Тема 8. Планування діяльності підприємства

1. Види планів, їх взаємодія. Система показників.

2. Суть і основні етапи стратегічного планування.

3. Тактичне планування. Структура тактичного плану.

1. Вся планова робота на підприємстві підпорядкована розробці єдиної системи планів. Дана система включає певні різновиди планів, які дозволяють повністю реалізувати такі основні принципи планування як принцип єдності, системності, безперервності.

План – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення.

План підприємства – це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і організації продукції або надання послуг.

В системі органів передбачена слідуюча класифікація:

1) В залежності від поставлених цілей плани поділяються на:

- прогнози (прогнозування – це передбачення майбутнього середовища фірми, яке базується на наукових методах і інструкції, тобто це процес кількісних і якісних змін розвитку у майбутньому.)

- стратегічні;

- поточні:

- тактичні

- оперативно-календарні плани

- бізнес-план – документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства.

2) В залежності від терміну, на який складається план

- довгострокове (перспективне) – охоплюють період понад 5 років – 10,15, 20 років. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний та науково-технічний розвиток;

- середньострокове – проводиться на підприємстві від 1 до 5 років;

- короткострокове (поточне) – охоплюють період до 1 року (квартальне, місячне і декадне, тижневе і добове планування).

3) По стадіям розробки: попереднє і остаточне (попередній план – план затвердження (проектів)

2. Стратегія – це планування всіх найважливіших дій, які треба реалізувати. Це довгостроковий курс розвитку фірми.

Основна мета стратегічного планування полягає у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища.

Стратегічний план підприємства базується на:

1) визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту, збільшення на цій основі обсягів виробництва)

2) вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

3) перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням;

4) визначенні перспективи соціального стану трудового колективу, кількості робочих місць, оплати праці;

5) вивченні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, кредитів, іноземних інвестицій;

6) визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику.

Процес поточного планування, на відміну від стратегічного проводиться на короткостроковий період.

Поточний план відображає функціональні сфери діяльності, а саме: випуск продукції, її реалізацію, забезпечення виробництва необхідними засобами; визначення витрат і фінансових результатів.

Які основні відмінності між стратегічним і поточним плануванням?

Основне питання стратегічного планування – чого хоче досягти підприємство в майбутньому?

Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти цього стану. Тобто між стратегічним і поточним плануванням – це різниця між цілями і засобами.

Оперативно-календарне планування – є завершальним етапом в плануванні господарської діяльності підприємства.

Основне його завдання – конкретизація показників поточного плану з метою організації ритмічної роботи підприємства і його підрозділів.

Воно пов’язує всі елементи підприємства в єдиний виробничий організм включаючи технічну підготовку, виробництво, матеріально-технічне забезпечення, збут продукції.

Якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей підприємства, поточне можна вважати процесом створення передумов для реалізації цих можливостей, то оперативно-виробниче планування - процесом їх реалізації.

3. Тактичний план – це розгорнута програма виробництва, технічної, фінансової діяльності підприємства на рік з поквартальною розробкою.

Організаційне керівництво розробкою тактичного плану здійснює директор, а методичне – головний економіст, або начальник планово-економічного відділу.

Участь у розробці плану приймають всі служби підприємства.

В сучасних умовах склад поточного плану, назви та змістове наповнення кожного з розділів, перелік показників визначається підприємством самостійно.

Основою, на який розробляються всіх розділи плану підприємства і його підрозділів є план виробництва і збуту продукції.

У розширеному варіанті поточний план може мати наступні розділи:

1.розділ Економічна ефективність виробництва – в цьому розділі розраховують наступні показники підвищення економічної ефективності:

- узагальнюючі показники (собівартість, рентабельність, прибуток);

- показники використання праці (продуктивність праці);

- показники використання необоротних активів, оборотних засобів і капітальних вкладень;

- показники використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, енергомісткість).

У результаті розрахунків економічної ефективності повинні бути знайдені рішення, які б забезпечували більш ефективне використання ресурсів у плановому періоді та підвищували ефективність господарської діяльності підприємства.

2.розділ Норми і нормативи – передбачає такі основні види норм і нормативів:

- норми витрат живої праці (норми часу за видами виробів та робіт, коефіцієнт виконання норм)

- норми витрат предметів праці (витрати сировини та основних матеріалів, допоміжних матеріалів, палива, напівфабрикатів, відходів і втрат);

- норми та нормативи використання засобів праці (годинна продуктивність обладнання)

- норми та нормативи вдосконалення організації виробництва, включаючи тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва.

3.розділ Планування виробництва і збуту продукції: планується наступне:

- виробництво і реалізація продукції в натуральному і вартісному вигляді;

- зміна залишків готової нереалізованої продукції;

- баланс виробничих потужностей і їх використання.

Основним завданням даного розділу поточного плану є визначення оптимального обсягу продукції (послуг), який може бути реалізований у плановому періоді, пошук можливостей найбільш повного задоволення попиту на дану продукцію.

4. розділ. Матеріально-технічне забезпечення – в розділі розраховується потреба в сировині і матеріалах, паливі та енергії, обладнанні, необхідних для виконання виробничої програми.

5. розділ. Персонал і оплата праці – встановлюється загальна чисельність і структура персоналу, додаткова потреба в персоналі, звільнення персоналу, загальний обсяг фонду оплати праці, структура фонду оплати праці.

6. розділ. Планування витрат виробництва

- складаються планові калькуляції собівартості основних видів продукції та кошторис витрат на виробництво продукції по підприємству;

- виявляють непродуктивні витрати та розробляють заходи щодо їх ліквідації;

- створюється база для розрахунку цін на продукцію.

У цьому розділі необхідно встановити раціональну структуру витрат виробництв, співвідношення між постійними та змінними витратами.

7. розділ Фінансовий план

- визначається фінансовий результат;

- розраховується рентабельність видів випущеної продукції;

- оцінюється вплив на собівартість, прибуток і рентабельність збільшення витрат на освоєння виробництва нової продукції.

фінансовий план розробляється за схемою, що відповідає положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, складається за видами діяльності: операційною, інвестиційною і фінансовою.

8. розділ. План інновацій – планується технічний розвиток виробництва, організаційні та економічні нововведення.

Зміст плану інновацій може бути різним, але він повинен передбачати наступне:

1) освоєння нових та підвищення якості існуючих видів продукції та послуг;

2) застосування прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

3) удосконалення організації виробництва, праці та управління;

4) капітальний ремонт і модернізацію діючого обладнання, введення передової техніки;

5) економію матеріалів, палива, енергії;

6) проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт.

9. розділ. План інвестицій і капітального будівництва

планування проводяться за наступними показниками:

1) приріст виробничих потужностей за рахунок заходів щодо технічного переобладнання і побудови нових об’єктів;

2) приріст виробничих потужностей за рахунок реконструкції;

3) обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт;

4) обсяги незавершеного будівництва.

10. розділ Соціальний розвиток колективу

Плануються заходи по вирішенню таких завдань:

1) покращення умов і охорона праці, покращення здоров’я працівників;

2) покращення соціально-культурних та житлово-побутових умов працюючих;

3) удосконалення стилю та методів керівництва колективом

11. розділ „План охорони природи та раціональне використання природних ресурсів” – передбачає наступні напрямки діяльності:

- охорона і раціональне використання природних ресурсів;

- охорона повітряних басейнів;

- охорона та раціональне використання земель;

- охорона та раціональне використання мінеральних добрив і природних ресурсів.

Загальний порядок розробки поточного плану є таким:

Спочатку кожен із розділів плану розробляється окремо як проектний варіант.

Далі відбувається взаємне коригування розділів до повного узгодження і збалансування як за матеріально-фінансовими ресурсами, так і за періодами виконання.

Бізнес-план – це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворювального чи реконструкцію діючого підприємства.

Бізнес-план на відміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напряму його роботи на визначеному ринку. Підприємство може одночасно мати кілька бізнес-планів.

Організація роботи складського і транспортного господарства.

Умовою безперервного перебігу виробничих процесів на підприємствах є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива. Усі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство.

Види складів на підприємстві:

1. Матеріальні – (підпорядковані відділу матеріально-технічного постачання) – для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні.

2. Виробничі – для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення, до них включають також центральний інструментальний склад, цехові інструментально-розд. комори, склади запасних частин та устаткування.

3. Збутові – для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.

Організація складського господарства передбачає встановлення порядку приймання, зберігання матеріальних цінностей, підготовку їх до видачі цехам, безпосередню видачу, облік руху запасів матеріалів.

При прийманні матеріалів здійснюється їх кількісна і якісна перевірка, оформлюються відповідні документи.

Сировина, матеріали і напівфабрикати зберігаються з дотриманням таких основних правил:

1) За кожним видом матеріальних ресурсів закріплене певне місце;

2) Матеріали, що споживаються регулярно і в значній кількості розміщуються ближче до пунктів видачі;

3) Напівфабрикати, заготовки та інші матеріальні ресурси зберігаються партіями, коли цього вимагає встановлений порядок їх відпуску у виробництво;

4) Забезпечення рівномірної завантаженості складської площі та її максимального використання.

Розміщення і зберігання ресурсів на складах підприємства здійснюється 3 способами:

1. Сортове розміщення (закріплення за кожним видом матеріалів постійного місця зберігання)

2. Партіонний спосіб (кожна партія матеріалів, що надійшла на підприємство, зберігається окремо)

3. Комплектне розміщення – це означає розміщення матеріалів комплектами, що відпускаються у виробництво.

Видача матеріалів зі складів здійснюється в межах ліміту, що розраховує відділ постачання (виходячи з виробничої програми)

Облік руху матеріальних ресурсів ведеться за допомогою картотеки як на складах підприємства (кількісно-сортовий облік), так і в бухгалтерії (кількісно-вартісний облік)

Транспортне господарство

На сучасному промисловому підприємстві переміщується значна кількість різноманітних вантажів. Здійснення постійних виробничих взаємозв’язків між структурними підрозділами можливе лише при відповідному рівні організації транспортного господарства.

Транспортне господарство містить комплекс підрозділів, які займаються навантажувально-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Основними завданнями транспортного господарства є:

1. Забезпечення чіткого і безперервного функціонування виробничого процесу.

2. Оптимальне використання всіх видів транспортних засобів.

3. Механізація і автоматизація навантажувально-розвантажувальних робіт.

4. Підвищення продуктивності праці робітників транспортного господарства.

5. Зниження собівартості транспортних операцій.

На підприємствах із великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту.

На середніх і невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех.

Види транспорту на підприємстві:

1) Зовнішній – забезпечує зв’язок підприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними, водними станціями та аеропортами)

2) Міжцеховий – використовується для перевезень вантажів на території підприємства (між цехами, службами, складами)

3) Внутрішньоцеховий транспорт – виконує транспортні операції у межах окремого цеху.

Він в свою чергу поділяється на:

1) Загальноцеховий – перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями.

2) Міжопераційний – зв’язок між окремими робочими місцями.

Організація діяльності транспортного господарства включає такі етапи:

1) Складається відомість і схеми вантажопотоків.

2) Вибирається система організації роботи транспорту.

3) Розраховується необхідна кількість транспортних засобів.

4) Складається графік роботи транспорту.

Вантажооборот – це загальна кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час (рік, квартал, місяць, добу, зміну).

Вантажний поток – внутрішній, зовнішній – кількість вантажів (у тонах, кубометрах, штуках) які переміщуються в певному напрямку між окремими пунктами.

Для раціональної організації транспортного господарства та визначення вантажообороту на підприємстві скласти номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за певними ознаками.

На кількість транспортних засобів впливає існуюча система обслуговування, яка для масового та крупносерійного виробництва може бути маятниковою і кільцевою.

Маятникова – використовується при перевищенні вантажів між двома пунктами.

Кільцева – при обслуговуванні багатьох пунктів, де здійснюються послідовне перевищення вантажів від одного споживача до іншого із обов’язковим поверненням транспортних засобів до початкового пункту.

Шляхи удосконалення роботи транспортних господарств:

1. Зниження питомої ваги транспортних затрат.

2. Підвищення рівня автомеханізації і механізації роботи.

Зменшення питомої ваги ручної праці у завантаженні і розвантаженні.

Дата добавления: 2014-11-16