Структура видатків Державного бюджету України

за 2006-2012 роки, у %

№ з/п	Групи видатків	Роки	Відхилення у 2012 р. порівняно з
1.	Загальнодержавні функції	10,3	9,7	9,0	10,3	11,4	12,0	11,1	+0,8	-0,9
2.	Оборона	4,6	5,4	4,9	4,0	3,8	4,0	3,7	-0,9	-0,3
3.	Громадський порядок, безпека та судова влада	9,2	10,5	10,3	10,0	9,4	9,7	9,2		-0,5
4.	Економічна діяльність	15,0	17,1	16,0	13,7	11,9	13,4	12,5	-2,5	-0,9
5.	Охорона навколишнього природного середовища	1,0	1,0	0,9	0,8	0,8	0,9	1,1	+0,1	+0,2
6.	Житлово-комунальне господарство	0,1	0,4	0,2	0,1	0,3	0,1	0,1
7.	Охорона здоров’я	3,0	3,6	3,1	3,1	2,9	3,1	2,9	-0,1	-0,2
8.	Духовний та фізичний розвиток	1,0	1,2	1,2	1,3	1,7	1,2	1,4	+0,4	+0,2
9.	Освіта	8,8	8,7	8,9	9,9	9,5	8,2	7,7	-1,1	+0,5
10.	Соціальний захист та соціальне забезпечення	22,1	16,8	21,1	21,3	22,8	19,1	19,0	-3,1	-0,1
11.	Міжбюджетні трансферти	24,9	25,6	24,5	25,7	25,6	28,5	31,5	+6,6	+3,0
	Всього видатків								-	-
	Видатки у ВВП	25,2	24,4	25,4	26,5	28,0	25,4	28,1	+2,9	+2,7

Із аналізу структури видатків державного бюджету за період 2006 – 2012 роки видно, що найбільшу частку займають міжбюджетні трансферти, маючи стабільну тенденцію до зростання. Так, порівняно з 2006 роком у 2012 році трансферти місцевим бюджетам зросли на 72,6 %, а порівняно з 2011 – на 23,8 %. Найбільшу частку в їх структурі становили поточні трансферти органам державного управління (39,2 % у 2006 р., 24,7 % у 2011 р., 26,1 % у 2012 р.).

Це пояснюється наданням додаткових дотацій та субвенцій бюджетам інших рівнів в зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, підвищення окладів окремим категоріям працівників органів виконавчої влади.

На другому місці серед видатків Державного бюджету України знаходяться видатки, пов’язані з виконанням владних повноважень держави: загальнодержавних функцій, забезпечення належного рівня оборони країни, громадського порядку безпеки та діяльності судової влади. У 2006 році вони становили 33,2 млрд. грн., або 24,1 % від загального обсягу видаткової частини бюджету, а в 2011 році 85,7 млрд. грн. або 25,7 % та 95,0 млрд. грн. або 24,0 % в 2012 році відповідно.

Протягом періоду 2006 – 2012 рр. обсяг видатків Державного бюджету України на виконання загальнодержавних функцій зростав з 14,2 до 44,0 млрд. грн.. відповідно, разом з цим зростала і їх питома вага з 10,3 % до 11,1 %, частка видатків на громадський порядок, безпеку та судову владу мала стабільну тенденцію до зростання абсолютних сум за цей період у 2,9 рази (з 12,6 до 36,5 млрд. грн.).

Третьою групою за питомою вагою у загальному обсязі видатків державного бюджету є видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, обсяги яких протягом аналізованого періоду збільшувалися, і досягли 75,3 млрд. грн., але частка цих видатків має тенденцію до зниження з 22,1 % до 19,0 % у 2012 році, до чого призвела політична нестабільність.

Видатки на розвиток економіки займають четверту сходинку у видатках Державного бюджету України і мають тенденцію до зниження. Так упродовж 2006-2012 рр. для цієї групи видатків характерний спад з 15,0 до 12,5 %, що на нашу думку, пов’язано з відсутністю соціально-економічної стратегії держави, яка б визначала пріоритети розвитку економіки її економічну діяльність.

Видатки на духовний та фізичний розвиток займають незначну частку і змінюються в межах від 1,0 у 2006 р. до 1,7 % у 2012 р.

Із аналізу структури видатків державного бюджету видно, що частка видатків пов’язаних з виконанням загальнодержавних функцій, забезпеченням громадського порядку, безпеки та судової влади, а також оборони країни знижується. Це пояснюється скороченням чисельності державного апарату, найвищими ставками заробітної плати державних службовців. Відслідковується тенденція зниження частки видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення з 22,1 % у 2006 р. до 19,0 % у 2012 р. У зв’язку з цим реальна бюджетна забезпеченість соціально-культурних послуг і соціального захисту населення не поліпшилася.

Незначне зростання частки видатків на економічну діяльність негативно позначається і в майбутньому буде позначатися на показниках зростання ВВП. Непродумана політика бюджетного фінансування економіки сприяла перекачуванню бюджетних коштів на власні рахунки посередників.

Бюджетна класифікація витрат застосовує значення «видатки розвитку» і «видатки споживання», що підвищує роль фіскальної політики у розвитку економіки країни.

До видатків розвитку належать видатки, які спрямовуються на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності:

Ø капітальні видатки (КЕКВ 3000);

Ø дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм (КЕКВ 2281);

Ø предмети, матеріали, обладнання, інвентар (КЕКВ 2210);

Ø капітальне будівництво та капітальний ремонт (КЕКВ 3120, 3130);

Ø фундаментальні дослідження (КФКВ 0140);

Ø економічна діяльність (КФКВ 0400).

Видатки споживання, відповідно до економічної класифікації видатків формуються за рахунок:

Ø поточних видатків за КЕКВ 2110, 2120,2160, 2600-2900 та інші.

Субсидії, поточні трансферти підприємствам, установам, організаціям, які відповідно до функціональної класифікації видатків та кредитування відносяться до:

Ø загальнодержавних функцій (КФКВ 0100);

Ø оборони (КФКВ 0200);

Ø громадського порядку, безпеки та судової влади (КФКВ 0300);

Ø охорони навколишнього природного середовища (КФКВ 0500);

Ø охорони здоров’я (КФКВ 0700);

Ø духовного і фізичного розвитку (КФКВ 0800);

Ø освіти (КФКВ 0900);

Ø соціального захисту та соціального забезпечення (КФКВ 1000).

За бюджетною класифікацією фінансування бюджету встановлюються джерела покриття дефіциту бюджету, напрями та обсяги запозичення коштів, а також визначаються напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворюється в наслідок перевиконання доходів бюджету.

Фінансування бюджету здійснюється за:

Ø за типом кредитора, внутрішнім чи зовнішнім. Внутрішні джерела покриття дефіциту здійснюються сектором державного управління методом запозичень за рахунок емісії державних цінних паперів Міністерством фінансів;органами грошово-кредитних і банківських установ та інші джерела надходження.

Наприклад, внутрішнє фінансування 200000 – 209000 (в тому числі позики отримані з державних фондів – 201000, банківських установ – 202000, за рахунок залишків коштів на рахунок бюджетних установ 205000), зовнішнє фінансування – 300000 – 307200 (в тому числі позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку – 30100, позики, надані органам управління іноземних держав – 302000) (додаток Д);

Ø за типом боргового зобов’язання, що характеризує вид фінансового інструменту запозичення коштів для фінансування дефіциту чи профіциту бюджету (додаток Е).

Наприклад, фінансування за борговими операціями 400000, внутрішнє запозичення – 401100, зовнішні запозичення – 401200. 500000- надходження від приватизації державного майна.

Класифікація боргових зобов’язань аналогічна класифікації фінансування бюджету. У відповідності до типу утримувача боргового зобов’язання: внутрішнього чи зовнішнього, розрізняють борг внутрішній та зовнішній. Внутрішній борг складається із заборгованості за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів – 210000, заборгованості перед банківськими установами, органами грошово-кредитного регулювання – 220000, іншим фінансовим установам – 23100.

Зовнішній державний борг 30000, складається із видів боргових зобов’язань, аналогічних зовнішнім джерелам покриття дефіциту бюджету (додаток Ж).

Класифікація боргу за типом боргового зобов’язання складається з заборгованості довгострокової, середньострокової, короткострокової і векселями та іншими внутрішніми, зовнішніми, зобов’язаннями у структурі непогашеного внутрішнього та зовнішнього боргу (додаток З).

4.5 Виконання Державного бюджету України.

Виконання бюджету є тою ланкою бюджетного процесу, яка включає заходи з виконання бюджету за доходами і видатками кожного із бюджетів, що входять у Зведений бюджет України.

Основними засадами виконання бюджету є:

Ø забезпечення повного і своєчасного поступлення доходів за запланованими джерелами;

Ø фінансування заходів у межах запланованих сум кожного із бюджетів на протязі повного календарного року на який затверджений бюджет;

Ø фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

Ø збільшення фінансових ресурсів держави за рахунок залучення у виробництво інвестиційних ресурсів;

Ø забезпечення ефективного контролю за правильним використанням коштів.

Кабінет Міністрів України забезпечує і відповідає за виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління процесом виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Виконання бюджету починається з часу затвердження його вищим органом державної влади України. З метою ефективної організації виконання бюджету важливе значення має економічне обґрунтування розподілу всіх видів платежів і бюджетних асигнувань.

Державний бюджет України виконується за розписом на відповідний рік за такими розділами:

Ø розпис доходів державного бюджету:

− річний розпис доходів загального і спеціального фондів державного бюджету;

− помісячний розпис доходів загального фонду державного бюджету;

Ø розпис фінансування державного бюджету:

− річний розпис фінансування загального і спеціального фондів державного бюджету;

− помісячний розпис фінансування загального фонду державного бюджету;

Ø розпис асигнувань державного бюджету:

− річний розпис асигнувань державного бюджету загального і спеціального фондів державного бюджету;

− помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету.

Розпис доходів і розпис фінансування є оперативним документом для керівництва виконання бюджету. Саме через них фінансові органи перевіряють виконання юридичними особами зобов’язань перед державою.

Одним із визначальних розділів розпису державного бюджету на відповідний рік є розпис асигнувань загального і спеціального фондів, який складається у розрізі головних розпорядників коштів за програмною та економічною класифікацією видатків без розподілу за періодами року.

Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету формується на основі річного загального фонду бюджету в розрізі головних розпорядників. Складання розпису бюджету розпочинається із складання розпису доходів і розпису фінансування. На підставі складених розписів доходів і фінансування розраховуються граничні помісячні обсяги асигнувань загального фонду державного бюджету. Така узагальнена лімітна довідка складається для кожного головного розпорядника з визначенням помісячних обсягів асигнувань головному розпоряднику в цілому. В свою чергу, на підставі лімітних довідок головні розпорядники повідомляють розпорядників нижчих рівнів про встановлені обсяги асигнувань для уточнення проектів кошторисів і планів асигнувань.

У двотижневий термін головні розпорядники, після отримання лімітних довідок від нижчого рівня розпорядників, подають Міністерству фінансів України уточнені проекти зведених кошторисів та планів асигнувань. Міністерство фінансів, на підставі отриманої інформації, складає Річний розпис Державного бюджету України в розрізі головних розпорядників коштів за економічною класифікацією та Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Оригінал затвердженого розпису передається Державній казначейській службі України, а копію – Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після затвердження розпису, Державна казначейська служба України впродовж трьох днів доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів.

Затверджений розпис державного бюджету є документом на підставі якого проводиться стягнення платежів і відкриття фінансування заходів передбачених у плані використання бюджетних коштів.

Плани використання бюджетних коштів затверджуються керівниками-одержувачами за погодженням з головним розпорядником через яких вони одержують бюджетні призначення.

Кошторис складається за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів. Для затвердження кошторису одночасно подаються план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Після затвердження відповідних кошторисів і планів асигнувань Міністерство фінансів України перевіряє їх правильність складання і затвердження.

Для контролю відповідності поділу показників органи Державної казначейської служби України здійснюють реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня в розрізі розпорядників нижчого рівня. У такий спосіб органи Державної казначейської служби перевіряють відповідність розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку.

Внесення змін до розпису здійснюється за умов необхідності перерозподілу видатків, прийняття нормативного акту про передачу повноважень від одного головного розпорядника іншому на які затверджені бюджетні призначення або прийняття рішень про розподіл нерозподілених бюджетних асигнувань між головними розпорядниками.

Розпис Державного бюджету затверджується Міністром фінансів України.

Основні засади виконання державного бюджету за доходами визначені Бюджетним кодексом, ст. 45 згідно з якою всі податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи зараховуються на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з часу зарахування їх на єдиний казначейський рахунок. Організацію та управління за виконанням державного бюджету здійснює Міністерство фінансів, яке має виключне право надання відстрочок зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах податкового кредиту терміном до трьох місяців в межах поточного року.

Облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та повернення коштів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету здійснює Державна казначейська служба України.

Державна казначейська служба України в процесі виконання державного бюджету за доходами виконує такі функції:

Ø відкриває рахунки в обласних управліннях Державної казначейської служби для зарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та цільових фондів;

Ø облікує надходження до бюджету за бюджетною класифікацією;

Ø проводить розщеплення платежів до державного бюджету за нормативами відрахувань та перераховує за належністю розподілених коштів;

Ø здійснює контроль за нарахуванням та сплатою платежів, проводить повернення помилково або надміру сплачених платежів до бюджету;

Ø здійснює відшкодування податку на додану вартість;

Ø складає щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до бюджетної класифікації і передає її відповідним органам.

Платники податків сплачують платежі до бюджету через рахунки у банках у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує кошти на рахунки, відкриті в органах ДКСУ.

Податки, збори (обов’язкові платежі) зараховують на єдиний казначейський рахунок з якого і здійснюються видатки державного бюджету.

Виконання Державного бюджету за видатками починається з:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Державний бюджет за видатками виконують органи Державної казначейської служби України. Задля цього вони здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів можуть брати бюджетні зобов’язання та проводити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Для проведення платежу за отримані товари, роботи та послуги розпорядник коштів подає платіжне доручення до ДКСУ. Органи Державної казначейської служби здійснюють платежі, якщо є:

Ø бюджетне зобов’язання для відповідного платежу в обліку виконання державного бюджету;

Ø відповідність напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

Ø залишок невикористаних бюджетних асигнувань у розпорядника бюджетних коштів.

Казначейське виконання видаткової частини бюджету базується на детальному порядку витрачання бюджетних коштів та процедур взаємодії суб’єктів бюджетного процесу, який регулюється підзаконними актами та інструкціями Міністерства фінансів України.

При складанні проекту бюджету формується резервний фонд бюджету для здійснення непередбачуваних видатків. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Отже, виконання бюджету – це система фінансових відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням бюджетних коштів як на державному рівні, так і в межах окремих областей, районів.

РОЗДІЛ V. ПОДАТКИ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ

5.1. Сутність податків та їх функція у державних фінансах.

5.2. Податкова система у формуванні державних доходів.

Дата добавления: 2014-11-25