Алергійні захворювання

РАК

Рак (лат. cancer - рак) - злоякісна пухлина із кліток, що трансформувалися, епітелію шкіри, слизуватих оболонок шлунка, кишечнику, дихальних шляхів, різних залоз, органів і т.д., що виникає в ході онтогенезу. Пухлина розвивається довгостроково, протягом 10-30 років до появи клінічно значимих симптомів. В останній стадії розвитку дає метастази в лімфовузли й інші органи. Причини неприборканого росту кліток дотепер остаточно не вивчені. Це захворювання вважають поліетіологічним (багато причин). До факторів ризику канцерогенезу (процес виникнення й розвитку раку) у цей час відносять: неправильне харчування, паління, забруднення об'єктів навколишнього середовища, деякі шкідливі фактори виробничого середовища, психо-емоціональна напруга й стреси, геофізичні фактори й ін. Ураховуються вірусний, хімічний, фізичний, радіаційний й інший канцерогенези. Не виключена й роль спадковості: рак відносять до захворювань зі спадкоємною схильністю. Всі канцерогенні фактори навколишнього середовища можна розділити на 2 групи:

1) вплив яких мало залежить від окремої людини (наприклад, хімікати й випромінювання на робочому місці, азбест);

2) ті, що залежать від людини (канцерогени тютюнового диму і їжі).

Первинна профілактика раку - це система соціально-гігієнічних заходів і зусиль самого населення, спрямованих на попередження виникнення злоякісних пухлин і попередніх їм передопухлинних станів шляхом усунення, ослаблення або нейтралізації впливу факторів навколишнього середовища й способу життя, а також шляхом підвищення неспецифічної резистентності організму. Система заходів повинна охоплювати все життя людини, починаючи з антенатального періоду:

1. Онкогігієнічна профілактика - виявлення й усунення можливості дії на людину канцерогенних факторів навколишнього середовища, включаючи повітря, воду й харчові продукти:

а) збалансоване харчування, уживання харчових волокон, раціональна кулінарна обробка харчових продуктів, зниження змісту жирів у раціоні й збільшення споживання продуктів рослинного походження;

б) боротьба з палінням, у першу чергу серед підлітків і вагітних жінок, оскільки мутагенна й канцерогенна дія цього фактора доведено;

в) обмеження надходження радону в житлові приміщення; відмова від використання побутового газу;

г) обмеження застосування праці жінок дітородного віку на роботах зі шкідливими умовами праці;

д) комплекс заходів щодо профілактики психічного стресу і його наслідків;

е) строгий контроль за якістю питної води;

ж) призупинення широкого й повсюдного використання в колективах ультрафіолетового опромінення, що також має мутагенний ефект.

2. Біохімічна профілактика раку включає запобігання бластомогенного ефекту від дії канцерогенних факторів шляхом застосування певних хімічних препаратів, продуктів і з'єднань (вітамінів групи З, Е и продуктів їх утримуючих; селен, інших препаратів, що володіють антиоксидантними властивостями).

3. Медико-генетична профілактика припускає виявлення родин зі спадкоємними пухлинними й передпухлинними захворюваннями, осіб із хромосомною нестабільністю й організацію заходів щодо зниження небезпеки можливої дії на них канцерогенних факторів (організація працевлаштування, рекомендації зі збалансованого харчування, відмова від шкідливих звичок, диспансерне спостереження й ін.).

4. Імунобіологічна профілактика включає виявлення окремих осіб і формування контингентів з імунологічною недостатністю для проведення заходів щодо її корекції й захисту від можливих канцерогенних впливів.

5. Ендокринно-вікова профілактика припускає виявлення дисгормональних станів, а також вікових порушень гомеостазу, що сприяють виникненню й розвитку пухлин, і їхню корекцію.

Вторинна профілактика раку - система заходів, спрямованих на раннє виявлення передпухлинних і початкових стадій пухлинних захворювань. Провідна роль у плані виявлення захворювань і диспансерного спостереження за хворими по колишньому належить амбулаторно-поліклінічним установам (оглядові кабінети, дільнична служба). Організація онкологічних профоглядів передбачає первинний скринінг для відбору осіб у групи ризику. Програма відбору включає:

1. Проведення профоглядів населення із застосуванням цитологічних, ендоскопічних методів обстеження й флюорографії. Поряд із цими тпорадиційними методами масового скринінга рекомендується використання анкетного методу, що підвищує ефективність діагностики й в 2 рази знижує витрати на проведення профоглядів, особливо в групах неорганізованого населення на базі оглядових кабінетів;

2. Обов'язкове проведення всебічного обстеження для виявлення передпухлинних і пухлинних захворювань у хворих, що перебувають на лікуванні в стаціонарах і лікувавльно-профілактичних установах;

3. Проведення первинного цитологічного скринінга серед осіб, що працюють в онконебезпечних виробництвах. Цитогенетичний скринінг контингентів, що піддаються впливу мутагенних і канцерогенних факторів хімічної або фізичної природи, є надійним методом виявлення осіб з можливим утворенням пухлин.

До числа хвороб цивілізації варто віднести й більшу групу алергійних захворювань, тому що сплеск цих нозологічних форм пов'язаний з хімізацією цивілізованих країн і забрудненням навколишнього середовища. Уважають, що в середньому алергійні захворювання охоплюють 10% населення земної кулі, причому є значні коливання цієї величини - від 1 до 50%. У дітей алергійні захворювання представлені ширше, ніж у юнаків і дорослих. Численні дослідження вказують на збільшення поширеності алергійних захворювань. Основними причинами росту алергійних захворювань уважають:

· збільшення контакту людей з хімічними речовинами, як на виробництві, так й у побуті;

· забруднення навколишнього середовища;

· ріст споживання різних лікарських препаратів

Поняття про алергени, антигени й алергійну реакцію. Термін алергія був уведений австралійським педіатром Пірке й Шиком в 1906 році й у перекладі із грецького означає "іншу дію". Алергійна реакція являє собою не що інше, як перекручений відповідь імунної системи організму на контакт із зовсім необразливими речовинами. Щоб відбулася алергійна реакція, необхідне з'єднання двох складових її компонентів. Перший назвали алергеном. Але алергеном воно стає тільки при одній умові: при влученні в організм імунна система повинна виробити на нього специфічні білкові тіла, які назвали антитілами. В організм алергени проникають із вдихуваним повітрям і через шкіру, із прийомом їжі або через ін'єкції. Тому й антитіла накопичуються в слизуватої рота, верхніх дихальних шляхів, травного тракту, а також у шкірі й реагують тільки з тим алергеном, що послужив причиною їхнього утворення. Виникнувши один раз, антитіла зберігаються протягом всього. життя Відбувається так називана сенсибілізація організму (франц. Sens - чутливість). І тоді вже будь-який, нехай нетривалий, але повторний контакт із алергеном викличе реакцію, подібну до вибуху. Роль динаміту в цьому випадку будуть грати антитіла, що перебувають у тканинах, а фатальною іскрою - алергени. Досить лише самого короткого контакту між ними, щоб відбулася вибухоподібна реакція: антиген+ антитіло.

Таким чином, алергія - це імунна реакція організму, що супроводжується ушкодженням власних тканин. Алергійні хвороби - група захворювань, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на екзогенні алергени.

Аутоалергічні хвороби - група хвороб, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на антигени власних тканин. Виникає питання: чому в одних випадках реакція на той самий антиген протікає як імунна, а в інші як алергійна? Це зв'язано, по-перше, з характером антигену, його властивостями й кількістю й, по-друге, з особливостями реактивності організму.

Механізм розвитку алергійної реакції. При реакції антиген + антитіло виділяться вкрай активні речовини - гістамін і серотонін, які запускають механізм розвитку алергійної реакції:

Зовнішні прояви алергійної реакції. Переповнення капілярів через падіння тонусу прекапілярів може бути настільки стрімким, що багато хто з них надірвуться й полопаються. Зовні це виявиться в появі дрібно крапкової висипки, що являє собою тисячі крапкових підшкірних крововиливів. Влучення ж під шкіру вільного серотоніну й гістаміну викличе характерне почуття печіння або нестерпна сверблячка. Різке збільшення тиску в капілярах і значне підвищення проникності їхніх стінок приведе до пропотівання плазми в міжклітинний тихорєцький простір. Це, з одного боку, обернеться втратою рідкої частини крові із судинного русла й ще більшим зниженням ОЦК і АТ. А з іншого боку, - до набряку тканин. Небезпека полягає в тім, що набряк м'яких тканин особи й шиї, як правило, супроводжується набряком голосових складок, слизуватої гортані, спазмом голосової щілини й бронхів, а також набряком легенів і головного мозку.

Перелік алергенів.

- Побутові алергени.

- Інсектні алергени.

- Епідермальні алергени.

- Лікарські алергени.

- Пилкові алергени.

- Харчові алергени.

- Промислові алергени..

- Алергени інфекційного походження. Ті інфекційні хвороби, у патогенезі яких алергія відіграє провідну роль, одержали назву інфекційно-алергійних (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, ревматизм, хронічні кандидози й ін.).

Клінічні форми алергійних захворювань.

Анафілактичний шок.

Бронхіальна.

Дерматит атопічний - екзематозне шкірне захворювання.

Дерматит контактно^-алергійний.

Інсектна алергія.

Кропивниця й набряк Квінке.

Поліноз.

Профілактика алергійних захворювань залежить від форми й причини конкретного захворювання.

Первинна профілактика зводиться до обмеження контакту людини з екзогенними алергенами: боротьба за чистоту атмосферного повітря, питної води, харчових продуктів; ретельна перевірка парфумерних виробів на алергенність; захист шкіри й органів подиху при промисловому контакті з алергенами, а також при використанні їх у домашніх умовах; ретельне збирання приміщень, постільних речей, боротьба з домашніми комахами; удосконалення вакцин у змісті зниження їх сенсибілізуючої активності; виявлення й виключення винних алергенів; боротьба із самолікуванням і необґрунтованим прийомом лікарських препаратів;

Вторинна профілактика алергійних захворювань включає: розробку й застосування методів обстеження для виявлення ознак, що визначають високий ступінь ризику розвитку алергійних захворювань; специфічну гіпосенсібілізацію; зміну кліматичної зони; розумні міри загартовування; своєчасне лікування передастматичних захворювань (гострого й хронічного бронхіту, запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, полінозу й ін.).

ЛІТЕРАТУРА

1. Байер К., Шейнберг Л. Здоровий образ жизни. – М.: Мир, 1997.

2. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основи медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 9-11 классов об щеобразовательних учреждений. – М.: Издательство АСТ. – 2000. – 400 с.

3. Вайнер Е.Н. Валеология: Учебник для вузов. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

4. Ощепкова Е.В. О федеральной целевой программе “Профілактика и лечение артериальной гипертонії в Российской Федерації”//Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 2002. - № 1. – С. 3-6.

5. Пицкий В.И., Адрианова Н.В., Артомасова А.В. Аллергические заболевания. – М.: Медицина, 1984. – 272 с.

6. Чумаков Б.Н., Чумаков Б.Н. Валеология: Избранние лекции. – М.:Роспедагенство., 1997. - 246 с.

Дата добавления: 2014-11-16