Тема 10. Витрати виробництва та собівартість

1. Мета і зміст планування витрат. Класифікація витрат.

2. Розробка планової калькуляції.

3. Планування зниження собівартості продукції по техніко-економічним факторам.

1. Витрати - це сукупність затрат в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції.

Мета планування витрат - забезпечення підвищення ефективності виробництва, а саме росту прибутку і рівня рентабельності.

Затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції приймають форму собівартості продукції.

План по витратах (собівартості) є важливим узагальнюючим розділом плану діяльності підприємства.

План собівартості включає такі розділи:

1) Розробка планової калькуляції.

2) Розробка планового кошторису витрат на виробництво.

3) Планування зниження собівартості по техніко-економічних факторах.

Основними завданнями розробки плану собівартості є:

1. Забезпечення встановлення обґрунтованої величини затрат на одиницю продукції (по номенклатурі і асортименту).

2. Обґрунтування загальної суми витрат, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю підприємства.

3. Забезпечення мінімальних витрат виробництва з метою збільшення величини прибутку і рівня рентабельності.

4. Вибір факторів які впливають на величину витрат і визначення найголовніших з них.

Вихідні дані для розробки плану витрат (собівартості):

1) Дані техніко-економічного аналізу виконання завдань за попередній період.

2) Дані про планову номенклатуру і асортимент продукції,обсяг випуску в натуральних одиницях виміру.

3) Інформація про величину товарної, валової продукції.

4) Дані про нормативну базу підприємства.

5) Інформація про вдосконалення технічного рівня виробництва.

6) Інформація про напрями вдосконалення організації праці і виробництва.

Основними показниками плану собівартості продукції є:

1. Затрати на 1 гривню товарної продукції

(визначити діленням величини затрат на обсяг товарної продукції) в оптових цінах. Цей показник універсальний, оскільки дозволяє отримати інформацію про величину затрат на підприємствах різних галузей і тим самим дає можливість спів ставити їх в динаміці.

2. Собівартість одиниці окремих видів продукції.

3. Собівартість порівняльної товарної продукції (це та продукція, яка випускається на протязі кількох років або постійно) і її зниження.

4. Собівартість не порівняльної товарної продукції (це така продукція, яка почала випускатись в даному році).

5. Собівартість валової товарної і реальної продукції.

Для розробки плану витрат (собівартості) продукції використовують встановлену класифікацію витрат на виробництво:

1. За єдністю складу:

— Одноелементні - (склад з одного елементу витрат). Приклад: однорідні за економічним змістом, матеріалами, заробітної плати, амортизації відрахувань.

— Комплексні - (складаються з кількох економічних елементів). Приклад: витрати на утримання і експлуатацію обладнання(вход. і з/п, і запчастини, і амортизаційні відрахування обладнання)

2. За способами перенесення вартості на продукцію:

— Прямі витрати ( витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції, прямі витрати на оплату праці). Приклад: вартість матеріалів.

— Непрямі витрати (витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції. Загальновиробничі - витрати,які не можна віднести прямо на конкретний вид продукції). Приклад: заробітна плата управлінського складу, витрати на утримання приміщень опалення, освітлення.

3. За ступеням впливу обсягу виробництва на рівень витрат:

— Змінні (належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням). Приклад: витрати на сировину та матеріали, напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівником, відрахування на соціальні заходи.

— Постійні (це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням/ зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюються. Приклад: витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

4. За календарними періодами:

— Поточні - це постійні витрати у яких періодичність менша ніж місяць (витрати на запчастини, енергія).

— Довгострокові - витрати, пов'язані з виконанням

довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат, (капітальне будівництво, капітальний ремонт)

— Одноразові - це витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Наприклад: придбання обладнання.

2. Калькулювання - це процес розробки планової калькуляції, тобто процес формування всіх витрат.

Планова калькуляція - це документ в якому здійснюється розрахунок величини витрат на одиницю продукції по всіх статтях калькуляції.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт послуг), групування за статтями калькуляції.

1. Сировина та матеріали.

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторон. підприємств.

3. Зворотні відходи (вираховуються).

4. Основна заробітна плата.

5. Додаткова заробітна плата.

6. Відрахування на соціальне страхування.

7. Витрати пов'язані з освоєнням основного виробництва продукції.

8. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання (устаткування).

9. Загальновиробничі витрати.

10. Загальногосподарські витрати.

11.Витрати внаслідок браку.

12.Інші виробничі витрати.

13.Поза виробничі комерційні витрати.

У процесі калькулювання прямі витрати обчислюються на калькуляційну одиницю (це вимірник об'єкту калькуляції (м, шт., кг)) згідно з нормами й цінами. На непрямі витрати спочатку складають кошторис на певний період. Після чого витрати розподіляють між різними виробами.

Стаття «Сировина й матеріали» - містить витрати на сировину, основні, допоміжні матеріали, закуплені вироби та напівфабрикати, тобто витрати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції на підставі витратних норм і цін.

Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи)

Із вартості сировини й матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їх можливого використання чи продажу.

Стаття «Паливо й енергія на технологічні цілі» - включає витрати на енергію (паливо електроенергію, газ та ін.), яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (нагрівання, зварювання, сушіння). Обчислення за нормами витрат і тарифами на енергію.

Стаття «Основна заробітна плата виробників» - містить витрати на оплат праці робітників, безпосередньо занятих виготовленням основної продукції:

Обчислити для робітників-відрядників виходячи з обсягу виробництва, установлення трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної тарифної ставки погодинників, визначмо виходячи з їх планової чисельності і середньої тарифної ставки або посадового окладу.

Стаття «Додаткова зарплата» - оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій, обчислюється у відсотках від основної, а відрахування на соціальні потреби виробників у відсотках від суми основної і додаткової зарплати, згідно до законів України.

Стаття «Утримання та експлуатація машин і устаткування» - ця

стаття є комплексною та охоплює такі витрати:

• Амортизаційні відрахування стосовно машин та устаткування;

• Витрати на електроенергію;

• Технологічний інструмент;

• Ремонт;

• Оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини (наладчики, електрики, слюсарі).

На ці витрати складають кошторис для кожного цеху на рік (квартал). Знаходиться їх відсоток від фонду оплати праці за цей період. І по одержаному відсотку обчислюється витрати на одиницю продукції.

На одиницю кожного різновиду продукції витрати на утримання та експлуатацію машин обчисл. Методом розподілу.

Стаття «Загальновиробничі витрати» - це витрати на управління, виробниче й господарське обслуговування в межах цеху.

Сюди входять витрати: н а з/п відрахування на соціальні потреби працівників управління цеху;спеціалістів, обслуговуючого персоналу; амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їх утримання; ремонт; охорону праці.

Розрахувати витрати за тією ж методикою, що і витрати на утримання і експлуатацію устаткування.

Загальногосподарські витрати - є такими самими тільки на рівні підприємства.

Додатково в них включаються: витрати на набір і підготовку кадрів; відрядження; обов'язкові платежі; виплата відсотків за кредити.

На невеликих підприємствах ці дві статті об'єднуються в одну.

Стаття «Позавиробничі витрати» - містять:

• витрати на вивчення ринку

• на рекламу продукції

Деякі з цих витрат є прямими і їх можна обчислити безпосередньо для окремих виробів (витрати на тару, пакування, рекламу, трансифтування).

Непрямі витрати, розподіляють між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості.

Виробнича собівартість - витрати на виробництво продукції у вартісному виразі. До типової номенклатури статей калькуляції можуть вноситись зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організація виробництва відповідної галузі, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну.

3. Розрахунок зниження собівартості відбувається під впливом таких техніко-економічних факторів: підвищення технічного рівня виробництва; покращення організації виробництва і праці; зміна обсягу і структури продукції.

Послідовність розрахунку:

1) Визначається собівартість товарної продукції планового року, виходячи із рівня затрат базового року.

2) За вищевказаними факторами визначаємо рівень зниження собівартості.

Для цього можна використати метод прямого розрахунку і індексний метод.

Розрахунок зниження собівартості продукції методом прямого рахунку за рахунок факторів.

По фактору «Підвищення технічного рівня виробництва»:

1) Економія від зниження норм витрат матеріальних ресурсів визначимо за формулою:

Е_м = (Н₀ * Ц – Н₁ * Ц) * N₁

Но - норма витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції до

проведення заходів;

Ц - ціна одиниці матеріальних ресурсів

N1 - обсяг продукції після впровадження заходу

НІ - після проведених заходів

2) Економія від зниження трудомісткості:

N-обсяг продукту;
t₁,t₀ - трудомісткість 1 продукції відповідно до і після проведення заходу;
ГТСо, ГТС 1 - середнього динна тарифна ставка робітника до і після
реалізації доходу;
Зс- середній % додаткової з/п для певної категорії;
Сп - встановлення % відрахувань на соціальні потреби.

По фактору «Зміна структури і обсягу продукції»

Економія за рахунок відносного зниження умовно-пост. витрат.

%N - збільшення обсягу виробництва в плановому році

В_умпост- сума умовно-пост. Витрат

3) Розраховується планова собівартість продукції, як різниця вихідною собівартістю (пункт 1) і зниження собівартості під впливом факторів (пункт 2)

4) Розрахувати планові витрати на 1 грн. товарної продукції - шляхом ділення планової собівартості на планову величину товарної продукції.

5) Визначення % зниження витрат на 1 грн. товарної продукції:

6)

Методи складання кошторису в залежності від стадії планування і величини підприємства

Кошторис витрат - це сукупність всіх затрат пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції, а також послуги на сторону, своєму капітальному будівництву.

Методи розробки планового кошторису:

1. Кошторисний (заводський).

2. Метод зведеного кошторису.

3. Калькуляційний метод.

Суть кошторисного методу полягає в тому, що по кожному елементу витрат зараховується планова сума витрат:

1) Матеріальні витрати. Вартість сировини, палива, енергії визначається множенням норми витрат даних видів ресурсів в натуральних одиницях виміру на одиницю продукції на ціну даного ресурсу і на кількість продукції в натуральних одиницях виміру. Вартість повернутих відходів визначаються із величини відходів і ціни їх можливого використання. Дана величина відходів віднімається від вартості сировини і матеріалів.

2) Витрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу.

3) Відрахування на соціальні потреби

4) Амортизація основних фондів.

5) Інші витрати.

Метод зведеного кошторису - його суть полягає в тому, що кошторис витрат по заводу визначається шляхом сумування кошторисів витрат по цехах, причому починається розробка з кошторисів витрат допоміжних цехів.

У зведений кошторис витрат включають всі витрати основного і допоміжного виробництва на випуск і реалізацію продукції, послуги на сторону, витрати на капітальне будівництво, капітальний ремонт.

Сюди включають вартість продукції власного виробництва, споживаної всередині підприємства на промислово-виробничі потреби.

Складання кошторису витрат на виробництво починають із допоміжних цехів, потім переходять до основного і, нарешті, розробляють загальнозаводський кошторис витрат.

На підставі цехових кошторисів витрат на виробництво складають заводський кошторис витрат на виробництво і визначити собівартість товарної і реалізованої продукції.

Розробка кошторису витрат калькуляційним методом здійснюються за допомогою відомості «Зведення затрат на виробництво». В даній відомості по вертикалі вниз вказується величина елементів витрат, а по горизонталі величина статей калькуляції. Якщо сума лінійок і колонок співпаде, то кошториси і калькуляції розроблені правильно.

Даний документ дозволяє перевірити всі розрахунки, узгодити кошторис витрат на виробництво із калькуляцією собівартості товарної продукції.

Дата добавления: 2014-11-16