Види і методи фінансового контролю

Основні форми фінансового контролю

Форми фінансового контролю
Попередній контроль	Поточний контроль	Наступний контроль
Здійснюється на стадії розробки фінансових планів та бюджетів різних рівнів. Завдання – аналіз обґрунтованості розрахунків бюджетів та планів	Застосовується під час виконання прогнозованих планових передбачень. Завдання – виявити найбільш раціональні шляхи використання фінансових ресурсів та виявити резерви для збільшення доходів і зменшення витрат	Здійснення при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності. Завдання – оцінка досягнутих результатів та розробка стратегій на майбутнє

Попередній контроль здійснюють установи банку – при перевірці платіжних документів (чеків, платіжних доручень, вимог доручень) до їх оплати; фінансові, господарські органи – при укладенні, розгляді і перевірці проектів бюджетів, кошторисів, господарсько-фінансових планів, при розробці норм витрат сировини, матеріалів, плануванні доходів і витрат державних коштів, бюджетних кредитів, фінансуванні інвестиційних проектів та інше. Отже, попередній контроль носить профілактичний характер, сприяє попередженню неефективного використання фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється під час виконання господарських операцій у процесі формування і використання коштів, допомагає своєчасно виявляти недоліки і порушення і вчасно їх ліквідовувати (усувати). Він проводиться переважно керівниками структурних підрозділів об’єктів контролю та працівниками бухгалтерій. Мета такого контролю – оперативне втручання у господарські операції задля завчасного виявлення недоліків та їх усунення.

Наступний контроль проводиться після завершення операцій господарського циклу і контролює використання коштів за установленою періодичністю або в разовому порядку з метою перевірки правильності і ефективності їх використання, оцінки діяльності об’єктів контролю. Він охоплює перевіркою господарську діяльність на всіх рівнях системи управління і виявляє недоліки, які не виявлені попереднім і поточним контролем.

Поєднання і взаємозв’язок усіх форм фінансового контролю забезпечує системність фінансового контролю і підвищує його ефективність.

Вид контролю виражає внутрішній зв'язок між суб’єктами і об’єктами контролю, спосіб організації контролю, взаємодію елементів і процесів, явищ контролю як між собою так і з зовнішнім середовищем. Він виражає спосіб організації контролю, розкриває внутрішній зв'язок і характер взаємовідносин складових елементів контролю. Відповідно фінансовий контроль розрізняють внутрішній і зовнішній. Такий поділ контролю дає можливість з’ясувати функції контролю на різних рівнях господарського управління, визначити найсуттєвіші ознаки контролю.

Внутрішній контроль визначається за обсягом вивчення процесів, характером контрольної діяльності та приналежністю суб’єктів і об’єктів до однієї системи, а зовнішній – коли контроль здійснюється суб’єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об’єкт.

Внутрішній фінансовий контроль проводиться з ініціативи керівників суб’єктів господарської діяльності, установ за фінансовою діяльністю. Проведення внутрішнього контролю сприяє підвищенню ефективності господарської діяльності, зміцненню режиму економії, раціональному використанні коштів і матеріальних цінностей. Особливістю внутрішнього контролю є й те, що він здійснюється під час виконання господарських операцій, що дає можливість вчасно виявляти недоліки в роботі і вжити заходів до їх усунення.

Щодо зовнішнього контролю, фінансовий контроль здійснюють зовнішні органи, які охоплюють всю систему державних органів. Обидва види фінансового контролю знаходяться у тісному взаємозв’язку, доповнюючи один одного.

Важливою ознакою у класифікації видів фінансового контролю є виділення контролюючих суб’єктів. Відповідно розрізняють такі види фінансового контролю: державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державний фінансовий контроль здійснюється від імені держави суб’єктами державного фінансового контролю – органи державної влади, що утворюють контрольні органи та інфраструктуру державного фінансового контролю.

Об’єктами державного фінансового контролю є органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які свою діяльність спрямовують на використання фінансових ресурсів задля задоволення соціально – економічних потреб громадян України. Державний контроль може бути парламентським, президентським і відомчим. Перелічені види державного контролю різняться за характером і обсягом, формами і методами проведення, юридичними наслідками контролю, тобто мають свої особливості і є самостійними.

Муніципальний фінансовий контроль спрямований на перевірку фінансової діяльності органів самоврядування в частині формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально – економічних потреб територіальних громад.

Розвиток незалежного господарського фінансового контролю зумовлений формуванням громадянського, демократичного суспільства в Україні де громадяни, незалежно від держави, органів самоврядування утворюють організації, контролюючі інститути, метою функціонування яких є захист фінансових інтересів членів суспільства. Об’єктами незалежного фінансового контролю є процес акумулювання і використання фінансових ресурсів громадян та їх об’єднань задля розв’язання власних фінансових проблем. Одним із таких незалежних видів контролю є «Аудит» заснований на комерційних засадах. Основними передумовами появи такого виду контролю є:

Ø становлення суб’єктів господарської діяльності різноманітних форм власності, які не підпорядковуються вищестоящій організації, що здійснює контроль за їхньою діяльністю;

Ø унеможливлення охопити загальнодержавними органами фінансового контролю всіх суб’єктів господарювання задля проведення регулярних і глибоких перевірок.

За рівнем повноти охоплення фінансовим контролем контрольованого об’єкта розрізняють контроль комплексний і тематичний, повний, частковий, суцільний і вибірковий.

Комплексний контроль проводиться шляхом аналізу усіх сторін діяльності підконтрольного об’єкта (організації, установи, суб’єкта господарювання): господарської, фінансової, ефективного використання фінансових ресурсів, якості і стану бухгалтерського обліку та звітності. До перевірки вузьких технічних і технологічних питань залучаються відповідні спеціалісти, що дозволяє забезпечити ефективність і повноту його результатів.

Тематичний контроль проводиться на однотипних суб’єктах господарювання, організаціях, установах за певним переліком питань, виявляються типові недоліки або порушення і приймаються заходи щодо їх усунення. Цей вид контролю дозволяє зосередитись лише на окремих аспектах діяльності.

Частковий контроль проводиться з метою ознайомлення з окремими напрямками фінансової діяльності господарюючого суб’єкту за наперед складеним переліком питань.

Суцільний контроль проводиться за певний підконтрольний період усіх операцій конкретизованої ділянки господарської діяльності.

Вибірковий контроль здійснюється шляхом перевірки певної частини первинних документів за певний проміжок часу. При виявленні порушень переходять до суцільної перевірки.

Вид фінансового контролю залежить також від джерел інформації і методики виконання та від місця його проведення. Відповідно до цих ознак контроль поділяється на документальний і фактичний, контроль на місцях і дистанційний.

Документальний фінансовий контроль базується на первинних документах бухгалтерської, статистичної звітності, нормативної документації, а фактичний – на перевірці даних в натурі (зважування, лабораторного аналізу).

Контроль на місцях проводиться контролюючим суб’єктом безпосередньо на підвідомчому об’єкті, а дистанційний – за допомогою отриманої інформації від засобів зв’язку.

Слід зазначити що всі види контролю між собою взаємопов’язані, оскільки вони спрямовані на виявлення ефективного використання фінансових ресурсів. Оскільки об’єкт фінансового контролю є багатогранним, для досягнення його мети необхідно застосовувати сукупність прийомів, що формують метод контролю.

Тому, незалежно від виду контролю, він проводиться різноманітними методами. Методи контролю: перевірка, осмислення, нагляд, ревізія.

Перевірка господарської фінансової діяльності здійснюється на основі бухгалтерських документів. У процесі перевірки встановлюються порушення фінансової дисципліни і вживаються заходи щодо їх усунення.

Обстеження проводиться переважно з метою дотримання норм витрачання матеріалів, палива, енергії, виміру виконаних робіт, з використанням прийомів зі ставлення фактичного стану справ з нормативними. Обстеження може проводитись також через спостереження, опитування.

Контроль за дотриманням господарськими суб’єктами встановлених ліцензіями правил, нормативів проводиться контролюючими органами методом нагляду.

Ревізія – це такий метод документального контролю за фінансовою діяльністю організацій, установ, господарських суб’єктів, при якому встановлюється законність здійснюваних операцій, їхньої доцільності і ефективності, дотримання фінансової дисципліни, правильності обліку й достовірності бухгалтерських і звітних даних.

З 2005 року в Україна на законодавчому рівні введено поняття «інспектування». З метою встановлення відмінності між інспектуванням і ревізією звернемося до табл. 23.

Таблиця 23

Дата добавления: 2014-11-25