На основі позитивного емоційного зв’язку та взаєморозуміння виникає спільність поглядів, моделей поведінки, тобто згуртованість учасників групи

Регулярне міжособистісне спілкування є невід’ємним елементом формування команди. Під час спілкування виробляються групові норми, здійснюється обмін багатоплановою Інформацією, розвивається довіра та взаєморозуміння. Невелика кількість учасників команди - це обов’язкова умова, що забезпечує регулярне спілкування між учасниками.

Навички співробітництва потрібні членам групи для ефективної спільної діяльності. Багато людей не мають досвіду роботи в команді та не уявляють, якого роду професійні та соціальні навички їм потрібні, щоб успішно працювати за таких умов.

Співробітництво - це особливий вид діяльності, спрямований на пошук і реалізацію взаємовигідних цілей і завдань. Він заснований на підтримці й розвитку атмосфери доброзичливості та співпереживання, на взаємному доповненні та повазі членів команди один до одного.

Формування й підтримка групових процедур необхідні для реалізації потреб в обговоренні всіх питань, які викликають жвавий інтерес, зокрема таких, як:

· досягнення групової мети;

· підтримка ділових взаємин та обмін думками.

Команда потребує обговорення й описування моделей поведінки як корисних, так і некорисних, па основі чого приймаються рішення про їх зміну або поширення.

Вплив групових процедур па формування команди залежить від змісту проблем які виносяться на обговорення її майбутніх учасників, а також від того як ці процедури проводяться. Має значення і те, як учасники групи взаємодіють і наскільки ефективними є лідерство, комунікація, процес прийняття рішень, усунення конфліктів і т. і.

Формуванню команди сприяє регулярний колективний аналіз таких питань:

1) підсумовування результатів функціонування групи за даними особистого контролю, який здійснюють її учасники;

2) обговорення результатів спостереження за ефективними й неефективними діями колег;

3) досягнення згоди щодо статистики ефективних та неефективних дій, пошук причин такого співвідношення, для ефективної діяльності команди необхідний стійкий емоційний зв’язок між членами колективу, відчуття єдності та взаєморозуміння.

Згуртованість залежить від впливу багатьох факторів, що визначають бажання індивідів бути членом групи.

Основними факторами, що впливають на згуртованість команди, є:

- природа групи;

- механізм і процедури встановлення мети її завдань;

- організаційна культура;

- характер співробітництва та взаємодії членів команди;

- способи й методи досягнення мети п вирішення конфліктів;

- ступінь гармонійного поєднання особистісних і ділових якостей кожного з учасників команди між собою та їх адекватність загальним і цілям;

- ймовірний ступінь привабливості та вигідності участі в інших групах.

Прагнення й готовність до зміцнення єдності виявляються в тому, як оцінюють учасники групи бажані та прийняті наслідки від своєї участі в ній. Чим більші сподівання покладаються на участь в групі, тим наполегливіші прагнення до укріплення єдності буде виявляти індивід.

Створити ефективну команду можна лише за умови активної участі в цьому процесі всіх її потенційних учасників. Тому керівник на етані формування повинен проводити зустрічі з кандидатами в члени команди, щоб вияснити для себе їхні мотиви, інтереси, рівень професійної кваліфікації і схильність до певних соціальних ролей. Керівник також повинен ініціювати збори кандидатів для відкритого обговорення місії команди, ролі її внеску кожного члена в її функціонування. На зборах відбувається зближення позицій і думок учасників, що полегшує загальне розуміння особливостей команди. Фактично під час дискусій відбувається первісна ідентифікація учасників з командою, формування почуття „ми“.

Позитивний результат створення та управління командами залежить від методів, котрі керівник може використовувати для зміцнення команди. Фахівці виділяють п’ять основних методів. Кожен метод дозволяє зробити конкретний внесок у зміцнення команди та підвищення ефективності її діяльності:

1) метод катарсису дає команді можливість виразити емоційні. переживання, що є основою для досягнення взаєморозуміння;

2 ) метод каталізації нівелює індивідуальні відмінності членів групи, забезпечуючи ефективне функціонування команди як союзу однодумців;

3) метод конфронтації привертає увагу команди до її цінностей, до норм розподілу влади та впливу, що має значення в командній роботі;

4 ) метод рекомендацій дозволяє дослідити конкретну ситуацію й оцінити ступінь ефективності функціонування кожного члена команди;

5) метод теоретичного обґрунтування пропонує концепції і техніки, що довели свою корисність та ефективність в умовах командної діяльності.

Контрольні запитання

1. Дайте загальну характеристику команд.

2. Назвіть типи команд в організації.

3. Якими особливостями відрізняється ефективна команда?

4. Опишіть модель ефективної команди.

5. Що таке лідерство та управління командами?

6. Які ролі і функції покладено на управлінського лідера в управлінні командою?

7. Перелічіть фактори ефективної діяльності команд.

8. Розкрийте зміст технології побудови команд.

9. Які методи використовують для підвищення ефективності команд.

10. Назвіть особливості команди залежно від її повноважень.

Дата добавления: 2014-11-16