Поняття науки

Підходи до визначення терміну «менеджмент»:

- менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефектив­ності;

- менеджмент - це наука про управління людськими відноси­нами;

- менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими організаціями;

- менеджмент - це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;

- менеджмент - це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;

- менеджмент - це управління бізнесом.

Ефективність – здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які відзначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.

Менеджмент ефективності виробництва і споживання біомас та біопалива – це наука, що займається моніторингом ринку біопалива та вивченням економічної ефективності впровадження нетрадиційних видів палива, що виробляється з біологічно чистої відновлюваної сировини (біомаси, рослинних олій, тваринних жирів та відходів с/г виробництва).

2. Завдання науки і її місце серед інших наук.

Мета дисципліни: здобуття теоретичних та практичних знань та вмінь студентами з управління різними видами біопалива з метою підвищення ефективності його виробництва та споживання в АПК України.

Відповідно до сформульованої мети завданнями дисципліни є:

- опанування теоретичних основ економічної ефективності виробництва та споживання різних видів біопалив.

- проведення порівняльної оцінки сировини для виробництва рідких та газоподібних біопалив;

- розрахунки економічної ефективності виробництва біопалив з різної органічної вуглевмісної сировини (біомас).

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

1. поняття менеджменту ефективності виробництва і споживання біомас і біопалива; основні показники ефективності та методи управління нею;

2. роль держави у забезпеченні ефективного виробництва і використання біомас і біопалива;

3. концепцію запровадження стратегій маркетингу як ефективного засобу менеджменту ефективності біоенергетичних компаній;

4. теоретичне і практичне підґрунтя ефективного виробництва та використання біоетанолу, біодизелю і біогазу;

5. передовий світовий досвід менеджменту ефективності виробництва біопалива і його споживання.

Структурно-логічна схема дисципліни

3. Загальні і спеціальні принципи МЕВВББ.

Принципи менеджменту ефективності виробництва і використання біомас і біопалива (МЕВВББ) – основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською і соціальною діяльністю організацій з виробництва біомас і біопалива та їх споживання.

Загальні принципи МЕВВББ співпадають з загальними принципами менеджменту:

1) науковість;
2) системність і комплексність;
3) єдиноначальність і колегіальність;
4) демократичний централізм;
5) поєднання галузевого та територіального підходу в управлінні.

Спеціальні принципи МЕВВББ:

1) принцип перспективності

2) збалансованості продовольчого і енергетичного використання біомаси

3) екологічної рівноваги

4) принцип участі.

5) принцип орієнтації на потреби ринку.

Основними методами дослідження науки МЕВВВББ є:

n монографічний,

n статистичний,

n розрахунково-конструктивний,

n експериментальний,

n балансовий,

n економіко-математичний та інші.

Лекція №2. «Поняття ефективності та механізм управління нею»

1. Теоретичні засади категорії «ефективність», «менеджмент ефективності»

2. Класифікація видів ефективності та способи їх застосування.

3. Концептуальні положення управління ефективністю діяльності підприємства

4. Механізм управління ефективністю.

1. Теоретичні засади категорії «ефективність»

Вважається, що термін «ефективність» з’явився спочатку в економічній літературі. Він зустрічався вже в роботах В. Петті та Ф. Кене.

Інший представник класичної школи політекономії – Д. Рікардо –використовував термін «ефективність» як співвідношення результату до визначеного виду витрат.

Подальший розвиток капіталістичного виробництва, збільшення кількості середніх і великих підприємств, де працювала значна кількість працівників, на початку ХХ століття призвів до необхідності розглядати категорію «ефективність» з соціального погляду.

Пізніше, коли витратами змушені були вважати і забруднення водних та повітряних басейнів Землі, і споживання природних ресурсів, і знос організму людини в умовах інтенсифікації виробництва, то соціально-економічну ефективність стали кваліфікувати як основну категорію суспільного виробництва.

В управлінській літературі ефективність підприємства пропонується вивчати за трьома підходами – цільовим, системним і вибірковим.

Менеджмент ефективності діяльності підприємства являє собою цілеспрямоване оперативне регулювання діяльності за напрямами управління ефективністю для забезпечення відповідності фактичного стану підприємства заданим параметрам.

2. Класифікація видів ефективності та способи їх застосування

Ознаки класифікації	Види ефективності
За видами економічної діяльності	1) сільського господарства; 2) транспорту і зв'язку; 3) промисловості; 4) будівництва; 5) гуртової та роздрібної торгівлі; б) інші
За елементами виникнення	1) соціальна; 2) психологічна; 3) економічна; 4) природно-екологічна; 5) політична; б) правова
За видами залучених ресурсів	1) інформаційна; 2) енергетична; 3) фінансова; 4) матеріальна; 5) трудова
Часова спрямованість	1) минула (наявна), 2) майбутня (прогнозована)
За рівнем	Висока, достатня, недостатня (низька)
За способом виявлення	1) явна (виявлена на основі відмінностей); 2) прихована (виявлена у ході порівняння з іншими суб'єктами та рівнем тінізації)
За місцем виникнення	1) менеджменту: • керівника. управлінського підрозділу, рівня управління; 2) організації: 3) робочого місця, виробничої дільниці, цеху,виробничої одиниці; 3) об'єднання підприємств, 4) галузі, 5) регіону, 6) національної економіки, 7) світової економіки

3. Концептуальні положення управління ефективністю діяльності підприємства

Як систему управління ефективністю діяльності досліджували такі вчені, як Б. Бінкін та В. Черняк. Ними було розроблено шість напрямів управління ефективністю діяльності для підприємств виробничої сфери (рис. 1.5).

Рис. 1. Напрями управління ефективністю виробництва

4.Механізм управління ефективністю.

Для того, щоб у повній мірі розкрити сутність управління ефективністю діяльності підприємства, пропонується виділити такі види механізму управління ефективністю: економічний, органі­за­ційний, соціальний, технічний, інформаційний і екологічний (рис. 2).

Рис. 2. Види механізму управління
ефективністю діяльності підприємства

Лекція №3: «Роль держави у забезпеченні ефективності виробництва і використання біомаси і біопалива»

1. Методи державного регулювання економіки та біопаливної галузі

2. Основні засади державної політики у сфері виробництва та споживання біопалив

3. Економічне стимулювання виробників та споживачів біопалив

4. Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив

5. Європейський досвід стимулювання біопаливної галузі

1. Методи державного регулювання економіки та біопаливної галузі

Під методами державного регулювання економіки та біопаливної галузі слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

Залежно від застосування засобів впливу на ринок розрізняють методи регулювання:

- правові,

№	Рік	Назва документу
		Закон України «Про альтернативні види рідкого і газового палива»
		Постанова КМУ “Про затвердження програми “Етанол”,
		Закон України «Про альтернативні джерела енергії»
		Розпорядження КМУ «Про розвиток виробництва біодизеля в 2003 році»
		Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини»
		Постанова КМУ «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного»
		Розпорядження КМУ «Про затвердження програми розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року».
		Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих»
		Розпорядження КМУ «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року»
		Проект Закону України «Про розвиток виробництва та споживання біологічних палив»
		Розпорядження КМУ «Питання організації виробництва та використання біогазу»
		Розпорядження КМУ “Про схвалення Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива” на період до 2014 року”.
		Постанова КМУ «Державна цільова економічна програма енергоефективності на 2010-2015 роки»

- адміністративні,

- економічні.

Нормативно-правові акти щодо розвитку виробництва і споживання біомас і біопалива

Правові методи регулювання розвитку біопаливної галузі здійснюються шляхом прийняття законів і законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Уряду (декретів, постанов), видання указів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації і контролю.

Адміністративні методи регулювання виражають по суті пряме управління з боку держави (ліцензії, квотування, система санкцій, система норм і стандартів, стандартизація)

Економічні методи державного регулювання економіки та біопаливної галузі пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

2. Основними засадами державної політики у сфері виробництва та споживання біопалив є:

- сприяння розробці та раціональному використанню відновлюваних джерел енергії;

- економічне стимулювання виробників та споживачів біопалив з метою широкого запровадження цих палив в Україні;

- поетапне збільшення нормативно визначеної обов’язкової частки застосування біопалив у складі загального виробництва моторних палив в Україні;

- розроблення нормативно-правової бази щодо регулювання ринку біопалив в Україні;

- зменшення негативного впливу на довкілля і т.д.

3. Економічне стимулювання виробників та споживачів біопалив

З метою розвитку виробництва та споживання біопалив в Україні держава економічно стимулює споживання біопалив виробниками та споживачами шляхом надання пільг, дотацій, субвенцій, державних кредитів та інших переваг.

1. Виробництво біопалив здійснюється відповідно до стандартів, гармонізованих із стандартами Європейського Союзу.

2. Виробництво біопалив здійснюється з використанням біомаси, вирощеної сільськогосподарськими товаровиробниками з дотриманням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах та критеріїв стабільності для виробництва біопалива.

3. Починаючи з 1 січня 2010 р., на 10 років звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від його продажу.
(Закон No1114 «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України відносно сприяння виробництву і використанню біологічних видів палива»).

6. Держава сприяє споживанню сумішевих бензинів та моторних палив із вмістом біоетанолу у таких пропорціях до загального обсягу бензинів в Україні:

у 2013 році - рекомендовано 5 відсотків;

у 2014 році - 5 відсотків;

у 2015 році - не менш як 5 відсотків

у 2016 році - 7 відсотків.

4. Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва та споживання біопалив включають:

- визначення джерел і напрямів фінансування у галузі виробництва біопалив;

- створення системи національних стандартів, технічних регламентів;

- застосування економічних стимулів для підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана з виробництвом біопалив;

- стимулювання інвестиційної діяльності у галузі виробництва біопалива;

- визначення перспективної політики держави щодо виробництва та споживання біопалив з метою економії традиційних видів палива, забезпечення сировини для хімічної промисловості та зменшення залежності України від їх імпорту і т.д.

5.Європейський досвід стимулювання біопаливної галузі

Енергетична політика ЄС спрямована на створення конкурентного внутрішнього енергетичного ринку, на розвиток відновлювальних джерел енергії (сталість енергозабезпечення), на скорочення залежності від імпорту енергоносіїв (енергетична безпека) та на збільшення корисної дії (зростання енергоефективності). Визначивши ці цілі, ЄС зобов’язав себе досягти певних цільових часток відновлювальної енергії, які слугують індикаторами того, що вдалося зробити.

Таблиця 1.1.

Цільові показники для відновлювальної енергії в ЄС, 1997-2009

Лекція №4: «КОНЦЕПЦІЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ МАРКЕТИНГУ ЯК ЕФЕКТИВНОГО ЗАСОБУ менеджменту ефективності БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КОМПАНІЙ»

1. Поняття маркетингу, стратегії маркетингу, маркетингу біопаливної галузі

2. Етапи управління маркетингом в біоенергетичних компаніях.

3. Системний підхід до ефективного управління маркетинговою діяльністю в біоенергетиці.

3. Комплекс маркетингу біоенергетичної компанії

1. Поняття маркетингу, стратегії маркетингу, маркетингу біопаливної галузі

1. Маркетинг – це управлінська діяльність, що вивчає всі види діяльності, пов'язані із спрямуванням потоку товарів і послуг від виробника через систему реалізації (у визначених умовах) до кінцевого споживача.

2. Маркетинг – сукупність технічних прийомів вивчення ринку, розробки товару, стимулювання попиту.

3. Маркетинг – вид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб шляхом обміну.

4. Маркетинг – один із видів творчої управлінської діяльності, спрямованої на розширення виробництва і торгівлі шляхом виявлення потреб споживачів, а також розробок для задоволення цих потреб.

Система маркетингу в біопаливній галузі – це дієвий засіб комплексного сполучення між ринком товару та його виробником і виробництвом, синхронізації процесів виробництва та споживання енергоносіїв.

Тому вважається, що стратегія маркетингу – це ряд скоординованих дій, спрямованих на завоювання стійких конкурентних переваг. Сукупність таких інструментів маркетингу називають комплексом маркетингу.

2. Етапи управління маркетингом в біоенергетичних компаніях:

Загальна і маркетингова стратегії компанії, за визначенням спеціалістів, багато в чому співпадають. Частка маркетингових стратегій у загальних стратегіях становить близько 80%.

Етапи управління маркетингом в біоенергетичних компаніях включають:

1) стратегії маркетингу

2) тактика маркетингу

3) аналіз результатів і контроль маркетингової діяльності.

3. Системний підхід до ефективного управління маркетинговою діяльністю в біоенергетиці.

Структурна і функціональна побудова біоенергетичних об’єднань з циклом «виробництво сировини – виробництво біопалива – транспортування-реалізація – споживання» вимагають застосування системного підходу для ефективного управління маркетинговою діяльністю в біоенергетиці.

В біоенергетичній галузі системний підхід може являти собою органічну єдність основних принципів:

1) принцип системності

2) принцип ієрархічності

3) принцип структурності,

4) принцип формалізації

5) принцип інтеграції,

4. Комплекс маркетингу біоенергетичної компанії

Рисунок 1. Чинники комплексу маркетингу компаній біоенергетичної галузі

Комплекс маркетингу – це використання біоенергетичною компанією для свого ефективного функціонування на цільовому ринку (з урахуванням зовнішніх впливів) набору маркетингових чинників, які піддаються контролю:

- продукт,

- ціноутворення,

- методи поширення продукту

- стимулювання збуту.

Лекція №5: «Менеджмент ефективності виробництва і використання біомас на виробництво біоетанолу»

1. Необхідність розвитку та сучасний стан виробництва біоетанолу

2.Фактори ефективного управління виробництвом біоетанолу

3. Роль сировини у собівартості біоетанолу

4. Заходи підвищення ефективності менеджменту біоетатольної галузі

5. Програми стимулювання виробництва біоетанолу в країнах світу

1. Необхідність розвитку та сучасний стан виробництва біоетанолу

Щорічна потреба України у світлих нафтопродуктах оцінюється в 11 млн. т, з них:

– 6 млн. т становить потреба у дизельному паливі

– 5 млн. т - у бензині.

Що стосується галузі сільського господарства, то впродовж останніх років споживання паливних ресурсів майже не змінювалось і станом на 2012 рік потреба у дизельному пальному становила 1380 тис. т, бензині – 368 тис. т.

Ціна на нафту для України виросла з 15 дол. США за барель у 2000 році до 80 дол. за барель у 2010, а в 2012 році досягала 135 дол. США. Експерти прогнозують подальше зростання цін на нафту через поступове виснаження запасів.

За таких умов, абсолютно логічним є постановка питання щодо організації власного виробництва моторних палив з різними видами паливних домішок, однією з яких є біоетанол.

Виробництво біоетанолу у світі

Останніми роками в світі активно розвивається виробництво біоетанолу, яке перевищує 55 млрд л. Основними виробниками та споживачами біоетанолу є США і Бразилія:

- США виробляють близько 25 млрд л,

- Бразилія – понад 20 млрд л.

Збільшити споживання біоетанолу планував й ЄС. Власне виробництво біоетанолу в ЄС становить близько 3 млрд л, а споживання – майже 3,5 млрд л.

Нарощує виробництво біоетанолу й Азія: домінуючим виробником паливного біоетанолу цього континенту є Китай, де випуск і споживання біоетанолу досягає 2 млрд л.

Найбільші виробники біоетанолу в Україні

1. Техінсервис

2. Біохим груп

3. Інтеркрайт

4. 4. Узінський цукровий комбінат

5. Лужанский экспериментальный завод

6. ЗАТ "Еко-енергия"

7. ТОВ "Азовська нафтова компанія

8. "Коронагро"

2.Фактори ефективного управління виробництвом біоетанолу:

1. нормативно-правове забезпечення

2. фінансова підтримка з боку держави

3. кваліфіковані трудові ресурси

4. інноваційні технології виробництва

5. якісне обладнання

6. сировина

3. Роль сировини у собівартості біоетанолу

Основною сировиною для виробництва біоетанолу в світі є: цукрова тростина, кукурудза, цукрові буряки, а в Україні - цукрові буряки, кукурудза, сорго та інші культури.

Собівартість виробництва біоетанолу з різних видів сировини

Частка сировини у собівартості біоетанолу з різних видів сировини в Україні

4. Заходи підвищення ефективності менеджменту біоетанольної галузі включають:

- правильний вибір технології вирощування та переробки сировини;

- розроблення заходів щодо організації виробництва біоетанолу, а також біопалив на його основі на потужностях спиртової галузі, що дасть можливість завантажити потужності спиртової галузі та часткового вирішити питання збуту біопалив безпосередньо підприємствами спиртової галузі;

- впровадження технологічно можливих схем виробництва біоетанолу не тільки з меляси, а і з проміжних продуктів переробки цукрового буряка, що дозволить регулювати співвідношення виробленої продукції в залежності від потреб суспільства та кон’юнктури ринку і т.д.

5. Програми стимулювання виробництва біоетанолу в країнах світу

США виробляти щорічно 7,5 млрд. галонів етанолу до 2012 року

Лекція № 6. «Управління ефективністю виробництва біодизелю»

1. Необхідність розвитку та сучасний стан виробництва біодизелю

2. Ефективність виробництва біодизелю: економічний, енергетичний, екологічний та соціальний ефекти.

3. Основні проблеми менеджменту ефективності біодизельного виробництва в Україні

4. Перспективні напрями менеджменту ефективності виробництва біодизелю в Україні

5. Менеджмент ефективності будівництва біодизельного заводу

6. Біодизельні програми у країнах світу

1. Необхідність розвитку та сучасний стан виробництва біодизелю

Світове лідерство за обсягами виробництва ріпаку належить країнам ЄС, на які припадає щорічно близько 25% світового виробництва

Трійку лідерів виробництва біодизелю в Європі очолює Німеччина, що випускає більше 44% від загального обсягу європейського біодизеля. Далі йдуть Італія і Франція – 14 і 13% відповідно.

В Україні, за даними Міністерства аграрної політики, нині побудовано 42 біодизельні установки й заводи, які за повного завантаження можуть виробляти мінімум 500 тис. тонн біодизельного палива на рік (тільки в м. Калуші Івано-Франківської області побудовано завод на 170 тис. тонн).

Згідно з довгостроковими прогнозами, в 2030 році виробництво біодизеля в Україні забезпечить заміщення традиційних видів паливно-енергетичних ресурсів у обсязі до 1,8 млн. т. умовного палива на рік, що становитиме близько 20% від теоретично можливого обсягу заміщення викопних палив за рахунок енергетичного використання всіх видів біопалива.

2. Ефективність виробництва біодизелю: економічний, екологічний та соціальний ефекти.

Ефективність виробництва біодизеля може мати як абсолютний, так і порівняльний характер. Крім того, слід враховувати як економічні, так і енергетичні, екологічні та соціальні її сторони.

1. Економічний ефект. Економічна доцільність виробництва біодизельного пального передбачає співставлення ефективності різних варіантів використання та переробки сільськогосподарської продукції, враховуючи рівень цін на нафту, мінеральне дизельне паливо тощо.

Рентабельність виробництва біодизеля за умови комплексної технології виробництва біодизелю та використання власної сировини є наразі найвищою з-поміж інших варіантів виробництва біопалива із сільськогосподарських культур і становить майже 90%

2. Енергетичний ефект. Коефіцієнт енергетичної ефективності біодизеля становить 1,15 (при 0,9-1,06 біоетанолу), а з урахуванням виходу побічної продукції під час виробництва біодизеля – навіть 3,46 (при 2,01 –2,76 –біоетанолу).

3. Екологічний ефект від виробництва біодизеля з ріпаку повинен полягати у сприянні зменшенню викидів парникових газів у навколишнє середовище (не менше, ніж на 35% порівняно з викопним паливом).

4. Соціальний ефект розвитку виробництва біодизеля, то слід зазначити, що воно є більшою мірою енерго- та капіталомістким, ніж трудомістким, тому значного збільшення кількості робочих місць від розвитку цього напряму біоенергетики очікувати не доводиться навіть за умови набуття ним значних масштабів

3. Основні проблеми менеджменту ефективності біодизельного виробництва в Україні

Аналіз проблематики менеджменту біодизельного виробництва в Україні дозволяє окреслити три основні групи проблем:

1. Організаційно-правові проблеми:

2. Фінансово-економічні проблеми

3. Технічні і технологічні проблеми

Виходячи з вищевикладеного, доводиться констатувати, що нині в Україні ні правові основи, ні економічні умови для розвитку широкомасштабного виробництва біодизелю поки що не створені, а законодавча база в частині розвитку біоенергетики, незважаючи на низку прийнятих прогресивних і важливих законів і програм, усе ще вимагає серйозного доопрацювання.

Головними критеріями при розробці програми розвитку біоенергетики, а також пакета законів і підзаконних актів для стимулювання, підтримки і розвитку всього комплексу біоенергетичних технологій, має стати її комплексність та економічна обґрунтованість.

4. Перспективні напрями менеджменту ефективності виробництва біодизелю в Україні

На нинішньому етапі для налагодження ефективного менеджменту виробництва біодизельного палива в Україні першочерговими є наступні завдання:

• створення високоврожайних, адаптованих до умов України гібридів ріпаку та інших культур-сировини для виробництва біодизелю;

• розвиток сучасних високоврожайних технологій вирощування сировини (створення агровиробничої культури, забезпечення страхового захисту врожаїв, технічна модернізація агропідприємств);

• створення регіональних зон концентрованого вирощування ріпаку з дотриманням оптимізації структури посівних площ і т.д.

Залежність економічної ефективності виробництва біодизелю від управління технічним забезпеченням

Залежно від річної потужності заводи з виробництва біодизельного палива можуть бути класифіковані за такими типами:

господарські – до 300 т.,

малі – до 5 тис. т.,

великі – до 20 тис. т.,

промислові – до 100 тис. т.

Як свідчать результати досліджень, із зростанням виробничих потужностей біодизельних заводів показники ефективності їх діяльності підвищуються, а собівартість виготовлення продукції знижується.

Проте, для великих заводів проблемою залишається забезпеченість сировиною. Тому, будівництво в Україні невеликих заводів з виробництва біодизелю потужністю 5-7 тис. т щороку має кращі економічні перспективи. Такий завод спроможний забезпечувати потреби кооперативів сільгоспвиробників одного-трьох районів адміністративної області. Основна перевага таких заводів – забезпеченість сировиною і можливість комплектації обладнанням вітчизняного виробництва, вартість якого на порядок нижча зарубіжного.

5. Менеджмент ефективності будівництва біодизельного заводу

Для прийняття рішення про інвестування в будівництво заводів з виробництва біодизелю в будь-який країні світу необхідне виконання чотирьох умов:

• енергетична залежність країни;

• наявність у цій країні державної програми підтримки розвитку біопаливного виробництва (законодавство, стандарти і нормативи);

• самодостатність у відношенні сировинного забезпечення виробництва біодизелю;

• стабільна політична обстановка в країні.

Структурна схема затрат на будівництво заводу з виробництва біодизелю

Єдиним способом отримати прибутковий біодизельний завод є здійснення ретельного і детального планування перед початком будівництва. При цьому необхідно:

 здійснити детальне дослідження кон’юнктури ринку стосовно всіх продуктів

 змоделювати розвиток ринку

 розглянути можливість інтеграції заводу у вже існуючі індустріальні комплекси.

 порівняти переваги і недоліки кожного з варіантів розміщення заводу.

 передбачити забезпечення технологічної гнучкості заводу.

 отримати реальні зобов’язання від основних потенційних клієнтів.

 проаналізувати можливості попередньої обробки сировини

6. Біодизельні програми у країнах світу

Програми розвитку виробництва біодизелю в кранах світу

Країна	Вимога
США	5 % вміст біодизеля в дизельному паливі з липня 2010 р.
Європейський союз	20 % біопалив до 2020 року (етанол + біодизель)
Бразилія	2 % з 1 січня 2008, 4 % з 1 липня 2009 року, 5 % з 2010 року;
Колумбія	5 % у автомобільному паливі. 10 % з 2010 року, 20 % з 2012 року.
Аргентина	5 % у автомобільному паливі до 2010 року.
Чилі	дозволено 5 % вміст в автомобільному паливі.
Австралія	350 млн літрів біопалив до 2010 року (етанол + біодизель)
Малайзія	20 % біодизеля від загального споживання дизельного палива;
Таїланд	5 % біодизеля в дизельному паливі до 2011 року, 10 % до 2012 року;
Індія	20 % біопалив до 2017 року (етанол + біодизель)
Китай	проводити щорічно 8 млн тонн до 2020 року;
Канада	2 % біодизеля в автомобільному і пічному паливі до 2012 року;
Мексика	3,2 % біопалив в автомобільному паливі до 2012 року.
Японія	з березня 2007 року дозволене 5 % вміст біодизеля в дизельному автомобільному паливі;

Лекція №7: «Ефективність виробництва біогазу з різних видів біомаси та управління нею»

1. Необхідність розвитку виробництва біогазу та його переваги перед природним газом.

2. Сучасний стан виробництва біогазу в Україні і в світі

3. Ефективність застосування біогазових технологій

4. Менеджмент ефективності сировинного забезпечення біогазового виробництва

5. Менеджмент ефективності технічного забезпечення виробництва біогазу

6. Менеджент створення ринку біогазу в Україні

1. Необхідність розвитку виробництва біогазу та його переваги перед природним газом.

Україна споживає значні обсяги природного газу, проте видобутий в країні газ забезпечує потреби лише на третину. Щорічно в країні видобувається близько 18-20 млрд. куб. м природного газу, а обсяги його споживання коливаються у діапазоні від 45 до 60 млрд. куб. м.

Розвиток біогазових технологій в Україні дозволить у перспективі замістити від 2,6 до 18 млрд. м³ природного газу на рік.

Зважаючи на динаміку зростання цін на природний газ (з 95 дол. за тис. м3. у 2006 р. до 425 дол. у 2012 р.) та невисоку собівартість біогазового виробництва (25-35$ за тис. м3), заміна природного газу на біогаз дасть змогу зекономити значні фінансові ресурси.

Біогаз має низку переваг перед природним газом:

1. Біогаз виробляється із біологічної сировини, отже, його ви­робництво і спалювання не приводить до накопичення природного газу в атмосфері і парникового ефекту

2. Біогаз – відновлюване джерело енергії, тобто він ніколи не вичерпається.

3. Біогаз виробляється близько до споживача, сировина для його виробництва теж знаходиться недалеко від заводів. Немає необхідності транспортувати газ на великі відстані.

2. Сучасний стан виробництва біогазу в Україні і в світі

Світовими лідерами з виробництва біогазу на сьогоднішній день є

- Китай (діє близько 15 млн. біогазових установок),

- Індія (10 млн. установок),

- Німеччина (близько 9 тисяч)

- Скандинавські країни в ЄС,

- США (більше 200 біогазових заводів).

Виробництво біогазу в Україні

В Україні зараз працює лише 10 потужних біогазових установок.

Перша біогазова установкабула впроваджена на свинокомплекі комбінаті "Запоріжсталь

БГУ на свинокомплексі корпорації "Агро-овен“.

БГУ на фермі ВРХ "Української молочної компанії".

БГУ компанії "Еліта“.

Біогазовий завод української сільськогосподарської компанії «Даноша». Будівництво завершене літом 2013 року біля власної ферми в с.Копанки (Івано-Фраковськой обл).

Працюють також біогазові установки на полігонах побутових відходів у Ялті, Алушті, Львові, Маріуполі, Кременчуці, Луганську, Києві, на Бортницькій станції аерації.

3. Ефективність застосування біогазових технологій.

1. Екологічний ефект. Біогазова станція:

- вирішує проблему утилізації органічних відходів і очищення стічних вод, здійснюється санітарна обробка стічних вод (особливо тваринницьких і комунально-побутових),

- зменшення викиду в атмосферу метану (парниковий газ), що утворюється при зберіганні гною просто неба;

2. Економічний ефект. Відпадає потреба в закупівлі електроенергії, тепла, добрив у сторонніх виробників. Отримуються додаткові кошти при підвищенні врожайності вирощуваних сільськогосподарських культур за рахунок застосування біодобрив. Надлишки енергії, а також побічна товарна продукція можуть бути реалізовані на вільному ринку.

3. Енергетичний ефект. Біогаз з високою ефективністю використовується для отримання власної теплової та електричної енергії, а також для заправки автомобілів.

При прийнятті рішення про будівництво біогазової станції необхідно брати до уваги, що крім вигод трьох «Е», є ще й численні непрямі переваги:

1. Географічні.

2. Інфраструктурні.

3. Товарні

4. Соціальні

4. Менеджмент ефективності сировинного забезпечення виробництва біогазу

1. в ЄС

Різні європейські країни мають різну спеціалізацію:

- біогаз полігонів ТПВ відіграє основну роль у Великобританії, Франції, Італії та Іспанії,

- біогаз з сільськогосподарських відходів та рослинної сировини домінує в Німеччині, Нідерландах, Чехії, Австрії, Бельгії, Данії та Східній Європі.

2. В Україні

В Україні потенціал виробництва біогазу оцінюють у межах 30-40 млрд. м³, або 10,98 млн. т умовного палива, з яких:

- 6,0 млн. т можна отримати з гною тварин і птахів,

- по 2,0 млн. т – з початків гички (цукрових буряків) та з кукурудзи на силос (при урожайності 200 ц/га),

- 0,77 млн. т умовного палива – використовуючи як сировину полігони твердих побутових відходів

- 0,21 млн. т – за рахунок збродження осаду очисних споруд стічних вод

Таблиця

Порівняння прибутковості біогазових заводів

Вид сировини	Кукурудзяний сипос	Гній свиней та ВРХ	Курячий послід
Ціна сировини, грн/т
Електрична потужність біогазових заводів, МВт	0,5	Ставка за кредитами 12%	мінімально прибутковий	мінімально прибутковий	прибутковий	мінімально прибутковий
Ставка за кредитами 28%	неприбутковий	неприбутковий	прибутковий	неприбутковий
	Ставка за кредитами 12%	прибутковий	прибутковий	прибутковий	прибутковий
Ставка за коедитами 28%	прибутковий	прибутковий	прибутковий	прибутковий
	Ставка за кредитами 12%	дуже прибутковий	дуже прибутковий	дуже прибутковий	дуже прибутковий
Ставка за кредитами 28%	прибутковий	прибутковий	прибутковий	прибутковий

5. Менеджмент ефективності технічного забезпечення виробництва біогазу

Біогазові установки можна умовно поділити на три види.

1. малогабаритні біогазові установки для фермерських господарств.

Переваги:конструкційна простота, високий рівень стандартизації.

2. потужні установки з переробки гною,

Переваги:чим потужніше підприємство, тим менша вартість переробки кожного кубометра біомаси.

3. найпотужніші біогазові установки,

Переваги: переробка різних за походженням органічних відходів.

6. Менеджент створення ринку біогазу в Україні

Найважливішими практичними кроками створення функціонуючого українського ринку біогазу є такі:

• Формулювання чітких цілей і шляхів розвитку виробництва біогазу в національній енергетичній стра­тегії, оптимізація енергетичного балансу держави.

• Створення законодавчих рамкових умов для регулювання подачі біометану і уможливлення транскордонної торгівлі.

• Створення установ для здійснення на­гляду, документування і сертифікації по­дачі біометану і торгівлі ним, а також за­безпечення визнання такої сертифікації у транскордонній торгівлі.

• Покращення інвестиційного клімату шля­хом створення відповідних рамкових умов для інвесторів з метою форсування розви­тку ринку поновлюваних енергій.

Лекція № 8 «Менеджмент ефективності використання біомас на виробництво твердого біопалива»

1. Необхідність розвитку виробництва твердого біопалива та його переваги перед традиційними видами палива

2. Ефективність виробництва твердого біопалива: економічний, екологічний і енергетичний ефект

3. Виробництво та використання твердого біопалива в Україні і в світі

4. Менеджмент ефективності сировинного забезпечення виробництва паливних гранул і пелет

5. Менеджмент ефективності функціонування ринку твердого біопалива в Україні

1. Необхідність розвитку виробництва твердого біопалива та його переваги перед традиційними видами палива

Тверде біопаливо – це тверда біомаса, що використовується як котельно-пічне паливо, у тому числі дрова, торф, тирса, тріска, солома інші сільськогосподарські відходи, гранули та брикети, вироблені з біомаси, деревне вугілля та вуглиста речовина.

Паливні брикети — це тверде біопаливо, яке застосовується в різних системах опалення: твердопаливні котли, печі, каміни.

Розрізняють 3 основних види паливних брикетів.

1. Pini Key («Пінікей»)

2. RUF («РУФ»)

3. Циліндричні брикети

Паливні гранули (пелети) — біопаливо, яке отримують з торфу, деревних відходів і відходів сільського господарства або з вугілля

2. Ефективність виробництва твердого біопалива: економічний, екологічний, енергетичний і соціальний ефекти

Економічний ефект

- Собівартість енергії, виробленої при згоранні твердого біопалива, в півтора разименша, ніж від газу, і в три рази менша, ніж при згорянні дизельного палива

- Україна могла б замістити 15-20% природного газу твердим біопаливом, що дозволило б знизити тарифи на тепло для населення на 10-15%

Екологічний ефект – з використанням брикетів та пеллет вирішуються як глобальні, так і локальні екологічні проблеми.

1. глобальні проблеми

- тверде біопаливо має практично "нульовий ефект" за викидами парникових газів, насамперед СО₂. Його використання в якості енергоносія в повній мірі відповідає положенням Кіотського протоколу, що стосуються обмеження та скорочення викидів парникових газів.

- зниження ризику утворення кислотних дощів за рахунок зменшення викиду діоксиду сірки.

2. локальні проблеми

- істотне скорочення обсягів і екологічне використання відходів

- зниження ризику надзвичайних ситуацій при транспортуванні палива, при якій відбувається забруднення навколишнього середовища (аварії з нафтоналивними танкерами, на електростанціях, в тому числі АЕС)

Енергетичний ефект – тверде біопаливо має високу енергоконцентрацію при незначному займаному обсязі.

При згорянні 1000 кг паливних брикетів виходить та ж кількість теплової енергії, як при згорянні: 685 л мазуту, 1000 кг вугілля, 500 л дизельного палива, 478 куб.м газу, 1600 кг деревини.

Соціальний ефект - створення нових робочих місць в промисловому секторі, сфері обслуговування, а також сільського та лісного господарства, що значно впливає на визначення вартості паливного матеріалу і є значним внеском до захисту соціальних структур регіону.

3. Виробництво та використання твердого біопалива в Україні і в світі

Виробництво твердого біопалива в Україні

У 2012 році українські компанії сумарно виробили близько 1,5 млн. тонн різних видів паливних брикетів та пелет, а експорт твердого біопалива з нашої країни забезпечує до 10% загальної потреби ЄС в даній продукції. Однак можна відзначити і незначну тенденцію зростання потреб у твердому біопаливі всередині країни. Кілька років тому виробники твердого палива експортували близько 90-95% своєї продукції. У 2012 році ця цифра становила 70 %.

Виробництво і використання твердого біопалива в світі

Європа: Швеція стоїть на першому місці за обсягами споживання. На другому місці в Європі стоїть Данія, де 90% гранул імпортується.

Нідерланди і Бельгія тримаються на третьому і четвертому місці — обсяги споживання трохи не дотягують до 1 млн тонн на рік.

Німеччина займає п'яте місце за обсягами споживання серед країн ЄС і перше за обсягами виробництва пеллет в ЄС. Країна активно експортує біопаливо.

6 місце - Італія. Тут використовується 850 тис т / рік пеллет. При цьому власне виробництво забезпечує 76% потреби.

На американський ринок біопалива в сукупності виробляється 3 млн т / рік гранул в США і Канаді.

При цьому Канада використовує тільки 200 тис т / рік пеллет, а 1 млн т / рік гранул експортує (в основному в Європейський Союз і США).

США виробляється 1,8 млн т / рік пеллет, а споживається більше 2 млн т / рік. Експорт зі США всього близько 300 тис т / рік.

Країни з Південної Америки та Азії — виробники пеллет практично не займаються експортом. Вони споживають трохи більше 100 тис т / рік пеллет сьогодні.

Всі інші країни — Бразилія, Аргентина, Китай, Індія — виробляють невелику кількість пеллет, але використовують їх на місцевому ринку.

4. Менеджмент ефективності сировинного забезпечення виробництва паливних гранул і пелет

Проблеми менеджменту ефективності сировинного забезпечення виробництва твердого біопалива:

1. гостра нестача сировини.

2. зростаюча собівартість виробництва, пов’язана, в першу чергу, із зростанням цін на сировину.

5. Менеджмент ефективності функціонування ринку твердого біопалива в Україні

Стримуючі фактори формування ринку твердого палива в Україні:

- законодавчі

- економічні

- соціальні

- забюрократизованість процедур отримання податкових пільг та преференцій;

- нестача кваліфікованих кадрів з обслуговування устаткування по переробці твердих біоресурсів.

Заходи щодо стимулювання розвитку ринку твердого біопалива в Україні:

- ефективний «зелений» тариф для електроенергії, отриманої із біомаси на рівні середньої величини в країнах ЄС (15-18 Євроцентів/кВт-год, що становить близько 165-198 коп-год);

- створення консультативно-дорадчого державного органу з питань твердого біопалива в Україні з метою координації ринку та сприяння його розвитку;

- ефективні економічні механізми, у вигляді субсидій кінцевим споживачам енергозберігаючого обладнання, з метою стимулювання капіталовкладень у даний сектор альтернативної енергетики і т.д.

Список літератури:

Дата добавления: 2014-11-25