Цукровий діабет

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

ИБС - хронічний патологічний процес, обумовлений недостатністю кровопостачання міокарда. У переважній більшості (97-98%) випадків є наслідком атеросклерозу коронарних артерій серця. Основні клінічні форми ИБС· стенокардія, · інфаркт міокарда, кардіосклероз.

Стенокардія - раптовий сильний приступ болю за грудиною, в області серця, викликаний спазмом коронарних посудин й ішемією міокарда. За старих часів такий приступ називали "грудною жабою". Не завжди, але часто, біль ірадіює у ліву руку, плече, під лопатку або в область шлунка, може супроводжуватися почуттям оніміння кисті або мови. Такий приступ хворій у серце не можна терпіти більше 30 хвилин.

Інфаркт міокарда - важке захворювання серця, обумовлене гострою недостатністю його кровообігу, з виникненням вогнища некрозу в серцевому м'язі. Початком інфаркту вважають інтенсивний і тривалий приступ загрудинного болю (більше 30 хвилин, нерідко багатогодинний). Ускладнення гострого періоду: кардіогенний шок, набряк легенів, важка аритмія, раптова клінічна смерть.

Інсульт мозковий - гостре порушення мозкового кровообігу. Інсульт є найбільш важким і небезпечним проявом атеросклерозу посудин мозку. Як правило, атеросклеротичні зміни посудин головного мозку приводять до порушення психіки, зміні (часом необоротному!) особистості людини, втрати пам'яті, ослабленню розумових і творчих здатностей. Так званий "старечий склероз" зв'язаний аж ніяк не з віком, а зі склерозом мозкових посудин. Інсульт є також частим ускладненням гіпертонічної хвороби. У результаті інсульту виникають паралічі й парези.

Причини діабету вивчені недостатньо. Мають значення спадкоємна схильність, ожиріння, атеросклеротичні зміни посудин підшлункової залози, психічна й фізична травми, інфекції (наприклад, туберкульоз).

Клініка. У розвитку цукрового діабету виділяють 3 стадії:

- потенційний діабет, коли є лише схильність до захворювання (несприятлива спадковість або маса тіла при народженні 4,5 кг і більше);

- латентний діабет, що виявляється за допомогою проби на толерантність до вуглеводів;

- явний діабет - є характерні клінічні й біохімічні симптоми захворювання: сухість у роті, поліурія (багато сечі), схуднення, загальна слабість, підвищений апетит, шкірна сверблячка й сверблячка в промежині, болю в області серця й в ікроножних м'язах. Залежно від рівня цукру в крові, чутливості до лікувальних впливів, наявності або відсутності ускладнень виділяють 3 ступеня важкості цукрового діабету. До легкого ступеня відносять випадки захворювання, коли рівень гіперглікемії невисокий і компенсується тільки дієтою. При середньо тяжкому ступеня компенсація досягається прийомом пероральних препаратів або введенням невеликих доз інсуліну. Важкий ступінь діабету характеризується вираженими добовими коливаннями рівня цукру в крові. Доза інсуліну, необхідна для компенсації, перевищує 40 одиниць у добу. Є виражені ускладнення.

Ускладнення цукрового діабету:

1. Специфічні поразки дрібних посудин - мікроангіопатії. Поразка посудин сітківки очей (діабетична ретинопатія) - погроза втрати зору. Поразка посудин нирок (діабетична нефропатія) - розвиток уремічного стану.

2. Діабетична нейропатія - поразка центральної й периферичної нервової системи. Хворих турбують оніміння, почуття повзання мурашок, судороги в кінцівках, болю в ногах, що підсилюються в спокої й уночі, що зменшуються при ходьбі.

3. Ангіопатія посудин шкіри й м'язів приводить до розвитку атрофії м'язів.

4. Прискорений розвиток атеросклеротичних змін у великих посудинах (аорта, коронарні, церебральні артерії й ін.).

Недостатність інсуліну в організмі приводить до порушення вуглеводного, жирового й білкового обмінів і розвитку діабетичної коми.

Поняття про діабетичну кому. Недостача глюкози в тканинах, з одного боку, приводить до енергетичної кризи, а з іншого боку - до самоотруєння організму токсичними продуктами обміну - ендоінтоксикації. Не отримуючі глюкозу клітки починають захлинатися у власних відходах. Відбувається нагромадження таких шкідливих недоокислених продуктів, як ацетон і кетонові тіла. Їхній надлишок у крові й у тканинах є причиною розвитку ацидозу - закислення. Збільшення її концентрації - гіперглікемія (греч. hіper - понад + glykys - солодку + hemіa - кров) у багато разів перевищує значення норми (замість покладених 5,4 мкмоль на 1 літр вона може досягти 30-40 і більше). Звідси й інша назва діабетичної коми - гіперглікемічна.

Основний парадокс діабету - дефіцит глюкози в тканинах й її зверхконцентрація в крові. Надлишок цукру в крові обов'язково виводиться бруньками із сечею. Кожна молекула глюкози захоплює із собою кілька молекул води. Це приводить до швидкої втрати рідини: колосальна концентрація глюкози спрацьовує як надпотужне осмотичне сечогінне. Із хворої людини кожні 20-30 хвилин починає виділятися до трьох літрів солодкою липкою сечі.

Зневоднювання - дегідратація - збільшує самоотруєння організму за рахунок збільшення концентрації токсинів. Зміст у крові кетонових тіл й ацетону (кетонемія, ацетонемія) стають настільки високим, що вони починають виділятися бруньками із сечею й з видихуваним повітрям. З'являється характерний захід "свіжих яблук" - запах ацетону.

Дата добавления: 2014-11-16