Види фінансових посередників

Перелік проблем макро- і мікрорівня, які вирішують фінансові посе­редники

1) Проблеми макрорівня:

- перетворення заощаджень і вільних ресурсів у інвестиції;

- здійснення перерозподілу фінансових потоків капіталу між інституційними секторами економіки;

- розширення можливостей додаткового фінансування реального сектора;

- збільшення надходжень інвестицій і кредитів для розвитку еко­номіки;

- виявлення ефективних у конкретних ситуаціях фінансових інс­трументів;

- управління рухом, структурою інвестицій, і як наслідок, вплив на структуру економіки в цілому.

2) Проблеми мікрорівня:

- зменшення рівня фінансових ризиків для постачальників капі­талу шляхом надання страхових послуг і портфельного управління активами;

- зменшення невизначеності у фінансовій діяльності;

- стимулювання підприємницької активності шляхом належного фінансування і участі в управлінні (у капіталі інших структур).

Фінансові посередники повинні зважати на дві обставини:

- по-пер­ше, обов'язково випереджати можливості індивідуальних інвесторів з точки зору дохідності вкладень та якості портфельного управління ак­тивами,

- по-друге, застосовувати інновації в інструментах і формах ро­боти, продукувати сервісне «ноу-хау», формувати фінансову культуру поведінки на ринку.

У зв'язку з цим виокремлюють такі позиції фінан­сових посередників:

- активна, коли пропозиція виступає піонерною, випереджає і формує попит;

- пасивна, коли попит задовольняється навздогін потребам.

1) За видами фінансових установ:

а) Банківські установи:

- універсальні банки;

- спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо).

б) Небанківські установи:

- інститути спільного інвестування (інвестиційні фонди та ком­панії);

- довірчі товариства;

- страхові компанії, пенсійні фонди;

- установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

- ломбарди.

2) За видами пропонованих послуг:

а) Депозитно-кредитні установи:

- універсальні банки;

- спеціалізовані банки;

- установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

- ломбарди.

б) Контрактно-ощадні установи:

- страхові компанії;

- пенсійні фонди;

- установи кредитної кооперації (кредитні спілки, ощадно-кре­дитні асоціації);

в) Інвестиційні установи:

- інвестиційні банки;

- інститути спільного інвестування тощо.

Відмінності між банківськими і небанківськими фінансовими посе­редниками:

1) Тільки банки відкривають і ведуть розрахункові рахунки своїх клієнтів, депонують грошові кошти і кредитують позичальників у грошовій формі.

Проведення банками зазначених операцій безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обігу і, відповідно, на рівень монетизації еко­номіки. Роль банків у творенні грошового капіталу та підтримці його кругообороту є виключною. Небанківські структури не мають таких можливостей впливу на обсяги грошової маси.

2) Банки беруть на себе весь ризик ліквідності, тоді як небанківські посередники, наприклад, інвестиційні компанії і фонди, пере­розподіляють ризики щодо зміни вартості чистих активів порів­ну між засновниками і учасниками.

3) Відмінності у переліку фінансових послуг, пропонованих банків­ськими і небанківськими фінансовими посередниками: кредиту­вання, інвестиції, операції з цінними паперами, страхування тощо.

4) Відмінності у характері та підзвітності органам державного регу­лювання діяльності фінансових установ у країні, зокрема, діяль­ність комерційних банків регулюється Національним банком України, кредитних спілок ─ Державною комісією з регулюван­ня ринків фінансових послуг тощо.

5) Відмінними є державні регулятивні норми та вимоги щодо діяль­ності банківських і небанківських фінансових посередників. Зокрема, вимоги до банківської діяльності є більш жорсткими та містять більше обмежень. Наприклад, згідно з Постановою НБУ № 209 від 7 березня 2001р. «Про встановлення перехідних строків виконання вимог Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» до 17.01.2003 р. банки повинні зафіксувати співвідношен­ня між розміром капіталу і територією діяльності. Для небан­ківських структур подібних географічних «шлагбаумів» немає.

Дата добавления: 2014-11-09