На початку XX століття. пройшли ювілейні урочистості, присвячені річниці ІО

пройшли ювілейні урочистості, присвячені річниці ІО. Словацького, Ї9І6 р. -Фридерика Шопена і 500-річчю Ґрюнвальдської битви, 1913 р. - 50-річчю Січневого повстання і 100-річчю смерті князя Юзефа Понятовського. Виникли загальнопольські товариства Союз польських журналістів (1909), Союз польських музикантів.

Надалі важливу роль у збереженні і поширенні національної свідомості відігравала католицька церква. У Пруссії та Росії вона залишалася майже єдиною інституцією, в якій було дозволено вживати польську мову. Ясногурський монастир у Ченстохові, завдяки популяризації його Г. Сєнкевичем, перетворився на місце паломництва багатьох поляків: щорічно до 200 тис. осіб відвідували його. Популярними були культові місця, пов'язані з Богородицею (Вільно, Лєжайськ, Пєкари); марійний культ став характерною рисою національної релігійності. У середовищі костелу зароджувалися нові інтелектуальні течії, які прагнули йти в ногу з часом, реагувати на суспільні потреби. У 1894 р. в Кракові почав виходити часопис Пшегльонд повшехни (Загальний огляд), на сторінках якого порушувались актуальні громадські питання. З другого боку, костел проводив кампанію проти поширення ліво-демократичних течій (людовців, соціалістів). Релігійні поділи відбивалися на взаєминах поляків з українцями та євреями.

Розширенню культурних впливів сприяла освіта. Поступ у поширенні знань найбільш помітним був у Пруссії, де на зламі століть було ліквідовано неписьменність, тоді як у Галичині неписьменних було ще 56 %, Королівстві Польському - 69 % населення. У перші десятиріччя XX ст. кількість початкових шкіл у Галичині зросла з 3965 до 6151, у Королівстві Польському - з 3929 до 6867. Середня освіта залишалася доступною для небагатьох дітей: у 1913 р. в 289 середніх школах Королівства Польського навчалося 67 тис. дітей, а у 130 школах Галичини - 42 тис; у Познанщині цей показник був ще нижчим -40 шкіл і 13 тис. учнів. У всіх дільницях зросла кількість середніх шкіл для дівчат.

Під тиском господарських потреб на початку XX ст. відкривалися нові вищі навчальні заклади. Тільки в Галичині викладання проводилося польською мовою. Тут розширили прийом студентів Ягеллонський університет у Кракові (до 3 тис), Львівський університет (до 5 тис.) і Львівська політехніка; було створено Рільничу академію, Ветеринарну академію, Торгову академію. У Варшаві 1898 р. було відкрито політехнічний інститут ім. Миколи II, згодом - Ветеринарний інститут, а у Пулавах -Академію сільського господарства і лісництва, де викладання велося російською мовою. У прусській дільниці діяла тільки одна вища школа - Вища рільнича школа у Жабікові під Познанню. Чимало польської молоді навчалося в російських і німецьких університетах. Після революції 1905 р. кількість студентів-поляків у Варшавському університеті зменшилася до одної третини, натомість у вищих навчальних закладах Галичини у 1914 р. навчалось до 5 тис. студентів-поляків з Росії, ще близько 6 тис. - у Росії та Західній Європі. Недостатність державної підтримки освіти й вищої школи в Росії та Німеччині після 1905 р. певною мірою компенсувалася широким розвитком громадської ініціативи поляків й утворенням різноманітних культурно-освітніх товариств - університетів і курсів.

Вплив науки на усі галузі суспільного життя став прикметною рисою часу. В організації наукового життя відбулися незначні зміни. Притягальним центром польської науки залишалася Галичина, де діяли вищі навчальні заклади, Польська академія знань і численні товариства. Здебільшого польські вчені працювали в галузі гуманітарних та соціальних наук. Після 1905 р. активізувалося наукове життя й в Королівстві Польському. У 1907 р. за зразком ПАУ виникло Варшавське наукове товариство (ВНТ); воно взяло під опіку варшавський Музей промисловості і рільництва, а також низку дослід-

-423

Дата добавления: 2014-11-16