Види компетентностей. 1 страница

План

План

1. Стратегія та інформаційні технології

2. Стратегічна сітка Кеша для оцінювання інформаційних технологій в організації.

3. Триступеневий підхід до управління змінами ІТ.

4. Зміни процесів та корпоративної культури.

5. Нові правила інформаційного суспільства.

1. Стратегія та інформаційні технології У сучасних умовах багато проблем бізнесу можуть бути вирішені за допомогою інформаційних технологій. Разом з тим на підприємстві, як правило, існує ряд проблем, пов'язаних в основному з відсутністю єдиної корпоративної політики в області інформаційних технологій (ІТ) і стратегії створення корпоративної інформаційно-керуючої системи (КІУС) підприємства в цілому.

Під ІТ-стратегією слід розуміти формалізовану систему підходів, принципів і методів, на основі яких будуть розвиватися всі компоненти КІУС. Метою проекту з розробки ІТ-стратегії є організація інтегрованого корпоративного процесу з розвитку інформаційних технологій для забезпечення їх відповідності основним цілям і напрямам розвитку бізнесу підприємства.

Досягнення зазначеної мети дозволить забезпечити:

R вдосконалення системи управління;

R цілеспрямоване планування та впровадження інформаційних технологій;

R орієнтацію інформаційних технологій для вирішення проблем бізнесу;

R створення єдиного інформаційного простору підприємства;

R зниження сукупної вартості володіння інформаційними технологіями (закупівля, розробка, впровадження, навчання, супровід і т. д.);

R скорочення термінів впровадження нових інформаційних технологій, отримання швидких і тиражованих результатів;

R підвищення ефективності використовуваних інформаційних технологій і віддачі від інвестицій в інформатизацію;

R можливість швидко та економічно розширювати інформаційну інфраструктуру в майбутньому;

R підвищення конкурентоспроможності й акціонерної вартості.
Процес розробки стратегії, в який необхідно залучити вище керівництво і фахівців, повинен бути націлений на пошук ясних відповідей на такі питання:

– Як визначено стратегію бізнесу?

– Яке поточний стан інформаційних технологій?

– Як має виглядати їхнє майбутнє?

– Які методології та продукти повинні використовуватися?

– Яка технологічна архітектура повинна бути побудована?

– Яким вимогам повинна відповідати кваліфікація персоналу?

– Наскільки коректні наявні ініціативи?
Відповідний документ призначений для керівництва підприємства і відображає наступні чинники:

– роль інформаційних технологій у вирішенні проблем розвитку бізнесу;

– склад основних напрямів розвитку інформаційних технологій і сформований портфель інвестиційних проектів, згрупованих за пріоритетами реалізації;

– поетапний план впровадження, використання і розвитку інформаційних технологій на 3-5 років;

– оцінку вартості розвитку інформаційних технологій в прив'язці до портфеля інвестиційних проектів і етапам плану;

– пропозиції щодо організації централізованого управління впровадженням, використанням і розвитком інформаційних технологій.

Наведемо схему документа, що містить стратегію розвитку інформаційних технологій і включає її основні компоненти.
Мета і призначення стратегії. Розділ ідентифікує основну мету створення документа, його роль в організації робіт з розвитку і використання інформаційних технологій, кваліфікує основні категорії користувачів і їх завдання по розвитку інформатизації.

Роль інформаційних технологій в діяльності підприємства. У розділі визначається роль інформаційних технологій у розвитку бізнесу та організації управління, формулюються завдання інформаційних технологій, що підтримують рішення бізнес-проблем.

Коротка характеристика стану інформатизації. У розділі аналізуються результати аудиту існуючих інформаційних систем, здійснюється їх діагностика на предмет відповідності бізнес-процесам, виявляються функціональні прогалини і недоліки. Дається короткий опис технологічної архітектури і використовуваних програмно-технічних засобів, кваліфікуються користувачі й оцінюється ступінь їхньої задоволеності. Оцінюється рівень кваліфікації персоналу (співробітників ІТ-служби та користувачів) в області інформаційних технологій. Наводяться економічні параметри поточного стану інформатизації.

Аналіз наявних ініціатив та проблемних областей. У розділі проводиться аналіз існуючих планів розвитку і пропонованих проектів в аспекті їх відповідності інформаційним потребам, стратегії розвитку бізнесу та організації управління. На підставі прогалин у покритті інформаційними системами найбільш істотних бізнес-процесів оцінюється ступінь відповідності існуючої системи управління розвитком та використанням інформаційних технологій основним вимогам розвитку бізнесу.

Оцінка готовності до змін. У розділі дається аналіз готовності керівництва підприємства і структурних підрозділів до впровадження нових або модифікації існуючих інформаційних систем і пов'язаних з цим організаційних змін, оцінюється необхідність реорганізації системи управління та бізнес-процесів, наявні для проведення перерахованих робіт ресурси.

Основні напрями розвитку інформатизації. У розділі визначається загальна картина майбутнього стану інформаційних технологій підприємства, здійснюється ідентифікація і деталізація основних напрямків розвитку інформатизації з урахуванням необхідності їх узгодження з корпоративною стратегією, вказується пріоритетність напрямків з точки зору загальної стратегії розвитку бізнесу та організації управління.

Портфель інвестиційних проектів з розвитку інформатизації. Формується перелік конкретних проектів за основними напрямками розвитку інформатизації, здійснюється вибір основних системних рішень по їх реалізації. Формується поетапний план розвитку інформатизації на необхідний період.

Очікувані результати. Формується перелік очікуваних результатів від реалізації портфеля вибраних проектів, прогнозується оцінка їх впливу на основні показники діяльності підприємства.

Оцінка необхідних ресурсів. У розділі дається оцінка термінів і вартості реалізації обраних проектів в залежності від організації їх розробки і впровадження (внутрішніми силами, із залученням зовнішніх виконавців, шляхом вибору генерального системного інтегратора в якості стратегічного партнера і т. п.).

Вимоги до організації робіт з розвитку інформатизації. Пропонується організаційна модель розвитку інформаційних технологій, що включає ролі і функції керівництва підприємства, його структурних підрозділів, що залучаються в процес розвитку інформатизації. Визначаються основні принципи управління процесом розвитку та контролю за відповідністю отриманих результатів очікуваним.

Стратегія перехідного періоду. У розділі наводиться аналіз ризиків, пов'язаних з реалізацією проектів. Визначаються основні методи прийняття керуючих рішень, а також основні віхи перехідного періоду.

З позицій корпоративної філософії створення стратегії дозволяє забезпечити:

– розуміння того, що інформаційні технології повинні сприяти вдосконаленню управлінського процесу, а не консервувати існуючі на підприємстві неефективні схеми управління;

– усвідомлення факту, що розвиток інформаційних технологій вимагає постійної уваги з боку вищого керівництва;

– створення культури управління з використанням інформаційних технологій;

– подолання психологічних бар’єрів персоналу, вироблення нової мотивації праці, необхідної настрою на зміни, розуміння і підтримки відбувається;

– виховання власної групи фахівців, здатної кваліфіковано вирішувати організаційні, технічні та інші питання реформування підприємства і проведення автоматизації.

На сьогоднішній день існують на підприємстві інформаційні технології здатні допомогти у вирішенні таких завдань:

r досягнення цілей організації;

r управління ризиками;

r зміна діяльності.

На підприємствах, що використовують інформаційні технології, часто виникають наступні питання:

v Наскільки критичними є інформаційні технології для розвитку і зростання підприємства (чи є ясність в задачах інформаційних технологій)?

v Наскільки виправдані понесені витрати для придбання вигод (наскільки часто проекти з інформаційних технологій зазнають невдачі)?

v Чи є рівень звітності старших менеджерів з інформаційних технологій відповідним важливості інформаційних технологій для підприємства?

v Чи задоволені кінцеві користувачі якістю ІТ-послуг?

v Чи достатні ІТ-ресурси і рівень готовності інфраструктури для досягнення стратегічних цілей підприємства?

v Чи достатній рівень компетенції персоналу в сфері інформаційних технологій для досягнення стратегічних цілей підприємства?

v Наскільки керовані проекти з аутсорсингу у сфері інформаційних технологій?

v Який середній перевитрата бюджету при експлуатації інформаційних технологій (як часто і наскільки проекти з інформаційних технологій перевищують бюджет)?

v Як довго приймаються визначальні рішення з інформаційних технологій?

v Чи є інвестиції в сфері інформаційних технологій прозорими?

v Як часто зусилля в сфері інформаційних технологій носять «пожежний» характер, а не служать поліпшенню діяльності?

v Чи зменшується чисельність фахівців з інформаційних технологій на підприємстві і наскільки успішно кваліфіковані фахівці залучаються в вашу організацію?

v Наскільки добре підприємство продумало свої цілі?

Відповідь на питання, яку додаткову цінність вносять інформаційні технології в діяльність підприємства, залежить від наступних моментів:

– наявності необхідних додатків;

– адаптованості до перспективних потреб;

– прийнятних значень часу відгуку і часу обслуговування;

– легкості використання, стійкості та безпеки, інтегрованості, точності та

своєчасності одержуваної інформації;

– можливості управління витратами і часом;

– наявності партнерства між підрозділами, зайнятими основною

діяльністю, і ІТ-службами;

– кваліфікації службовців в області інформаційних технологій.

Відомо, що керівництво підприємства і користувачі сприймають цінність інформаційних технологій різним чином. Чим вище рівень в ієрархії керівництва, тим більше послаблюється увага до інформаційних технологій і зростає увага до діяльності підприємства.

Інформаційні технології потрібно створювати таким чином, щоб вони підтримували всі потреби підприємства з позиції поліпшення тимчасових і функціональних показників, а інфраструктура інформаційних технологій забезпечувала б зростання всього підприємства за рахунок поліпшення рівня задоволеності клієнтів.

Для того щоб реалізувати цю мету, необхідно:

– володіти своєчасної, придатною до використання і надійною інформацією;

– використовувати продуктивні та ефективні методи та засоби (вимірювання характеристик, управління знаннями і т. д.);

– передбачати можливість інтеграції застосовуваних технологій.

Цілі ІТ-стратегії

Один із способів досягнення поставлених цілей полягає у створенні та реалізації ІТ-стратегії підприємства. ІТ-стратегія складається з раціонального використання наявних в організації інформаційних технологій, які відповідають і підтримують місію підприємства. Основні цілі ІТ-стратегії:

v відповідність завданням і стратегії підприємства;

v створення умов щодо використання всіх можливостей діяльності і, відповідно, отримання максимальних переваг;

v використання ІТ-ресурсів належним чином;

v управління ІТ-ризиками, пов'язаними з використанням інформаційних технологій.

На рис. 4.1 наведені основні складові ІТ-стратегії.

Рис. 10.1 Складові ІТ-стратегії

Створення ІТ-стратегії

Процес створення ІТ-стратегії починається з встановлення цілей для наявних на підприємстві інформаційних технологій і визначення початкових напрямів розвитку. Потім з'ясовуються вимірні показники діяльності, значення яких порівнюється з бажаними значеннями. Підсумком можуть з'явитися зміни в діяльності підприємства. Після установки цілей та переліку вимірюваних показників основним завданням для правління стає досягнення цих цілей, а для дирекції - проведення змін, що сприяють їх реалізації.

Назвемо основні цілі:

¢ відповідність розвитку інформаційних технологій діяльності підприємства;

¢ створення сприятливих умов основної діяльності для отримання максимальних вигод;

¢ раціональне використання ІТ-ресурсів;

¢ належне управління ІТ-ризиками.

До числа основних напрямків щодо зміни функцій і складу інформаційних технологій можна віднести:

¢ підвищення ступеня автоматизації (щоб зробити діяльність більш ефективною);

¢ зменшення витрат (щоб зробити підприємство більш результативним);

¢ управління ризиками (забезпечення безпеки, надійності та відповідності).

Зв'язок між цілями, напрямами розвитку, діями по створенню ІТ-стратегії і вимірюваними характеристиками діяльності підприємства показана на рис. 10.2.

Рис. 10.2 Зв’язок між цілями, напрямами розвитку, діями по створенню ІТ-стратегії і вимірюваними характеристиками діяльності підприємства

Виняткова складність і професіоналізація сфери інформаційних технологій вимагає залучення широкого кола фахівців підприємства. В даний час практично всі рівні управління підприємством залучені в процес управління розвитком інформаційних технологій. Основними факторами, що визначають ІТ-стратегію, є:

p управління потребами;

p управління очікуваннями.

У результаті на підприємстві необхідно добитися:

p прозорої звітності для процесів управління ризиками і контролю за використанням інформаційних технологій;

p ієрархічної впорядкованості стратегії, політики і цілей зверху вниз в межах всього підприємства;

p організаційної структури, яка підтримує виконання ІТ-стратегії;

p вимірювання показників виконання роботи на основі оцінки діяльності, які були отримані завдяки використанню інформаційних технологій;

p концентрації зусиль на тих аспектах, які підтримують бізнес-процеси, спрямовані на задоволення клієнтів, і найбільш важливих ІТ-процесах, що підвищують ефективність підприємства;

p планування і спостереження за управлінням активами інформаційних технологій, за ризиками, проектами, клієнтами та постачальниками;

p створити гнучке підприємство, яке спирається в своїй діяльності на інформацію і знання.

Відмінні риси підприємств, на яких управління інформаційними технологіями є задовільним:

- Розуміння того, що відбувається в країні;

- Використання знань для організації навчання;

- Здійснення інновацій у вигляді нових послуг і способів їх надання;

- Проведення швидких змін для того, щоб вводити інновації;

- Чіткі стратегії залучення зовнішніх ресурсів.

Основне питання полягає в тому, чи знаходяться інвестиції в інформаційні технології даного підприємства відповідно до його стратегічними цілями. Тобто чи підтримує ІТ-стратегія загальну стратегію підприємства? Це означає, що між поточною діяльністю підприємства, поточними діями у сфері інформаційних технологій і стратегією підприємства існує відповідність. Зв’язок стратегії підприємства з ІТ-стратегією показана на рис. 10.3

.

Рис. 4.3. Зв'язок ІТ-стратегії зі стратегією підприємства

Вибір ключових показників

Окремим питанням є вибір ключових показників результативності (КПР). Він повинен дозволяти:

¥ оцінювати ступінь концентрації підприємства на споживачах;

¥ визначати зміну ефективності процесів;

¥ проводити аналіз існуючих можливостей навчання, а також зростання підприємства.

На рис. 10.4 показана структура ключових показників результативності.

Рис.10.4 Структура КПР

Приблизний список КПР:

• реальна доступність систем і послуг, підвищення якості доставки послуг;

• відсутність ризиків, пов'язаних з інтеграцією технологій та конфіденційністю персональних даних;

• доступ до необхідних широкосмугових мереж, обчислювальної потужності і механізмам доступу до інформаційних технологій;

• виконання вимог по надійності й ефективності;

• дотримання відповідності між реальними і плановими витратами;

• різниця між оцінюваної і реальною вартістю;

• результативність персоналу та моральний клімат на підприємстві;

• кількість своєчасних змін, реалізованих в процесах і в системах;

• підвищення продуктивності (наприклад, додаткові переваги на одного службовця, число клієнтів і витрати на обслуговування одного клієнта);

• рентабельність процесів і операцій.

При управлінні ризиками, пов'язаними з інформаційними технологіями, необхідно домагатися наступних цілей:

• прозорості впливу ризиків на роботу підприємства і чіткість вибору політики підприємства по відношенню до існуючих ризиках:

– діяльність в умовах ризиків;

– робота в умовах повної відсутності ризиків;

• впевненості, що відповідальність за управління ризиками залишається за правлінням, у разі делегування частини своїх функцій дирекції;

• переконаності в тому, що система внутрішнього контролю за діяльністю підприємства охоплює процеси управління ризиками;

• вбудовування процесів управління ризиками в діяльність підприємства і забезпечення швидкого реагування на ризики з негайним інформуванням всіх відповідних рівнів управління і з обов'язковим виконанням узгоджених принципів поширення інформації (що повідомляти, коли, де і як).

Наведемо перелік питань для оцінки існуючої практики управління ризиками:

– Наскільки критичними є інформаційні технології для підтримки діяльності підприємства? Наскільки критичними є інформаційні технології для зростання підприємства?

– Які стратегічні ініціативи виконує менеджмент, який відповідає за використання інформаційних технологій для підтримки і зростання підприємства, і наскільки вони відповідають вимогам?

– Які ІТ-активи існують і як ними управляють?

– Чи достатні для досягнення стратегічних цілей підприємства відповідні ІТ-ресурси, інфраструктура і кваліфікація фахівців?

– Наскільки чітко підприємство визначає свою позицію по відношенню до використання інформаційних технологій: піонер, рання стадія впровадження, послідовники чи відстаючі?

– Чи приймають участь ІТ-спеціалісти в змінах підприємства і виборі стратегічних напрямів? Чи підтримують зміни в межах підприємства ІТ-практика та ІТ-культура?

– Чи проводить підприємство дослідження технологій, процесів і перспектив, щоб сформувати напрями для майбутнього росту?

– Чи пов'язані і синхронізовані чи цілі підприємства та інформаційні технології?

– Ясно підприємство визначило свою позицію по відношенню до ризиків: запобігання ризиків або дії в умовах ризику?

– Чи проводиться своєчасна інвентаризація ІТ-ризиків, релевантних по відношенню до всього підприємству?

– Що робиться для того, щоб управляти цими ризиками?

– Як далеко заходить підприємство в прагненні зменшити ризики, і чи виправдовуються відповідні витрати одержуваними перевагами від цього?

– Як підприємство будує свої відносини з іншими організаціями?

– Чи існує передовий досвід у даній галузі, і як підприємство співвідноситься з ним?

– Що робить менеджмент для визначення ризиків?

– Наскільки регулярно правління розглядає ризики, які загрожують даному підприємству?

– Базуючись на цих питаннях, чи може підприємство стверджувати, що воно враховує у своїй діяльності технологічні ризики?

Наскільки впевнено правління у відповідях, отриманих на попередні питання?

– Поінформоване чи правління про останні розробки в області інформаційних технологій та використовує знання про них при плануванні розвитку діяльності?

– Чи є інформаційні технології регулярної темою обговорення на правлінні, і як це підкріплено структурними заходами

– Чи повідомляє керівництво про тих напрямках діяльності, в яких необхідно провести вирівнювання з інформаційними технологіями?

– поінформоване чи правління про потенційні конфлікти між функціями підрозділів підприємства і можливостями інформаційних технологій?

– Чи має правління свою точку зору щодо того, як і скільки підприємства інвестують в інформаційні технології в порівнянні з тим, як це роблять конкуренти?

– сумірний чи рівень підзвітності керівника служби ІТ важливості інформаційних технологій для підприємства?

Чи має правління чітку позицію по головним інвестицій в інформаційні технології з урахуванням ризиків і перспектив їх повернення?

– Чи отримує правління регулярні звіти про просування головних ІТ-проектів?

Чи регулярно правління обговорює ІТ-ризики, які загрожують підприємству?

– Переконаний чи правління в тому, що існуючі ІТ-ресурси, інфраструктура і кваліфікація персоналу достатні для того, щоб забезпечити досягнення стратегічних цілей підприємства?

Чи передбачає правління незалежні оцінки виконання цілей інформаційних технологій та стримування ІТ-ризиків?

2. Стратегічна сітка Кеша для оцінювання інформаційних технологій в організації

Роль ІТ-менеджменту в організаційних змінах

Менеджмент інформаційних офісних систем – це інтегрована організаційна стратегія для управління тими складовими, які забезпечують ефективне впровадження і функціонування комп’ютерних інформаційнихсистем – інформаційні ресурси, фінанси, персонал, комп’ютерні технології,відповідне програмне та апаратне забезпечення. Для реалізації переваг, щонадаються новітніми комп’ютерними технологіями, необхідно забезпечитизв’язок між комп‘ютерними системами, співробітниками та організаційною структурою підприємства, для чого необхідний контроль з боку спеціаліста за використанням і впровадженням комп’ютерних систем.

Функціональна галузь менеджменту інформаційних систем тіснопов’язана із такими дисциплінами як “Інформатика”, “Теорія і практикауправління”, “Системний аналіз”, “Менеджмент проектів”, дисциплінамиінформаційно-технологічного циклу: “Комп’ютерні мережі”, “Системиелектронного документообігу”, “Документаційне забезпечення управлін-

ня” та ін., що знаходить своє відображення у міжпредметних зв’язках цих дисциплін із змістом курсу “Менеджмент інформаційних офісних систем”.

Об‘єктивний інтерес у сучасної науки і практики викликають дослідження, пов‘язані з інформатизацією суспільства. Безліч негативних прикладів нераціонального впровадження і подальшого використання інформаційних систем у різних сферах соціальної практики, і, як результат неефективна взаємодія людини з інформаційним середовищем, є каталізатором досліджень як теоретичного так і прикладного характеру, спрямованих на подолання внутрішніх протиріч і труднощів у розвитку інформаційного простору. Формування об‘єктивно існуючого напряму науки, освіти і практики – менеджменту інформаційних систем, потребує узагальнення теоретичних засад його існування і практичних завдань діяльності у цій сфері.

Роль інформації і інформатизації суспільства тісно пов‘язана з відомою у сучасній науці “ концепцією сталого розвитку суспільства”. Особливого значення в цьому контексті набувають такі проблеми як роль соціальної інформації у досягненні сталого розвитку і органічний взаємозв‘язок з якісним перетворенням інформаційного простору соціуму, важ-

ливе місце в якому посідають інформаційні системи.

Усвідомлення фундаментальної ролі інформації у суспільному розвитку, перехід інформації до розряду найважливіших універсальних категорій відображає об’єктивну необхідність у інформаційних ресурсах для всіх основних видів людської діяльності: навчальної, виробничої, адміністративно-управлінської, творчої, наукової тощо

Як інструмент соціального управління, інформація виконує ряд специфічних функцій, відповідно до змісту яких можна навести таке її функціональне визначення: “ Соціальна інформація є системою сукупних даних (відомостей), які виступають одночасно метою і детермінантами соціальних перетворень тією мірою, якою вони (відомості) відповідають очікуванням суб‘єкта соціальної дії і містять необхідний і достатній матеріал для реалізації його потреб ” [79, с.34].

Відповідно висуваються такі вимоги до соціальної інформації:

 необхідність доведення до суб‘єкта, тобто інформація має циркулювати каналами, до яких суб‘єкт має доступ;

 виділення інформації суб’єктом з всього потоку доступної інформації;

 однозначне тлумачення інформації суб‘єктом відповідно до тієї інформації про накопичену дійсність, якою він вже володіє;

 спонукати суб‘єкта до соціальної дії, тобто містити у явній або неявній формі мотив.

Соціальна інформація є відображенням всієї системи соціальної практики, всіх суспільних явищ і процесів і як така, що веде до соціальних перетворень, реалізується тільки у процесі організаційно-перетворюючої діяльності суб‘єкта.

Соціальна інформація є відображенням всієї системи соціальної практики, всіх суспільних явищ і процесів і як така, що веде до соціальних перетворень, реалізується тільки у процесі організаційно-перетворюючої діяльності суб‘єкта.

Функціонування суспільного соціального інтелекту повинно мати адекватне інформаційне забезпечення, а інформаційна інфраструктура суспільства повинна забезпечити потужні механізми обробки масивів інформації і достатню оперативність зворотнього зв‘язку в ході управління.

Інформаційно-системний підхід до вивчення проблем інформатизації дозволяє вийти за межі окремого об‘єкта або окремої галузі людської діяльності, подивитись на проблеми впровадження і використання інформаційних систем з точки зору сучасних загальносуспільних і навіть загальноцивілізаційних процесів.

Розглянемо впровадження і застосування інформаційних систем у системі управління.

Управління будь-якою соціально-економічною системою пов’язане з інформаційними процесами. Інформація являє собою пов’язуючу основу процесу управління, оскільки саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінського рішення. В найширшому розумінні управління - це «… елементарна функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності» [99].

Діяльність менеджера будемо розуміти як свідомий вплив людини на об’єкти, процеси і людей, що беруть у них участь, з метою надати певну спрямованість діяльності для того, щоб одержати бажані результати.

Менеджмент ставить своїм завданням внести необхідну впорядкованість у процес, організувати спільну діяльність, досягти узгодженості,координації дій.

Розвиток теорії управління дозволяє розглядати нові самостійні галузі управління, пов’язані з управлінням інформаційними ресурсами, впровадженням і використанням інформаційних технологій в діяльності підприємств і організацій, управлінням процесами опрацювання інформації в організаціях.

Виконання соціальною інформацією управлінських функцій, циркуляція інформації між компонентами системи, між системою в цілому і оточуючим середовищем, є обов‘язковим атрибутом управління. Саме завдяки інформаційним процесам система здатна здійснювати цілеспрямовану взаємодію із зовнішнім середовищем, координувати відносини власних компонентів, спрямовувати їх рух до заданої мети. Серед багатьох різновидів менеджменту (стратегічний, фінансовий, ризиковий та ін.), інформаційний менеджмент посідає особливе місце як такий, що забезпечує організацію і управління інформаційними потоками.

Дата добавления: 2014-11-25