Позначення шорсткості

Мінімальні відстані між паралельними розмірними лініями повинні бути 7 мм, а між розмірною лінією і лінією контуру - 10 мм, їх вибирають в залежності від розмірів зображення і насиченості креслення.

Позначення розмірів, граничних відхилень, допусків форми та розташування поверхонь

Нанесення розмірів і граничних відхилень наноситься згідно ГОСТ 2.307, основні вимоги яких наведені нижче.

Загальна кількість розмірів повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу.

Лінійні розміри та їхні граничні відхилення на кресленнях вказують в міліметрах.

Кутові розміри та їхні граничні відхилення вказують в градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниць виміру.

Для розмірних чисел застосовувати прості дроби не допускається, за виключенням розмірів в дюймах.

При розміщенні елементів предмета на одній вісі або на одному колі розміри, що визначають їх взаємне розташування, наносять такими способами:

- від загальної бази (поверхні, вісі);

- заданням розмірів декількох груп елементів від декількох загальних баз;

- задання розмірів між суміжними елементами.

Розміри на кресленнях не допускається наносити у вигляді замкнутого ланцюга, за виключенням випадків, коли один з розмірів вказаний як довідковий. На будівельних кресленнях розміри наносять у вигляді замкнутого ланцюга, крім випадків передбачених у відповідних документах.

Розміри на кресленнях вказують розмірними числами і розмірними лініями. При нанесенні розміру прямолінійного відрізка, розмірну лінію проводять паралельно цьому відрізку, а виносну - перпендикулярно розмірній.

При нанесенні розміру кута розмірну лінію проводять в вигляді дуги з центром в його вершині, а виносні лінії - радіально.

Розмірні лінії бажано наносити за контурами зображення і необхідно уникати їхнього перетину з виносними лініями.

Розмірні числа і граничні відхилення не допускається розділяти або перетинати будь-якими лініями креслення.

Граничні відхилення лінійних розмірів можуть бути вказані наступними способами:

- умовним позначенням полів допусків, наприклад: 18Н7, 12е8;

- числовим позначенням полів допусків, наприклад: 12 ; 40 ;

- умовним позначенням полів допусків з вказуванням в дужках їх числових значень, наприклад: 18Н7(^-0,018); 12е8().

Граничні відхилення кутових розмірів вказують тільки числовими значеннями, наприклад: 60^о±5^¢; 45^о±10^¢.

Граничні відхилення відносно низької точності допускається не вказувати безпосередньо після номінальних розмірів, а обумовлювати загальним записом в технічних вимогах, наприклад:

Невказані граничні відхилення розмірів: Н14, h14, ± .

Правила указання на кресленнях допусків форм і розташування поверхонь виконуються згідно ГОСТ 2.308, основні вимоги якого наведені нижче.

Допуски форми і розташування поверхонь вказують на кресленнях умовними позначеннями. Якщо відсутній знак виду допуску, допуск форми і розташування поверхонь допускається вказувати текстом в технічних вимогах. При вказуванні допуску форми і розташування поверхонь в технічних вимогах текст повинен мати:

- вид допуску;

- указання поверхні або іншого елемента, для якого задається допуск (для цього використовують літерне позначення або конструкторське найменування поверхні);

- числове значення допуску в міліметрах;

- указання баз, відносно яких задається допуск (у відповідних випадках);

- указання про залежні допуски форми і розташування поверхонь (у відповідних випадках).

При умовному позначенні дані про допуски форми і розташування поверхонь вказують в прямокутній рамці, поділеній на дві і більше частин, в яких розміщують:

в першій - знак допуску;

в другій - числове значення допуску в міліметрах;

в третій і наступних - літерне позначення бази (баз) або літерне позначення поверхні, з якою зв’язаний допуск.

Позначення шорсткості поверхні і правила нанесення їх на кресленнях виробів регламентується ГОСТ 2.309.

Структура позначення шорсткості на кресленнях наведена на рисунку 3.

Рисунок 3 – Структура позначення шорсткості на кресленнях

Якщо в позначення входить тільки параметр шорсткості, то знак вказують без полички.

В позначенні шорсткості використовують один із знаків, зображених на рисунку 4.

а б в

Рисунок 4 – Приклади позначення шорсткості

У відповідності з рисунком 4:

- знак “а” використовують, коли вид обробки поверхні конструктор не встановлює;

- знак “б” використовують для позначення шорсткості поверхні, яка повинна бути утворена видаленням слою матеріалу, наприклад свердлуванням, фрезуванням, точінням;

- знак “в” використовують для позначення шорсткості поверхні, яка утворюється без видалення шару матеріалу, наприклад литвом, прокатуванням, волочінням.

Висота h знаків на зображенні повинна бути приблизно рівній висоті розмірних чисел на кресленні, а висота Н - від 1,5h до 5h.

Позначення шорсткості поверхонь розміщують на лініях контуру, виносних лініях або на поличках ліній - виносок.

Рисунок 5 – Приклади нанесення шорсткості

Якщо шорсткість всіх поверхонь повинна бути однаковою, то знак, що позначає шорсткість, розміщують в правому верхньому кутку креслення (на відстані 5...10 мм від рамки) і на зображенні деталі не наносять у відповідності з рисунком 6. Розміри і товщина ліній знака в 1,5 рази знаків, що наносять на зображенні.

Рисунок 6 – Приклад нанесення шорсткості

Позначення шорсткості, однакової для частини поверхні виробу, може бути поміщено в верхньому правому кутку креслення разом з умовним позначенням у відповідності з рисунком 7. Це означає, що всі поверхні, на яких на зображені не нанесені позначення шорсткості, повинні мати шорсткість, вказану перед умовним позначенням.

Рисунок 7 – Приклад нанесення шорсткості

Якщо шорсткість однієї і тієї ж поверхні різна на окремих ділянках, то ці ділянки розмежують суцільною тонкою лінією з нанесенням відповідних розмірів і позначень шорсткості, через заштриховану зону лінію межі між ділянками не проводять, приклад наведено на рисунку 8.

Рисунок 8 – Приклад нанесення шорсткості

Вимоги до шорсткості поверхні деталі встановлюються, виходячи із функціонального призначення поверхні. Для невідповідальних поверхонь шорсткості визначають вимогами технічної естетики, корозійної стійкості, технології виготовлення і т.п.

Основні правила призначення шорсткості:

- якщо деталі дотикаються між собою та переміщуються одна відносно іншої – шорсткість їх поверхонь повинна відповідати приблизно Ra = 2,5 … 0,32 та Rz = 10 … 16 мкм.

- якщо деталі дотикаються між собою та не переміщуються одна відносно іншої – шорсткість їх поверхонь може відповідати приблизно Ra = 20 … 2,5 та Rz = 80 … 10 мкм.

- поверхні деталей, що не стикається з будь-якими поверхнями може мати шорсткість Ra = 20 … 5 та Rz = 80 … 20 мкм.

- при необхідності естетичних вимог до зовнішнього вигляду поверхонь, вони повинні мати шорсткість Ra = 5 … 1,25 та Rz = 20 … 6,3 мкм.

- шорсткість поверхні різьби може бути Ra = 10 … 1,25 та Rz = 40 … 6,3 мкм.

Таблиця 3 – Числові значення шорсткості поверхні

Клас шорсткості	Параметр шорсткості Ra, мкм	Параметр шорсткості Rz, мкм	Базова довжина, мм
	80; 63; 50; 40 40; 32; 25; 20; 20; 16; 12,5; 10	320; 250; 200; 160 160; 125; 100; 80 80; 63; 50; 40	8,0
	10,0; 8,0; 6,3; 5,0 5,0; 4,0; 3,2; 2,5	40; 32; 25; 20 20,0; 16,0; 10,0	2,5
	2,5; 2,0; 1,6; 1,25 1,25; 1,00; 0,8; 0,63 0,63; 0,50; 0,40; 0,32	10,0; 8,0; 6,3 6,3; 5,0; 4,0; 3,2 3,2; 2,5; 2,0; 1,6	0,8
	0,32; 0,25; 0,20; 0,16 0,160; 0,125; 0,10; 0,080 0,080; 0,063; 0,050; 0,040 0,040; 0,032; 0,025; 0,020	1,60; 1,25; 1,00; 0,80 0,80; 0,63; 0,50; 0,40 0,40; 0,32; 0,25; 0,20 0,200; 0,160; 0,125; 0,100	0,25
	0,020; 0,016; 0,012; 0,010 0,010; 0,008	0,100; 0,80; 0,063; 0,05 0,050; 0,040; 0,032	0,08

Рисунок 9 – Залежність значення шорсткості від виду обробки

4.5 Схема розбирання (складання) складальної одиниці

Процес розбирання (складання) зображують на схемі прямою (вертикальною або горизонтальною) лінією, до якої у певних місцях примикають прямокутники, що позначають складові частини виробу (складальні одиниці і деталі). Для кращої наочності прямокутник, який схематично зображує складальну одиницю, виконується двома паралельними лініями, а деталі – однією.

Кожний прямокутник на схемі розділяється на чотири поля. У верхньому лівому вказують найменування деталі або складальної одиниці, в нижньому лівому - їх позначення, в верхньому правому вказують номер деталі або складальної одиниці у вузлі у відповідності з кресленням або ескізом, а в нижньому правому - їх кількість в даному вузлі.

Розміри прямокутників не регламентують і приймають у відповідності з насиченням аркуша.

На схемі розбирання прямокутники, які зображують складальні одиниці, що знімаються, розташовують ліворуч за ходом лінії розбирання, а окремі деталі – праворуч.

На схемі складання – навпаки: прямокутники, які зображують складальні одиниці, - встановлюють праворуч, а окремі деталі – ліворуч.

Початком для схеми розбирання є виріб (складальна одиниця), кінцем – базова деталь. Початком схеми складання є базова деталь, кінцем – виріб (складальна одиниця). Приклад виконання схеми складання наведено на рис.10.

Схема розбирання (складання) супроводжується ескізом складальної одиниці та її специфікацією. Всі складові частини складальної одиниці нумерують на ескізі відповідно до номерів позицій, вказаних в специфікації.

Рисунок 10 – Приклад виконання схеми складання

Дата добавления: 2014-11-26