Сутність високого рівня моральності юриста

Моральні почуття, які проявляються в юридичній діяльності, достатньо різно­манітні, що виходить з широкого спектру зв'язків, які формуються в процесі вирішення значної кількості юридичних справ. До їх переліку можна віднести такі:

- почуття патріотизму (пріоритет інтересів загальної справи перед особистим інте­ресом або за рахунок особистого блага);

- престижно-статусні почуття, пов'язані з потребою самоствердження (почуття гордості за свою професію, за довіру колективу, усвідомлення необхідності подолання труднощів з метою випробування своїх професійних можливостей);

- альтруїстичні почуття (бажання дати радість, допомогу, втішити, підбадьорити в тяжку хвилину);

- комунікабельні почуття (симпатія, довіра, повага при спілкуванні).

Роль моральних почуттів у юридичній діяльності виявляється через призму спілку­вання людей. А виходячи з того, що юридична професія передбачає саме роботу з людьми різного характеру, рівня культури, інтелекту, то можна зазначити ту значну роль, яку відіграють моральні почуття у мотивації роботи працівників юридичних уста­нов. По-перше, — це оцінка вчинків та поведінки людей з позицій суспільно-виробле­них норм та ідеалів. По-друге, — моральні почуття виступають засобом регуляції відно­син між людьми, соціальними групами тощо. По-третє, - завдяки почуттям суспіль­но-значущі норми, принципи, ідеали інтуїтивно перетворюються у внутрішню пере­конливість людини. По-четверте, - моральні почуття являються не тільки засобом регуляції, але й засобом самоствердження людини, виявом багатства її внутрішнього світу. Тому формування моральних почуттів у кожної людини, а тим більш у юристів, співробітників правоохоронних органів, є однією з важливіших задач морального виховання.

Не менш важливою умовою здійснення юристами своїх професійних обов'язків є усвідомлення та використання у своїй діяльності основоположних ідей - принципів і моралі, які являють собою найбільш узагальнений вираз вимог тої чи іншої моралі. Моральні принципи складають ядро моралі, визначають її соціально-історичну суть, ідейну націленість. На відміну від норм моралі, які визначають тактику поведінки лю­дини в конкретних життєвих ситуаціях, принципи моралі визначають узагальнену со­ціальну орієнтацію, стратегію поведінки, являються своєрідною програмою діяльності. Моральні принципи об'єднують та систематизують всю моральну діяльність, виступа­ють фактором стабільності, визначають головну лінію поведінки.

В професії юриста моральні принципи виконують свої специфічні функції. Вони допомагають орієнтуватися у найбільш складних, нормативно не визначених ситуаціях, що дає змогу приймати нестандартне рішення, яке не суперечить інтересам спра­ви в цілому. Завдяки усвідомленню принципів моралі, які склалися у колективі служ­бовців юридичної установи, надається можливість програмування дій окремих співро­бітників, гарантування впевненості щодо виконання ними професійного обов'язку на належному рівні. Моральні принципи також забезпечують стабільність мікроклімату у колективі, а значить і стабільність його роботи, що є необхідною умовою функціону­вання всіх правоохоронних органів. З іншого боку, дотримання принципів моралі у своїй професійній діяльності оберігає працівників юридичних служб від аморальних вчинків, скоєння яких породжує серед громадян недоброзичливе ставлення, недо­віру, а в окремих випадках — люту ненависть до служителів Феміди.

Серед принципів моралі, які значною мірою здійснюють позитивний вплив на сферу юридичної діяльності, слід назвати принципи гуманізму, демократизму, законності, справедливості, колективізму, чесності, порядності, гласності у роботі та деякі інші. У чомуж полягає суть зазначених принципів стосовно професійного обов'язку юристів? Для висвітлення цього питання необхідно звернутися до визначення змісту найбільш провідних моральних принципів. Одним із загальновизнаних та важливіших принципів - вважається принцип гуманізму, який розкриває цінностний аспект організації людсь­ких відносин. Гуманізм (лат. humanus - людяний, людський) означає людяність, любов до людей, вимогу на захист гідності людини, її право на щастя, всебічний розвиток. Як моральний принцип, який трансформується у сферу юридичної діяль­ності, він із змістовного боку формулює певну систему вимог:

- розуміння людини, як вищої цінності, а не як засобу для досягнення цілей, все робити для забезпечення потреб та інтересів людини;

- забезпечення свободи та захисту гідності особи, права на щастя, на духовний розвиток;

- повага до особистих якостей;

- рівне ставлення та повага до чоловіка та жінки, повага до ідеалів людини, Л вікових, національних ознак, політичних поглядів;

- чутливість, душевність у відносинах;

- чесність, прямота в оцінці дій, доброзичливість критики, несприйнятливість аморальних вчинків.

Принцип колективізму також притаманний юридичній роботі, стосовно якої вису­ваються певні вимоги:

- єдність мети та волі колективу;

- ідейна єдність;

- співробітництво та взаємодопомога;

- керівництво колективом, як організаційний та об'єднуючий фактор його існу­вання;

- чітке дотримання дисципліни всіма членами колективу, незалежно від стажу, досвіду, посади тощо.

Іноді окремі вимоги принципу колективізму трактуються на підставі відстоювання вузькогрупового або індивідуально-егоїстичного інтересу, в результаті чого набувають іншого звучання. Так, слід відрізняти доброзичливу критику від критицизму, заздрості або інших негативних почуттів, взаємодопомогу від кругової поруки.

Моральна відповідальність юриста – це необхідність давати звіт у своїх справах, поступках, поведінки, відношеннях у процесі практичної юридичної діяльності. Якщо умовно поділити моральну відповідальність на внутрішню (совість) та зовнішню (суспільні санкції), то центром її тяжіння приходиться на відповідальність юриста-спеціаліста перед собою. Разом з тим, юристи-практики находяться під контролем у суспільстві, та юрист який порушує норми моралі, повинен нести моральну відповідальність перед колегами та суспільством.

Великі неприємності виникають, коли випускник юридичного вузу, який бажає працювати на совість, потрапляє до колективу з низьким рівнем етичної культури. Не завжди починаючий юрист вміє відстояти незалежність своїх моральних принципів.

Особистість зокрема людських факторів, почуває на собі вплив діяльності колективу навколо нього. Саме колектив являється тим морально-правовим полем, де здійснюються основні запроси особистості. Здолання потрібності окремої особистості працювати по закону та совісті, веде до тяжких морально-психологічних конфліктів, що негативно сприяє на свідомість юриста так і на рішення юридичних справ. Тому що рішення багатьох юридичних справ потребує колективної роботи. Таким чином відповідальність за порушення, які допустив окремий юрист, повинна лягати на колектив та його керівника.

Ще частіше проявлення, це коли юрист сам приймає аморальне рішення, та виправдовуває його прийняття давленням зі сторони колектива. Але юрист як особистість має моральну свободу, та вибір варіанта поведінки. Якщо юрист морально стійкий, опирається у своїх діях на норми моралі та права, він зможе прийняти важливе рішення без морально-психологічного давлення колективу.

Дата добавления: 2014-11-08