Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Історія Польщі. Значної розбудови і зміцнення зазнала вища школа




Значної розбудови і зміцнення зазнала вища школа. На момент проголошення незалежності діяло три університети (у Кракові, Львові, Варшаві) і дві політехніки (у Львові та Варшаві). У 1919 р. було відкрито Познанський університет, відновлено роботу Віленського університету, створено Католицький університет у Любліні. У наступні роки відкрили двері Гірнича академія в Кракові, Головна школа сільського господарства у Варшаві, Академія мистецтв у Варшаві та ін. На кінець періоду діяло 16 державних і 11 приватних вищих шкіл, в яких навчалося понад 50 тис. студентів (42 % у Варшаві). За двадцятиріччя дипломи про вищу освіту одержали 83 тис. осіб. Вищі школи поділялися на академічні та неакадемічні. Академічні вищі школи (13) мали право надавати наукові ступені й користувались автономією. Закон 1933 р. обмежив автономні права академічних вищих шкіл. Висока плата за навчання і проживання в місті обмежували доступ до університетів вихідців з бідніших верств. Проте польська інтелігенція, яка формувалася також з випускників вищих шкіл, давала високі зразки гуманістичного ставлення до соціальних і політичних проблем тогочасного життя.

З вищими школами тісно пов'язувався розвиток науки. Вже у 1919 р. вийшли друком два томи Науки польської, на сторінках якої обговорювався стан наукових досліджень і потреби їх розвитку. Найбільшого успіху та визнання досягли в Польщі математика і логіка. Особливі заслуги в їх розвитку мали львівська і варшавська математичні школи. У Львові працював один із засновників функціонального аналізу і лінійних пристроїв Стефан Банах (1892-1945) і спеціаліст з теорії подібностей Гую Штейнтауз (1887-1972), у Варшаві - Вацлав Серпінський і Казімєж Куратовський. Тісно пов'язаною з математикою була школа математичної логіки, представлена іменами Станіслава Лєсьневського, Альфреда Тарського. У Варшаві виник центр експериментальної фізики, очолюваний знаним дослідником явищ люмінісценції Стефаном Пеньковським (1883-1953). Проблемами теоретичної фізики успішно займався Чеслав Бялобжеський (1878-1953). Важливу роль у підготовці наукових кадрів і дослідженні фізико-хімічних процесів відіграв Заклад фізичної хімії Варшавського університету, який очолював Войцєх Свєнтославський (1881-1968). У галузі астрономії й фізики високо цінувалися праці Тадеуша Банахевича (1882-1954) з Кракова. Слабше розвивалися технічні науки, котрі вимагали значних коштів для придбання обладнання і матеріалів. Але й тут широке визнання здобули новаторські підходи до конструкцій мостів львівського вченого Стефана Брили (1886-1943).

Дослідження філософів розвивали творчий доробок львівської школи К. Твардов-ського, учні якого перенесли свою діяльність до Варшави. Тут публікував свої праці відомий вчений, засновник праксеології (теорії про добру працю) Тадеуш Котар-бінський (1886-1981). Визнання здобули праці в галузі логіки Казімєжа Айдукевича, історії філософії- Владислава Татаркевича (1886-1980). Філологи продовжили традиції попереднього періоду працями з порівняльного мовознавства і славістики, де з'явилися нові імена - Тадеуша Сінка (1877-1966), Тадеуша Лєр-Ставінського (1891-1965), продовжували наукову творчість А. Брюкнер, К. Нітш, Я. Розвадовський. Відома школа у вивченні античної цивілізації була представлена іменами Л. Стернбаха, Т. Зєлінського, Р. Таубеншляґа. Підстави гуманістичної соціології накреслив Флоріан Знанецькии, який повернувся до Познані з США.

Бурхливий розвиток заторкнув історіографію, в якій утвердився плюралізм оцінок минулого. Неоромантичні тенденції поступилися місцем утвердженню незаанга-жованого погляду на минуле. Частина істориків зосереджувала увагу на державно-правових інститутах та їх ролі у змінах устрою (О. Бальцер, М. Бобжинський, Б. Дембін-ський, 3. Войцєховський). Інші дослідники зацікавились історією польської культури, трактували її з соціологічних позицій (С. Чарновський, Я. Птасьнік). Економічна історія




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-16; Просмотров: 438; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.