Чотирирічний сейм. Другий поділ Речі Посполитої

Спроби порятунку Речі Посполитої

Відню. Виборні посади шляхти були ліквідовані, а їх місце зайняла чиновна ієрархія. Австрійські власті скасували засаду шляхетської рівності. За австрійським взірцем шляхту поділено на магнатів і власне шляхту. До магнатів зараховано всіх носіїв титулів князя і графа, причому графами ставали всі ті, хто на 1772 р. у Речі Посполитій були сенаторами, каштелянами, воєводами, міністрами або їхніми нащадками і подавали заяви з проханням надати графський титул та вносили за нього визначену суму.

У 1775 р. було проголошено створення в Королівстві провінційного сейму, подібного до сеймів, що діяли в інших землях Австрійської монархії. У сеймі мали право засідати магнати, шляхта і представники державних міст. Вони могли лише обговорювати те, як проводити в життя питання ("постулати", від чого сейм іменували посту.чатним), законопроекти з яких виносив на їх розгляд уряд. Але й до цього безсилого сейму уряд ставився з недовірою. Вперше він був скликаний імператором 1782 р., потім - 1786 і 1788 pp. Після цього до 1817 р. сейм не збирався.

1780-і роки в "Королівстві Галіції і Лодомерії" були ознаменовані селянською реформою, яка пов'язана з іменем імператора ИосифаII (1780-1790): у 1781 р. була скасована особиста залежність селян від феодала; співвідношення панської і селянської земель станом на 1 листопада 1786 р. оголошено нормою, порушення якої заборонялося; максимальний розмір панщини з селянського господарства обмежено трьома днями на тиждень, а для безземельних селян - 13 днями на рік. Феодали систематично порушували ці та інші законоположення з селянського питання.

6 жовтня 1788 р. у Варшаві відкрився сейм, котрому судилося золотими літерами вписатися в історію польського народу. Скликаний як звичайний, тобто шеститижневий, він постійно продовжував свою роботу, зважаючи на обсяг та складність завдань, які йому доводилося вирішувати. Восени 1790 р. строк повноважень цього сейму минав, а далеко не всі винесені на його розгляд принципово важливі для держави питання були вирішені. Надійшов час скликати наступний звичайний сейм. Новообраний сеймиками склад посольської ізби з кінця 1790 р. працював разом з попереднім. Це було зроблено для того, щоб довести до кінця реформаторський курс, узятий сеймом 1788 р. У подвоєному складі ізби сейм діяв до 29 травня 1792 p., коли, через несприятливі політичні обставини, змушений був розійтися (його повноваження закінчувалися восени 1792 р.). З огляду на його тривалість, він був прозваний Чотирирічним, а з огляду на значення - Великим.

Щоб забезпечити прийняття рішень більшістю голосів, сейм функціонував як конфедераційний. На ньому протистояли одне одному два угруповання ("партії"") - реформаторське ("патріотичне") і консервативне ("старошляхетське"), яке згоджувалося лише на проведення деяких реформ. Перше з них чисельно поступалося другому, але перевершувало його активністю. Дякуючи цим рисам, "патріотам" вдалося домогтися схвалення сеймом багатьох державно-політичних реформ.

У своїй діяльності "патріоти" спиралися на підтримку реформ (лицемірну, як виявилося згодом) Пруссією. Остання штовхала поляків на загострення відносин з Росією, котра цим реформам противилась і налаштовувала проти них "старошляхетців". Антиросійський характер прусської дипломатії пояснювався її занепокоєнням, що Росія, у випадку успішної для неї війни з Туреччиною, яка велася від серпня 1787 p., значно збільшить володіння в районі Північного Причорномор'я і таким чином порушить на свою користь баланс сил у Центральній і Східній Європі. У березні 1790 р. дійшло до підписання польсько-прусського оборонного договору, скерованого проти Росії:

Дата добавления: 2014-11-16