У нових реаліях Європи та світу

десятирічя зменшилася незначною мірою (з 2,4 до 2,2 млн. осіб), то кількість осіб у приватному секторі помітно зросла - на 27,7 % (з 4,4 до 5,6 млн. осіб).

Назагал рівень життя населення за останнє десятиріччя XX ст. дещо зріс. Споживання основних харчових продуктів постійно збільшувалося і в 1997 р. на 50 % перевищило рівень 1990 р. Змін зазнала структура споживання: зменшилася частка м'ясних продуктів, але зросла овочевих і молочних. Поліпшилася ситуація з використанням побутової техніки. У 1998 р. кольоровий телевізор мали 93,9 %> родин, відео-магнітофони - 55,8%о, особисті комп'ютери - 10,2 %, легкові автомобілі - 44,5%. У 1999 р. майже 4 млн. осіб користувалися мобільним телефонним зв'язком. Зросли можливості подорожей по світу і відпочинку за межами країни. Динаміку змін можна зауважити в кожному населеному пункті: з'явилися нові приватні магазини, супермаркети, приватні заклади різного плану, численні автомобілі закордонних марок тощо. З другого боку, більш контрастним став поділ суспільства на багатих і бідних при повільному зростанні частки "середнього класу". Новим і постійним явищем стало безробіття, рівень якого хоча й коливався, досягнувши апогею в 1993 р. (2,9 млн. осіб, 16,4%) працездатного населення), але постійно перевищував 10%>. Соціальна допомога безробітним з боку держави і благодійних організацій не могла компенсувати матеріальних і моральних втрат, залишаючись однією з кардинальних проблем суспільства. Певною мірою ситуація зрівноважується тим, що близько 600 тис. поляків щорічно виїжджають на різноманітні роботи до США і країн Західної Європи. Значна частина населення східних воєводств виживає за рахунок прикордонної торгівлі з колишніми республіками СРСР.

Суспільні відносини. Системні трансформації, які відбулися в Польщі, характеризувалися становленням ліберально-демократичної моделі устрою, основними ознаками якої є політичний плюралізм і демократичні засади правління, главенство права і громадянських свобод, ринкова економіка на принципах співіснування різних форм власності з перевагою приватної. Дві головні системні ознаки - демократія і ринкові відносини ("капіталізм") - утвердилися в свідомості більшості поляків (у 1999 p., згідно з дослідженнями ЦБОС, 67 % поляків схвалювали зміну устрою в країні). Правда, індивідуальне й групове сприйняття нових реалій Польщі значно різнилося. Основна маса населення сприймала демократію і ринок через призму їх нинішнього стану в розвинутих західних країнах, не завжди погоджуючися з необхідністю проходження тривалих "проміжних стадій" для досягнення суспільства "загального споживання".

Головним змістом економічної трансформації стала приватизація державних підприємств. До 1998 р. нею було охоплено 6129 закладів, що становило 70% їх загальної кількості. У результаті докорінно змінилося співвідношення між державним і недержавним секторами в економіці на користь другого. У 1989 р. усуспільнений сектор (без сільського господарства) виробляв 81,2 % національного доходу, в ньому було зайнято 69 %> усього працездатного населення; 1998 р. на нього припадало менше 40 % доходу і 30%> працюючих. Частка приватного сектора в продукції промисловості в 1998 р. становила 69,1 %>, будівництві - 93,7 %>, торгівлі - 95 %. Відбулися також глибокі зміни в структурі польської економіки: зменшилася частка промисловості у створенні валового національного продукту (з 34 % у 1992 р. до 24,3% у 1998 р.), сільського господарства (відповідно 6,7 %> і 4,2 %>), натомість зросла частка сфери обслуговування і торгівлі.

Економічні зміни позначилися на загальній соціальній структурі суспільства. З'явилася верства економічної еліти, яка сформувалася з власників великих підприємств, директорів і менеджерів акціонерних товариств і приватних фірм, основу якої склала колишня номенклатура ПОРП, прибутки якої у десятки разів перевищували середньо-

Історія Польщі

статистичні. Для докладної характеристики нової політичної та економічної еліти ще бракує результатів досліджень. Однак деякі попередні зондажі свідчать про те, що приблизно третина її належала до ПОРП і союзних партій, а серед бізнесових кіл -45,8 % (праці Я. Павляка). Значні зміни торкнулися "середнього класу", або людей, що мають приватний бізнес. До цієї групи додалася значна частина т.зв. "менеджерських" кіл, яка складається з різного роду організаторів, спеціалістів і творців. В умовах ринкової економіки і демократичного устрою різко зріс попит на спеціалістів у галузі комп'ютерної техніки, моніторингу, реклами, піару тощо. Як правило, це люди з вищою освітою і вузькою спеціалізацією, потреба в яких зростає в ринкових стосунках (т.зв. "білі комірці"). Зменшилася частка населення, зайнятого в промисловості і сільському господарстві; й ця тенденція, за спостереженням фахівців, зберігатиметься надалі. Поступово формується нова соціальна структура (стратифікація) суспільства, властива розвинутим західним країнам із значним подрібненням соціальних груп за інтересами.

Нові засади устрою Польщі створили сприятливі умови для формування громадянського суспільства, яке характеризується проявами позадержавної активності його членів. Роль і значення громадськості зростають у розвиненому демократичному соціумі, який прагне обмежити неконтрольовану діяльність державної влади. Тоталітарний режим не допускав існування позаконтрольних громадських організацій (певним виключенням були церковні). Після 1989 р. настав період бурхливого росту неурядових організацій, досягнувши у 1997 р. приблизно 20 тис. (в Австрії - 83 тис, Фінляндії -понад 100 тис, Швеції - понад 200 тис). Більша їх частина (50 %) - регіональні, 90% присвячують діяльність справам родини, дітей, освіти, молоді, соціальної допомоги. Діяльність громадських організацій і товариств спрямована на піднесення гідності громадяь, причетності до позитивних змін у суспільстві. Хоча значна частина поляків (52 %) ще з недовірою ставиться до їх можливостей, але кількість оптимістів постійно зростає (з 7 % у 1992 р. до 32 % у 1998 p.).

У сучасному польському суспільстві швидко змінюється сфера масового інформування (преса, радіо, телебачення), яка служить головним джерелом формування суспільної свідомості. Суттєві зміни зумовлені приватизацією польських ЗМІ та інтеграцією зі світовою системою. Приватизація преси в Польщі відбулася повністю і в короткі строки до кінця 1993 р. Повільніше проходила приватизація радіо і телебачення, яку здійснювала Крайова рада радіофонії і телебачення. У 1997 р. вже діяло 16 телевізійних і близько 200 приватних радіоканалів при збереженні кількох державних. Через кабельне і сателітарне телебачення поляки отримали доступ до світового інформаційного простору. У 2000 р. до цієї мережі були підключені 46 % польських родин. Здійснені заходи зробили ЗМІ одним з головних чинників реалізації політичного та культурного плюралізму, а конкуренція програм - стимулом для підвищення їх якості. У Польщі проявляється загальна світова тенденція щодо ЗМІ: перехід першості від преси і радіо до телебачення ("від культури слова до культури образу"). Це також пов'язано з постійним розширенням доступу до світової комп'ютерної мережі "Інтернет". Позитивною стороною змін є зростання участі громадян у культурному процесі й розширенні погляду на світ. Разом з тим, виникла небезпека однобічності представлення програм, переважання цінностей масової культури, етичне та естетичне спрямування яких є сумнівним. Водночас зросли побоювання громадськості щодо комерціалізації ЗМІ і маніпулювання інформацією в інтересах політичних та ідеологічних чинників. Висловлюються думки про руйнівний вплив глобалізації культури на моральні та національні цінності.

Традиційно впливовою релігійною організацією Польщі є римо-католицька церква (костел). У 1998 р. вона мала 9990 парафій і 27235 священослужителів. 25 березня

У нових реаліях Європи та світу

1992 р. папа римський оголосив буллу, яка запровадила новий адміністративний устрій костелу в Польщі: кількість митрополій зросла до 13, а дієцезій - до 40. На чолі єпископату стоїть примас кардинал Юзеф Ґлемп. Найбільшим моральним авторитетом для поляків залишається папа римський Іоанн Павло II (К. Войтила). Релігійність польського суспільства зберігалася впродовж всього XX ст. (найбільший спад спостерігався в 60-і роки, але й тоді 77-83 % дорослих брали участь у релігійній практиці). Після обрання поляка главою римо-католицької церкви релігійність різко зросла. За даними 1999 р. 90 % населення декларували свою віру, 50 % регулярно брали участь у релігійних відправах. Водночас зменшився авторитет костелу в публічних справах, що пов'язано з посиленими намаганнями ієрархії втручатися в світські справи в 90-х роках. Дві третини громадян підтримують засаду відокремлення церкви від держави і заперечують право церкви давати оцінку державним документам. Така ситуація відповідає світовим тенденціям секуляризації та "приватизації" релігії, її пристосуванню до індивідуальних потреб людей. Окрім римо-католицької церкви в Польщі діють інші християнські конфесії. Найбільшою є Автокефальна православна церква, до якої належить понад 500 тис. віруючих, переважно білорусів та українців. її очолює митрополит варшавський і всієї Польщі Сава Грицуняк. Менший вплив мають протестантська церква (близько 90 тис. вірних), єговісти (близько 120 тис).

Національні меншини становлять у сучасній Польщі близько 1 млн. осіб (2,6 % населення). До найбільших належать німці (близько 360 тис), українці (300 тис), білоруси (240 тис). Усі інші меншини (цигани, литовці, росіяни, євреї, вірмени, татари, греки, чехи та ін.) разом сягають 100 тис. осіб. Компактною групою німці проживають переважно в Сілезії (Катовіце, Ополє), де беруть участь у місцевих органах влади. У 1991 р. німецькі громадські організації утворили Союз німецьких громадсько-культурних товариств у Польській республіці. 1994 р. до нього належали 21 воєводська організація і близько 90 % німців. Того ж року виникла Головна рада верхньосілезьких німців. Обидві організації декларують прагнення до поєднання німців і поляків, участі німців у розвитку Польщі і становленні демократичних порядків. У 60-х роках німецьке шкільництво в Польщі фактично перестало функціонувати через брак учнів. Після 1989 р. з'явилася тенденція до відновлення німецького шкільництва, передусім у вигляді обов'язкових занять з німецької мови в польських школах. У 1995 р. в 45 польських школах була запроваджена обов'язкова німецька мова. Тільки в 90-х роках з'явилися перші німецькомовні періодичні видання - тижневики "Oberschlesische Zeitung" (Верхньосілезька газета) і "Auf Schlesischer Erde" (3 сілезької землі). У діяльності німецьких громадських організацій проявлялися тенденції до повернення німцям їхнього майна, розширення можливостей національного життя в Польщі. Договір між Польщею і ФРН 1991 р. поклав край радикальним вимогам щодо повернення німецьких назв місцевостей, подвійного громадянства і майна. Водночас було констатовано, що німці користуватимуться в Польщі усіма демократичними правами нарівні з іншими національностями.

Українське населення після операції "Вісла" (1947 р.) було розпорошене по цілій Польщі з метою його швидкої асиміляції. Сьогодні більшість українців залишається розкиданою по західних і північних землях країни (воєводства Опольське, Нижньо-сілезьке, Західнопоморське, Поморське, Вармінсько-Мазурське). Компактні групи українців проживають на Підляшші, а також Холмщині, Замойщині та інших східних та північно-східних воєводствах (воєводства Подляске, Люблінське, Підкарпатське, Малопольське). Українська меншина поділена на різні групи в релігійному та етнічному відношеннях. На півдні країни т.зв. Лемківщину заселяють лемки (Ґорліца, Новий Сонч, Кросно); у південній частині Подляського воєводства частина українського населення

Дата добавления: 2014-11-16