Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Державні органи фінансового контролю, їх функції





Фінансовий контроль з боку держави здійснюється органами державної влади: законодавчої і виконавчої ( рис. 26).

 
 


Рис. 26. Система державного фінансового контролю України.

Суб’єктом фінансового контролю у законодавчій сфері є Верховна Рада, яка виконує контрольні функції відповідно до конституційно визначених повноважень. Парламентським органом, який здійснює фінансовий контроль є Рахункова палата.

Рахункова палата є конституційним органом парламентського контролю за витрачанням коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів Верховної Ради та виконавчої влади, Національного банку України, Фонду державного майна та інших підзвітних Верховній Раді органів.

Основними функціями Розрахункової палати є здійснення постійного контролю за:

Ø виконанням державного бюджету в межах та обсягах, визначених законодавчими актами – Конституцією України та Законом «Про Рахункову Палату»;

Ø за використанням за призначенням виконавчими органами влади коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів;

Ø утворенням, обслуговуванням та погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу держави;

Ø виконання бюджетного розпису, відповідністю затверджених бюджетних асигнувань;

Ø законністю використання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів, рухом цих коштів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах;

Ø інвестиційною діяльністю органів виконавчої влади, виконанням рішень Верховної Ради щодо надання Україною позик.

Рахункова палата України є незалежним органом контролю спеціальної конституційної компетенції. Такий статус дозволяє розповсюджувати на неї загальновживане у всьому світі та прийняте в INTOSAI визначення – вищий орган фінансового контролю держави. Рахункова палата має повноваження щодо здійснення державного контролю в обсязі, що відповідає Лімській декларації керівних принципів аудиту, схваленої у 1997 році IX конгресом Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю.



В 1998 році Рахункова палата України стала членом Міжнародної організації Вищих органів фінансового контролю (INTOSAI), а у 1999 році її прийнято до Європейської організації Вищих органів фінансового контролю (EUROSAI). З 1998 року Рахункова палата визнана міжнародною спільнотою як вищий орган державного фінансового контролю України.

У своєму розвитку Рахункова палата пройшла шлях від органу Верховної Ради України до постійно діючого органу контролю підзвітного Верховній Раді України. Структура Рахункової палати України характеризується схемою представленою на рис. 25.

З боку виконавчої влади основним органом державного фінансового контролю є Міністерство фінансів України, яке через державну фінансову інспекцію забезпечує організацією його проведення. Державні фінансова інспекція України (далі ДФІ) здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів, цільовим використанням та своєчасним поверненням кредитів (позик) одержаних під державні гарантії, достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників відповідності взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми, станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядника бюджетних коштів.

Структура державної фінансової інспекції складається з Головної фінансової інспекції України, державних фінансових інспекцій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, об’єднаних державних фінансових інспекцій у районах, містах і районах у містах, в об’єднаннях – сектора державних фінансових інспекцій.

Голову ДФІ призначає і звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.

 

 


Рис. 27. Структура Рахункової палати України.

Голова ДФІ в установленому порядку призначає на посади і звільняє з посад керівників об’єднань ДФІ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У складі ДФІ Кабінетом Міністрів України може бути утворено урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Отже, функціональними обов’язками Державної фінансової інспекції є контроль за:

Ø цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів та державних валютних кредитів;

Ø своєчасним поверненням кредиту під гарантію Кабінету Міністрів;

Ø ефективне використання коштів спрямованих на використання делегованих повноважень місцевими органами самоврядування;

Ø достовірністю звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів бюджетних установ та правильності ведення бухгалтерського обліку в цих установах.

Підвищення оперативності у фінансовому контролі досягається запровадженням контролю Державною казначейською службою України.

Повноваження Державної казначейської служби України як контрольного органу визначається Бюджетним кодексом України та Указом Президента від 13 квітня 2011 року «Про положення про Державну казначейську службу України».

Державна казначейська служба України контролює спрямування бюджетних коштів за цільовим призначенням на підставі документів розпорядників коштів, дотримання правил обліку та звітності бюджетів усіх рівнів, використання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. Указом Президента України від 13 квітня 2011 року «Про Положення про Державну казначейську службу України» ДКСУ наділена правом здійснювати контроль за виконанням бюджету на всіх етапах використання коштів:

Ø прийняття зобов’язання встановлюються призначення частини бюджетних асигнувань для покриття контрольних витрат відповідно до затвердженого бюджету з тим щоби контролювати фактичну наявність бюджетних коштів для взяття нових зобов’язань і прогнозу відтоку наявних коштів з єдиного казначейського рахунку;

Ø перевірки оплати рахунку бюджетна організація підтверджує виконання всіх вимог щодо сплати конкретного платежу (наприклад, попередня оплата за товари, послуги згідно рахунку). Така перевірка дає можливість відстежити взяті зобов’язання і знати суму ресурсів необхідних для цієї оплати;



Ø при проведенні оплати прийнятих раніше зобов’язань перевіряється законність (наявність підтвердних документів) для здійснення платежів, правильність оформлення розрахункових документів.

Фінансовий контроль органи Державної казначейської служби здійснюють у такій послідовності:

Ø Міністерство фінансів України направляє затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державній казначейській службі України;

Ø витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету Державної казначейської служби направляє до головних розпорядників коштів;

Ø розпорядники коштів подають Державній казначейській службі України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків, зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі;

Ø Державна казначейська служба України на основі одержаних даних формує річний розпис призначень бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями, у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державної казначейської служби;

Ø Державна казначейська служба організовує роботу щодо обліку та консолідації інформації за зобов’язаннями розпорядників коштів та одержувачів;

Ø розпорядниками коштів та одержувачами надаються реєстри зобов’язань у межах залишків на відповідних бухгалтерських рахунках та реєстри фінансових зобов’язань у межах залишків невикористаних зобов’язань. Узагальнену інформацію неоплачених фінансових зобов’язань відділення передають управлінням Державної казначейської служби, територіальні управління – Державній казначейській службі України;

Ø Державна казначейська служба консолідує інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов’язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам коштів;

Ø Державна казначейська служба здійснює перевірку розподілів виділених бюджетних асигнувань по територіях у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, включених до розподілу за даним бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням та наданій мережі;

Ø органи Державної казначейської служби перевіряють платіжні доручення, до яких додають відповідні рахунки-фактури, накладні, акти виконаних робіт перед здійсненням видатків розпорядниками бюджетних коштів та отримувачами з загального та спеціального фондів державного бюджету. Документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі Державної казначейської служби і повертаються розпоряднику коштів після здійснення оплати.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи забезпечують формування та реалізацію єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, а також єдиного внеску, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів.

Задля запобігання злочинам та іншим правопорушенням у складі Державної фіскальної служби та її територіальних органів утворюються та діють підрозділи податкової міліції.

Контроль за діяльністю суб’єктів ринку цінних паперів: інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у відповідності до діючого законодавства. Основним завданням органів національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є здійснення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку обов’язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників і вимог, що обмежують ризики операцій з цінними паперами, ціноутворенням та дотриманням емітентами і операторами умов їх розміщення.

З метою дотримання вимог щодо обмеження ризиків національна комісія з цінних паперів та фондового ринку:

Ø веде загальний реєстр випуску цінних паперів;

Ø видає дозволи на випуск в обіг цінних паперів, ведення депозитарної, реєстраційної, розрахунково-клірингової діяльності з цінними паперами;

Ø здійснює державну реєстрацію фондових бірж та позабіржових торговельно-інформаційних систем, призначає державних представників на фондових біржах;

Ø здійснює контроль за діяльністю Національної депозитарної системи.

Державний фінансовий контроль здійснюється також і іншими державними органами: Національним банком України, Фондом державного майна, Департаментом фінансового моніторингу, Департаментом антимонопольної політики і підтримки підприємництва.

Національний банк контролює грошовий обіг в країні, використання кредитів за цільовим призначенням, дотримання касової дисципліни, здійснює емісію грошей, контролює діяльність комерційних банків, розробляє інструкції, положення з касових, кредитних і валютних операцій.

Завданням Фонду державного майна України (ФДМУ) є нагляд за дотриманням прав держави як власника частки акцій в акціонерних товариствах, видача ліцензій на право посередникам проводити підготовку до приватизації та продажу господарчих суб’єктів.

Фонд має право проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, здійснювати аудиторські перевірки щодо ефективності використання державного майна, контролює обіг приватизаційних паперів, здійснює контроль як на державних господарюючих суб’єктах так і у акціонерних товариствах з часткою державного майна.

Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу. Держфінмоніторинг України створений та розпочав свою діяльність у 2002 році у складі Міністерства фінансів України у статусі Державного департаменту фінансового моніторингу.З 2005 року відповідно до Закону України Держфінмоніторинг України набув статусу центрального органу виконавчої влади.

У своїй діяльності Держфінмоніторинг України керується Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та використовує міжнародні стандарти, які спрямовані на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

На Держфінмоніторинг України покладаються такі основні завдання:

Ø Збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформація, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму.

Ø Спеціально уповноважений орган встановлює принципи опрацювання одержаної від суб'єктів первинного фінансового моніторингу інформації про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та критерії аналізу таких операцій.

Ø Забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Ø Створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Ø Налагодження співпраці, взаємодії та інформаційного обміну з державними органами, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері.

Ø Забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Подібні організації діють більш ніж у 100 країнах світу та мають загальноприйняту назву "підрозділ фінансової розвідки" (ПФР).

Відповідно до міжнародних стандартів Державна служба фінансового моніторингу України не є ні правоохоронним, ні контролюючим органом, а функціонує у взаємодії із фінансовим сектором та правоохоронними органами.

Разом з тим, розвиток багатоукладної економіки в Україні обмежує охоплення державним фінансовим контролем таких підконтрольних об’єктів, як процес формування і використання фінансових ресурсів господарських суб’єктів не державної власності та інших нових економічних утворень.

Перевірки фінансово-господарської діяльності таких суб’єктів і дають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерської і фінансової звітності проводять Аудиторські фірми. Метою аудиторського контролю є:

Ø надання консультативної допомоги;

Ø правильність аудиторського висновку;

Ø проведення аналізу економічних наслідків використання державних коштів.

Відповідно до мети аудиторського контролю фінансовий аудит є аудитом ефективності, який охоплює сукупність контрольно-аналітичних дій спрямованих на визначення і оцінку ступеня економічності і результативності використання грошових коштів та розробку обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Проведення державного фінансового аудиту починається з аналізу фінансової і статистичної звітності з метою визначення ринкових операцій, оцінки ризиків та їх вплив на результати фінансово-господарської діяльності (далі ФГД), формується програма та обсяг аудиту.

Наступним кроком проведення фінансового аудиту є: дослідження дотримання суб’єктом господарювання параметрів використання коштів, державного майна, правильності формування доходів і витрат та результатів ФГД; виявлення упущень та недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які негативно вплинули на досягнення мети та результатів ФГД; розробка проекту аудиторського звіту, головними розпорядниками якого мають бути висновки і пропозиції та обговорення аудиторського звіту з посадовими особами господарюючого суб’єкта, підписання аудиторського висновку.

Проведення державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ та підприємств заснованих на державній формі власності. Бюджетний контроль здійснюється за допомогою аудиту ефективності виконання бюджетних програм, сутність якого погоджується з місією державного фінансового контролю.

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой




Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 1028; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.034 сек.