Поняття та система недоговірних зобов’язань в цивільному праві

ТЕМА: Недоговірні зобов’язання в цивільному праві

Відмінності публічної оферти від реклами

Відповідно до ст. 699 ЦКУ пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору, тобто є публічною офертою.

Публічною офертою визнається також виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Отже відмінність публічної оферти від реклами полягає в наступному:

1. наявність істотних умов договору у рекламі робить її публічною офертою.

2. навіть за відсутності істотних умов продажу товару, вважається виставлення товару та відомостей про нього у місцях його продажу,. Виставлення товару та інформації про нього в інших місцях – є рекламою, тобто пропозицією робити оферти.

3. для публічної оферти достатньо виставлення товару у місцях продажу без спеціального застереження про те, що товар не призначений для продажу. Для реклами такого застереження не потрібно.

ЛЕКЦІЇ 6 та 7

1. Поняття та система недоговірних зобов’язань в цивільному праві

2. Поняття та система деліктних зобов’язань

3. Загальні умови виникнення зобов’язання із заподіяння шкоди (деліктних зобов’язань).

4. Види зобов’язань з відшкодування шкоди, що виникають незалежно від вини заподіювача шкоди

5. Проблемні питання зобов’язань з відшкодування моральної шкоди

6. Особливості відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки

Недоговірні зобов’язання – це зобов’язання, які виникають за відсутності укладеного між сторонами договору, в силу пев­них юридичних фактів. Ці зобов’язання можуть виникати:

1. з неправомірних дій (заподіяння шкоди),

2. з правомірних (публічна обіцянка винагороди тощо).

Правове регулювання недоговірних зобов’язань здійснюється підрозділом 2 розділу 3 ЦКУ.

Відмінність недоговірних зобов’язань від договірних полягає у наступному:

1. договірні зобов’язання виникають у разі укладення цивільно-правового договору, а не договірні – в тому разі, якщо суб’єкти не перебували в договірних відносинах;

2. договірні зобов’язання завжди існують між сторонами, а не договірні – це завжди новий юридичний обов’язок. У деліктних зобов’язаннях він покладається на правопорушника замість невиконаного;

3. договірні зобов’язання є відносними, а не договірні виникають з порушення абсолютних прав;

4. договірні зобов’язання регулюються як імперативними, так і диспозитивними нормами, а не договірні – суто імперативними;

5. у разі порушення договірного зобов’язання відповідальність можлива як у формі відшкодування збитків, так і у формі сплати неустойки, а не договірного зобов’язання – лише у формі відшкодування збитків;

6. у договірних зобов’язаннях на розмір відповідальності впливає вина кредитора, а для зобов’язань із відшкодування шкоди має значення лише умисел і груба необережність потерпілого та матеріальний стан заподіювача шкоди – фізичної особи.

Види недоговірних зобов’язань:

1. зобов’язання із публічної обіцянки винагороди;

2. зобов’язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення;

3. зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;

4. зобов’язання із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

5. зобов’язання із відшкодування шкоди;

6. зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди, із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи називаються зобов’язаннями із односторонніх дій. Їх особливість полягає у тому, що при їх здійсненні однією особою, права, а іноді й обов’язки, виникають у іншої особи, внаслідок чого формуються зобов’язальні відносини.

Дата добавления: 2014-11-16