Знепилювання 1 страница

Одна з важливих умов зберігання документів – боротьба з пилом. Пил проникає у сховище ззовні і утворюється у ньому за рахунок стирання стін, підлоги, пакувальних матеріалів, самих документів (внутрішня причина). Пил псує зовнішній вид документів, інколи настільки, що текст неможливо прочитати.

Для ліквідації внутрішньої причини утворення пилу стіни, стелю, перегородки і стелажі необхідно обробити міцним, вогнестійким, нерозпилюючим з часом матеріалом. Не слід допускати спорудження балок, труб або інших виступів, на яких би осідав пил. Особливу увагу приділяють покриттю підлоги у сховищах, яка має бути рівною і гладкою.

Ефективний і радикальний засіб боротьби з зовнішнім пилом – герметизація приміщень, фільтрація повітря за допомогою кондиціонерів шляхом пропускання його через масляні фільтри, водяний пил.

Фумігація

Важливим засобом захисту документів від біологічних шкідників є оброблення (фумігація) сховищ спеціальними парами, газами, аерозолями. Процес оброблення документів з метою знищення в них пліснявих грибів називають дезінфекцією, а з метою знищення комах – дезінсекцією. Боротьбу з біологічними шкідниками проводять в основному хімічними методами. Останнім часом для оброблення документів почали використовувати струм високої частоти.

10.5. РЕСТАВРАЦІЯ

Реставрація документів – це відновлення експлуатаційних властивостей і зовнішніх ознак документів, які зазнали пошкоджень чи руйнування.

Відновлювання механічної цілісності

Основні методи реставрації

- відновлення механічної цілісності,

- очищення

- пластифікація.

Для механічного захисту ветхих книг і документів використовують метод ламінування. - з'єднання ветхого паперу з термопластичною полімерною плівкою, яка застосовується самостійно чи в сполученні з лавсановою плівкою, іншими матеріалами.

Пластифікація – це процес оброблення матеріалів (магнітних стрічок, кінострічок) леткими органічними розчинниками – пластифікаторами, з метою збільшення еластичності носіїв запису.

Механізована реставрація – це відновлення втрачених частин аркушів документів паперовою масою, в тому числі на реставраційно-відливній машині. Вона складається з комплексу обладнання, об'єднаного замкненою “конвеєрною” сіткою у потокову лінію, яку можна розбити на дільниці за функціональним призначенням: підготовлення паперової маси, реставраційного матеріалу і зони розкладання аркушів, формування паперу (доливання реставраційних аркушів), сушіння попереднього та остаточного оброблення аркушів. Реставровуваний матеріал, розміщений у зоні розкладки, під час руху сітки переміщується у зону формування. Форма та урівнювач опускаються на сітку. У форму подається розведена водою паперова маса певної композиції. Під дією вакууму її волокна осідають на вільних від паперу ділянках сітки, відновлюючи в такий спосіб частини аркушів, що були втрачені. Рухаючись далі, сітка переносить одержаний реставраційний комплекс у зону попереднього сушіння, а потім на сушильні циліндри – у зону остаточного сушіння. Листи обробляються на супер-каландрі з метою ущільнення паперу та вирівнювання його товщини, відновлення та відтворення частини, видалення маркірування. Цей метод потребує великої кількості води (текст реставровуваного документа має бути водостійким).

Другим способом відновлення втрачених частин аркуша є аероформування, що дає можливість реставрувати документи з не водостійкими текстами та ілюстраціями. При цьому мінімальна кількість вологи, необхідної для відновлення аркуша, не зашкодить документові, а аркуш доповниться міцним і довговічним папером.

Нейтралізація і стабілізація кислотності методом забуферювання

Продовження життя паперового документа є нейтралізація його кислотності шляхом забуферювання.

Забуферювання – це процес оброблення, при якому вводяться не шкідливі для документа речовини, що нейтралізують кислотність і підтримують рН паперу на оптимальному для його збереженості рівні. Тепер існують водні і неводні методи нейтралізації. Найпоширеніші перші, що пояснюється їхньою простотою, доступністю, дешевизною. В реставраційних центрах застосовують такі суміші: буфер Барроу, крейдяну суспензію, боратний буфер. Зменшення кислотності паперу дає просте промивання його дистильованою водою.

Відновлювання текстів, що згасають

Для відновлювання слабоконтрастних і невидимих текстів застосовують фізико-фотографічні методи, які базуються на використанні ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювань.

Нині розроблено методи кольорографії, фотографування у відбитих ультрафіолетових і інфрачервоних проміннях, у спектрі видимої люмінесценції, у поляризованому світлі. Суть цих методів полягає у тому, що під час експонування світлом відповідного спектрального складу, між основою і текстом документа виникає різниця контрастів і яскравості, яка фіксується фотографічними матеріалами.

Методи реставрації фотозображень

Відновлювання якості фотозображень проводять механічними, хімічними, фотографічними та автоматизованими методами.

механічним способом реставрації фотозображень є ретуш, яка дозволяє змінювати оптичну густину негатива.

Ретуш - Від (фр. retouche, букв. - правка) у поліграфічному виробництві коректування фотографічних оригіналів перед їх відтворенням.

- хімічними методами реставрації усувають на документах різнокольорові плями, вуалі, які виникають внаслідок фізико-хімічного руйнування. Нині для реставрації документів використовують найпростіші із ручних хімічних і фотографічних способів: промивання негативів водою, додаткове обробляння їх у фіксуючих розчинах, склеювання розбитих фотопластинок.

– усування дефекту за допомогою програми, яка реалізує вибраний алгоритм (якщо у математичному забезпеченні ЕОМ така програма відсутня, то її створення); візуальної оцінки реставрованого документа на екрані дисплея і повторення окремих операцій у тому випадку, якщо не одержано необхідних результатів; зворотного перетворення оцифрованого зображення на фотографічне.

Відновлювання якості записаного звуку

У державних архівах для реставрації фонограм під час перезапису їх на нову основу вузькім місцем є усунення клацання і копій ефекту.

Реставрація кольорових документів

Реставраційне оброблення кінодокументів проводять наступними способами:

1. Ручним ( знепилювання, усування локальних воскових і масляних забруднень, укріплення склейок і просічок, ремонт перфорацій із заміною і підклеюванням відповідних дільниць перфораційних доріжок, ремонт пошкоджень основи, відновлювання геометричних розмірів.

2. Машинним. (усування загального забруднення документів і поверхневих пошкоджень фотошару (подряпин, потертостей тощо) у процесі набухання желатинового фотошару, полірування його у набухлому стані і наступне поверхневе сушіння; усунення “солей жорсткості” і інших водорозчинних забруднень основи; видалення жирових забруднень, які є на великих ділянках документів; усування подряпин і деформацій основи.

3. Відновлювання зображувальної інформації кольорових кінодокументів можна проводити шляхом реставрації кольорового зображення хімічним способом у самій кіноплівці. Технологія відновлювання хімічним шляхом кольорових зображень, які змінили свій колір у процесі зберігання, зводиться до вибіркового ослаблення чи підсилення кольорових зображень.

4. Останнім часом поширені електронні методи корекції кольорових зображень. За допомогою сучасних комп'ютерів можна проводити різні операції по обробленню зображень: корекцію амплітудної або градаційної характеристики, підкреслювання контурів у одному заданому напряму, виділення деталей однакової оптичної густини зображення, видалення змазаності, кольорову корекцію зображень.

Консервація шляхом нанесення полімерного покриття

Ламінування, що збільшує міцність паперу і придатне для реставрації листових документів 20 ст., небажане для книг 20 ст. Ламінування значно збільшує товщину книжного блоку і він уже не поміщається у колишню оправу.

Для видань 20 ст. в РНБ (м. Санкт-Петербург) розроблено метод захисту шляхом нанесення полімерного покриття, який полягає у нанесенні на документи найтоншого (1-5 мкм) поліпараксиленового покриття у спеціальній камері.

ТЕМА 11: ІНФОРМАТИЗАЦІЯ В АРХІВНІЙ СПРАВІ

Зміст:

11.1. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ. ПОНЯТТЯ. МЕТА І ЗАВДАННЯ

11.2. СТАН ТА ЗАВДАННЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

11.3. АРХІВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Ключові слова: інформатизація, доступ, БД, автоматизація, комп’ютеризація.

Цілі та завдання вивчення теми: Успішне вивчення дозволяє мати уяву про програму інформатизації архівної справи, знати типи БД і архівні інформаційні ресурси України, користуватися українськими зарубіжними архівними сайтами.

11.1. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ: ПОНЯТТЯ,

МЕТА І ЗАВДАННЯ

Інформатизацією архівної справи є комплексна система організаційних, науково-методичних і технологічних заходів, які забезпечують створення єдиних методологічних та методичних основ функціонування архівної галузі із залученням комп'ютерних технологій.

Процес інформатизації складається з:

а) розроблення взаємопов'язаних інформаційних технологій комплектування, експертизи документів, їх описування та обліку, використання документної інформації;

б) формування різних архівних інформаційних ресурсів, створення локальних баз даних (БД) в архівних установах та централізованих БД галузі;

в) створення мережі локальних та централізованих БД і єдиної міжвідомчої національної архівної інформаційної системи (НАІС).

Таким чином забезпечується перспектива створення взаємопов'язаної мережі БД та інформаційних систем архівної галузі.

Процес залучення документів до соціального обігу називають доступом.

Він має два аспекти.

1. Перший – інтелектуальний доступ до інформації про документи та його зміст, тобто отримання необхідної довідкової інформації через документи вторинного рівня – науково-довідковий апарат (НДА) та публікації текстів документів у спеціальних виданнях..

2. Другий – фізичний доступ до фондів, тобто отримання власне первинного документа (оригіналу) в читальному залі архіву або бібліотеки завдяки добору документів у певні архівні документальні системи – фонди, справи (детальніше див. р. 13). Інформатизація значно розширює інтелектуальний доступ до архівної інформації, оптимізує їх опрацювання.

Засобом реалізації інформатизації є комп'ютеризація.

11.2. СТАН ТА ЗАВДАННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

АРХІВНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

На початку 90-х років Україна вже мала певний досвід створення архівних інформаційних ресурсів та локальних БД різних рівнів:

а) загальносистемного – створення АІПС загальноукраїнського Фондового каталогу (ФК);

б) внутріархівного – база даних фондового та подокументного рівня з актуаль-них питань;

в) загальноукраїнської системи “Національна архівна інформаційна система “Архівна та рукописна україніка” (НАІС).

Типи даних та інформаційних систем.

Перший тип – обліковий, викликаний функцією управління інформацією та обліком, заснований на створенні БД, коли в основу опису покладено зведені облікові документи фондового рівня (паспорт, лист фонду, джерела комплектування). Науковий пошук є додатковою функцією.

Другий тип – тематичний, пов'язаний з необхідністю оперативного використання актуальної інформації подокументного рівня за предметно-тематичною ознакою.

Третій тип – обліково-пошуковий, пов'язаний з поєднанням функції обліку та пошуку на подокументному рівні й характеризується послідовним описом та реєстрацією власне окремих видів і типів документів за принципом архівного облікового документа – архівного опису.

Четвертий тип – пошуково-видавничий, коли БД створюється для довготривалих видавничих проектів внутрішньоархівних довідників, путівників.

Окремий напрям в інформатизації – загальноукраїнська інтегрована система “Національна архівна інформаційна система “Архівна та рукописна україніка”, яка передбачає створення єдиної інформаційної системи, що поєднала б облікові та науково-пошукові функції рівня фонду на всі існуючі у світі українознавчі архівні фонди.

11.3. АРХІВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Головними завданнями, що передують безпосередньо формуванню інформаційних масивів архівної інформації, є:

а) визначення об'єктів та пріоритетів у комп'ютеризації технологічних процесів архівної справи в галузі управління, комплектування, обліку, використання, зберігання документів;

б) створення методичних засад єдиних принципів каталогізації та методики опису архівних фондів і документів для комп'ютеризації систем, стандартизація архівних описів відповідних об'єктів комп'ютеризації для переведення на електронний формат;

в) створення уніфікованої та стандартизованої термінології, єдиного термінологічного та лінгвістичного забезпечення співіснування різних інформаційних масивів, узгоджених систем класифікації документної інформації.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Архівознавство: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / Гол. ред. Я. С. Калакура. К., 1998. - 314 с.

2. Архівознавство: Підр. для студ. іст. ф-тів вищ. навч. закладів України / За заг. ред. Я. С. Калакури та І.Б. Матяш. - Вид. 2-ге, випр. і доп. - К.: Видавн. дім "КМ Академія", 2002. - 356 с.

3. Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І.Б. Матяш та К. І. Климової. - К.: Видавн. дім "КМ Академія", 2002. - 612 с.

1. Перший український термінологічний тлумачний нормативний словник "Архівістика" (1998) - колективна праця, здійснена під керівництвом К. Є. Новохатського.
2. Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України. УНДІАСД. - К., 1996.
3. Закон України про Національний архівний фонд та архівні установи. –К, 2001
4. Веб-сайт „Архіви України”. WWW.ARCHIVERS.GOV.UA

ТЕМА 12: НАУКОВО-ДОСЛІДНА ТА МЕТОДИЧНА РОБОТА АРХІВНИХ УСТАНОВ

Зміст:

12.1.1. ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ АРХІВНИХ УСТАНОВ

12.1.2. СИСТЕМА АРХІВНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

12.2.1. ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ І ФОРМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В АРХІВНИХ УСТАНОВАХ

12.2.2. СЕМІНАРИ, КОНФЕРЕНЦІЇ ЯК ФОРМИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

Ключові слова: прикладні і теоретичні дослідження, науково-технічна інформація, Галузева служба науково-технічної інформації, довідково-інформаційний фонд (ДІФ), методична робота, архівознавча періодика.

Скорочення: НТІ, ГСНТІ, ДІФ.

Цілі та завдання вивчення теми: Успішне вивчення дозволяє мати уяву про організацію науково-методичної роботи в архівах, систему архівної науково-технічної інформації, знати види архівних досліджень та форми методичної роботи..

12.1.1. ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ АРХІВНИХ УСТАНОВ

Під науково-дослідною роботою архівних установ розуміють здійснення наукових досліджень для отримання теоретичних, методичних і практичних результатів, спрямованих на дальше удосконалення архівної справи та діловодства.

Архівні установи проводять наукові дослідження у галузі архівознавства, археографії, джерелознавства, дипломатики, документознавства, історії державних установ і громадських об'єднань, історичної географії та ін., а також окремих аспектів природничих, економічних, юридичних, технічних наук, пов'язаних із архівним будівництвом, а саме: удосконаленням методів реставрації та консервації документів, розробленням засобів і способів захисту документів від біопошкоджень, визначенням нормативів чисельності працівників різних типів архівних установ, економічним аналізом у галузі науково-технічного опрацювання документів, підготовкою комплексної програми інформатизації архівної справи на засадах системної комп'ютеризації.

Важливою ланкою наукової роботи архівних установ є науково-інформаційна діяльність, що охоплює публікацію документів, підготовку та видання науково-довідкової літератури (архівних путівників, довідників, оглядів фондів тощо), використання документів з метою забезпечення потреб суспільства в повноцінній та неупередженій ретроспективній документній інформації

12.1.2. СИСТЕМА АРХІВНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Важливою умовою успішного розвитку наукових досліджень у галузі архівної справи та документознавства є науково-технічна інформація, покликана забезпечувати своєчасне надходження до наукових співробітників нових відомостей про передовий досвід роботи архівних установ, про нові наукові розробки та методичні посібники. Саме з метою створено Галузеву службу науково-технічної інформації (ГСНТІ). Вона складається зі служб НТІ різного рівня (центрального галузевого органу НТІ та служб НТІ державних архівів) і довідково-інформаційних фондів (ДІФ) при них. Основною інформаційною базою ГСНТІ є центральний галузевий довідково-інформаційний фонд (ДІФ) з архівної справи та документознавства, який формується у відповідності з "Положенням про довідково-інформаційний фонд ГСНТІ".

Основними завданнями служб НТІ державних архівів є:

• вивчення інформаційних потреб спеціалістів архіву;

• комплектування, зберігання, облік, опрацювання і систематизація матеріалів ДІФ;

• ведення довідково-пошукового апарату ДІФ, що забезпечує організацію інформації про склад і зміст матеріалів фонду;

• регулярне інформування співробітників архіву про склад і зміст матеріалів ДІФ шляхом надання документів для використання, проведення днів інформації, організації виставок нових надходжень, складання рекомендаційних списків літератури з тематики наукових досліджень і основних напрямів практичної роботи архіву; перелік чинних нормативних документів та ін.;

• вивчення матеріалів НТІ та узагальнення даних про найважливіші українські і зарубіжні досягнення науки, техніки і передового досвіду та підготовки рекомендацій по впровадженню їх у практику роботи архіву; регулярне і своєчасне направлення до центрального галузевого органу завершених розробок, які мають загальногалузеве значення;

• надання допомоги спеціалістам архіву в організації депонування вузькоспеціальних рукописних робіт.

12.2.1. ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ І ФОРМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В АРХІВНИХ УСТАНОВАХ

Методична робота архівів полягає у розробленні і вдосконалюванні методів проведення архівних робіт та впровадження їх у практику.

Основними формами методичної роботи є

- розроблення актуальних питань методики архівної справи,

- підготовка на цій основі інструкцій, рекомендацій та інших методичних посібників; впровадження розроблених документів у практичну діяльність архівних установ;

- обговорення і вирішення методичних питань, що виникли під час роботи, на засіданнях методичних рад, комісій, методичних нарадах;

- вивчення і узагальнення передового досвіду роботи у галузі архівної справи та документознавства,

- його поширення шляхом підготовки оглядів та статей для публікації на сторінках архівознавчих періодичних видань, доповідей та повідомлень на конференціях, нарадах, семінарах;

- надання методичної допомоги працівникам архівних установ, діловодних служб інших організацій, відомчих архівів.

- складання номенклатур справ і схем систематизації, історичних довідок про фонди і огляди робіт,

- підготовка повідомлень щодо методичних питань, складу документів для співробітників архівних установ.

Методичне керівництво роботою у архівах здійснюють директори архівів, їхні заступники, завідувачі відділів, методисти, інформатори.

12. 2.2. СЕМІНАРИ, КОНФЕРЕНЦІЇ ЯК ФОРМИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

Конференції бувають

- міжнародними,

- всеукраїнськими,

- міжгалузевими,

- міськими,

- у межах одного архіву.

Запорукою успіху наукової конференції є детально розроблена програма і тематика виступів, своєчасне інформування зацікавлених організацій, установ та окремих науковців про її проведення.

Традиції проведення наукових та науково-практичних архівознавчих конференцій в Україні відроджені з початком 1990-х років.

1. “Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні” 15 -16 березня 1995 р. у Києві.

2. Архівознавча конференція “Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи”19-20 листопада 1996 р.,

3. Наукова конференція “Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань 1917-1920 рр.” (28-29 жовтня 1997 р)

4. Науково-практична конференція “Архівно-слідчі справи репресованих: науково-методичні аспекти використання”23 жовтня 1997 р. на базі ЦДАГО України.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Архівознавство: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / Гол. ред. Я. С. Калакура. К., 1998. - 314 с.

2. Архівознавство: Підр. для студ. іст. ф-тів вищ. навч. закладів України / За заг. ред. Я. С. Калакури та І.Б. Матяш. - Вид. 2-ге, випр. і доп. - К.: Видавн. дім "КМ Академія", 2002. - 356 с.

1. Перший український термінологічний тлумачний нормативний словник "Архівістика" (1998) - колективна праця, здійснена під керівництвом К. Є. Новохатського.
2. Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України. УНДІАСД. - К., 1996.
3. Веб-сайт „Архіви України”. WWW.ARCHIVERS.GOV.UA

ТЕМА 13: ВИКОРИСТАННЯ АРХІВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. АРХІВНА ЕВРИСТИКА. АРХІВНИЙ МАРКЕТИНГ

Зміст:

13.1.1. ПОТРЕБИ В АРХІВНІЙ ІНФОРМАЦІЇ ТА ГРУПИ ЇЇ СПОЖИВАЧІВ

13.1.2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ АРХІВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

13.2. АРХІВНА ЕВРИСТИКА

13.3. АРХІВНИЙ МАРКЕТИНГ

Ключові слова: потреби в архівній інформації, споживачі інформації, напрями використання і форми використання інформації, архівна евристика, архівна довідка, архівний витяг, архівна копія, архівна евристика, архівний маркетинг.

Цілі та завдання вивчення теми: Успішне вивчення дозволяє мати уяву про форми організації пошукової роботи в архівних установах, класифікацію потреб в архівній інформації, знати форми використання інформації, проводити самостійну пошукову роботу, вміти користуватися архівними документами з метою їх використання для надання архівних довідок.

Методичні рекомендації до вивчення Теми ХІІІ:

При вивченні необхідно зупинитися на основних поняттях, виділених жирним шрифтом, звернути увагу на форми і напрями використання архівної інформації, вимоги щодо складання і видачі архівних довідок, витягів, копій.

Інструкція щодо діяльності студента:

• Прочитайте та законспектуйте основні положення
• Складіть архівну довідку, користуючись архівною особовою справою з фонду архіву ЛНУ імені Тараса Шевченка и „Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування підприємств, установ і організацій”.- К., 2001.-с.95 (зразок).
• Максимальна кількість балів – 20, 10 балів за конспект, 10 балів за архівну довідку.

Архіви є важливим засобом інформації й їхнє використання складає частину культурного життя кожної спільноти.

Демократизація суспільства веде до ліквідації обмежень за політичними чи ідеологічними ознаками, а саме регулювання інформаційних процесів, зокрема доступу до архівної інформації має здійснюватися лише на основі чинного законодавства.

Прийняття законів України “Про інформацію”, “Про Національний архівний фонд і архівні установи”, “Про державну таємницю”, “Про охорону авторських і суміжних прав”, “Про Національну програму інформатизації”, Конституції України (1996) створили міцне підґрунтя для впровадження сучасних інформаційних відносин, зокрема і в архівній галузі.

13.1.1 ПОТРЕБИ В АРХІВНІЙ ІНФОРМАЦІЇ ТА ГРУПИ ЇЇ СПОЖИВАЧІВ

У процесі забезпечення суспільства ретроспективною документною інформацією виділяють три етапи.

Перший – організація користування документами полягає у тому, що архівісти, використовуючи різні форми роботи, надають користувачам певні архівні документи. На другому етапі здійснюється безпосереднє користування документами – їхній перегляд, читання або прослуховування. При цьому у ролі користувачів можуть бути як зовнішні споживачі, так і самі архівісти. Під час першого і особливо другого етапів користування відбувається творчий процес отримання з архівних документів інформації, на яку чекає користувач. У такому випадку використання переходить у третій етап – використання архівної інформації, коли споживач у потрібній йому формі реалізує отриману з архівних документів інформацію. У цьому випадку ним може бути як зовнішній користувач, так і архівіст.

Для правильної організації працівники архівів мають постійно вивчати потреби в архівній інформації, орієнтуватися у її джерелах. Джерела ретроспективної інформації можна поділити на чотири групи.

Перша – документи про характер потреб в архівній інформації, які є в архіві: матеріали архівного обліку та статистики, різні запити.

До другої належать нормативні документи: закони України, укази Президента, постанови Верховної Ради, акти уряду, міждержавні угоди, інші офіційні матеріали, для підготовки яких необхідне залучення архівної інформації.

Третя група – це історичні та джерелознавчі праці, матеріали наукових дискусій та “круглих столів”, що ставлять невивчені проблеми і висвітлюють малодосліджені періоди історії, а також поточні та перспективні плани науково-дослідної роботи науково-дослідних інститутів, вузів тощо. Сюди можна також віднести складання історичних календарів, довідників тощо.

Четверта група джерел продиктована потребами суспільства в архівній інформації, містить матеріали анкетування, інших видів соціологічних опитувань споживачів, зворотного зв'язку з ними (листи, скарги, пропозиції).

Потреби в ретроспективній інформації архівознавство поділяє на очевидні та приховані. Очевидні потреби - це чітко усвідомлені, достатньо повно сформульовані, спрямовані на ознайомлення з конкретною інформацією. Приховані потреби виникають поступово або раптово, під час ознайомлення з певною інформацією.

Поряд із найпоширенішою класифікацією потреб за предметно-тематичною ознакою в архівознавстві розрізняють групування потреб за додатковими ознаками:

• хронологічний, або історичний принцип – потреба в інформації, що відноситься до певного історичного періоду і міститься у документах відповідної історичної епохи;
• географічний – потреба в інформації щодо певного регіону та з документів конкретних адміністративно-територіальних одиниць;
• ієрархічний – потреба в інформації різних рівнів місцевих, регіональних та центральних органів, структур, угрупувань;
• галузевий – потреба в інформації, що відноситься до певних галузей державної, господарської, культурної, громадської діяльності;
• адресний – потреба в інформації, що відноситься до діяльності певного фондоутворювача чи кількох фондоутворювачів, наприклад, якщо мова йде про об'єднаний або родинно-фамільний фонд;
• матеріальний – потреба в інформації, що міститься в документах залежно від способу закріплення в них інформації.

13.1.2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ АРХІВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

У практиці науково-інформаційної діяльності державних архівів виділяються такі основні напрями використання архівної інформації:

а) у сфері управління: прогнозування тенденцій розвитку; аналіз динаміки розвитку галузей господарства, регіонів, міст; реорганізація органів влади та управління, їх структури та функцій. Одержану в архівах інформацію споживачі, як правило, використовують у найхарактернішій формі у сфері управління: плани, доповіді, довідки, різні розрахунки;

Дата добавления: 2014-11-16