Контроль виконання лабораторної роботи. До 4 мл стандартної проби та дослідного супернатанту додають по 0,2 мл розчину NаОН, перемішують і доводять водою до 10 мл

До 4 мл стандартної проби та дослідного супернатанту додають по 0,2 мл розчину NаОН, перемішують і доводять водою до 10 мл. Через 10 хв проби колориметрують при зеленому світлофільтрі (довжина хвилі 530 нм) у кюветі з товщиною шару 20 мм проти контрольної проби.

Контрольна проба: до 3 мл насиченого розчину пікринової кислоти додають 0,2 мл розчину 10 % NаОН і доводять водою до 10 мл.

Принцип методу. В результаті реакції креатиніну і пікринової кислоти в лужному середовищі утворюється кольорова сполука, інтенсивність забарвлення якої прямопропорційна концентрації креатиніну.

Матеріальне забезпечення: Насичений розчин пікринової кислоти (2 г пікринової кислоти розчиняють в 100 мл гарячої (70-80^оС) дистильованої води) залишають на добу при кімнатній температурі, фільтрують, зберігають у темному посуді; основний стандартний розчин креатиніну (8,8 мМ 100 мг креатиніну розчиняють в 100 мл 0,1 н розчину хлоридної кислоти) зберігають у холодильнику з притертим корком; 10% розчин їдкого натрію; 0,1 н розчин хлоридної кислоти; центрифуга, водяна лазня, фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Хід роботи:

2. Дослідна і стандартна проби: беруть 2 пробірки. У першу (дослід) додають 2 мл сироватки, у другу (стандарт) - 2 мл робочого стандартного розчину. До обох пробірок додають по 6 мл прозорого насиченого розчину пікринової кислоти, перемішують. Через 5 хв пробірки поміщають на 15-20 с в кип’ячу водяну баню, охолоджують. Вміст дослідної пробірки центрифугують (або фільтрують). В окремі пробірки відбирають по 4 мл.

Розраховують концентрацію креатиніну (Х) за формулою:

Х =

Адосл. Аст.

∙ 0,088 ммоль/л

Х =

Адосл. Аст.

∙ 88 (мкмоль/л)

або

де: А_досл. – екстинкція дослідної проби;

Аст. – екстинкція стандартної проби;

0,088 ммоль/л (88 мкмоль/л) – концентрація креатиніну в стандартній пробі.

Зробити висновки.

Клініко-діагностичне значення. Креатинін – кінцевий продукт обміну креатину. Концентрація креатиніну в крові є досить постійною величиною, що відображає м’язову масу і не залежить від харчування та інших факторів. Креатинін не реабсорбується в ниркових канальцях, тому з діагностичною метою використовується його визначення в крові та сечі для оцінки швидкості клубочкової фільтрації нирок.

У нормі вміст креатиніну у жінок – 0,044-0,097 ммоль/л або 44-97 мкмоль/л; у чоловіків – 0,044-0,115 ммоль/л або 44-115 мкмоль/л. Підвищені показники можуть бути на фоні приймання нефротоксичних препаратів, при лейкемії, гемолізі, кетоацидозі, занижені – при жовтяниці.

Підвищена концентрація креатиніну в крові спостерігається при гострих і хронічних захворюваннях нирок, активній акромегалії, гігантизмі, гіпертиреозі. Зниження даного показника може спостерігатись протягом І і ІІ триместрів вагітності, а також при зменшенні м’язової маси (обумовленому віком або м’язовою дистрофією).

1. Пояснити процес переамінування з використанням глутамінової та піровиноградної кислот. Написати рівняння відповідних реакцій.

2. Пояснити принцип методу визначення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази. Значення визначення цих ферментів для медицини.

3. Пояснити принцип визначення креатиніну в сечі кольоровою реакцією Яффе. За яких умов спостерігається збільшення або зменшення кількості кратиніну в сечі?

4. При визначенні активності АлАТ уніфікованим динітрофенілгідразиновим методом Райтмана-Френкеля як субстратну суміш використовують:

A. α- Кетоглутарат і аланін

B. α- Кетоглутарат і гліцин

C. α- Кетоглутарат і аспартат

D. Оксалоацетат і аланін

E. Оксалоацетат і глутамат

5. Гідразон піровиноградної кислоти в лужному середовищі утворює червоно-буре забарвлення, інтенсивність якого є прямопропорційною кількості:

A. Пірувату

B. Оксалоацетату

C. α- Кетоглутарату

D. Аланіну

E. Аспартату

6. У результаті реакції креатиніну і пікринової кислоти в лужному середовищі утворюється кольорова сполука, інтенсивність забарвлення якої є прямопропорційною концентрації:

A. Креатиніну

B. Креатину

C. α- Кетоглутарату

D. Аланіну

E. Аспартату

7. Нормативні величини креатиніну для жінок складають:

A. 0,044-0,097 ммоль/л

B. 0,440-0,970 ммоль/л

C. 4,400-9,700 ммоль/л

D. 44,000-97,000 ммоль/л

E. 440,000-970,000 ммоль/л

8. Хворий 55 років госпіталізований зі скаргами на болі в лівій половині грудної клітки, задишку в стані спокою з діагнозом – інфаркт міокарда. Результати лабораторних аналізів: креатинкіназа - 12 мкмоль/хв.л) (норма 0-6); АсАТ - 60 мкмоль/(хв.л) (норма 2-20); ЛДГ - 15 мкмоль/(год.мл) (норма 8,8-4,0). Чи підтверджується діагноз на основі проведеного лабораторного обстеження?

Приклади тестів „Крок-1”

1. У хворого 60 років є клінічні ознаки інфаркту міокарда. Визначення активності яких ферментів сироватки крові підтвердять діагноз?

A. Трансаміназа, креатинкіназа, лактатдегідрогеназа

B. Трансаміназа, креатинкіназа, глутаматдегідрогеназа

C. Креатинкіназа, ліпаза, глутатіопероксидаза

D. Лактатдегідрогеназа, трансаміназа, амілаза

E. Глікозидаза, амілаза, супероксиддисмутаза

2. Хворий 30 років, спортсмен, після чергового тренування знепритомнів. До цього виникали болі в області серця. Хворому попередньо поставлено діагноз інфаркт міокарду. Визначення активності якого ферменту необхідно провести для уточнення діагнозу?

A. Альдолази

B. АсАТ

C. Лужної фосфатази

D. Холінестерази

E. Кислої фосфатази

3. Хворий 45 років скаржиться на загальну слабість, швидку стомлюваність. При аналізі крові встановлено зниження активності амінотрансфераз та декарбоксилаз амінокислот. Хворому потрібно призначити:

A. Тіамін

B. Рибофлавін

C. Піридоксальфосфат

D. Фолієву кислот

E. Нікотинамід

4. До лікаря звернувся хворий, у якого виражені алергічні симптоми: висипи на тілі, набряки обличчя, свербіння. Це пов’язано зі збільшенням утворення:

A. Холіну

B. ГАМК

C. Дофаміну

D. Гістаміну

E. Серотоніну

5. До лікаря звернулась хвора з термічним опіком. У сироватці крові хворої спостерігається:

A. Підвищення концентрації ГАМК

B. Зниження концентрації ГАМК

C. Підвищення концентрації дофаміну

D. Підвищення концентрації гістаміну

E. Зниження концентрації гістаміну

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Клініко-діагностичне значення визначення трансаміназ.

2. Синтез та розпад біогенних амінів.

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.234-242.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 286 – 300.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С.406-419.

4. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Київ: Медицина, 2010. – С.188-193.

5. Клінічна біохімія: Підручник / За ред. проф. Склярова О.Я. – Львів, 2006. – С.82-116.

6. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С.146-152.

7. Скляров О.Я., Сольскі Я., Великий М.М. та ін.. Біохімія ензимів. Ензимодіагностика. Ензимопатологія. Ензимотерапія. – Львів: Кварт, 2008. – 218 с.

Додаткова:

1. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 409 – 464.

2. Біохімічні показники в нормі і при патології. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 318 с.

3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – Москва: Мир, 2000. – 470 с.

4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека.– М.: Мир; Бином. Лаборатория знаний, 2009. – т. 1., С. 299 – 342, 354.

5. Справочник по лабораторным методам исследования. Под ред. проф. Л.А. Даниловой. – М. – С.-Пб. – Нижний Новгород – Воронеж – Ростов-на-Дону – Екатеринбург – Самара – Киев – Харьков – Минск: – 2003. – 733 с.

Дата добавления: 2014-11-25