Раціональні режими відпочинку

Раціональні режими праці

Розробляючи заходи цілеспрямованої профілактики втоми і перенапруження, дуже важливо встановити конкретні фактори трудового процесу, здатні викликати ці процеси, та оцінити їх рівень за критеріями оцінки важкості та напруженості роботи.

Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

· фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантаження;

· ритм і темп роботи;.

· монотонність праці;

· обсяг сприймання і переробки інформації;

· біомеханічні та антропометричні дані.

Фізіолого-гігієнічна проблема втоми та перенапруження, зважаючи на те, що вона пов'язана з працездатністю працюючих, а отже, з продуктивністю праці, є важливою соціальною проблемою. Тому боротьба з втомою та перенапруженням повинна проводитись комплексно, включаючи технічні, організаційні, гігієнічні та психофізіологічні заходи. Основними з них є такі: широка механізація та автоматизація виробничих операцій; організація раціонального режиму праці та відпочинку; оптимізація санітарно-гігієнічних умов праці; удосконалення робочих рухів та робочої пози; обладнання раціонального робочого місця та устаткування з урахуванням антропо-фізіологічних особливостей організму; правильне, раціональне виробниче навчання; послаблення несприятливої дії монотонності; заходи щодо запобігання гіподинамії; формування сумлінного відношення до праці в трудових колективах (усвідомлення корисності праці, сприятливий психологічний мікроклімат, матеріальна зацікавленість, змагання тощо); естетичне оформлення робочої обстановки; організація та проведення профвідбору та профорієнтації.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність загалом впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів – активний і пасивний.

§ Активний відпочинок – це, наприклад, заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню психічного стану особистості, настрою.

§ Пасивний відпочинок – перегляд кінофільмів, слухання музики, читання книг сидячи чи лежачи тощо. Особливим, але обов'язковим, видом такого відпочинку є сон.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає, щоб дати відсіч – все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності спостерігається повесні, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.

Шведський вчений Остберг, вивчивши біоритмологічні особливості великої групи людей різного віку, виявив, що значна частина обстежених зазнає ритмічних коливань працездатності: 41% надають перевагу праці у ранкові години, 30% – у вечірні і навіть нічні, 29% трудяться однаково ефективно у будь-які години.

Наука, яка вивчає біологічні ритми, називається хронобіологією. Ідеї хронобіології глибоко проникають у медицину, що допомагає людям досягати більш високої працездатності, стати здоровішими.

Дослідження дали змогу зробити важливий висновок: різниця в ритмі працездатності, яка характеризує «жайворонків» і «сов», зумовлюється певними особливостями гормональної і психічної сфер організму. Отже, ці властивості біологічних ритмів – внутрішньо властива організму прикмета, і її слід брати до і уваги при організації режиму праці та відпочинку.

Отже, на основі сказаного раніше можна зробити висновок, який ґрунтується на затвердженні римського філософа Сенеки: «Уміння продовжити життя − в умінні не скорочувати його».

Матеріали для самоконтролю

1. Аналізатор – це:

А. Біологічний процес, що запускає той чи інший орган.

Б. Орган, що захищає нервову систему від перенапруги і функціонального виснаження.

В. Сукупність нервово-рецепторних структур, що здійснюють сприйняття й аналіз інформації.

Г. Сукупність нервових волокон для перетворення енергії подразнення в процес гальмування.

Д. Відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища.

2. Біологічні ритми – це:

А. Визначена періодичність змін біологічної активності під впливом атмосферних і космічних процесів.

Б. Реакції людини на внутрішні і зовнішні подразники.

В. Стан організму, що характеризуються рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких змін.

Г. Коливання умов середовища, у якому відбувається фізіологічна адаптація.

Д. Стан повної фізичної, духовної і соціальної рівноваги.

3. Характер людини – це:

А. Сукупність визначених, постійних рис особистості, які формуються і виявляються у спілкуванні.

Б. Розумові здібності людини.

В. Суб'єктивні реакції на внутрішні і зовнішні подразники, що проявляються у виді почуттів і переживань.

Г. Погоджена взаємодія всіх органів і систем.

Д. Фізіологічна система, що поєднує діяльність всіх органів і систем.

4. Гомеостаз – це:

А. Стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним відновленням основного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх ланках.

Б. Складний комплекс хвильових енергетичних процесів, які притаманні живим організмам.

В. Зміни в гуморальних системах людини.

Г. Стан внутрішньої статичної рівноваги природної системи.

Д. Функціональні можливості організму, які характеризуються кількістю виконаної роботи.

5. Характерні риси сангвініка:

А. М’якість, доброзичливість, людяність, але низька працездатність, замкнутість, підозрілість.

Б. Життєрадісність, товариськість, чуйність, але і разом з тим зарозумілість, легковажність.

В. Активність, терплячість, але загальмованість, сухість, «товстошкірість».

Г. Енергійність, захопленість, рухливість, але і відсутність витримки, конфліктність.

Д. Блідість, млявість, прискорений пульс і серцебиття, підвищена пітливість.

6. Темперамент – це:

А. Сукупність найбільш стійких психічних особливостей людини, які виявляються в її вчинках і діях.

Б. Закріплення, збереження в мозку того, що відбувалося в минулому, досвід людини.

В. Здатність людини зосередитись на декількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій, добиваючись при цьому успішного результату

Г. Індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої лежить відповідний тип нервової системи.

Д. Концентрація свідомості на якому-небудь об'єкті чи діяльності з одночасним відвертанням від всього іншого.

7. Швидкість переключення уваги – це:

А. Здатність людини зосередитись на декількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій, добиваючись при цьому успішного результату.

Б. Здатність тривалий час утримувати об'єкти уваги.

В. Здатність швидко міняти об'єкти уваги та переходити від одних видів діяльності до інших.

Г. Ступінь її напруження при сприйнятті об'єкту.

Д. Утримання необхідної інтенсивності уваги впродовж тривалого часу.

8. Воля – це:

А. Індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої лежить відповідний тип нервової системи.

Б. Процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв'язків між ними.

В. Здатність людини керувати своїми діями і вчинками, які спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети.

Г. Підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, добросовісне виконання службових обов'язків.

Д. Особливі здібності в якійсь одній чи в кількох галузях діяльності, що виявляються в творчому розв'язанні завдань

9. Мотив – це:

А. Підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, добросовісне виконання службових обов'язків.

Б. Здатність людини керувати своїми діями і вчинками, які спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети.

В. Здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх.

Г. Відповідь на запитання, чому людина хоче добитися поставленої мети.

Д. Здатність людини до розвитку певних здібностей

10. Рішучість – це:

А. Здатність довго і наполегливо до кінця впроваджувати прийняте рішення.

Б. Підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, добросовісне виконання службових обов'язків.

В. Реалізовані задатки людини.

Г. Особливі здібності в якійсь одній чи в кількох галузях діяльності.

Д. Здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх.

Література

Основна:

1. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Підручник. – К.: Каравела, 2006. – 288 с.

2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво «Університетська книга», 2000. – 301 с.

3. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / За ред. М. Назарука. - Львів: За вільну Україну, 1997.

4. Методичні розробки семінарських занять та тези лекцій.

Додаткова:

1. Минх А.А. Общая гигиена. – М., 1984.

2. Справочник по гигиене труда. / Под ред. Б.Д.Карпова, В.Е.Ковшило. – М., Медицина, 1979. – 445с.

3. Бардов В.Г., Сергета I.В. Загальна гігієна та екологія людини: навчальний посібник для студентів стоматологічних факультетів / Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – С. 185-203.

4. Гехт К. Психогигиена. – М.: Прогресс, 1979. - 250 с.

5. Психогигиена детей и подростков / Под ред. Г.Н.Сердюковской, Г.Гельница. – М.: Медицина, 1985. – 224 с.

6. Здоровье, развитие, личность. / Под ред. Г.Н.Сердюковской, Д.Н.Крылова, У.Кляйнпетера. – М.: Медицина, 1990. – 336 с.

7. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна (теорія та методика). – К., 2000. – 300 с.

8. Бардов В.Г., Сергета I.В. Загальна гігієна та екологія людини: навчальний посібник для студентів стоматологічних факультетів / Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – С. 185-203.

9. Сергета І.В, Бардов В.Г. Організація вільного часу та здоров’я школярів. – Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 1997. – 292 с.

10. Биологические ритмы / Под ред. Ю.Ашоффа. – М.: Мир, 1984. – Т.1. – 414 с. – Т.2. – 262 с.

11. Биоритмы и труд / К.М.Смирнов, А.О.Навакатикян, Г.М.Гамбашидзе и др. – Л.: Наука, 1980. – 143 с.

12. Деряпа Н.Р., Мошкин М.П., Посный В.С. Проблемы медицинской биоритмологии. – М.: Медицина, 1985. – 208 с.

13. Доскин В.А., Куинджи Н.Н. Биологические ритмы растущего организма. – М.: Медицина, 1989. – 224 с.

14. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Актуальные проблемы профилактической хрономедицины. – М.: ВНИИМИ, 1985. – 80 с.

15. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Ритмы жизни. – М.: Медицина, 1991. – 176 с.

16. Куинджи Н.Н. Биоритмологические принципы рациональной организации режима дня. / Школа и психическое здоровье учащихся. – М.: Медицина, 1988. – С. 78 – 98.

17. Степанова С.И. Биоритмологические аспекты проблемы адаптации. – М.: Наука, 1986. – 244 с.

18. Хронобиология и хрономедицина / Под ред. Ф.И.Комарова. – М.: Медицина, 1989. – 400 с.

19. Методические рекомендации по изучению состояния циркадианных ритмов у детей и подростков. – М., 1986. – 11 с.

Тема № 2. Значення зовнішнього середовища в системі «людина – зовнішнє середовище»

Актуальність теми:

Сучасна людина живе у світі природних, техногенних, соціальних та інших небезпек, які постійно загрожують її здоров'ю, інколи і життю. За таких обставин безпека життєдіяльності, як і безпека самої людини, стає першочерговою.

Безпека життєдіяльності людини вивчається, використовуючи системний підхід, шляхом аналізу прямих і зворотних зв'язків в системі «людина − життєве середовище». Ця система складається з двох компонентів: людина і життєве середовище, котрі знаходяться в постійному зв’язку взаємовідносинах між собою. Людина реагує на дію чинників зовнішнього середовища відповідними фізіологічними та психологічними реакціями, адекватність яких важлива для безпеки життєдіяльності сучасної людини.

Для майбутнього спеціаліста є важливим вивчення можливих небезпек, закономірностей їх проявлення, способів попередження та захисту від них.

Конкретні цілі:

Знати, засвоїти: основні поняття та чинники безпеки життєдіяльності сучасної людини.

Вміти, володіти: навичками розпізнавання небезпек, факторів навколишнього середовища, що впливають на людину, передбачати її фізіологічні та психологічні реакції.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Хімія 2. Фізика 3. Мікробіологія 4. Фізіологія 5. Анатомія людини	1. Визначати основні принципи безпечної життєдіяльності людини. 2. Аналізувати і оцінювати небезпечні для життя, здоров'я і професійної діяльності ситуації та самостійно приймати рішення щодо застосування термінових заходів.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

Теоретичні питання до заняття:

1. Негативні фактори середовища життєдіяльності та їх вплив на здоров`я людини. Класифікація чинників.

2. Характеристика фізичних негативних чинників.

3. Характеристика біологічних та хімічних негативних чинників.

4. Залежність психофізичного стану від рівня зовнішніх та внутрішніх чинників. Роль рецепторів, ефекторів, ЦНС у забезпеченні безпеки життєдіяльності людини.

5. Природні фізіологічні системи захисту, резерви організму.

6. Вплив біоритмів на рівень індивідуального ризику. Імунітет. Адаптація.

7. Типові моделі психологічних реакцій організму в екстремальних ситуаціях.

Зміст теми:

Дата добавления: 2014-11-25