих країн інших континентів (на противагу МаБР і АзБР)*. Єдиним потенційним донором на той час вважалася багата на нафту Нігерія, яка згодом (після різкого підвищення цін на нафту в 1973 р.) за власний рахунок заснувала і довгі роки субсидувала (і субсидує досі) пільговий фонд.

Свою діяльність Банк розпочав у липні 1966 p., а вже за шість років організаційна структура Банку зазнала змін: у 1972 р. у зв'язку з нестачею ресурсів (статутний капітал АфБР на момент створення не перевищував 250 млн розрахункових одиниць) був заснований Африканський фонд розвитку (African Development Fund), до участі у фінансуванні якого Банк запросив і неафриканські держави. У травні 1979 p. XV щорічне засідання Ради управляючих Банку ухвалило рішення про прийняття в члени АфБР 17 більш заможних неафриканських держав. Але й тоді неафриканським країнам заборонялося володіти більш ніж третиною акціонерного капіталу АфБР, що не забезпечувало донорам можливості блокувати небажані для неафриканських країн рішення.

Завершилась перебудова наприкінці 90-х років ще більш радикальними змінами. Причиною цих змін стала глибока криза АфБР у середині 90-х років, яка призвела до втрати акціонерами довіри до Банку, офіційного зниження рейтингу його облігацій, зростання обсягу прострочених боргів Банку до 700 млн дол. і неспроможністю пільгового фонду надавати кредити через повну відсутність коштів. Ці зміни, відомі під назвою «реформ Каббаї» (за ім'ям марокканського фінансиста Омара Каббаї, обраного в серпні 1995 р. після дев'яти раундів голосування Президентом АфБР), передбачали, окрім іншого, значні поступки африканських країн їх більш заможним партнерам з інших континентів: у ході п'ятого регулярного перегляду порядку збільшення статутного капіталу АфБР частку квот і, відповідно, голосів промислово розвинутих країн у керівних органах Банку було підвищено до 40 %. У результаті досягнутого компромісу країни-донори внесли до скарбниці Банку необхідні кошти, Банк і фонд відновили свою нормальну роботу, але при цьому, за твердженням опонентів Каббаї, «АфБР утратив свій африканський характер».

Тепер акціонерами АфБР є 53 африканські та 24 європейські, азійські та американські країни. СІЛА стали членом АфБР у 1976 р., а в лютому 1993 р. — його акціонером. У зв'язку зі статутними обмеженнями на участь неафриканських держав у акціонерному капіталі Банку Сполучені Штати, частка яких у капіталі Банку зросла з 5,6 % до 6,7 % акцій, поступаються за кількістю належних їм голосів Нігерії (10 %). Навіть після останнього збільшення своєї квоти СІЛА все ще не можуть впливати на політику Банку такою ж мірою, як у МаБР. АфБР — єдиний з усіх регіональних банків, де блокування стратегічних рішень потребує узгоджених дій усіх більш заможних неафриканських акціонерів (у даному разі — 24 неафриканських партнерів).

Незважаючи на те, що саме в Африці знаходяться 22 із 30 найбідніших країн світу, які найбільше потребують фінансової допомоги світової спільноти, АфБР за обсягом власних і залучених коштів є найменшим із трьох регіональних банків розвитку. Його акціонерний капітал (сплачений, як і в інших регіональних банках, лише частково — менш ніж на 10 %) нині дорівнює 23,29 млрд розрахункових одиниць). Значно меншими (і до того ж коротшими) порівняно з МаБР і АзБР є і запозичення АфБР на ринках капіталу, які він почав практикувати лише з середини 70-х років. Відповідно значно меншими є і обсяги кредитів, шо надаються Банком своїм членам: у 1999 р., наприклад, їх загальна сума становила 1,237 млрд розрахункових одиниць, а у 2000 р. — лише 844 млн.

Під егідою Банку функціонують створені спеціально для фінансової підтримки найбідніших африканських країн Африканський фонд розвитку та Нігерійський трастовий фонд. Ці фонди формуються переважно за рахунок внесків урядів промислово розвинутих країн та країн — експортерів нафти [134].

Строки погашення та рівень процента залежать від рентабельності проекту, його важливості для розвитку африканської економіки та ін. Строки надання кредитів – від 5 до 25 років, у тому числі пільговий період становить від 1 до 6 років. Банк використовує два рівні процентних ставок. Один, вищий – за кредитами, що надаються для промислових об'єктів та інших підприємств зі швидкою окупністю. Процентна ставка у цьому разі збігається з ринковою. Інша, нижча, стягується за кредитами на здійснення проектів розвитку сільськогосподарського виробництва, зв'язку, електроенергетики та ін. Крім процентів, банк утримує комісійні: встановлену комісію в розмірі 1% річних та комісію 0,75% річних з невикористаної частини позики.

Головна проблема банку – нестача фінансових ресурсів. З метою їх поповнення у 1972 р. було створено Африканський фонд розвитку (АФР). Незважаючи на те, що частка капіталу АфБР у фонді становить лише 2,8%, йому належить 50% голосів. Голоси між іншими членами розподіляються пропорційно їх частці у капіталі Фонду.

Африканський фонд розвитку (African Development Fund), заснований у 1972 p., розпочав свою діяльність у 1974 р. Членами Фонду є 24 неафриканські країни та сам АфБР. Директорат Фонду (12 членів) формується на паритетних засадах країнами-донорами та керівництвом АфБР (із тих 12 виконавчих директорів Банку, що є представниками африканських країн). Фонд забезпечує фінансування програм розвитку найбідніших членів АфБР на пільгових умовах. Капітал Фонду, що поповнюється внесками його членів у середньому 1 раз на три роки, нині перевищує 12 млрд дол.

Фонд надає найбіднішим африканським країнам не лише фінансову, а й технічну допомогу.

Позики Фонду надаються без стягування будь-яких процентів — їх отримувачі сплачують лише комісійні в розмірі 0,5 % та покривають виробничі витрати Фонду в розмірі 0,75 % величини отриманої суми. Позики надаються на 50 років, перші 10 з яких є канікулярним періодом.

Не набагато гіршими для найбідніших країн континенту є умови позик Нігерійського трастового фонду (Nigeria Trust Fund). Цей фонд був заснований урядом Нігерії в 1976 р. Його капітал, що спочатку становив 80 млн дол., регулярно поповнюється і тепер наближається до 500 млн дол. Кредити Фонду надаються на 25 років (із 5-річним канікулярним періодом) під 4 % річних.

Ставка обслуговування кредитів самого АфБР лише на 1 % перевищує вартість коштів, залучених ним самим зі світових ринків; термін користування кредитами Банку зазвичай сягає 20 років, а пільговий період —- 5 років.

За секторами економіки кредити АфБР ще донедавна розподілялись у таких пропорціях: третина коштів спрямовувалась у сфери енергетики, водопостачання та зв'язку, чверть — на розвиток транспорту, п'ята частина — у промисловість. Останніми роками дедалі більше коштів витрачається на вирішення соціальних проблем, у тому числі на охорону довкілля та здоров'я населення, а також на боротьбу зі злиднями та статевим нерівноправнім.

Через АфБР і Африканський фонд розвитку до африканських країн надходить і значна частина фінансової допомоги світово) спільноти, в тому числі кредити МВФ, МАР та МБРР. Так само як Азійський і Міжамериканський, Африканський банк розвитку бере участь у реалізації програми пом'якшення боргових зобов'язань найбідніших країн (Enhanced initiative for heavily indebted poor countries — HI PC) свого регіону [134].

1. Дати загальну характеристику валютно-кредитним установам.

4. З якими міжнародними організаціями співпрацює МВФ?

5. Назвати принципи формування статутного фонду МВФ.

6. На які основні цілі направляються фінансові ресурси МВФ?

7. Відповідно до яких типів програм будуються відносини МВФ і України?

10. Які організації входять до групи Світового банку і якій з них належить провідна роль?

11. Які країни можуть брати участь у діяльності МБРР?

15. Дати загальну характеристику регіональним валютно-кредитним організаціям.

18. Назвати пріоритетні напрямки діяльності ЄБРР.

19. Які інструменти фінансування використовує у своїй діяльності ЄБРР?

20. Назвати напрямки співробітництва ЄБРР з Україною.

21. Мета створення ЧБТР. Які країни є його членами?

22. Членом яких міжнародних валютно-кредитних організацій є Україна?

25. Охарактеризуйте етапи співробітництва України з МВФ.

29. Охарактеризуйте напрями діяльності БАГІ?

31. Охарактеризуйте напрями співробітництва України з ЧБТР.