Судово-медична експертиза встановлення віку

Вказаний вид експертизи призначається у тих випадках, коли документи, в яких зафіксована дата народження (паспорт, свідоцтво про народження) втрачені. Наприклад під час війни, стихійного лиха, раптового переселення з місця постійного проживання. Інколи такі документи приховують навмисно, щоб уникнути кримінальної відповідальності, служби у збройних силах і таке інше.

Судово-медичному експерту доводиться встановлювати вік: покинутих чи підкинутих немовлят; малолітніх бродяг при улаштуванні їх у дитячий будинок; при притягненні особи до кримінальної відповідальності у зв'язку із вчиненням злочину. Треба зазначити, що за тяжкі злочини (вбивство, зґвалтування, розбійний напад, злісне хуліганство тощо) кримінальна відповідальність настає з 14 років, за вчинення будь-якого злочину — з 16 років, а повна дієздатність (за відсутності психічних захворювань) з 18 років. Пенсійний вік жінок настає у 55 років, чоловіків — у 60 років.

Зростання і розвиток організму, змужнілість і нарешті старіння — біологічні процеси, які за загальних вікових закономірностей мають і значні індивідуальні особливості (фізично й розумово недорозвинені діти, що виглядають молодшими за своїх ровесників, рано постарілі — у 40-45-річному віці і, навпаки, моложаві особи у 60-65 років).

Нижче наведено основні фактори, за якими судово-медичні експерти встановлюють вік:

1) антропометричні характеристики;

2) стан шкіри;

3) ступінь розвитку вторинних статевих ознак;

4) стан, зміна, кількість зубів;

5) закостеніння зон епіфізарного росту кісток. Антропометричні характеристики (зріст, маса,

окружність грудної клітки, голови, плеча, гомілки) мають значення тільки у період росту й розвитку організму. Так, довжина тіла новонародженої дитини близько 48-55 см, у п'ять років вона вже приблизно 100 см, у 14-15 років — 150 см; маса тіла при народженні приблизно 3—4 кг, через півроку вона подвоюється, а до року життя потроюється і т. д.

У дитинстві і юності шкіра дуже еластична, з високим тургором; але вже у молодому віці еластичність шкіри зменшується, тому в 20 років з'являються перші зморшки на обличчі (лобні та носо-губні); у 25 років — у зовнішніх кутках очей; спереду від козелка — після 30 років; на шиї — у 35 років, на мочці вуха — у 50 років. Після 55 років на тильних поверхнях кистей і обличчі з'являються пігментовані ділянки шкіри. Шкіра у похилому віці настільки втрачає еластичність, що зібрана у зморшки вона довго не розправляється.

Ступінь розвитку вторинних статевих органів набуває значення у старшому шкільному й юнацькому віці. У 11-13 років у дівчаток звичайно з'являється оволосіння на лобку і пахових впадинах. У цей же період починається формування молочних залоз і менструації. До 18 років, як правило, статеве дозрівання повністю закінчується. У хлопчиків статеве дозрівання настає дещо пізніше. Оволосіння лобка і пахвових впадин — у 13-16 років. У 15-16 років починається збільшення статевих органів, з'являються полюції, грубішає голос. У 17 років починає рости волосся на підборідді, а з 18 — на щоках.

Стан зубів — досить важлива ознака для визначення віку. Перші молочні зуби з'являються у піврічному віці, а до кінця першого року життя їх уже 6-8; до кінця другого року виростають всі 20 молочних зубів. Як правило, з семирічного віку молочні зуби починають замінюватись на постійні, кількість яких у 13-15 років досягає 28. До двадцяти п'яти років (іноді — пізніше) виростають другі зуби мудрості, і загальна кількість зубів збільшується до 32. У дитинстві на різцях є дрібні горбочки, які стираються після двадцяти років, а до ЗО років стираються й горби жувальних поверхонь корінних зубів. Стирання різців з появою плям дентину — в 35 років. Стертість зубів до появи дентину корінних зубів — 40 років. Стертість різців на 1/3 і стирання корінних зубів до коричневого дентину — 45 років. Зношеність різців і корінних зубів майже наполовину з відкриттям каналів і випадінням багатьох корінних спостерігається у 50-річному віці.

Дуже важливе значення для визначення віку мають точки закостеніння кісток кисті і синостози кісток кінцівок. Для меншого ступеня рентгенівського опромінення організму рекомендується робити дослідження кисті і дистального кінця передпліччя, користуючись для оцінки таблицями В.І. Пашкової, С.А. Бурова, 1980 р.

У похилому і старечому віці рентгенографія кісток скелета дає можливість виявити явища остеопорозу.

Достовірну підставу для встановлення віку дає оцінка всієї сукупності ознак. Але й при цьому треба пам'ятати, що кожна з них має значну варіабельність, яку обумовлюють багато факторів: кліматичні, соціальні умови життя, спадковість, харчування, перенесені чи наявні захворювання — особливо ендокринної системи, і багато інших. Тому відхилення від дійсного віку в той чи інший період може становити:

- у перші 10 днів життя — 1-2 дня;

- до одного року — 1-1,5 місяця;

- у підлітковому віці — 2-3 роки;

- у молодому віці (20-35 років) — 5-6 років;

- від 35 до 50 років помилка може становити 7-10 років, а в 60-70 — навіть 10-15 років, тобто експертиза може визначити вік людини з точністю до 20%.

1. Ознаки тяжкої шкоди здоров’ю

Злочини проти здоров'я - це передбачені гл. 16 КК суспільно небезпечні діяння, які заподіюють шкоду здоров'ю людини як певного фізіологічного стану, що забезпечує нормальне біологічне функціонування організму і участь людини в суспільних відносинах.

Безпосереднім об'єктом цієї групи злочинів виступає здоров'я людини. Всі злочини проти здоров'я можна розділити на дві групи: діяння, реально заподіюють шкоду здоров'ю ст. 111-115, 117, 118, 121, 124 КК; злочину, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я ст. 116, 119, 120, 122, 123, 125 КК.

При оцінці злочинів, що посягають на здоров'я людини, слід пам'ятати, що кримінальний закон не розкриває поняття «шкода здоров'ю». Дане поняття сформульовано наукою кримінального права з урахуванням медичних аспектів, згідно з якими заподіяння шкоди здоров'ю (як кримінально-каране діяння) - це протиправне, вчинене винне, заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виразилося в порушенні анатомічної цілісності його тіла або в порушення функцій органів людини або організму в цілому.

При кваліфікації таких діянь необхідно чітко уявляти, що класифікація і ознаки шкоди здоров'ю визначені в Правилах судово-медичної експертизи тяжкості шкоди здоров'ю, введених в дію відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я РФ від 10 грудня 1996р. (Хоча деякі автори вважають, що цей нормативний акт юридично не діє, ми вважаємо, що необхідно орієнтуватися на його утримання). Необхідно чітко уявляти собі ознаки загального складу злочинів даного виду [1].

До злочинів проти здоров'я (у вузькому сенсі цього поняття) відносяться: заподіяння шкоди здоров'ю різного ступеня тяжкості (ст. 111-115,118), побої (ст. 116), катування (ст. 117), зараження венеричною хворобою (ст. 121), зараження ВІЛ-інфекцією (ч. 2, 3, 4 ст. 122). У широкому сенсі цим поняттям охоплюються також: погроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 119), примус до вилучення органів або тканин людини для трансплантації (ст. 120), явне поставлення іншої людини в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією (ч. 1 ст. 122), незаконне проведення аборту (ст. 123), ненадання допомоги хворому (ст. 124), залишення в небезпеці (ст. 125).

Об'єктом кримінально-правової охорони даної групи норм є здоров'я потерпілого. Здоров'я в медицині визначається як фізичний і психічний стан організму людини, що забезпечує його нормальне функціонування. Такий стан передбачає збереження в нормі анатомічної цілісності органів і тканин, їх фізіологічних функцій, відсутність захворювань і патологічних станів.

Кримінальним законом охороняється здоров'я будь-якого (кожного, всякого) людини. Стан здоров'я потерпілого в момент заподіяння йому шкоди є питання факту. Якість здоров'я потерпілого на кваліфікацію не впливає. Сказане означає, що кримінально-правова оцінка подібних ситуацій не залежить від якісних характеристик його здоров'я (соматичні або психічні дефекти, наявність невиліковної хвороби, похилий або малолітній вік і т. п.).

Кримінально караним за загальним правилом є заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини. Власне здоров'я не виступає об'єктом аналізованих злочинів. І тільки в разі ухилення від виконання обов'язків військової служби шляхом заподіяння собі будь-якого пошкодження (членоушкодження) настає відповідальність за ст. 339 КК РФ.

Об'єктивна сторона злочинів проти здоров'я може виражатися у формі як активних дій, так і бездіяльності. Всі злочини, які заподіюють шкоду здоров'ю потерпілого, сформульовані за типом матеріальних складів.

Злочини, що ставлять в небезпечне для життя і здоров'я стан, навпаки, сконструйовані за типом формальних складів. Моментом закінчення для них є сам факт вчинення діяння. Виняток зроблено лише для ненадання допомоги хворому (ст. 124 КК). Закінченим цей злочин буде вважатися з моменту настання вказаних у законі наслідків.

Під шкодою здоров'ю розуміються тілесні ушкодження, тобто порушення анатомічної цілісності органів і тканин або їх фізіологічних функцій, а також захворювання або патологічні стани, що виникли в результаті дії різних факторів зовнішнього середовища: механічних, хімічних, біологічних, психічних.

Місце, час, способи, знаряддя та засоби заподіяння шкоди здоров'ю в якості обов'язкових ознак у загальних складах розглянутих злочинів не фігурують. У деяких кваліфікованих видах цих злочинів згадуються «загальнонебезпечним способом» (п. «в» ч. 2 ст. 111), «особлива жорстокість» (п. «в» ч. 2 ст. 112), «застосування тортур» (п. «д» ч. 2 ст. 117 КК).

Суб'єктивна сторона злочинів проти здоров'я може характеризуватися наявністю як умисною, так і необережної форми вини. Причому необережні посягання на здоров'я обмежені сферою заподіяння лише тяжкої шкоди. Заподіяння з необережності легкого і «среднетяжкого» шкоди здоров'ю кримінально карається.

Мотив як конститутивного ознаки складу злочину згадується у ч. 2 ст. 111 і ч. 2 ст. 112 КК (хуліганські спонукання; національна, расова, релігійна ненависть чи ворожнеча), у ч. 2 ст. 117 КК (національна, расова, релігійна ненависть чи ворожнеча).

Мета фігурує у п. «ж» ч. 2 ст. 111 КК (використання органів або тканин потерпілого).

Суб'єкт злочину за загальним правилом - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. За умисне заподіяння тяжкого (ст. 111 КК) і середньої тяжкості (ст. 112 КК) шкоди здоров'ю відповідальність настає з 14 років.

Спеціальними суб'єктами цієї категорії злочинів можна визнати осіб, які перебувають у стані афекту (ст. 113); обороняються або затримують злочинця (ст. 114); страждають венеричною хворобою (ст. 121); заражених ВІЛ-інфекцією (ст. 122); зобов'язаних надавати допомогу хворому (ст. 124).

Таким чином, злочинами проти здоров'я визнаються навмисно або з необережності скоєні діяння, що посягають на здоров'я іншої людини і заподіюють тілесні ушкодження або викликають захворювання або патологічні стани, а також діяння, що ставлять потерпілого в небезпечне для життя і здоров'я стан.

1. Судово-медична експертиза при само пошкодженні, штучних хворобах, симуляції, агравації.

Судово-медична експертиза стану здоров’я, симуляції, агравації,

штучних хвороб і самопошкодження. Судово-медична експертиза стану

здоров’я, симуляції, агравації, штучних хвороб і самопошкодження"

Судово-медична експертиза стану здоров’я проводиться в таких випадках:

1) при неявці особи за викликом слідчого або суду і відмові дати

свідчення через хворобу, наявність якої викликає сумніви;

2) при відмові засудженого працювати і наявності у нього скарг на стан

здоров’я;

3) в разі відстрочки виконання вироку при засудженні особи до

позбавлення волі, виправно-трудових робіт або інших видів покарання

внаслідок тяжкої хвороби до її вилікування,

4) при ухиленні від чергового призову на дійсну військову службу та в

інших випадках.

Під час медичних обстежень, а також проведення судово-медичної

експертизи лікарям доводиться стикатися з різного роду обманом

обстежуваних щодо їхнього стану здоров’я. Розрізняють такі види обману

щодо стану здоров’я або походження хвороби: симуляцію, дисимуляцію та

агравацію, штучну хворобу і калічення членів.

Симуляція — відтворення неіснуючої хвороби. Може бути навмисною і

патологічною. Навмисна симуляція має корисливу мету, а патологічна такої

мети не має і може спостерігатися при деяких нервових і психічних

хворобах, наприклад, істерії.

Завдяки використанню сучасних медико-інструментальних, технічних і

лабораторних методів діагностики в більшості випадків лікарям вдається

розпізнати симуляцію хвороби. Проте при деяких хронічних хворобах, якщо

обстеження проводиться в стадії ремісії, неможливо вірогідно встановити

або виключити наявність хвороби, а тому до обстежуваного потрібно

ставитись як до звичайного хворого, не виказуючи сумнівів щодо наявності

у нього хвороби. В таких випадках потрібно через деякий час провести

• повторне обстеження.

1. Судово-психіатрична експертиза при статевих злочинах.

Статеві зносини (лат. coitus - злягання) - фізіологічний акт, направлений на продовження роду або отримання статевого задоволення

Доказом статевого акту можуть бути:

• наявність свіжих ушкоджень дівочої пліви і сперми у піхві;

Прямою або допоміжною вказівкою на бувший статевий акт можуть також бути ушкодження в ділянці статевих органів, зараження венеричною хворобою з локалізацією в ділянці статевих органів і вагітність, термін якої збігається з часом насильного статевого акту.

Перш ніж приступати до огляду статевих органів і дівочої пліви, необхідно добре розпитати потерпілу про обставини події. Важливо отримати відповідь на таку тріаду, яка буває звичайно виражена при порушенні цілості дівочої пліви: чи було боляче, чи була кров, чи було мокро.

Чи було застосоване фізичне насильство при здійсненні зґвалтування, ґрунтується на ретельному огляді потерпілої (обстежувати її треба в оголеному вигляді), виявленні, описанні і експертній оцінці всіх ушкоджень, що можуть бути на її тілі.

Фізичне насильство при зґвалтуванні - це подолання учиненого або очікуваного опору потерпілої, яке обумовлене небажанням жінки вступити у статевий зв'язок. В даному випадку за допомогою фізичного насильства переборюється дійсний, а не уявний опір жінки. Для визначення опору дійсним слідчі органи чи суд повинні встановити, що жінка зробила все можливе для відбиття замаху і недопущення статевого акту з нею. В завдання судово-медичної експертизи входить установити наявність пошкоджень, їх вид, знаряддя та давність спричинення ушкоджень, а також ступінь їх тяжкості.

Достовірних ознак насильного статевого акту не існує. Однак, певні властивості ушкоджень, їх походження від дії певних частин людського тіла (кінчиків пальців, нігтів, зубів) та локалізація у своїй сукупності характерні для фізичного подолання опору жінки. До них належать: синці від удару кулаком на обличчі, круглі, овальні, злиті з закругленими контурами синці від кінчиків пальців, дуговидні, довгасті чи трикутні садна від нігтів на обличчі (в ділянці рота, носа, на щоках), які свідчать про закриття руками отворів рота і носа з метою недопущення або припинення крику.

1. Експертиза алкогольного сп’яніння.

Розрізняють експертизу алкогольного сп’яніння, яка проводиться наркологами при обстеженні живих осіб, і експертизу алкогольної інтоксикації, яку проводять судово-медичні експерти при дослідженні трупів.

Для визначення ступеня вираженості алкогольної інтоксикації користуються спеціальною схемою:

Концентрація алкоголю в крові, г/л	Ступінь інтоксикації
<0,3	Відсутність впливу алкоголю
0,3–0,5	Незначний вплив алкоголю
0,5–1,5	Легке сп’яніння
1,5–2,5	Сп’яніння середнього ступеня
2,5–3	Сильне сп’яніння
3–5	Тяжке отруєння; може настати смерть
5–6,0	Смертельне отруєння

Діагностика смертельного отруєння алкоголем має базуватися на всебічній оцінці всіх даних, перш за все на результатах судово-токсикологічного дослідження. Великого значення набуває правильне вилучення із трупа біологічних об’єктів, своєчасна доставка їх у лабораторію і кваліфіковане проведення аналізу. Для судово-токсикологічного дослідження необхідно брати кров і сечу.

Боротьба з А. передбачає систему медичної, соціальної, психологічної допомоги (санітарно-освітня робота, підвищення рівня медичної допомоги, психотерапевтична і психологічна допомога, вдосконалення лікувальної бази тощо). Протиалкогольні заходи слід розглядати як один із центральних напрямків антинаркологічної діяльності, оскільки алкогольний та інші одурманювальні впливи на організм людини дедалі частіше носять взаємозамінний або взаємодоповнювальний характер.

Дата добавления: 2014-11-25