Номенклатура органічних сполук

Конспект лекційного заняття

Основні поняття

Класифікація, ізомерія та номенклатура органічних сполук. Просторова будова молекул

ЛЕКЦІЯ № 2

Структурна, просторова ізомерія, тривіальна, раціональна, ІЮПАК номенклатура органічних сполук, σ і π зв’язки.

План лекційного заняття:

1. Номенклатура органічних сполук.

2. Правила складання назв органічних сполук

3. Ізомерія органічних сполук.

4. Просторова будова органічних молекул.

Література:

1. Ластухін Ю.О., Воронов С.А. Органічна хімія. – Львів: Центр Європи, 2001. – С. 71-127, 190-200.

2. Нейланд О.Я. Органическая химия. – М.: Высшая школа, 1990. – С. 9-13, 22-38, 59-61, 81-85, 86-89, 92-95, 103-105, 130, 145, 177-179, 225-228.

3. Перекалин В.В., Зонис С.А. Органическая химия. – М.: Просвещение, 1972. – С. 6-17, 18-25, 29-38, 47-48, 54-58, 76, 78-79, 105, 160-161, 177-179.

4. Петров А.А., Бальян Х.В., Трощенко А.Б. Органическая химия. – М.: Высшая школа, 1973. – С. 5-11, 20-43, 44-48, 64-65, 248-257.

5. Чирва В.Я., Ярмолюк С.М., Толкачова Н.В., Земляков О.Є. Органічна хімія. – Львів: БаК, 2009. – С. 81-131.

Номенклатура – це сукупність термінів і система правил, відповідно до яких утворюються назви органічних сполук.

В органічній хімії найчастіше використовують дві номенклатури: систематичну і тривіальну.

Систематична номенклатура об’єднує назви органічних сполук, побудовані згідно із загальними правилами, застосування яких вимагає ознайомлення з певними поняттями: родопочаткова структура, замісник, вуглеводневий радикал тощо – їх буде розглянуто дещо пізніше.

Тривіальна номенклатура (від лат. trivialis - звичайний) – це історично складені назви, що вказують на джерела добування органічних речовин чи на їх яскраві властивості, наприклад, сечовину вперше було виділено із сечі; у назвах глюкози, гліцину, гліцерину (від грецького кореня glycys - солодкий) відображається спільна властивість цих сполук – солодкий смак. Тривіальна номенклатура особливо поширена серед природних речовин (амінокислот, вуглеводів, алкалоїдів, стероїдів, гормонів).

При розгляданні величезної сукупності різних класів органічних речовин необхідна об’єднувальна міжнародна система назв, якою стала номенклатура IUPAC (IUPAC – від англ. International Union Pure and Active Chemistry – Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії). Слід відмітити, що назви для складних за структурою сполук відповідно до правил IUPAC іноді бувають надзвичайно громіздкими, тому для спрощення допускається використання тривіальної номенклатури.

Згідно із положеннями IUPAC для утворення назви розроблено вісім способів, але найвідомішими є чотири із них.

1 Замісниковий, в якому основою назви найчастіше є відповідний вуглеводень, а всі інші фрагменти структури молекули розглядаються як замісники атомів гідрогену, наприклад:

С₆Н₅- Br СН₃- NН₂

Бромбензен Амінометан

2 Сполучальний, згідно із яким назва складається з декількох рівноправних частин, наприклад:

С₆Н₅-С₆Н₅ СН₂=СН-СН=СН₂

Дифеніл Дивініл

3 Радикально-функціональний, при якому до назви радикалу додається назва функціональної групи; цей варіант номенклатури IUPAC найчастіше вживають для спиртів, галогенопохідних і простих етерів; для деяких класів органічних сполук він не годиться. Наприклад:

СН₂=СН-Сl С₂Н₅-NН₂

Вінілхлорид Етиламін

Дата добавления: 2014-11-09