М) Показники однорідності продукції. 2 страница

Таблиця 2.8

Техніко-економічні показники якості побутових холодильників

№№	Показники	Значення показників якості побутових холодильників
Сиріус	Пурга	Фріз	Фенікс	Снайга	Мінськ	Вагомість
Рі1	Ресурс, тис.год.
Рі2	Напрацювання на відмову, тис.год.
Рі3	Економічність, кВт ч за добу	1,65	1,10	1,25	1,30	1,75	1,65
Рі4	Температура морозильної камери, град.	-12	-15	-12	-18	-10	-12
Рі5	Ємкість морозильної камери, дм^3
Рі6	Утримання температури при відключенні енергії, год.
Рі7	Вага, кг
Рі8	Ціна, у.о							-
Рі9	Загальні витрати за весь термін експлуатації, у.о							-

Відносні значення показників якості холодильників розраховуються за формулами 2.1 та 2.2, результати приведені в таблиці 2.9.

Індекс якості кожного з виробів розраховується за формулою:

,

де параметр вагомості показника якості.

Результати розрахунків приведені в таблиці 2.10.

Таблиця 2.9.

Відносні значення показників якості побутових холодильників

Показники	Відносні значення показників побутових холодильників
Сиріус	Пурга	Фріз	Фенікс	Снайга	Мінськ
	0,769	1,0	0,923	1,0	0,864	0,923
	0,714	1,0	0,929	0,929	0,857	0,786
	0,667	1,0	0,88	0,846	0,629	0,667
	0,667	0,833	0,667	1,0	0,556	0,667
	0,667	0,833	0,833	1,0	0,667	0,833
	0,545	1,0	0,909	0,909	0,454	0,455
	1,0	0,8	0,873	0,873	0,686	0,738

Таблиця 2.10.

Індекси і рівень якості побутових холодильників

Індекси якості і цін побутових холодильників
Сиріус	Пурга	Фріз	Фенікс	Снайга	Мінськ
Індекси якості, Іяк
55,642	73,833	67,605	74,815	55,011	59,890
Індекси ціни, Іцін
1,290	1,0	1,258	1,153	1,387	1,242
Техніко-економічний рівень якості, Кі
43,123	73,833	53,737	64,875	39,659	48,223
Відносний техніко-економічний рівень якості, Кві
0,584	1,0	0,727	0,879	0,537	0,653

Значення параметрів вагомості показників якості визначаються експертним методом.

Індекси ціни визначаються за формулою:

,

де , - загальні витрати на придбання Р_і8 і експлуатацію Р_і9 відповідно продукції, що оцінюється, і базового зразка.

.

Результати розрахунків індексів цін для холодильників приведені в таблиці 2.10.

Техніко-економічний рівень якості визначається за формулою:

.

Відносний техніко-економічний рівень якості, К_ві розраховується відношенням рівня якості і^го виробу до найкращого (базового) рівня:

.

Результати розрахунків техніко-економічного рівня якості приведені в таблиці 2.10.

Питання для перевірки знань студентів.

1.Назвіть методи оцінки рівня якості продукції.

2. Поясніть суть і послідовність оцінки рівня якості продукції змішаним методом.

3. Поясніть сутність диференційного методу оцінки рівня якості продукції.

4. Яки шість ситуацій можливі в результаті оцінки рівня якості продукції?

5. Що означає чисельне значення рівня якості продукції?

6. Прокоментуйте результати розрахунків рівня якості продукції у наведених прикладах.

Тема 13. Основні положення застосування експертного методу визначення рівня якості продукції

План

1. Задачі, які вирішуються за допомогою експертних методів визначення рівня якості продукції.

2. Організація та проведення оцінки якості продукції за допомогою експертних методів.

3. Визначення вагомості показників якості продукції.

1.) Задачі, які вирішуються за допомогою експертних методів визначення рівня якості продукції.

При проведенні оцінок рівня якості продукції експертний метод може застосовуватися для вирішення таких задач:

вибір номенклатури показників для оцінки, а також еталонного зразка та еталонних (базових) показників якості;

визначення чисельних значень базових показників якості;

визначення чисельних значень показників якості продукції, яка підлягає оцінці;

визначення параметрів вагомості показників якості;

визначення комплексних та узагальнених показників якості;

прийняття рішення про атестацію (сертифікацію) продукції та розробка рекомендацій по підвищенню її рівня якості.

Для проведення цих робіт організовується експертна комісія, яка складається з двох груп: групи експертів та групи технічного персоналу. Процедура проведення роботи по експертизі, як правило, складається з таких послідовних операцій:

призначення працівників, які проводять підготовчі роботи для експертної оцінки і керують ними;

формування робочої групи технічного персоналу;

формування експертної групи;

підготовка робочою групою анкет та пояснювальних записок для опитування експертів;

опитування експертів;

обробка експертних оцінок;

аналіз результатів оцінки.

При відборі експертів в склад експертної групи найчастіше використовують такі методи:

самооцінка своїх здібностей кожним експертом;

оцінка групою кожного спеціаліста – експерта;

оцінка на основі результатів попередньої діяльності кожного спеціаліста як експерта.

2.) Організація та проведення оцінки якості продукції за допомогою експертних методів.

В основу метода самооцінки покладені відповіді кандидатів на питання анкети і оцінка своїх знань за бальною системою. В результаті цього виявляється ерудиція, широта поглядів, здібності в короткий термін відповідати на питання, здібності до аналітичного мислення і синтетичного узагальнення та інші якості майбутніх експертів.

В тому випадку, коли кандидати знають один одного, проводиться оцінка кожного експерта всією групою.

Метод оцінки на основі результатів попередньої діяльності спеціаліста базується на статистичному аналізі його експертної діяльності. Критерієм компетентності, при цьому, виступає коефіцієнт надійності експерта:

де - кількість відповідей експерта, які підтверджуються з найбільшою вірогідністю;

- загальна кількість відповідей експерта за час роботи в експертних групах.

Незалежно від методу відбору, експерти повинні відповідати умовам [21,26]:

креативності – мати здібності до вирішення творчих задач;

мати наукову інтуїцію;

бути професійно інформованими – знати історію і перспективи розвитку продукції, її властивостей, показників якості, вимог стандартів та інше;

бути інформованими в кваліметрії – знати різні методи оцінки рівня якості продукції та їх застосування для практичної оцінки, вміння будувати оціночні шкали та інше;

бути зацікавленими в результатах роботи – у застосуванні придбаного досвіду в своїй діяльності, використанні результатів оцінки та інше;

бути діловими, зібраними, незалежними, мотивованими при виставленні оцінок, об’єктивними.

В склад експертної групи, як правило, запрошують від 7 до 15 – 20 спеціалістів – експертів. Менша кількість не дає достатньо надійного результату, а більша ускладнює процес оцінювання.

Для підвищення точності результатів роботи експертної комісії опитування експертів проводиться в декілька турів. Наприклад, в першому турі експерти виставляють свої оцінки незалежно один від одного, в другому – після відкритого обговорення кожної оцінки, далі процедура повторюється поки не буде досягнуто узгоджене рішення. Рішенні вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як 2/3 експертів.

Незалежно від мети і задач, при роботі експертної комісії повинно виконуватися ряд умов:

експертна оцінка проводиться тільки в тому випадку, коли неможливо використати для вирішення задачі об’єктивні методи;

відповіді експертів повинні бути незалежними і в процедурі роботи комісії не повинно бути факторів, які могли б суб’єктивно впливати на незалежність відповідей експертів;

питання, які ставляться перед експертами, не повинні допускати різного тлумачення;

склад експертів повинен бути компетентним в питаннях задач, що вирішуються;

кількість експертів повинна бути не менше необхідного числа;

відповіді експертів повинні бути однозначними і дозволяти їх математичну обробку.

3.) Визначення вагомості показників якості продукції за допомогою експертів

Експертний метод визначення параметрів вагомості базується на визначенні середньої оцінки вагомості, яку отримують в результаті урахування думок групи з експертів.

В загальному випадку коефіцієнт вагомості показника якості вираховують за формулою:

де - параметр вагомості показника якості, який визначив експерт.

Найбільш розповсюджені такі методи визначення параметрів вагомості показників якості:

метод переваги (рангів);

метод оцінювання (приписування балів);

метод співставлення.

Використовуючи метод переваги (рангів), кожен експерт проводить нумерацію (ранжирування) вагомості показників. Найменш вагомому показнику назначають номер 1, наступний по вагомості має номер 2 і так далі. Таким чином, найбільш вагомий показник якості має останній (найбільший) номер. За цим методом, параметри вагомості для кожного показника визначені експертом вираховуються за формулою:

де - номер (ранг) вагомості показника якості, який визначив експерт;

- кількість показників якості продукції, що оцінюється.

Параметри вагомості показників якості за даними всіх експертів, які приймають участь в роботі, визначається за формулою:

.

Метод оцінювання (приписування балів) передбачає оцінювання експертами важливості кожного показника якості за бальною шкалою значимості (як правило, діапазон шкали від 1 до 10 балів). Найбільш вагомому показнику експерт може дати 10 балів. За цим методом коефіцієнт вагомості розраховується за формулою:

При необхідності, експерт може оцінювати вагомість показників не тільки цілими але й дробними числами, а також оцінювати вагомість однаковим числом балів.

Використовуючи метод парного співставлення, експерт порівнює показники якості за їх вагою по парам, визначаючи в кожній парі найбільш важливий. Загальна кількість пар для показників:

Результати парного співставлення кожного експерта заносяться в матрицю (табл. 2.11.).

Таблиця 2.11.

Матриця парного співставлення

Назва показника	Номер показника					…	-1
		-				…
			-			…
				-		…
					-	…
…	…	…	…	…	…	-	…	…
	-1					…	-
						…		-

В таблиці приведено приклад заповнювання експертом матриці парного співставлення. В матриці показник номер 2 більш вагомий ніж показник 1, тому в клітинці 1-2 (горизонтальній) ставиться число 0, а в клітинці 2-1 (горизонтальній) ставиться число 1. Аналогічна процедура відбувається для всіх інших пар показників, при цьому більш вагомому показнику ставиться 1, а менш вагомому 0.

Коефіцієнт вагомості на основі заповненої матриці розраховується за формулою:

де - число одиниць (переваг) вагомості показника якості над вагомістю показника .

Узгодженість думок експертів про вагомість кожного з показників якості оцінюється за допомогою коефіцієнта варіації

У випадку, коли:

- узгодженість думок експертів по відношенню до величини вагомості показника якості нижче середньої;

- узгодженість середня;

- узгодженість вище середньої;

- узгодженість висока.

В цілому, якщо коефіцієнт варіації то думки експертів вважаються узгодженими.

Крім того, узгодженість думок експертів перевіряється за допомогою критерію узгодженості

Загалом, узгодженість думок експертів вважається достатньою у випадку коли .

Наряду з розглянутими методами визначення параметрів вагомості показників якості продукції можливо використовувати і інші. Але, незалежно від методів визначення параметрів вагомості у всіх випадках повинні виконуватися такі умови:

параметр найбільш вагомого показника якості має найбільше значення;

показники якості однакової вагомості мають рівні величини параметрів вагомості;

властивість продукції, яка найменше задовольняє потреби споживачів, має найменше значення параметра вагомості.

Питання для перевірки знань студентів.

1. Умови застосування експертних методів у процесі оцінки якості продукції.

2. Як формується склад експертної групи?

3. Задачі технічного персоналу в процесі проведення експертної оцінки.

4. Яким чином ухвалюються рішення єкспертами?

5. Як оцінюється точність експертних висновків?

6. Що показує параметр вагомості показника якості?

7. Наведіть найбільш розповсюджені методи визначення параметрів вагомості показників якості за допомогою експертів.

8. Поясніть сутність методу парного співставлення при визначенн параметрів вагомості.

Тема 14. Статистичні методи контролю якості продукції

План

1. Класифікація методів контролю якості продукції.

2. Статистичний вхідний та вихідний контроль.

3. Статистичний контроль якості продукції, пов'язаний виключно з браком.

4. Однократний вибірковий контроль

2.) Статистичний вхідний та вихідний контроль.

Досягнення ідеальної якості виробів в цілому і їх складових частин на практиці неможливо, а високий рівень наближення до неї дуже дорого обходиться як для виробника так і для споживача. Крім того, в більшості випадків, отримувати абсолютно точне значення величини параметра якості не має ніякого сенсу ні з практичної ні з економічної точки зору.

Так вага одного кілограма фасованих виробів продуктів харчування коливається в межах , або грамів. Найбільш вірогідна вага, при цьому, дорівнює 1000 грамів. Більш точне фасування вимагає більш точного обладнання, а також більш жорстких вимог до технологічного процесу, зокрема до вологості продукту, температурного режиму та інших його параметрів.

Так як розподілення ваги в цьому випадку підпорядковується нормальному закону, то вірогідність одержати 980 грамів продукту замість 1 кг для споживача не перевищує 0,27 % і така ж сама вірогідність одержати 1020 грамів. В гіршому випадку споживач втрачає на придбанні одного кілограма фасованих макаронних виробів 4 копійки (при середній вартості 2 грн. за 1 кг).

Більш точне обладнання і перебудова технологічного процесу викличе збільшення вартості продукту в розмірах, які перевищують можливі (маловірогідні) втрати споживача від “недовісу”. Тому, в цьому випадку, коливання фактичної ваги в межах грамів на 1 кг цілком задовольняє і споживачів і виробників. Інша річ, коли мова йдеться про більш вартісні товари або значні обсяги продажу.

При виготовленні будь - якої продукції встановлюються допустимі межі коливання величини параметрів якості (не тільки ваги) від ідеального (номінального) значення. На практиці ці допуски встановлюються в таких межах, щоб виріб або його складова частина задовольняли потреби споживача і одночасно їх можливо досягнути на сучасному етапі розвитку науки і технологічної бази виробництва.

Таким чином, чисельна величина значення параметра якості виробу, який виготовляється, знаходиться в межах допуску і в загальному випадку:

,

а при симетричному допуску:

,

де - номінальна (середня) величина параметра якості;

- дійсна величина параметра якості;

- допуски величини параметра якості.

В процесі контролю величин параметрів якості на стадії виготовлення виробу, головна задача як правило, полягає в виявленні тих виробів, значення параметрів яких знаходяться за межами допустимих. Такі вироби визнаються дефектними (бракованими), не придатними для подальшого використання, а вироби, величини параметрів яких лежать в межах допусків – якісними.

Дійсні значення величини параметрів якості продукції залежать від багатьох факторів, пов’язаних з процесами проектування виробів, технології виробництва, методів контролю і випробування продукції.

Для забезпечення необхідної якості продукції потрібен ретельний аналіз і усунення тих факторів, які можуть погіршити значення її параметрів. В процесі проектування виробу необхідно досягти того, щоб його конструкція була оптимальною як з точки зору виконання свого функціонального призначення так і з точки зору технології виробництва, можливості досягти високих показників якості.

В процесі наладки технологічного обладнання і процесу в цілому, його параметри повинні бути виставлені таким чином, щоб дійсні значення параметрів якості виготовленої продукції однозначно знаходилися в межах допусків:

,

де - менший, а - більший допуски зі своїми знаками.

Величини допусків встановлюються стандартами різних рівнів і повинні бути мінімальними. При наладці технологічного процесу необхідно зменшити коливання величини параметрів якості виробу по кожній операції від причин пов’язаних безпосередньо з технологією виробництва продукції і зменшити ймовірність появи браку.

Процес випробування виробів і контролю параметрів якості повинен здійснюватися за методиками, які забезпечують потрібну точність і не допускають, або зменшують до мінімуму вірогідність прийомки дефектної (бракованої) продукції.

Для забезпечення потрібних величин параметрів якості готової продукції необхідно ураховувати і усувати можливі помилки, які виникають при проектуванні, виготовленні і контролі якості виробів.

3.) Статистичний контроль якості продукції, пов'язаний виключно з браком.

Один з варіантів усунення браку – це контроль всіх без винятку одиниць продукції, але це не гарантує 100% усунення можливих дефектів. Процес технічного контролю сам по собі має певні неточності і допускає певний відсоток браку. Це пов’язано насамперед з помилками вимірювання і точністю інструментів та приборів для контролю.

Тому, якщо в процесі виробництва можливий відсоток бракованих виробів у розмірі 5%, а технічний контроль має вірогідність виявлення дефектних виробів 95%, то в результаті контролю всіх одиниць виробленої продукції буде пропущено дефектних виробів. Це складає 2,5 дефектних виробу на 1000 випущених одиниць продукції. Навіть повторний контроль уже перевіреної партії продукції пропустить дефектних виробів, що складає 1,25 виробу на кожні 10000 одиниць продукції.

Крім того, в результаті навіть суцільного контролю параметрів якості всіх одиниць виробленої продукції і визначення придатних і бракованих виробів, у випадку коли їх чисельні значення близькі до межі допустимих, можливі помилки двох видів, пов’язані з помилками вимірів і точністю інструментів і приладів:

1) бракується придатний виріб (помилка першого роду, або ризик виробника);

2) бракований виріб визнається якісним (помилка другого роду або ризик споживача).

Наприклад, проводиться контроль довжини виробу з номінальним розміром та допуском за 6 квалітетом, що складає мм. В результаті вимірювання, яке проводилося за допомогою інструмента з помилкою вимірювання 0,002 мм, отримано число мм. Виріб визнається придатним, так як отримана величина знаходиться в межах допустимої, але враховуючи помилку вимірювального інструмента, дійсна величина параметра знаходиться в межах мм. Таким чином, виріб визнається придатним не зважаючи на те, що його дійсна величина може дорівнювати і лежати за межами допуску.

В цьому випадку, коли виріб визнається придатним, незважаючи на те що дійсна величина параметра знаходиться за межами допуску, припускається помилка другого роду.

У випадку, коли в результаті вимірювання отримано число мм, виріб бракується, не зважаючи на те, що його дійсна величина може дорівнювати мм і знаходитися в межах допуску. В цьому випадку, коли виріб визнається бракованим, а його дійсна величина заходиться в допустимих межах, припускається помилка першого роду.

Проведення технічного контролю параметрів якості потребує значних коштів і чим повніше охоплюються ним вироби, тим більш вартісний цей процес. Тому на практиці 100% контролю піддаються вироби, функціонування яких пов’язано з безпекою і здоров’ям людини, або ті дефекти яких можуть призвести до значних економічних збитків.

Крім того, 100% контроль якості продукції неможливо здійснювати у випадках, коли визначення параметрів пов’язане з псуванням або руйнуванням виробу. Наприклад, дійсну міцність будівельних матеріалів неможливо визначити не знищивши сам виріб, так як опосередковані методи не дають точного результату. Тому перевірка на опір деформації, електростатичну силу, горючість і таке інше можливо проводити тільки на вибірковій кількості одиниць продукції.

Дата добавления: 2014-11-25