Відпрацювання конструкції на технологічність

Відпрацювання конструкції виробу на технологічність включає вирішення таких основних задач:

– зменшення трудомісткості, собівартості виготовлення виробу і його монтажу за межами підприємства-виробника;

– зменшення трудомісткості, собівартості і тривалості технічного обслуговування та ремонту виробу;

– зниження матеріаломісткості виробу і паливно-енергетичних ресурсів при виготовленні, монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті.

При відпрацюванні конструкції на технологічність слід враховувати такі фактори:

– вид виробу, ступінь його новизни і складності;

– умови виготовлення виробу, умови його технічного обслуговування, монтажу та ремонту;

– обсяг та серійність випуску продукції.

Відпрацювання конструкції на технологічність прово-диться на всіх стадіях розроблення конструкторської доку-ментації: при розробленні технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів, при розробленні робочої конструктор-ської документації. Послідовність і зміст робіт по відпрацю-ванню конструкції на технологічність залежать від стадії розроблення конструкторської документації і приводяться в ГОСТ 14.201-83. Далі наведено узагальнений перелік робіт, які проводяться для відпрацювання конструкції на техно-логічність.

Зміст основних робіт щодо забезпечення техноло-гічності конструкції виробу.

· Розроблення варіантів конструктивних рішень з ме-тою вибору раціональної конструкції з погляду її оптимальної компоновки, низької собівартості виготовлення, експлуатації, монтажу.

· Пошук можливостей членування виробу на самостійні складальні одиниці, що дає можливість здійснювати паралельне і незалежне складання і контроль спеціалізованих складових частин конструкції.

· Виявлення можливостей використання купованих, стандартних, уніфікованих або освоєних виробництвом складових частин виробу.

· Обмеження номенклатури складових частин, конст-руктивних елементів, конструкційних матеріалів.

· Використання раціональних сортаментів і марок мате-ріалів, раціональних способів отримання заготовок, методів і режимів зміцнення деталей.

· Впровадження науково обґрунтованих запасів міцнос-ті металоконструкцій, типових методів розрахунку і випро-бування виробів.

· Використання конструктивних рішень, що забез-печують доступ до змінних складових частин виробу, знижують витрати на їх заміну при обслуговуванні та ремонті виробу.

· Використання конструктивних рішень, що спрощують умови технічного обслуговування і ремонту виробу, не вимагають для цього високого рівня кваліфікації спеціалістів.

· Впровадження конструктивних рішень, що дають змогу зменшити витрати на підготовку виробу до роботи, його технічний контроль, технічне діагностуваня та транспор-тування.

· Розроблення і використання прогресивних конструк-тивних рішень, що дають можливість підвищити ресурс виробу.

· Вибір раціональних способів фіксування, центрування і регулювання складових частин виробу.

· Пошук можливостей внутрішньої уніфікації деталей (включаючи кріпильні), конструктивних елементів деталей (різьб, канавок, отворів тощо).

· Пошук можливостей паралельного і незалежного складання і контролю спеціалізованих складових частин виробу.

· Перевірка можливості відновлення геометричних характеристик і якості поверхонь деталей.

· Проведення поелементного відпрацювання конст-рукції деталей і складальних одиниць на технологічність.

· Проведення технологічного контролю конструк-торської документації.

· Розрахунок показників технологічності конструкції виробу і оцінка рівня його технологічності.

Дата добавления: 2014-11-16