Поняття та види застави

Під заставою розуміють як безпосередню передачу, так й інше виділення боржником кредитору певного свого майна чи майна майнового поручителя для забезпечення таким чином взятих зобов’язань, гарантування можливості задоволення кре­дитором своєї вимоги за рахунок вартості цього майна переважно перед іншими кредиторами.

Особа, яка надає майно в заставу, є заставодавцем. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Особа, яка отримує майно в заставу, називаються заставодержатель.

Застава виникає на підставі договору, закону чи рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно, крім того, що за законодавством не може бути відчужене заставодавцем і на яке не може бути звернене стягнення. В заставу можна передавати і очікуване майно, наприклад, майбутній урожай, приплід худоби, плоди та інші прибутки, якщо це передбачено договором.

Договір застави має укладатися у письмовій формі. Нотаріальне посвідчення договору застави вимагається, якщо предметом застави є: нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об’єкти. Застава нерухомого майна підлягає також державній реєстрації.

Залежно від предмета застави розрізняють такі її види:

1. іпотека. Іпотека – це застава нерухомості, що залишається у заставо­давця або у третьої особи. Застава космічних об’єктів та транспортних засобів, що залишаються у володінні заставодавця, також регулюється нормами, які регулюють іпо­течні відносини;

2. заклад. Заклад – це застава рухомого майна; при цьому предмет застави передається заставодержателю;

3. застава товарів в обігу або переробці. Предметом цього виду застави є: сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція;

4. застава цінних паперів. Передання у заставу цінних паперів на пред’явника здійснюється шляхом простого їх вручення заставодержателю, іменних – шляхом вчинення заставного індосаменту. Заставлені па­пери за угодою сторін можуть бути передані на збереження в депозит нотаріальної контори або банку;

5. застава майнових прав. Суть застави майнових прав полягає в тому, що в разі не­виконання боржником зобов’язання до заставодержателя пере­ходять закладені права в тому обсязі, в якому вони належали заставодавцю. Предметом договору застави можуть бути належні заставодавцю вимоги за зобов’язаннями, де він є кредитором, або за зобов’язаннями, які виникнуть у майбут­ньому. Наприклад, одна із форм факторингових операцій.

Застава припиняється у разі:

1. припинення забезпеченого заставою зобов’язання;

2. загибелі або втрати майна застави, якщо заставодавець не
замінив предмет застави;

3. примусової реалізації предмета застави;

4. закінчення строку дії права, що становить предмет застави;

5. набуття заставодержателем права власності на предмет
застави.

ЛЕКЦІЯ 5

Дата добавления: 2014-11-16