Б. Повість

І. Дуже випадкові ті нові повісті, що їх існування на українсько-білоруському ґрунті можемо приписати пожвавленню цікавости до західніх літератур, яке приніс з собою ренесанс. Такі повісті починаються вже з кінця 15 ст. Велика частина їх з Білоруси. Характер їх почасти духовний, почасти світський. Походять вони може лише почасти безпосередньо з латинських ориґіналів, здебільшого, мабуть, з польського та чеського перекладу, хоч деяких з тих перекладів, якими перекладачі могли б користуватися, не знаємо.

2. До духовних повістей належать: „Мука Христова“, компіляція різних латинських творів, що почасти й досі невідомі. Повість задовольняє той самий інтерес, який задовольняли апокрифи в старші період: це доповнення євангельських оповідань різними леґендарними та іноді зовсім не релігійними мотивами, — напр., життєпис Пілата, перероблений з середньовічної, західньої збірки леґенд, т. зв. „Золотої леґенди“; оповідання про трьох царів, що поклонилися Христові; життя св. Олексія (обидві з латинських ориґіналів, перша, мабуть, за польським, друга, за чеським посередництвом); „повість“ про „Світлу пророчицю (з чеського); повість про лицаря Тундала, що побував на тому світі (мабуть, з чеської; латинський ориґінал її ірландського походження). Це все повісті старі, середньовічні, і роля ренесансу /226/ в їх засвоєнні — лише в тому, що дух ренесансу звернув увагу східніх слов’ян на західні літератури та дав їм досить внутрішньої незалежности від візантійської традиції, щоб до західніх релігійних оповідань звернутися.

3. Світські повісті почасти відомі вже старій українській літературі, але з’являються в нових редакціях сербохорватського походження. Перша з них — нова редакція славнозвісної „Олександрії“, редакція, що походить з сербського перекладу-переробки. Мабуть, уже тоді з’явилася й нова редакція повісти про Трою. До сербохорватського перекладу італійського ориґіналу веде нас і відома з кінця 16 ст. повість про Трістана та Ізольду (пор. в українській літературі ще Лесю Українку); теж з італійського ориґіналу через сербохорватський переклад прийшла (мало розповсюджена) і лицарська повість про Бову-королевича. Повість про „сімох мудреців“, східнього походження, прийшла через латинську переробку та польський переклад і на Україну: це історія німого царевича, якого обмовила перед батьком мачуха та якого врятували сім мудрих учителів, що розповідали батькові оповідання з „мораллю“, що не можна йти за радою жінки; нарешті, царевич знову здобув здібність говорити та з’ясував батькові справу; це тип „ідеологічної“ повісти зі вставними оповіданнями, відомий на Україні вже з найстаріших часів. — Деякі світські повісті почасти дійсно зв’язані з ренесансом. Але досить зауважити, що всі ці повісті не досягли великого розповсюдження, відомі нам з унікальних рукописів та часто пізніше замінені іншими варіянтами тих самих тем („Олександрія“). Невеликий був, отже, вплив світського ренесансу.

4. І релігійна боротьба та релігійна полеміка принесли певний повістярський матеріял. Його не багато — це оповідання про „папісу“ Йоганну, що ніби була римським папою та породила дитину під час процесії. Ця повість — пізнього походження — іноді сполучається ще з іншою, що зустрічається і окремо, про „Петра Гугнивого“, папу-розпусника, що, покараний римським царем, хитро знищує його. До цієї ж групи повістей можемо прилучити і невеличке оповідання, що його переказує Вишенський та що і раніше вже зустрічається як окреме оповідання: це історія про чудо на Афоні, коли при спробах завести унію з Римом там упала стіна церкви та передавила прибічників унії.

5. Як бачимо, повне збагачення тематики можемо пояснити впливом ренесансу та реформації. Але стилістично помітимо в нових повістях та нових редакціях старих повістей лише дуже /227/ мало рис „модерних“. Може головне в Олександрії — певні елементи чутливости; „еротична“ тематика Трістана та Бови — нова, але стилістично оброблена дуже безпорадно.

Дата добавления: 2014-11-25