Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теоретичні відомості. Порядок виконання роботи




ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА ДИНАМІЧНОЇ В’ЯЗКОСТІ РІДИН МЕТОДОМ СТОКСА

Лабораторна робота № 181

Контрольні питання

Порядок виконання роботи

1. При закритому крані К накачати в балон повітря, щоб у манометрі була значна різниця рівнів рідини (100 - 160 мм). Зафіксувати різницю рівнів h1, що остаточно встановилася в манометрі після охолодження нагрітого газу до температури навколишнього середовища при стисненні повітря.

2. Відкрити кран К і, коли рівні манометричної рідини зрівняються, швидко закрити його. Через 2 - 3 хв. зафіксувати різницю рівнів h2. За формулою (162.9) обчислити відношення Cp/CV для повітря і порівняти з теоретично знайденим, вважаючи повітря двохатомним газом.

3. Дослід повторити не менш, як 6 разів при різних показаннях манометра. Здобуті результати занести в таблицю. Обчислити середнє значення шуканої величини і похибки її вимірювань.

Таблиця 162.1

Номер досліду   h1 h2 γ  
         
         
         
         
         
         
Середнє - -    

4. Шукане значення показника адіабати записати у вигляді g = gсер + Δγ. Зробити висновок, порівнявши дослідне значення γ з обчисленим теоретично за формулою 162.5

1. Які величини називають молярною, питомою теплоємностями? Назвати їх одиниці вимірювання.

2. Чому Ср > СV?

3. Записати І закон термодинаміки для різних ізопроцесів.

4. Як теоретично визначити γ?

5.Яку величину називають ступенем вільності? Чому дорівнює число ступенів вільності для різних молекул?

 

 

 

 

Мета роботи: ознайомитись з одним із методів вимірювання коефіцієнта динамічної в’язкості рідин та визначити коефіцієнт динамічної в’язкості заданої рідини.

Прилади і матеріали: скляний циліндр висотою 70 см, діаметром 3...6 см, закріплений на підставці; досліджувана рідина (гліцерин, машинне масло та ін.); сталеві кульки різного діаметру; мікрометр, секундомір.

В’язкість – явище виникнення опору між шарами рідини (газу), які рухаються паралельно один одному з різними швидкостями.

У потоках реальних рідин поблизу поверхонь змочуваних твердих тіл різні шари рідин мають неоднакову швидкість. Швидкість шару, який безпосередньо прилягає до поверхні твердого тіла, дорівнює нулю; а в міру віддалення від поверхні твердого тіла швидкість шарів рідини збільшується. Інакше кажучи, в таких потоках спостерігається рух одних шарів рідини або газу відносно інших (в напрямку, перпендикулярному до потоку, існує градієнт швидкості).

Явище внутрішнього тертя (в’язкості) при ламінарній течії підлягає закону Ньютона: ∆F = – h S (181.1)

де ΔF- сила внутрішнього тертя, що діє між шарами; η - коефіцієнт динамічної в’язкості, Па·с; dJ/dx - зміна швидкості руху шарів на одиницю довжини x в напрямі внутрішньої нормалі до поверхні шару - градієнт швидкості.

Фізичний зміст коефіцієнта динамічної в’язкості η видно з формули (181.1). Коефіцієнт внутрішнього тертя (в’язкості) чисельно дорівнює силі внутрішнього тертя, що діє на одиницю площі поверхні шару при градієнті швидкості, який дорівнює одиниці.

Крім динамічної в’язкості, використовують також кінематичну , м2/с; де ρ- густина речовини.

В’язкість рідин і газів зумовлена перенесенням імпульсу напрямленого руху їх частинок при переході останніх з шару в шар за рахунок хаотичного руху.

Найбільш поширений метод визначення коефіцієнта в’язкості рідин - метод Стокса, який ґрунтується на вимірюванні швидкості рівномірного руху тіла сферичної форми (кульки) в досліджуваній рідині. За законом Стокса сила в’язкості рідини пропорційна коефіцієнту в’язкості η, радіусу кульки r і швидкості її руху J: F = 6p η r J (181.2)

При падінні кульки в рідині ця сила спочатку зростає. Потім при зрівноваженні сили в’язкості, архімедової сили FA та сили тяжіння P (P=F + FA) рух кульки стає рівномірним згідно І закону Ньютона (див. рис. 181.1). Підставимо значення цих сил і дістанемо

πr3ρg = πr3ρ1 g + 6πηr ;

 

звідки η = gr2, (181.3)

 

де ρ, ρ1 - густина відповідно тіла та рідини, в якій воно падає; g- прискорення вільного падіння.

Для визначення в'язкості рідини формула (181.3) справедлива для випадку твердої кульки, яка рухається рівномірно без обертання при відсутності турбулентності, та якщо рідина гідродинамічно нестислива, гомогенна і має необмежену протяжність у всіх напрямках (радіус кульки не перевищує 1/10 радіуса циліндра, в якому знаходиться досліджувана рідина).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 508; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.076 сек.