Міжнародні природоохоронні екологічні організації

ЕНДОЕКОЛОГІЯ

Важливу роль у рішенні цього завдання зіграло новий медико-біологічний напрямок, ендоекологія - наука про екологію внутрішнього середовища організму.

Отруєння екологічного генезу у своєму розвитку проходить три стадії:

1) ушкодження тонких структур організму й порушення їхніх функцій без клінічних проявів захворювання;

2) виснаження захисних механізмів і поява перших ознак захворювання;

3) клінічні прояви захворювання.

Сполучення декількох, нехай слабких, але однонаправлено діючих факторів може привести до достовірних зрушень показників здоров'я. Таким чином, додавання кожного нового фактора має ризик захворювання більше високим. Зареєстровано нові, ще не до кінця вивчені захворювання, які зв'язують із забрудненням навколишнього середовища. Їх називають екологічною патологією: алопеція, "картопляна хвороба", "жовті" діти", "передчасна дитяча старість", "синдром хронічної утоми", хвороба "Мінамата", хвороба "ітай-ітай". З метою боротьби зі шкідливою дією полютантів існують різні заходи. Для цього створені різні наукові напрямки, такі як:

· екотоксикологія - розділ токсикології, що вивчає інгредіентний склад, особливості поширення, біологічної дії, актиВООЗації, дезактивизації шкідливих речовин у навколишнім середовищі;

· медико-генетичне консультування - консультації в спеціальних медичних установах для з'ясування характеру й наслідків дії екотоксикантів на генетичний апарат людини з метою народження здорового потомства;

· скринінг - відбір і перевірка на мутагеність і канцерогенність факторів середовища (виробничого, домашнього, природного середовища);

· гігієнічна регламентація шкідливих речовин у середовищі (нормування) - тобто встановлення санітарно-гігієнічних нормативів.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) з питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО). Сфера діяльності: 1. Керівництво міжурядовими програмами;

2. Облік й організація охорони природних об'єктів, віднесених до Всесвітньої спадщини; 3. Надання допомоги в розвитку екологічного утворення.

Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів (МСОП). Сфера діяльності: 1. Збереження природних екосистем; 2. Збереження рідких і зникаючих видів рослин і тварин, пам'ятників природи; 3. Організація заповідників, резерватів, національних природних парків; 4. Екологічна освіта.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Сфера діяльності: 1. Охорона здоров'я людини в аспекті його взаємодії з навколишнім середовищем; 2. Організація санітарно-епідеміологічного моніторингу навколишнього середовища; 3. Проведення санітарно-гігієнічної експертизи й оцінка якості навколишнього середовища.

Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ).

Сфера діяльності: 1. Розробка правил будівництва й експлуатації АЕС; 2. Проведення експертизи проектованих і діючих АЕС; 3. Оцінка впливу радіоактивних матеріалів на навколишнє середовище; 4. Установка норм радіаційної безпеки.

Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Сфера діяльності: 1. Рішення екологічних проблем у сільському господарстві; 2. Охорона й використання земель, водних ресурсів, лісів, тваринного миру, біологічних ресурсів Світового океану.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО). Сфера діяльності: 1. Вивчення й узагальнення впливу людини на погоду й клімат планети в цілому й по окремих регіонах; 2. Глобальний моніторинг.

Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ). Сфера діяльності:

1. Підвищення рівня утворення керівників, фахівців і трудящих в області безпеки й охорони праці; 2. Створення умов для безпечної праці; 3. Попередження професійних захворювань; 4. Зменшення забруднення середовища й ліквідація інших u1092 факторів, що негативно позначаються на здоров'ї й благополуччі працюючих. Грінпіс (Зелений мир) - міжнародна неурядова організація, створена в 1971 році з метою збереження природного середовища Землі від руйнування. Основні цілі: залучення широкої громадськості до питань охорони навколишнього середовища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агаджанян Н.А. и др. Екологія человека: словарь – справочник / 1997

2. Алексеев В.П. Очерки екології человека, 1993.

3. Алексеев С.В. Екологія: наука и область утворення/ Методичнийие рекомендації. – СПб. - 1994. – 55 с.

4. Афанасьев А.И. Проблеми електромагнитної безопасности и аттестації рабочих мест с компьютерної техникой /ГНПП «Циклон – Тест», Апрель, 2000.

5. Безопасность жизнедеятельности (учебное пособие) \ Под ред. Е.А. Арустамова. – Москва, 1999. – Часть 2. – 303 с.

6. Вдовиченко Л.М. Некоторие екологичнийие проблеми Россії и их связь с национальними особенностями россиян \\ Вестник Балтийской Академії. - 1998. - Вип. 20. - С.73-75.

7. Гігієничнийие требования к видеодисплейним терминалам, персональним електронно-вичислительним машинам и организация работи. СанПиН 2.2.2.542-96.

8. Дубров А.П. Екологія жилища и здоровье человека / Уфа: Издательство «Слово». – 1995. – 96 с.

9. Криксунов Е.А. Екологія / Москва, 1995. – 240 с.

10. Кузовникова Т.А. Екологія. Основи екології. /Пособие для студентов Современного Гуманитарного Университета. – Москва, 2000. – 67 с.

11. Кузовникова Т.А. Екологія. Екологія человека. /Пособие для студентов Современного Гуманитарного Университета. – Москва, 2000. – 92 с.

12. Марьясис В.В. Берегите себя от болезней / Москва, 1992. – 112 с.

13. Моисеев Н.Н. Екологія человечества глазами математика / М.: Молодая гвардия. – 1988

14. Новиков Ю.П. Екологія, окружающая среда и человек // М., 1998. – 411 с.

15. Основи валеології \ Билич Г.Л., Назарова Л.В. ОсМСМХСV111, Санкт-Петербург – 1998. – С. 16. Петленко В.П. Валеологія Человека: Здоровье – Красота / СПб. – 1998. – 5 томов.

17. Ревелль П., Реввель Ч. Среда нашего обитания / В 4-х книгах. Кн. 4. Здоровье и среда, в которой ми живем: Пер. с англ. - М.: Мир. – 1995. – 191 с.

18. Справочник по гігієне труда /Под ред. Карпова Б.Д., Ковшило В.Е. – Л. «Медицина». – 1976. – 536 с.

19. Старостенко В. Аварії с вибросом порадиоактивних веществ //Основи безопасности жизни. – 1997. - №4-5. - С. 71-92.

20. Суравегина И.Т., Сенкевич В.М. Как учить екології / М.: «Просвещение». – 1995. – 95 с.

21. Ушаков И.В., Солдатов С.К. Порадиация и здоровье //Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999. - №3. – С. 35-38.

22. Чернова Н.М., Билова А.М. Екологія /М.,Просвещение. – 1988. – 272 с.

23. Чрезмерная експозиция ультрафиолетовой порадиації // Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999. - №2. – С. 42-43.

Дата добавления: 2014-11-16