Міжнародні валютно-кредитні установи та їх призначення

Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.

Міжнародний валютний фонд

Цікавий факт

МВФ було створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1944 р. Кожна країна – учасник МВФ – робить при вступі певний внесок, який визначається у вигляді квоти (частки). Квота розраховується з урахуванням експорту та імпорту країни, її золотого запасу, національного доходу та деяких інших показників. Кожна країна до 1978 р. 25% своєї квоти вносила в золоті, нині у СДР або в іншій валюті, яку визначає МВФ, а останню частку – в національній валюті. Квота має важливе значення для участі у рішеннях МВФ, оскільки крім 250 «базисних» голосів, які має країна-учасниця, кожні 100 тис. квоти додатково дають 1 голос. Крім того, квота визначає і додаткові можливості країни у використанні ресурсів МВФ. Зараз найбільша частка капіталу МВФ належить США, а відтак, вони мають і більшу частку голосів (близько 20%). На країни – члени Європейського союзу – припадає близько 30% голосів. Серед країн СНД найбільша частка у Росії (2,92%), а кількість голосів України на другому (серед членів СНД) місці (0,73%). Країна, яка має найменше голосів у МВФ (270), – це Мальдивська Республіка. Рішення з питань приймаються більшістю у 70% голосів, а з найбільш важливих вимагається кваліфікована більшість – 85%.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.

Головні завдання МВФ відповідно до його статуту наведені на рис. 16.1 [12; 30].

Система кредитування включає декілька форм [39]:

1. Безпосереднє фінансування прямо пов’язане з квотою кожної країни і здійснюється у межах її резервної та кредитної часток.

2. Система поетапного фінансування застосовується у випадку суттєвих і тривалих проблем із платіжним балансом і є наступним етапом після безпосереднього фінансування.

3. Механізм пільгового фінансування пов’язаний із наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються. Позики надаються на дуже вигідних умовах – під 0,5% річних на термін до 10 років.

4. Система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачуваних обставин. Дане фінансування проводиться для покриття дефіциту платіжного балансу, викликаного зовнішніми, не залежними від держав факторами: скороченням експортних надходжень, зростанням витрат на імпорт зерна, стихійним лихом.

5. Фонд підтримки структурних перетворень створений для країн, які здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Свої перші два кредити Україна отримала саме за цим механізмом.

Рис.16.1. Головні завдання Міжнародного валютного фонду (МВФ)

У цілому співпраця України з МВФ є перспективною і нині зосереджена на напрямах, наведених на рис. 16.2.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.

Перший етап (1994 – 1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF – Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн СПЗ або 763,1 млн дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995 – 1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн СПЗ. (1 935 млн дол. США) за трьома річними програмами «Стенд-бай» (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998 – 2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF – Extended Fund Facility) передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але врешті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1 193,0 млн СПЗ (1 591,0 млн дол. США), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап. (2004 – 2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму «Стенд-бай».

29 березня 2004 року Радою Директорів МВФ було прийнято позитивне рішення щодо започаткування програми «попереджувальний стенд-бай». Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн СПЗ (30% квоти України) у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни.

Заходи програми фокусувалися на проведенні зваженої бюджетної політики, удосконаленні податкового законодавства, фінансовому оздоровленні ПЕК та системних перетворень в агропромисловому комплексі, реформуванні житлово-комунального господарства, покращенні інвестиційного клімату, завершенні переговорного процесу щодо вступу до СОТ.

Протягом дії програми існували деякі ризики її впровадження, зокрема ризики відходу від виваженої бюджетної політики минулих років, що створювало умови для збільшення консолідованого бюджетного дефіциту. Крім того, МВФ було відмічено про не вирішення питання стосовно погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. З огляду на це, на кінець 2004 року програма «попереджувальний стендбай» формально вважалася призупиненою, а 29 березня 2005 року завершеною.

Протягом 2005 - 2008 років Україну відвідували повномасштабні місії з метою надання технічної допомоги у сфері управління державним боргом та розвитком внутрішнього ринку цінних паперів, митного адміністрування, монетарної та податкової політики.

Фахівцями Міжнародного валютного фонду було визначено низку заходів, що, на їх думку, необхідно вжити уряду на найближчу перспективу. Серед них: проведення заходів, орієнтованих на забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, а також поступ на шляху запровадження структурних реформ; проведення більш жорсткої і збалансованої макроекономічної політики, з метою забезпечити бездефіцитність бюджету; скорочення темпів зростання мінімальної заробітної плати та номінальних бюджетних трансфертів; підготовка до впровадження більш гнучкого обмінного курсу гривні, і з часом – переходу на інфляційне таргетування; фінансовий нагляд за кредитним бумом, що триває.

На довготермінову перспективу економічного зростання експерти місії МВФ рекомендують вжити заходів для забезпечення поліпшення умов для здійснення підприємницької діяльності. У цьому зв'язку до ключових макроструктурних реформ на найближчу перспективу можна віднести вирішення питання про компенсацію втрачених заощаджень у неінфляційний спосіб, реформування адміністрування ПДВ, вдосконалення податкового кодексу, реформування енергетичної сфери, а також проведення реформ у фінансовому секторі.

Світовий банк становить групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку.

Світовий банк (The World Bank) – багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн.

Країни-члени здійснюють керівництво групою Світового банку за допомогою Ради керуючих на чолі з Президентом та Виконавчими директорами. Сьогодні Президентом Світового банку є Роберт Зеллік (Robert Zoellick) (обійняв посаду в липні 2007 року).

Після прийняття Верховною Радою України 3 червня 1992 року Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороння агенція з гарантування інвестицій» Україна у вересні 1992 року стала 167 членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1 315,9 млн дол. США акціонерного капіталу), або 0,77% акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій. Угоди, які є типовими для МБРР, розраховані на строк до 30 років, з яких перші 3-5 років становлять пільговий період (grace period). Ставка відсотків встановлюється як базова ставка LIBOR (ставка пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів для піврічних депозитів у доларах США) плюс сумарний спред LIBOR.

Цікавий факт

LIBOR розраховується Британською банківською асоціацією і є найбільш поширеним показником короткострокових процентних ставок у всьому світі. Розшифровується вона як London Interbank Offer Rate, що в адекватному перекладі відповідає значенню – усереднена процентна ставка міжбанківського кредитування на міжнародному ринку. Розмір LIBOR визначається щодня Британською асоціацією банкірів (BBA). Її розмір служить барометром стану банківської системи. Якщо ставка зростає, то це показує, що банки менш охоче кредитують один одного. Принципова відмінність LIBOR від інших усереднених ставок в тому, що вона визначається не на біржі, а на міжбанківському ринку. Історично він знаходиться в Лондоні. LIBOR формується починаючи з 1985-го року на основі процентних ставок декількох банків-орієнтирів, в число яких, наприклад, входять Banque Nationale de Paris (Франція), Bank of Tokyo (Японія), Deutsche Bank (Німеччина), Morgan Guaranty Trust Company of New York (США) і National Westminster Bank (Великобританія). Всього беруть участь шістнадцять банків. Банки-орієнтири вибираються на підставі репутації, що склалася, рівня кредитного рейтингу і активності на валютному ринку. Діяльність банків, що входять в список для розрахунку LIBOR, підлягає постійному моніторингу. Для цього BBA як мінімум раз на рік передивляється їх список і публікує результати перевірок. Банки, що входять в базу розрахунку ставки, щодня надають свої котирування уповноваженому Асоціацією агентству Телерейт між 11.00 і 11.30 ранку по лондонському часу. Близько 12.00 публікується фіксинг LIBOR. Котирування банків упорядковуються, чотири верхні і чотири нижні значення відкидаються, а значення, що залишилися, усереднюються. Оскільки міжбанківський кредит може видаватися в різних валютах, фіксинг LIBOR розраховується по семи найважливіших валютах: долару США, євро, англійському фунту, японській йене, швейцарському франку, канадському долару і австралійському долару. Таким чином, ставка визначається щодня по кожній валюті, і вона має цілу мережу розгалужень. Тобто, вона може бути одноденна, дводенна, триденна, тижнева, місячна, піврічна і річна, включаючи інші проміжні терміни. Всього п'ятнадцять термінів визначення. Наприклад, річна ставка LIBOR – ставка відсотка, по якій один банк дає кредит іншому банку строком на рік. Одноденна ставка – ставка, по якій банк може отримати кредит на один день, тижнева – кредит на тиждень, і останні відповідно. Ставки LIBOR для абсолютно однакових кредитів, але видаваних в різних валютах інколи дуже істотно відрізняються один від одного. Якщо розглядати іпотечне кредитування, то відсоток по іпотеці найчастіше прив'язаний до доларової ставки. Отже, ключовий індикатор для ставки – рівень облікової ставки Федеральної Резервної Системи США. Виходить нехитра залежність – якщо зростає облікова ставка, зростає і доларова ставка LIBOR, якщо облікова ставка падає – падає і ставка LIBOR. Але на відміну від щоденного оновлення LIBOR, облікова ставка оголошується Федеральною Резервною Системою приблизно раз в 5 тижнів. У практиці ділового спілкування вже не завжди вживається навіть сам термін LIBOR, йдеться про маржі – настільки укорінялося думка в непорушності ставки LIBOR і її значущості як відправної крапки в міжнародних кредитно-фінансових відносин. Значущість ставки LIBOR в тому, що вона використовується давно і визнана як серйозний міжнародний показник. Як позитивні її властивості не можна не відзначити її масштабність: вона пропонує фіксинг по найбільшому набору валют і термінів. Її розрахунок абсолютно відкритий і досить зрозумілий. Що до банків, що входять в базу розрахунку, вони формують ринок і мають дуже високий кредитний рейтинг. Банки використовують цей індекс як базовий при розрахунку кредитної ставки і зазвичай додають до нього 5–6%. Плаваюча ставка до цих пір є новинкою для українського ринку і більшою мірою цікава професіоналам, які добре орієнтуються в макроекономічних показниках і поведінці фінансових ринків. Узявши короткостроковий кредит, прив'язаний до LIBOR, перед зниженням цього індексу можна істотно заощадити, оскільки щомісячний платіж постійно перераховуватиметься виходячи із значення LIBOR за минулий квартал фіскального року. Процентна ставка – це плата за користування грошовими коштами. Для нашого ринку привычнее платити фіксований % річних у валюті, чим туманне LIBOR + %. Заздалегідь передбачити динаміку ставки LIBOR, яка залежить і від загальноекономічної ситуації на світовому ринку, складно. Впродовж свого існування вона міняється досить істотно. Рекордне значення в доларовому еквіваленті вона мала 20 років тому, закріпившись на рівні 9%, потім зазнавала коливання в обоє сторони: 3,3% - 1992 рік, 6,8% - 2000 рік, 1,4% - 2003 рік, 4,29% - 2006 рік, 5,32% - 2007 рік, зараз вона досягає 5%. При розрахунку оплати довгострокових кредитів в українських банках в жовтні застосовувалася формула %+4,0025% (LIBOR). При низьких ставках LIBOR + %, заманчивее, чим фіксований. Але якщо говорити, наприклад, про довгостроковий кредит, то довготривале перебування ставок LIBOR на одному низькому рівні залишається маловірогідним. Гостра критика нинішньої системи розрахунку LIBOR почалася з березня 2008 року, коли стало відомо, що банки, що беруть участь в ній, занижували ставки, аби не виникли підозріння про їх труднощі з фінансуванням. BBA була вимушена переглянути систему обчислення LIBOR удруге за вже майже двадцять чотири роки її існування. Услід за цим свою перевірку ставки почала Федеральна резервна система США (ФРС). Представники BBA вважають, реформа повинна істотно підвищити довіру до ставки LIBOR, підірване в останніх полгода. За інформацією Bloomberg, Асоціація британських банкірів збільшила число банків, що визначають лондонську міжбанківську ставку LIBOR. Рішення розширити клуб учасників було прийняте під тиском як інвесторів, так і регулюючих органів, у тому числі ФРС. Проте багато фахівців сумніваються в тому, що LIBOR повністю відображає реальність. Ставка, що розраховується, по кредитах строком на три місяці, наприклад, майже не застосовується банками на практиці. Банківські фахівці вважають, що такі кредити з розрахунком по LIBOR матимуть попит у людей, що беруть кредити на недовгий термін, наприклад до п'яти років. По прогнозах експертів ставу по кредиту може знижуватися у зв'язку із стабілізацією економічної ситуації в країні. Із-за світової кризи, що загострилася, багато синдикатів почали відмовлятися від розрахунків із застосуванням LIBOR, встановлюючи власні завищені ставки. В період кризи міжбанківське кредитування в світовій фінансовій системі практично припинилося, і тепер єдиним джерелом ліквідності виступають центральні банки, які збільшують об'єми короткострокового кредитування [література.docx134].

Портфель проектів, що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів. За період з 1993 по 2007 р. Україна та МБРР уклали угоди про надання позик на загальну суму більше 5 млрд дол. США. Значна частка цих коштів, майже 90% від зазначеної суми, були коштами позик на структурну перебудову. Реалізація проектів структурної перебудови, які підтримуються МБРР, є основним інструментом реалізації Стратегії допомоги Світового банку Україні та має на меті розбудову ринкової інфраструктури країни, що включає також реформування фінансового сектору і подальший розвиток банківської системи.

Цікавий факт

Станом на січень 2008 року портфель проектів Світового банку в Україні складається з 11 інвестиційних проектів, що реалізуються, та з 6 інвестиційних проектів і 1 системного проекту на стадії підготовки, сума позик за якими складає 1,8 млрд дол. США. Крім того, також реалізується один гарантійний проект на суму 100 млн дол. США. На стадії ініціювання знаходяться 3 проекти (на суму 462,58 млн дол. США). Обсяги фінансування Банку на поточний момент розподілені таким чином за секторами економіки: - на проекти в соціально-гуманітарному секторі припадає 33% від загальної суми запозичених Україною коштів; - на підтримку фінансового сектору – 32%; - на сферу енергетики і муніципальної інфраструктури – 14%; - на агропромисловий комплекс — 12%4 - на розвиток державного сектору – 8% від загальної суми позик.

Стан проектного портфелю зі Світовим банком та його якість у 2007 році покращилися, зокрема досягнуто запланованих результатів за рядом проектів, спостерігається позитивна тенденція покращення коефіцієнту вибірки коштів позик Світового банку, що відповідає запланованому рівню поступового покращення стану проектного портфелю та є найкращим за роки співробітництва зі Світовим банком. В основному цей показник досягнутий за рахунок активного здійснення діяльності за проектами в реальному секторі економіки.

Радою директорів Світового банку затверджено проекти «Передачі електроенергії» (вартістю 200 млн дол. США), «Розвитку міської інфраструктури» (вартістю 140 млн дол. США) та «Друга позика на стратегію розвитку» (вартістю 300 млн дол. США). Уже на початку 2008 року затверджено проект «Модернізації державних фінансів» (вартістю 50 млн дол. США).

Поряд з цим на сьогодні вже запроваджується спільна з Банком система дворівневого моніторингу та оцінки: на рівні проектного портфелю та мікрорівні (проектному рівні). Починаючи з травня розпочато здійснення щомісячної бліц-оцінки стану проектного портфелю за основними показниками, узгодженими з Банком.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) створений у 1946 р. відповідно до домовленості учасників Бреттон-Вудской конференції, коли 28 країн підписали «Статус угоди про Міжнародний банк реконструкції і розвитку», що був розроблений на конференції Організації Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань.

Банк виступає як партнер для країн з економікою, що розвивається, і ринками, що розширюються, з метою поліпшити якість життя людей. На відміну від багатьох програм гуманітарної і технічної допомоги, Банк не надає гарантів. Усі позики, видавані Банком, носять поворотний характер [117].

Міжнародний банк реконструкції і розвитку – це міжнародна фінансово-кредитна установа, яка надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів.

Банк як спеціалізована установа ООН входить у систему Об'єднаних Націй. Штаб-квартира МБРР знаходиться у Вашингтоні. Банк має близько 70 бюро і представництв у регіонах та країнах, в тому числі й у Росії, близько 184 держав є членами МБРР, а його капітал складає 200 млрд дол. Членство відкрите тільки для членів МВФ у той час і на тих умовах, що визначаються банком. Кожна країна – член МБРР – повинна стати передплатником його капіталу, причому мінімальна частка внесеного капіталу визначається банком.

На сьогоднішній день основні цілі Банку – це (рис. 16.4).

Як спеціалізований фінансовий інститут він призначений для інтеграції усіх країн-членів у систему світового господарства.

Організаційна структура МБРР наведена на рис.16.5.

Основними напрямами діяльності МБРР у даний час є (рис. 16.6).

У цілому надання позик здійснюється на основі певних принципів:

- кредити МБРР видає тільки під ефективні капіталовкладення;

- рішення про надання кредитів враховує різні ризики, але головним є можливість повернення позики;

- кредит надається тільки під гарантії уряду.

Сьогодні МБРР – це найбільша у світі організація, що фінансує освіту та заходи, спрямовані на охорону здоров’я [37; 117].

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки держав - членів на його акції. Підписка України складає 10 908 акцій із загальної суми 1 581 724 акції, тобто Україна має 0,7% голосів.

Рис. 16.7. Напрями співпраці України та МБРР

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена з ініціативи США як філія МБРР у 1956 р. шляхом ратифікації статуту МФК. Ця установа є самостійною юридичною особою і фінансовою організацією, що входить у Групу Всесвітнього банку і приналежна до системи Об'єднаних націй як спеціалізована установа. 170 держав є членами МФК. Її мета – заохочення розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. Середній термін дії таких угод від 3 до 7 років, але нерідко кредитування здійснюється і на термін до 15 років. Гарантії з боку уряду не вимагаються. Особливістю є те, що МФК може здійснювати прямі капіталовкладення, купуючи акції та інші цінні папери акціонерних товариств. Проте є деякі обмеження: корпорація фінансує не більше 25% від вартості проекту і купує не більше 35% цінних паперів того підприємства, що кредитується. Організаційна структура МФК наведена на рис. 16.8.

Ресурси МФК складаються головним чином із внесків держав-членів, кредитів МБР, відсотків з наданих позик, фінансових зборів, дивідендів і участі в прибутках, доходів від продажу акцій, плати за послуги, депозитів і операцій з цінними паперами, а також з коштів, витягнутих на міжнародних ринках капіталу.

Три принципи визначають регіональні та галузеві завдання МФК:

принцип каталізатора, залучення до участі в проекті приватних інвесторів;

принцип рентабельності для обґрунтування співробітництва з приватним сектором;

принцип участі МФК як міри, що доповнює природний ринковий прогрес.

МФК сприяє розвитку приватного сектора шляхом (рис. 16.9).

МФК пропонує різні фінансові угоди і послуги компаніям у країнах, що розвиваються: довгострокові позики надані в основних валютах за фіксованим чи мінливим ставкам; вкладення власного капіталу, інші механізми кредитування (субординаційні позики, цінні папери з доходом); надання гарантій і допоміжне фінансування; менеджмент ризиків.

Корпорація консультує ділові кола й уряди країн, що розвиваються, з різних питань, включаючи фізичну і фінансову реструктуризацію, розробку планів підприємницької діяльності, ідентифікацію ринків, продукції, технологій, фінансових і технічних партнерів, а також мобілізацію ресурсів для фінансування проектів.

В останні роки МФК звертає особливу увагу на надання технічної допомоги приватним фірмам, фінансування якої здійснюється за допомогою Фонду технічної допомоги.

Цікавий факт

Представники МФК працюють в Африці (Абіджан, Аккра, Каїр, Касабланка, Дуала, Хараре, Лагос, Найробі), Азії (Банкок, Ісламабад, Стамбул, Джакарта, Маніла, Делі, Пекін, Токіо), Європі (Будапешт, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Москва, Париж, Прага, Відень, Варшава) і в Латинській Америці (Буенос-Айрес, Мехіко, Сан-Паулу).

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) створена у 1960 р. як філія МБРР з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. Нараховує 160 країн-учасниць, які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті країни, а також Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати. Другу групу складають країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. Головною метою кредитів є сприяння експорту товарів, виготовлених у розвинених країнах. Вона надає безпроцентні позики до 50 років. Будучи філією МБРР, MAP ставить ті ж цілі, що і Банк, її діяльність спрямована на створення сприятливих умов для приватних капіталовкладень, заохочення експорту капіталу в країни, що розвиваються, здійснення контролю за пільговим багатобічним кредитуванням, надання безпроцентних позик найбіднішим країнам світу.

· сприяння економічному розвиткові країн-членів;

· зростання рівня життя в державах-членах, в першу чергу, таких, що розвиваються.

Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу.

Асоціація користується лише формальною автономією від Банку, що виражається у веденні операцій за окремим рахунком. Джерелами фінансування є: прибутки МБРР, внески країн-членів першої і частково другої груп; повернення кредитів, що були надані раніше. В основному ресурси МАР формуються за рахунок «донорів» – країн першої групи. Частка «Великої Сімки» складає 80% загальної суми внесків.

Офіційні поповнення ресурсів MAP за рахунок країн-донорів проводяться кожні три роки.

МАР надає безпроцентні позики найбіднішим країнам. Критерієм «бідності» є рівень ВНП на душу населення, що не перевищує 925 доларів. Позики МАР мають 10-річний пільговий період і погашаються протягом 35-40 років. Решті країн кредит надається за ставкою 5% щорічних.

Кредити спрямовуються в основному в розвиток інфраструктури і в сільське господарство. Іноді МАР і МБРР спільно кредитують один і той же об'єкт, якщо на нього необхідні великі кошти. Кредити МАР надаються тільки урядам під їх гарантії. МАР сформувала Фонд для скорочення боргів у 100 млн доларів – його призначено для найбідніших країн. Кредити надаються в національній валюті держав.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій – БАГІ (Multilateral Investment Guarantee Agency – MIGA) заснована в 1988 році. Місцезнаходження – Вашингтон. Нараховує 145 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

· сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування з некомерційних ризиків;

· здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;

· надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.