Історія Польщі. Апогеєм реформації в Речі Посполитій було прийняття акту Варшавської конфедерації,якою себе визнав в останній день роботи (28 січня) конвокаційний сейм 1573

Апогеєм реформації в Речі Посполитій було прийняття акту Варшавської конфедерації, якою себе визнав в останній день роботи (28 січня) конвокаційний сейм 1573 р. Акт, який називають Варшавською конфедерацією, проголосив віротерпимість (релігійну толерантність) щодо всіх християнських віровизнань, в тому числі польських братів та анабаптистів. "Обіцяємо собі взаємно (...) на вічні часи, скріплюючи це нашим словом, честю і совістю, - сказано в цьому документі, - що ті з нас, котрі відрізняються за вірою, зберігатимуть між собою мир і не проливатимуть крові через різну віру і відмінність у церквах". Світські власті, згідно з актом, не мають права нікого карати смертю, конфіскацією майна, ув'язненням чи вигнанням з країни за релігійні погляди. Серед підписів, що стояли під ним, половина належала католикам. Цим актом Річ Посполита першою серед європейських країн на офіційному рівні заявила про запровадження віротерпимості. Документ Варшавської конфедерації не означав, проте, визнання повної свободи совісті; він не визнавав права на атеїзм, що й не дивно з огляду на ставлення до нього в тогочаснім Європі.

Останнім значним успіхом реформації в Речі Посполитій було те, що Генрик Валезій в день своєї коронації (21 лютого 1574 р.) в краківському кафедральному соборі присягнув виконувати Варшавську конфедерацію. Зробив він це на вимогу кальвініста, маршалка великого коронного Яна Фірлея. Коли при складанні присяги виникло замішання, спричинене небажанням короля її вчинити, то Я. Фірлей промовив до нього: "Присягнеш, королю, бо ж ти пообіцяв".

Реформаційний рух у Польщі найбільш інтенсивно розгортався в третій чверті

XVI ст. Особлива роль у ньому, з огляду на поширеність, належала кальвіністській течії та головному її носієві - шляхті, яка в основному визначала його розмах і характер, що, своєю чергою, визначило особливість польської реформації як шляхетської. Шляхетський характер польського кальвінізму і те, що кальвіністська шляхта відігравала велику роль в екзекуційному русі, зумовило значний успіх реформації. Але той самий характер водночас визначив і її нестійкість, оскільки шляхта виявилася ненадійним оплотом протестантизму. Після задоволення своїх релігійних і політичних вимог чимало хто з неї не бачив потреби в продовженні реформації. Наступні покоління кальвіністської шляхти проявляли релігійну пасивність і не чинили особливого опору наступові католицизму, спрямованому на те, щоб навернути її в своє лоно. У цьому наступі католицька церква домоглася значних успіхів: уже на зламі XVI-XVIIct. велика, якщо не більша частина кальвіністської шляхти перейшла в католицтво, чим по кальвінізму в Речі Посполитій було завдано відчутного удару, від якого він не зміг оправитися. Певною мірою така ж метаморфоза спіткала лютеранську і чесько-братську шляхту. Натомість вистояли перед наступом католицизму, хоч і не без втрат, міщани лютеранського і чеськобратського визнань, а також польські брати-социніани, останні до середини

XVII ст.

загалом, реформація в Польщі не набула такого розмаху і глибини, як у деяких інших країнах Центральної і Західної Європи (Німеччині, Швейцарії, Голландії, Франції, Чехії). І все ж вона позитивно відбилася на її розвиткові в XVI та, певною мірою, XVII ст. Значення її полягає насамперед у формуванні нового типу релігійності, заснованої на раціональному підході до тлумачення богословських проблем і через їх призму -соціально-політичних. Крім того, протестанти зробили вагомий внесок у розвиток освіти, книгодрукування, наукової думки, релігійної та філософської літератури. Багато до цього спричинилися польські брати, які так образно підкреслювали своє місце і значення в реформаційному русі: "Дах (протестантської церкви) спорудив Лютер, стіни - Кальвін, а фундамент - Социн".

Дата добавления: 2014-11-16