Законодавча діяльність Верховної Ради за роки незалежності України

Конституція України остаточно закріпила зміни в системі влади. Розподіл влади на гілки (законодавчу, виконавчу та судову) позбавив Верховну Раду статусу найвищого органу державної влади.

Натомість Верховна Рада України, за своїми основними ознаками стала в один ряд з парламентами провідних країн світу. Вона стала не тільки теоритично, але й фактично єдиним, загальнонаціональним, представницьким, колегіальним, виборним, однопалатним, постійно діючим органом законодавчої влади в державі.

На цей час в Україні не існує інших органів законодавчої влади окрім Верховної ради.

Парламент України є представницьким органом всього народу України і формується шляхом виборів на основі принципів закріплених Конституцією, на визначений строк;

Верховна Рада є колегіальним органом, що складається з обраних шляхом виборів парламентарів - 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції);

Парламент дістає мандат довіри безпосередньо від народу як єдиного джерела влади;

Верховна Рада України – це загальнодержавний орган, діяльність і повноваження якого поширюються на всю теріторію держави;

Парламент – орган загальної компетенції, до відання якого належать усі питання, які потребують законодавчого врегулювання.

Отже, Верховна Рада України – це виборний, колегіальний, загальнодержавний представницький орган, який функціонує в умовах демократичного правління і компетентний здійснювати законодавчу, установчу та контрольну діяльність.

Ці та інші риси парламенту зумовлюють, властиве лише йому, місце в системі органів державної влади. Верховна Рада України є приоритетним органом в системі органів державної влади України. Він здійснює законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі.

Різнобічними є вдіносини парламенту з іншими органами державної влади та суб”єктами політичної системи.

Найтіснішими стосунками Верховна Рада України пов’язана у своїй діяльності із Президентом. Це зумовлено їхніми функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією та законами, системою стримань і противаг один щодо одного та іншими обставинами.

Вихідним повноваженням парламенту у взаємовідносинах з Президентом є право Верховної Ради призначати вибори Президента у строки, визначені Конституцією (ст.85). Складаючи присягу на вірність народу України на урочистому засідінні Верховної Ради, Президент виказує повагу як до народу, так і до парламенту України.

Основним змістом взаємовідносин парламенту і Президента є сам хід здійснення ними своїх повноважень і функцій.

Зокрема під час процесу законотворчості:

Відповідно до ст. 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від коституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У статтях 84-86 Основного Закону говориться про рішення, яке приймає парламент. Між тим Конституція України не розкриває зміст цих термінів, не з’ясовує їх співвідношення з законами і постановами Верховної Ради України.

У зв’язку з цим, за конституційним поданням народних депутатів України про офіційне тлумачення положень цих статей Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 жовтня 2003 року дав офіційне тлумачення згаданих термінів.

У рішенні було зазначено, що Верховна Рада України здійснює повноваження, визначені Конституцією. На реалізацію своїх повноважень вона схвалює рішення. Прийняття рішень здійснюється виключно на її пленарних засіданнях і ухвалюються на колегіальній основі.

Отже, під терміном „рішення” Верховної Ради треба розуміти результати волевиявлення парламенту з питань, віднесених до її компетенції.

Крім терміна „рішення” Верховної Ради вживається термін „акти”. Акти приймає Верховна Рада визначеною Конституцією кількістю голосів народних депутатів. Шляхом прийняття актів набувають офіційного характеру результати волевиявлення Верховної Ради, тобто її рішення. Юридичними формами актів є, насамперед, закони і постанови.

З положень другої частини ст.84, ст.91 Конституції випливає, що терміни рішення і акти Верховної Ради – це взаємопов’язані правові категорії, які співвідносяться між собою як зміст і форма. Законодавча функція парламенту України реалізується перш за все суб’єктами законодавчої ініціативи.

Відповідно до ст.93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, Верховна Рада України розглядає позачергово. Такі законопроекти мають бути терміново включені Верховною Радою України до порядку денного її сесії і розглянуті у пріоритетному порядку – раніше від інших законопроектів –на всіх стадіях законодавчого процесу відповідно до процедури, встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Проект закону проходить певні стадії, які в сукупності становлять законодавчу процедуру. Це такі стадії:

- розробка законопроектів;

- внесення і відкликання законопроектів;

- підготовка та попередній розгляд законопроектів у комітетах парламенту;

- розгляд законопроектів Верховною Радою;

- загальні положення щодо розгляду законопроектів;

- порядок розгляду законопроектів у першому читанні;

- порядок розгляду законопроектів у другому читанні;

- порядок розгляду законопроектів у третьому читанні;

- підписання та опублікування прийнятих законів;

- внесення змін і доповнень, скасування законів.

Голосування по проектах законів згідно з Регламентом Верховної Ради України відбувається у вівторок та четвер кожного пленарного тижня.

За статтею 94 Конституції України прийнятий Верховною Радою закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Щодо повторного розгляду законів, повернутих до парламенту з пропозиціями Президента, Конституційний Суд України роз’яснює, що встановлена частиною четвертою ст.94 Конституції України вимога, щодо повторного прийняття закону Верховною Радою, не менш як двома третинами від конституційного складу поширюється лише на закони та пропозиції Президента України, які повністю або часково відхилені. Ця вимога стосується і прийняття закону в цілому. У разі прийняття парламентом закону після повторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента глава держави зобов’язаний підписати та офіційно оприлюднити його у десятиденний строк.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прйнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з моменту його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Особове місце посідають відносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів, який є підконтрольним і підзвітним парламенту (ст.113 Конституції). Верховна Рада дає згоду на призначення Прем’єр міністра, розглядає і приймає рішення щодо схвалення (не схвалення) програми діяльності Кабінету Міністрів, здійснює контроль за його діяльністю.

Кажучи про взаємовідносини Верховної Ради з іншими органами державної влади не можна пропустити її стосунки з органами судової влади. Парламент призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів, судів загальної юрисдикції, надає згоду на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України, може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що тягне за собою його відставку з посади, призначає трьох представників до Вищої ради юстиції.

Дата добавления: 2014-11-08