Відмінності зовнішнього та внутрішнього аудиту

№	Ознака	Зовнішній аудит	Внутрішній аудит
	Місце на ринку	Інформаційний посередник між підприємством і макросередовищем (третіми особами)	Складова частина конкурентної діяльності економічного суб’єкта
	Обсяг перевірки	Вибірково	Аналіз усіх процесів
	Мета аудиту	Одержати можливість висловити думку про те, що фінансову звітність складено відповідно до встановлених вимог	Переконати менеджерів у тому, що активи використовуються найефективніше

Продовження табл. 15.2

	Основні функції	Оцінка повноти, достовірності фінансової звітності та її відповідності встановленим нормам	Оцінка та вдосконалення системи внутрішнього контролю, мінімізація ризиків та підвищення ефективності виробництва
	Предмет аудиту	Публічна звітність підприємства та бухгалтерський облік, на підставі якого вона складається	Інформаційні потоки всередині підприємства, бухгалтерський та управлінський облік
	Результат аудиту	Стандартизований аудиторський висновок, встановлений АПУ	Акти, звіти, рекомендації, встановлені внутрішніми нормами
	Зацікавлені сторони	Треті особи: контрагенти, власники, інвестори, регулюючі органи тощо	Керівництво економічного суб’єкта, акціонери
	Підстава для проведення	Договір між замовником аудиту і виконавцем	Узгоджений план аудиторських перевірок, наказ керівництва тощо
	Виконавець	Самостійна аудиторська фірма або аудитор-підприємець	Окремий підрозділ (служба) у складі економічного суб’єкта
	Оплата послуг	За умовою укладеного господарського договору	Заробітна плата за трудовою угодою
	Правові відносини з об’єктом перевірки	Відносини регулюються нормами цивільного законодавства на засадах партнерства і рівності сторін	Відносини регулюються нормами законодавства про працю. Наявна субординація, підлеглість керівництву
	Незалежність	Висока	Середня
	Періодичність	Залежить від потреб підприємства в оприлюдненні своєї звітності, як правило, по закінченні звітного року	Безперервний процес, тобто працюють у постійному контакті з бухгалтерією та іншими підрозділами і службами підприємства
	Залежність від нормативних актів АПУ	Обов’язкове дотримання і використання в роботі	На рівні рекомендацій, взяття до уваги

Закінчення табл. 15.2

	Критерії аудиту	Закони, які регулюють бухгалтерський облік, національні стандарти бухгалтерського обліку, інші нормативні вимоги щодо звітності	Нормативні акти України, внутрішні положення, плани, кошториси підприємства, посадові обов’язки, загальна стратегія тощо
	Ступінь обізнаності у справах підприємства	Середній (є потреба тривалого спеціального вивчення справ клієнта)	Високий (це обумовлено безперервним процесом аудиту, структурною приналежністю до підприємства)
	Економічні суб’єкти, зобов’язані проводити аудит	Банки, інвестиційні фонди, біржі, фінансові установи, страхові компанії, торговці цінними паперами, підприємства тощо	На сьогодні лише комерційні банки

Внутрішній контроль в банку як і бухгалтерський облік, планування та економічний аналіз, є однією з найважливіших функцій управління. Його призначення полягає в забезпеченні дотримання законів, положень та процедур при здійсненні банківських операцій з метою зниження ризиків, притаманних різним ділянкам банківської справи. Складовою частиною внутрішнього контролю в банку є внутрішній аудит.

В умовах нестабільної економіки, недосконалості законодавства та посилення конкуренції на ринку банківських послуг внутрішній аудит стає частиною банківського менеджменту та має особливе значення.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» Правлінням банку створена служба внутрішнього аудиту як орган оперативного контролю банку, роботу якої координує Департамент внутрішнього аудиту.

Завдання внутрішнього аудиту визначаються керівництвом, виходячи з потреб управління банком та його філіальною мережею. Це, насамперед, контроль за станом та збереженням активів, дотриманням внутрішніх контрольних процедур при здійсненні різноманітних банківських операцій, аналіз ефективності функціонування систем внутрішнього контролю та обробки інформації.

З цього року в складі служби внутрішнього аудиту розпочали роботу аудитори центральних відділень банку. На сьогодні загальна чисельність аудиторів банку складає 68 чоловік. Департамент продовжує роботу з укомплектування служби кваліфікованими працівниками, що дозволить збільшити обсяги та розширити спектр напрямків перевірок, проводити їх на більш якісному рівні. При кадровому відборі приділяється увага набутим знанням основних ділянок банківської справи, вмінню аналізувати і реально оцінювати банківські операції та заходи щодо запобігання виникненню ризиків, в тому числі і в юридично-правових аспектах та, нарешті, – порядності потенційних аудиторів. Перевага, в основному, надається працівникам з певним стажем роботи в системі банку, але і для випускників вищих навчальних закладів робота в службі внутрішнього аудиту є однією із сходинок для набуття практичного досвіду.

При здійсненні перевірок аудитори спираються на національні стандарти з проведення аудиту, серед яких – незалежність, об’єктивність, професіоналізм.

Для забезпечення єдиного підходу при здійсненні аудиту та узагальненні результатів Департаментом розроблені методичні рекомендації, типові програми та робочі документи для проведення аудиторських перевірок найбільш важливих видів банківських операцій. Впроваджена комп’ютерна програма, яка дозволяє оперативно аналізувати хід проведення аудиту в установах банку, узагальнювати результати перевірок з метою повідомлення їх Правлінню банку для прийняття своєчасних управлінських рішень.

Створені умови для спілкування аудиторів, обміну досвідом та отримання консультацій з різних питань в реальному часі – на корпоративному сервері Промінвестбанку відкрита конференція з ідентифікатором ріb.есоn.аudіt.

Однак, цих заходів для належного виконання контрольних функцій та задоволення потреб керівництва банку в сучасних умовах ведення банківського бізнесу ще замало.

Подальший розвиток служби внутрішнього аудиту вбачається у впровадженні спеціальних аналітичних комп’ютерних програм, завдяки яким аудитори мали б необхідну інформацію про банківські операції, відстежували можливі тенденції та визначали зони особливої уваги ще на стадії планування аудиту. Такий підхід дозволить скоротити час і витрати його на проведення перевірок, підвищити їх результативність. Отже, організація безвиїзного нагляду за роботою установ банку, щоденного перегляду та аналізу основних показників їх роботи на сьогодні є одним із шляхів інформаційного зміцнення служби внутрішнього аудиту.

Національний банк є посередником між державою та комерційними банками. Спираючись на Конституцію, НБУ як орган виконавчої влади з особливими функціями і засобами, які він має в своєму розпорядженні, втілює в життя державне управління банківською системою країни. Державну реєстрацію банків здійснює НБУ відповідно до вимог ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України.

Регулятивна політика НБУ щодо діяльності комерційних банків здійснюється згідно з розділом IV ЗУ «Про банки і банківську діяльність». За статтею 66, державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у декількох формах (рис. 15.7).

НБУ проводить наглядову діяльність, перевіряє фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку. Згідно зі статтею 69, НБУ встановлює для банків:

1) форми звітності та методику її складання;

2) періодичність та строки подання звітності;

3) структуру пояснювальної записки;

4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;

5) методику складання консолідованої звітності.

НБУ має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності. Фінансова звітність банків, що подається до НБУ, має бути щорічно перевірена аудитором. НБУ також здійснює інспекційні перевірки комерційних банків. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Рис. 15.7. Форми регулювання діяльності банків з боку НБУ

Відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» для забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників, кредиторів та акціонерів комерційних банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків 13 обов'язкових економічних нормативів, які можна згрупувати наступним чином (рис. 15.8) [86].

Рис. 15.8. Обов'язкові економічні нормативи банківської діяльності

Економічні нормативи регламентує інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні». Вона побудована на вимогах Базельського комітету за принципами, що згруповані за такими розділами:

— передумови ефективного банківського нагляду;

— ліцензування і структурування;

— пруденційні вимоги і регулятивні заходи;

— методи постійного банківського нагляду;

— інформативні вимоги;

— повноваження органів банківського нагляду;

— міжнародна банківська справа.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності на перше число місяця) [5].

НБУ та регіональні управління здійснюють контроль за дотриманням банками банківського законодавства України, економічних нормативів, що встановлюються відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і власних нормативних актів. При цьому вони щоразу обов'язково погоджуються з управлінням контролю економічних нормативів і з департаментом безвиїзного нагляду НБУ. У разі порушення банківського законодавства та економічних нормативів Національний банк дає комерційному банку розпорядження, обов'язкові для виконання.

У разі невиконання розпоряджень НБУ, системного порушення встановлених економічних нормативів (неподання чи подання недостовірної звітності, збиткової діяльності, виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, чинення перешкод антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк) Національний банк має право:

— поставити перед засновником комерційного банку питання про проведення заходів з фінансового оздоровлення такого банку, його реорганізації чи припинення діяльності;

— заборонити окремі банківські операції на термін до одного року та відкликати ліцензію на здійснення окремих або всіх банківських операцій;

— заборонити відкриття нових філій на термін до одного року;

— накласти штраф на керівників банку;

— списувати з банку в беззастережному порядку прибуток, одержаний внаслідок неправомірних дій, і накладати штрафи в розмірі, що не перевищує суму цього прибутку;

— підвищувати норми обов'язкових резервів;

— усунути керівництво (правління і головного бухгалтера) від управління банком і призначити тимчасову адміністрацію для управління банком на період фінансового оздоровлення;

— обмежити або припинити виплату дивідендів доти, доки ситуація в банку не буде оздоровлена;

— ухвалити рішення про вилучення банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших кредитних установ і про його реорганізацію або ліквідацію.

Рішення Національного банку, пов'язані з контролем за банківською системою держави, можуть бути оскаржені комерційними банками в суді [5].

1. У чому полягає економічне призначення центрального банку в ринковій економіці?

2. Які банки виникли раніше - комерційні чи центральні?

3. Коли почалося створення центральних банків і якими шляхами йшов цей процес?

4. Охарактеризуйте відносини НБУ з органами державної влади.

5. Охарактеризуйте функції центрального банку України.

6. Охарактеризуйте функцію центрального банку як валютного центру.

7. Які поточні цілі є найголовнішими для центрального банку?

8. Розкрийте механізм здійснення центральним банком своєї ролі як банку банків.

9. У чому полягає суть кредитно-грошового регулювання економіки з боку центрального банку?

10. Що являє собою облікова ставка і як вона використовується центральним банком?

11. Поясніть мету створення Європейського центрального банку.

12. Які послуги комерційним банкам надає центральний банк?

13. Для чого центральний банк надає кредити комерційним банкам?

14. Які фінансові посередники грошового ринку беруть участь в емісії депозитних грошей?

15. Розкрийте суть операцій, які здійснює центральний банк на відкритому ринку.

16. Що являють собою операції РЕПО?

17. Проаналізуйте політику НБУ у сфері грошово-кредитного регулювання.

18. Які дії використовує НБУ для стабілізації національної грошової одиниці?

19. Що значить «незалежність центрального банку» і з чого вона складається?

20. Охарактеризуйте методи регулювання кредитно-грошових відносин, до яких може вдаватись центральний банк.

Дата добавления: 2014-11-08