Поняття, предмет та система правового регулювання земельного права України. Джерела земельного права

Земельне право України

— це сукупність земельно-правових норм, які на засадах юридичної рівності форм власності на землю регулюють земельні відносини з метою її раціонального використання та охорони

Предметом правового регулювання земельного права

є земельні правовідносини, під якими слід розуміти врегульовані нормами права суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею

Суб’єкти земельних відносин

Юридичні особи

Органи місцевого самоврядування

Об’єкти земельних відносин

Землі в межах території України

Земельні ділянки та права на них, у т.ч. на земельні частки (паї)

Методи земельного права

поділяються на імперативний і диспозитивний методи. Імперативний (адміністративно-правовий) метод владних при­писів і вказівок ґрунтується на засадах підпорядкування, де однією стороною земельних правовідносин виступає уповноважений державний орган, а друга зобов’язана виконувати його владно-розпорядчі вказівки. Диспозитивний метод ґрунтується на засадах юридичної рівності сторін, коли учасники земельних правовідносин мають однакові права і обов’язки, тобто власники і користувачі землі мають можливість у визначених межах самостійно регулювати взаємовідносини між собою

Система земельного права

поділяється на Загальну та Особливу частини. Загальна частина містить такі інститути, як:інститутдержавного регулювання земельних відносин і поділ складу земель за категоріями; інститут правових форм використання земель, у т. ч. права власності на землю, права користування землею, права земельного сервітуту; інститут компетенції органів державної влади та органів місцевого самоврядування у галузі регулювання земельних відносин; правового регулювання угод, об’єктом яких є земля; інститут правового регулювання управління в галузі використання земель, у т. ч. здійснення землеустрою, моніторингу земель, державного земельного кадастру; інститут правової охорони земель, у т. ч. правового забезпечення раціонального використання земель; захисту прав громадян і юри­дичних осіб на землю, у т. ч. правового регулювання вирішення земельних спорів та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам; відповідальності за порушення земельного законодавства. Особливу частину становлять такі інститути, як: інститут правового режиму земель сільськогосподарського призначення; інститут правового режиму земель житлової та громадської забудови; інститут правового режиму земель природно-запо­відного фонду та іншого природоохоронного призначення; інститут правового режиму земель оздоровчого призначення; інститут правового режиму рекреаційного призначення; інститут правового режиму історико-культурного призначення; інститут правового режиму лісового фонду; інститут правового режиму водного фонду; інститут правового режиму промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого приз­начення

Під джерелами земельного права

слід розуміти прий­няті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні земельні відносини відповідно до земельної політики держави. Джерелами земельного права є Конституція України; Земельний кодекс; Закон України «Про природно-заповідний фонд»; Лісовий кодекс України; Водний кодекс та ін.

	Земельне законодавство базується на принципах:

- поєднання особистостей використання землі як базису, природного ресурсу, основного засобу виробництва;

- забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

- невтручання держави в здійсненні громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розповсюдження землею, крім випадків, передбачених законом;

- забезпечення раціонального використання та охорони земель;

- забезпечення гарантій прав на землю;

- пріоритетності вимог економічної безпеки.

Дата добавления: 2014-11-25