Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку

Продуктивні сили – це одне з основних понять політичної економії. Історія розвиту людства являє собою процес зміни, розвитку і вдосконалення засобів праці, людей, їх виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу.

Рис. 2.2. Структура продуктивних сил.

Продуктивні сили – це не просто сукупність людей, що володіють певним виробничім досвідом та засобами виробництва. Вони, в першу чергу, відображають відношення суспільства до природи. Людина – це біосоціальна істота. Тобто, з одного боку, вона є породженням природи й може існувати без природного середовища, яке є для неї джерелом матеріального існування. Ще А. Сміт говорив, що праця є батьком багатства, а земля (природа) його матір’ю. А з іншого боку, людина може жити, діяти й розвиватися лише будучи включеною в суспільний зв’язок з іншими людьми, тобто в певне соціальне середовище.

З іншого боку, люди ніколи не працюють відокремлено один від одного. Так чи інакше вони пов’язані в своїй виробничій діяльності. Як дотепно зазначив німецький письменник минулого століття Карл Берне, багато без чого людина може обійтися, але не без собі подібних. Тому створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь - яке виробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше “суспільним виробництвом”, економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки (стадії): безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожний учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

Виробництво
предметів споживання	засобів виробництва

Обмін
діяльністю	продуктами

Стадії суспільного виробництва

На всіх цих стадіях суспільного виробництва люди вступають між собою в певні відносини. Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Тому що вони характеризують: по-перше, суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, по-друге, відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; по-третє, умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва, тобто ту суспільну форму, у якій відбувається виробництво. Отже, відносини власності визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру. Ця група виробничих відносин отримала назву соціально-економічних відносин. Саме тому марксистська політекономія виділяє їх як свій специфічний предмет вивчення.

Проте виробничі відносини виникають не лише з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ або привласнення засобі? і результатів виробництва. Вони виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним.

Ця група відносин називається організаційно-економічними відносинами. Специфіка організаційно-економічних відносин полягає в тому, що вони характеризують лише стан виробництва, відображають особливості розвитку факторів виробництва, їх суспільну комбінацію. При цьому не зачіпаються соціально-економічні форми виробництва (феодалізм, капіталізм, соціалізм тощо). Тому організаційно-економічні відносини можуть мати спільний зміст на різних історичних ступенях розвитку. Це, наприклад, поділ праці, спеціалізація та кооперація праці, комбінування виробництва тощо.

Отже, структура виробничих відносин суспільства неоднорідна. Вона включає в себе соціально-економічні та організаційно-економічні відносини. Основою ж усіх виробничих відносин виступають відносини власності. В сукупності всі ці відносини складають систему виробничих відносинсуспільства. Див. схему 2.1.

Схема 2.1

Система виробничих відносин

Продуктивні сили та виробничі відносини знаходяться у взаємозв’язку, взаємодії й суперечливій єдності, яка виступає джерелом розвитку суспільного виробництва. Тип виробничих відносин є результат певного рівня розвитку і характеру продуктивних сил.

Єдність і взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин утворюють спосіб виробництва.

3. Суспільний продукт і його форми.

Політекономія вивчає не будь-яке конкретне виробництво, а визначає закономірності функціонування суспільного виробництва.

Кожна з названих сфер суспільного виробництва об’єднує багато найрізноманітніших галузей суспільно-економічної системи, що видно із схеми 2.3. Схема 2.3

Структура сфер суспільного виробництва

Суспільне виробництво
Сфера матеріального виробництва	Сфера нематеріального виробництва

	галузі		галузі

промисловість	охорона здоров'я, фізичне виховання та соціальне забезпечення
сільське господарство	освіта
лісове господарство	культура і мистецтво
будівництво	житлово-комунальне госодарство
вантажний транспорт	невиробничі види побутового обслуговування
Зв’язок по обслуговуванню виробництва	пасажирський транспорт та зв’язок
торгівля(продовження виробництва у сфері обігу)	апарат органів державного управління, кооперативними та громадськими організаціями
громадське харчування	Кредитування та система страхування
матеріально-технічне постачання
заготівля та особисте підсобне господарство

Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. До його складу входять різноманітні матеріальні й нематеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва. Він являє собою суму матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу.

Дата добавления: 2014-11-09