Опорні схеми до теми

КОНТРОЛЬ

ЗА НАВЧАЛЬНО-

ПІЗНАВАЛЬНОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ

СТУДЕНТІВ

СКЛАДОВІ

КОНТРОЛЮ

ЗА НАВЧАЛЬНОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ

СТУДЕНТА

ГОЛОВНА

МЕТА

КОНТРОЛЮ

ФУНКЦІЇ

КОНТРОЛЮ

ВИДИ

КОНТРОЛЮ

МЕТОДИ

КОНТРОЛЮ

ФОРМИ

КОНТРОЛЮ

ОЦІНЮВАННЯ

ЗНАНЬ

Контроль як дидактичний засіб управління навчанням спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Складовими контролю за навчальною діяльністю сту­дентів є: перевірка (виявлення рівня знань, умінь і нави­чок); оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і на­вичок); облік (фіксація результатів у вигляді оцінок у журналі, заліковій книжці, екзаменаційній відомості).

Контроль виконує такі функції: освітню (навчальну), діагностичну, стимулюючу, розвивальну, управлінську (прогностично-методичну), виховну, оцінювальну, самооцінювальну.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студен­тів є ефективним за дотримання педагогами певних вимог:

– індивідуальний підхід;

– систематичність контролю;

– необхідність володіти достатньою кількістю даних для оцінювання знань;

– оцінки тільки за фактичні знання;

– єдність вимог викладачів до оцінювання знань сту­дентів, що передбачає врахування ними державних стан­дартів з підготовки фахівців;

– оптимізація контролю знань студентів;

– гласність контролю;

– всебічність контролю;

– тематична спрямованість контролю;

– дотримання етичних норм;

– професійна спрямованість контролю.

Відповідно до місця у навчально-пізнавальній діяль­ності студентів виокремлюють міжсесійний і підсумковий контроль.

Міжсесійний контроль полягає у контролюванні навчального процесу в період між сесіями. Йдеться про по­передню, поточну і тематичну перевірку.

Підсумковий контроль має на меті перевірку рів­ня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання – семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи і структури знань студентів. Виокремлюють семестровий підсумковий контроль і державну атестацію.

Семестровий контроль згідно з Положенням про ор­ганізацію навчального процесу у вищих навчальних зак­ладах проводиться як семестровий іспит (форма підсум­кового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр); диференційований залік (форма підсумково­го контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студен­том навчального матеріалу з певної дисципліни на під­ставі результатів виконання індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо); він планується за від­сутності модульного контролю та іспиту і не передбачає обов'язкової присутності студента); семестровий залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюван­ні засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях; планується за відсутності модульного контролю та іспи­ту і не передбачає обов'язкової присутності студентів).

Студента допускають до семестрового контролю з кон­кретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни викорис­товують різні методи і форми контролю.

Найпоширенішими методами кон­тролю є: усний контроль, письмовий, тестовий, графічний, програмований контроль, практична перевірка, а та­кож методи самоконтролю і самооцінки.

Під час навчальних занять у вищому навчальному закладі використовують індивідуальну та фронтальну перевірки знань, умінь і навичок студентів, а також підсумкові форми контролю: залі­ки, іспити, курсові роботи, дипломні проекти, державні іспити.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріївоцінювання резуль­татів пізнавальної діяльності студентів. Так, А.Бойко про­понує за об'єкт оцінювання брати структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

– Змістовий компонент – обсяг знань про об'єкт вивчення (відповідно до навчальних програм, держав­них стандартів). При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота, правильність, ло­гічність, усвідомленість (розуміння, виокремлення го­ловного і другорядного); вербалізація, тобто словесне оформлення (переказ, пояснення); вміння застосовувати знання тощо.

– Операційно-організаційний компонент – здат­ність студента обирати способи дій з огляду на навчаль­ну програму з оцінюваної дисципліни (предметні дії); ін­дивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнюва­ти, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо (розумові дії); навички аналізувати, планувати, органі­зовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльність загалом (загальнонавчальні дії). Підлягають аналізу також правильність, самостійність виконання за умов новизни (за зразком, аналогічні, від­носно нові); розуміння та словесне оформлення: відтво­рення (переказ), пояснення, застосування в умовах но­визни тощо.

– Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене, яскраво виражене, позитивне).

Саме ці характеристики можуть бути взяті за основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних крите­ріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Критеріями оцінювання можуть бути також (А. Алексюк):

– характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повно­та і точність знань);

– якість виявленого студентом знання, логіка мислен­ня, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення;

– ступінь оволодіння вже відомими способами діяль­ності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

– оволодіння досвідом творчої діяльності;

– якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо).

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть основні функції контролю знань, умінь і навичок.

2. Охарактеризуйте основні вимоги до проведення контролю знань, умінь і навичок студентів.

3. Розкрийте сутність оцінювання успішності студента.

4. Охарактеризуйте норми оцінок, які мають місце в сучасній вищій школі.

5. Доведіть переваги рейтингової системи перевірки та оцінки знань, умінь і навичок студентів над традиційною.

6. Проаналізуйте основні форми контролю знань студентів.

Завдання для самостійної роботи

1. Складіть таблицю методів контролю успішності студентів.

2. На основі аналізу публікацій педагогічної преси узагальніть досвід організації контролю навчання студентів у вищій школі України.

3. Словесно обґрунтуйте позитивні й негативні аспекти застосування тестів у контролі навчальної діяльності студентів.

Рекомендована література

Основна:

1. Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

3. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

5. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: «ОВС», 2006. – 496 с.

6. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

7. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

Додаткова:

1. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. – К., 1996

2. Верхола Л.П. Критерії і норми якісної оцінки знань, умінь і навичок студентів // Проблеми освіти. – К., 1995. – Вип. 1.

3. Нагаєв В.М. Оцінювання навчальної діяльності студентів за модульно-рейтингової технології навчання // Педагогіка і психологія. – 2000. – №3. – С.84-91.

4. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник. – К., 2001. – 337 с.

Тема 2.6. Виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі

Компетенції (прогнозовані результати навчання):

Знання: мети і завдань організації виховної роботи у вищій школі та управління нею; сутності і змісту основних напрямів виховання, методів та форм організації виховного процесу.

Уміння: здійснювати виховну роботу у студентському колективі з урахуванням їх індивідуальних особливостей та соціального стану, аналізувати виховну діяльність куратора академічної групи.

1. Теоретичні основи виховання студентської молоді (мета, завдання, принципи, напрями виховання у вищій школі).

2. Форми позааудиторної виховної роботи зі студентами.

3. Роль куратора у виховній роботі з академічною групою.

4. Особливості індивідуально-виховної роботи зі студентами.

Основні поняття теми: виховний ідеал, мета виховання, принципи виховання, національна самосвідомість, система національного виховання.

Дата добавления: 2014-11-08