Контроль виконання лабораторної роботи. 1. У хворого, який страждає еритропоетичною порфірією, сеча набула рожевого забарвлення

1. У хворого, який страждає еритропоетичною порфірією, сеча набула рожевого забарвлення. Появою якої речовини в сечі можна пояснити зміну її забарвлення?

А. Гемоглобіну

В. Уропорфірину І

С. Уропорфірину ІІІ

D. Копропорфірину ІІ

Е. Протопорфірину

2. У дитини 8 років, спостерігається еритема шкірних покривів, підвищена чутливість до сонячного опромінення, температура тіла підвищена, збільшена селезінка. Сеча забарвлена в червоно-оранжевий колір за рахунок наявності уропорфірину 18. У хворого відмічається підвищена чутливість шкіри до сонячних променів. При стоянні сеча набуває темно-червоного кольору. Яка найбільш імовірна причина такого стану?

A. Алкаптонурія

B. Гемолітична жовтяниця

C. Альбінізм

D. Пелагра

E. Порфірія

3. Жінка, 43 років, робітниця лако-фарбового підприємства, скаржиться на загальну слабкість, зниження маси тіла, апатію, сонливість. Хронічну свинцеву інтоксикацію підтверджено лабораторно – виявлено гіпохромну анемію. У крові підвищений рівень протопорфірину і знижений рівень д-амінолевулінової кислоти, що свідчить про порушення синтезу:

A. ДНК

B. Гему

C. РНК

D. Білка

E. Мевалонової кислоти

4. У хворої 45 років, яка страждає еритропоетичною порфірією спостерігається світлочутливість шкіри. Нагромадження якої сполуки в клітинах шкіри зумовлює її світлочутливість?

5. Хворий 33 років хворіє впродовж 11 років. Періодично звертався до лікаря із скаргами на гострі болі в животі. Оперований тричі. Діагноз виразка, панкреатит, холецистит. Через 11 років від початку захворювання після чергового приступу болів у животі виявив червону сечу. Яка можлива причина?

6. Яку реакцію використовують для виявлення гемінової групи гемоглобіну?

Приклади тестів „Крок-1”

1. У крові пацієнта віком 50 років спостерігається високий рівень серотоніну, в сечі - різке зростання 5-оксііндолілацетатної кислоти. Порушення метаболізму якої амінокислоти може спричинити такі зміни?

А. Метіоніну

В. Триптофану

С. Глутамату

D. Фенілаланіну

E. Гістидину

2. Мати звернулася до лікаря: у дитини 5 років, під дією сонячних променів на шкірі з’являються еритеми, везикулярний висип, дитина скаржиться на свербіж. Дослідження крові виявили зменшення вмісту заліза в сироватці крові, збільшення виділення з сечею уропорфіриногену І. Найбільш імовірною спадковою патологією в дитини є:

A. Копропорфірія

B. Метгемоглобінемія

C. Печінкова порфірія

D. Еритропоетична порфірія

E. Інтермітуюча порфірія

3. У пацієнта візуально виявлено міхурі та посилену пігментацію шкіри після впливу УФ-променів. Сеча після стояння набуває червоного кольору. Виявлення в сечі якого з перерахованих показників дасть змогу верифікувати хворобу Гюнтера?

A. Ацетону

B. Гемоглобіну

C. Білірубіну

D. Креатиніну

E. Уропорфіриногену І

4. Вагітній жінці було призначено знеболюючі лікарські препарати, що спровокувало прояви у дитини спадкового захворювання – гострої мінливої порфірії, при якій має місце недостатність уропорфіриногенсинтази. Який проміжний продукт синтезу гему екскретується з сечею у таких хворих?

А. Уропорфіриноген ІІІ

В. Порфобіліноген

С. Копропорфіриноген ІІІ

D. Протопорфірин ІІІ

Е. Протопорфіриноген ІІІ

Самостійна індивідуальна робота студентів

1. Метаболізм порфіринів.

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 253 - 269.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 301 – 327.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль, Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

4. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – К: Медицина, 2010. – 360 с.

5. Біохімічні показники в нормі і при патології / За ред. О.Я. Склярова – К.: Медицина, 2007. – 320 с.

6. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432c.

Додаткова:

1. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. М.: Медицина, 1998.- С. 409 – 464, 503 – 505.

2. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.

3. Камышников В.С. Клинические лабораторные тесты от А до Я и их диагностические профили // МЕДпрессинформ. – Москва, 2005. – 320 с.

4. Клиническая биохимия: Учебное пособие для вузов / Бочков В.Н., Добровольский А.Б., Кушлинский Н.Е. и др. – М.: ГЭОТАРМЕД, 2004. – 521с.

5. Клиническая биохимия: Учебник для студентов мед. вузов // А.Я. Цыганенко, В.И. Жуков, В.В. Леонов и др. – Харьков: Факт, 2005. – 456с.

6. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека.– М.: Мир; Бином. Лаборатория знаний, 2009. – т. 1., С. 343 – 365.

7. Мещишен І.Ф., Пішак В.П., Григор’єва Н.П. Основи обміну речовин та енергії. – Чернівці, 2005. – 192 с.

Дата добавления: 2014-11-25