Історія Польщі. Уряд Ю. Олексипочав діяльність в умовах пропагандистського обстрілу ЗМІ, які називали його комуністичним

Уряд Ю. Олекси почав діяльність в умовах пропагандистського обстрілу ЗМІ, які називали його "комуністичним", звинувачували в реставрації ПНР. Конфлікт з президентом тривав, католицька церква зайняла антиурядові позиції, лякаючи вірних поверненням "комуни". Ситуація загострилася, коли прем'єр, всупереч наполяганням президента, в травні 1995 р. здійснив офіційний візит до Москви для участі в урочистостях з приводу 50-річчя перемоги у Другій світовій війні. Разом з тим, правління коаліції СЛД-ПСЛ супроводжувалося загальним поліпшенням економічного становища країни. У 1994 р. загальна продукція господарства зросла на 5,2 %, а в 1995 р. - на 7 %. Зменшилася інфляція (до 29 %), а також бюджетний дефіцит. Постійно зростали закордонні інвестиції, які досягай рекордного рівня 5,2 млрд. доларів у 1996 р. У вересні

1994 р. Лондонський клуб інвесторів скасував 6,5 млрд. доларів боргів Польщі (з 14 млрд.), а МВФ надав чергові кредити на суму 1,3 млрд. доларів. Це дало змогу з 1 січня

1995 р. провести деномінацію злотого: один новий злотий обмінювався на 10 тис. старих; але впродовж двох років в обігу залишалися старі і нові купюри. Спостерігався спад соціальних конфліктів: у 1994 р. було 429 страйків (1993 р. - 7443), а у 1995 р. - 42. У 1994 р. сейм ухвалив програму Стратегія для Польщі, розроблену під керівництвом віце-прем'єра Ґ. Колодко. Вона спиралася на засади бюджетної рівноваги, посилення ролі соціальної допомоги. Водночас коаліція загальмувала приватизацію, посилаючися на небезпеку зловживань. Якщо в 1993 р. в рамках приватизації було продано 48 державних спілок, то в наступні роки ця цифра постійно зменшувалася (1994 р. - 36, 1995 р. -26, 1996 р. - 11). Натомість зросла кількість підприємств, які підлягали комерціалізації - перетворенню в акціонерні державні підприємства, що залишалися під наглядом держави.

У центрі подій 1995 р. були другі президентські вибори, які повинні були відбутися в листопаді. Навесні більшість партій і коаліцій провели з'їзди, на яких були висунуті кандидати в президенти. Претендентами на вищу державну посаду виступили 30 осіб, які повинні були представити заявки зі 100 тис. підписів. Проте Державна виборча комісія зареєструвала 17 кандидатів. Серед них найбільш реальними були Я. Куронь (УВ), А. Квасьнєвський (СДРП), В. Павляк (ПСЛ) і Л. Валенса. Під час передвиборчої кампанії три претенденти зняли свої кандидатури на користь Л. Валенси і один -Я. Ольшевського. Остаточно у виборах взяли участь 13 кандидатів.

Виборча боротьба, як і раніше, була наповнена взаємними звинуваченнями, популістськими обіцянками, радикальними гаслами. Частина претендентів, за якими не стояли поважні політичні сили, використали вибори для самореклами і пропаганди своїх ідей (голова ПППП Л. Бубель, президент Національного польського блоку Г. Гронкєвич-Вальтз, лідер Унії реальної політики Я. Корвін-Мікке та ін.). Представник УВ Я. Куронь хоча й представляв ліберальне крило політикуму, але запропонував програму, що була зрозумілою переважно інтелігенції. 41-річний лідер СДРП А. Квасьнєвський був серед фаворитів марафону завдяки високій особистій культурі, апеляції до всіх суспільних станів. В організації кампанії йому допомагав великий штаб з участю французьких спеціалістів. Кандидат об'їхав більшість регіонів країни, зустрічаючися з виборцями, на яких знаходив спільну мову з різними людьми. Взяв участь у концерті рок-групи "Топ Ван", яка спеціально написала пісню "Олє Олєк". Виборчий штаб А. Квасьнєвського очолила екстравагантна віце-міністр МОН Данута Ванек. Лідер селянської "Самооборони" А. Лєппер побудував виборчу кампанію на критиці всієї польської політичної еліти, популістських гаслах і демагогії егалітарного спрямування. Передвиборча програма В. Павляка (ПСЛ) наголошувала на центристських ідеях, які повинні були протистояти лівим і правим, захисті прав та інтересів села. Л. Валенса почав кампанію, не маючи визначеної політичної підтримки. Стрижнем його програми була ідея конфрон-

У нових реаліях Європи та світу

тації з СЛД, який нібито прагне реставрувати владу комуністів, а також підкреслення загрози для Польщі, що виходить від Росії. Під час передвиборчої боротьби частина НСЗЗ "Солідарність", ЗХН, РДР та інщих партій переорієнтувалася на підтримку Л. Валенси, щоб не допустити обрання А. Квасьнєвського. Виборче гасло Л. Валенси звучало так: "Кандидатів є багато - Лєх Валенса тільки один".

Голосування відбулося 5 листопада 1995 р. У ньому взяли участь 64,7% виборців. Жоден з кандидатів не набрав 50 % голосів, щоб бути обраним у першому турі. Найбільше голосів здобув А. Квасьнєвський - 35,1 %, далі йшли Л. Валенса (33,1 %), Я. Куронь (9,2 %), Я. Ольшевський (6,86 %), В. Павляк (4,3 %) та ін. У другий тур вийшли А. Квасьнєвський і Л. Валенса. Серед електорату А. Квасьнєвського найвагомішу роль відіграли пенсіонери (33,7 %) і безробітні (38,1 %); у його конкурента -підприємці (38,7 %) і пенсіонери (39,7 %), в той час як підтримка робітників і селян в обох була майже однаковою.

Перед другим туром голосування, призначеним на 19 листопада, політична атмосфера в країні стала напруженою. Обидва претенденти та їхні штаби вдалися до взаємних звинувачень в обмані та шахрайстві. Прибічники Л. Валенси звинуватили А. Квасьнєвського в тому, що він не закінчив Ґданського університету, але подавав, що має вищу освіту, а його дружина Йоланта не сплатила податків з акцій страхового товариства "Поліса". Штаб А. Квасьнєвського відповів звинуваченнями Л. Валенси у несплаті податку з премії 1 млн. доларів, яку той одержав від американської кінокомпанії "Ворнер бразерс" в 1989 р. Вирішальну роль у зміні настроїв виборців на

користь А. Квасьнєвського відіграли прямі телевізійні дебати обох претендентів 12 і 15 листопада. Інтерес до них був величезний: їх дивилися 72 % населення. Під час дебатів А. Квасьнєвський представляв помірковану позицію демократа і прихильника національної згоди, в той час як Л. Валенса обрав агресивний тон звинувачень опонента у комуністичному минулому. Спокійні відповіді А. Квасьнєвського вивели з рівноваги Л. Валенсу, який повівся неетично щодо нього. Соціологічні опитування показали, що 76 % тих, хто дивився теледебати, визнали перевагу А. Квасьнєвського і вирішили голосувати за нього. У другому турі голосування за лідера СЛД проголосували 51,7 % виборців, а за Л. Валенсу - 48,28 % при явці до урн 68,2 % від кількості всіх виборців. Вирішальну роль зіграли молоді поляки, які голосували за А. Квасьнєвського. Праві сили ще намагалися піддати сумніву результати виборів, але Верховний суд визнав їх дійсними. Обрання "лівого" президента було неприємною несподіванкою для правих, але відбивало настрої поляків, розчарованих у політичних і моральних якостях колишньої антикомуністичної опозиції.

Л. Валенса, залишаючи уряд президента, вирішив на завершення "траснути дверима". 19 грудня 1995 р. він запросив до своєї резиденції вищих державних діячів Польщі і під час зустрічі міністр внутрішніх справ А. Мільчановський оголосив, що є документи про співпрацю прем'єра Ю. Олекси з російською розвідкою в 1982-1983 pp. Політичний скандал набув розголосу і негативно позначився на іміджі Польщі в світі. Було розпочато слідство, матеріали якого були опубліковані у т.зв. "Білій книзі", яка доводила безпідставність звинувачень прем'єра. Восени того ж року слідство було припинене. Але 24 січня 1996 р. Ю. Олекси подав у відставку. Новим прем'єром було затверджено

Рис.84. Президент Александр Квасьнєвський.

Історія Польщі

В. Цімошевича (СЛД). У новому уряді СЛД зберіг переваги, здобувши посади міністра закордонних справ (Д. Росаті), внутрішніх справ (3. Сємьонтковський); міністерство оборони очолив людовець С. Добжанський; керівником управління Ради міністрів став Л. Міллєр (СЛД). Через рік з уряду відійшов віце-прем'єр Ґ. Колодко, а його місце посів М. Белька з СЛД. Новий уряд продовжував проводити попередню політику. Суспільні настрої заспокоїлися. У лютому 1996 р. був проведений референдум з питань приватизації. У ньому взяли участь тільки 32,4 % виборців, з яких 95,5 % висловилися за загальну приватизацію з допомогою приватизаційних бонів. Але результати референдуму не були визнані обов'язковими.

Уряд розпочав реформу державної адміністрації, яка увійшла в дію з 1 січня 1997 р. Згідно з нею, було зменшено кількість міністерств і відомств, визначено політичні і адміністративні посади. Це пояснювалося потребою фахових, а не політичних дій. У червні 1996 р. сейм ухвалив закон про цивільну службу, який вимагав семирічної практичної роботи в галузі для кандидата на керівні посади в державній адміністрації. Було впорядковано діяльність спецслужб (УОП, військова розвідка). Коаліція добилася внесення поправок до закону про переривання вагітності, які скасували попередні обмеження. 11 квітня 1997 р. сейм ухвалив Закон про люстрації. Згідно з ним, усі кандидати в посли, на високі урядові й адміністративні посади повинні були скласти декларації про можливу співпрацю із спецслужбами ПНР. Після заміни керівника Генштабу ВП, яким став генерал Г. Шумський, активізувалися процеси реорганізації армії, яка у 1995 р. налічувала 248 тис. солдат і офіцерів, 1721 танк, 299 літаків і З підводних човни. Результати діяльності уряду позитивно позначилися на економіці: глобальна продукція зросла на 6 %, промисловості - на 8,5 %; інфляція знизилася на 18,5 %. Польща стала однією з найбільш динамічних країн посткомуністичного табору.

Політична сцена Польщі після президентських виборів зазнала подальших змін. Навесні 1996 р. 30% опитаних висловлювали підтримку СЛД, 15% - "Солідарності", 12 % - УВ, 9 % - ПСЛ. Зміцнення впливу коаліції змусило праві сили до консолідації. Ініціатива вийшла з боку НСЗЗ "Солідарність". У червні 1996 р. її лідер М. Кшаклєв-ський утворив блок Акція виборча "Солідарність" (ABC), до якого закликав вступити інші партії та групи, що виникли на базі профоб'єднання. Незабаром до ABC приєдналися ПЦ, ЗХН, ББВР, РДР та ін. З кінця 1995 р. почав монтувати свою партію Рух відбудови Польщі (РОП) Я. Ольшевський. На початку 1997 р. консервативна партія об'єдналася з групами лібералів і християн-людовців, утворивши Консервативно-народну партію (Стронніцтво консервативно-людове, СКЛ), яка невдовзі приєдналася до ABC. Опозиційні партії зробили ставку на підготовку до майбутніх парламентських виборів 1997 р.

Навесні 1997 р. проявилися розбіжності в стосунках членів правлячої коаліції. Лідер ПСЛ В. Павляк мав зустрічі з президентом і керівниками СЛД, наполягаючи на зміні розподілу посад в уряді на користь ПСЛ. Ціною поступок на користь ПСЛ кількох високих урядових посад вдалося зберегти коаліцію. Водночас у пресі з'явилися повідомлення про те, що В. Павляк проводить таємні переговори з М. Кшаклєвським про утворення коаліції ПСЛ-АВС після майбутніх парламентських виборів. У липні 1997 р. Польща зазнала великих збитків від повені: постраждали чимало 'міст, розташованих у басейні р. Одри (в т.ч. Вроилав), загинуло кілька десятків людей, було завдано шкоди сільськогосподарським угіддям. ПСЛ виступило з вимогою надати термінову допомогу селу, погрожуючи поставити питання про вотум довіри уряду. Уряд не піддався тиску; і в кінці серпня 1997 р. людовці винесли питання про недовіру уряду (в якому були й міністри ПСЛ) на розгляд сейму. Рішення не пройшло, але стало зрозуміло, що коаліція СЛД-ПСЛ доживає останні дні.

У нових реаліях Європи та світу

Підготовка до виборів збіглася із завершенням роботи над новою конституцією

Польщі. Конституційна комісія Національних зборів підготувала проект, який 2 квітня 1997 р. був схвалений парламентом (451 за, 40 проти, 6 утрималися). Процедура передбачала проведення загального референдуму з Основного закону, що був призначений на 25 травня 1997 р. Опозиція, підтримувана костелом, намагалася чинити спротив прийняттю конституції, пропонуючи винести на референдум також т.зв. "громадський проект", підготовлений членами ABC. Сейм відкинув таку можливість і на референдумі був представлений тільки проект, схвалений Національними зборами. 25 травня в референдумі взяло участь лише 42,86 % виборців, з яких більшість підтримала проект (52,77% за, 45,89% проти). Конституцію було прийнято, 16 липня президент підписав її, й вона стала чинною з 17 жовтня 1997 р.

Основний закон складається з 13 розділів і 273 статей, які чітко регулюють розподіл законодавчої, виконавчої та судової влади, окреслюють функціонування територіального самоврядування, демократичні права громадян, цивільний контроль за армією. Польща визначена як "демократична правова держава, яка реалізує засади соціальної справедливості" (ст. 2). Стосунки між державою і церквою встановлюються на засадах "автономії і взаємної незалежності", прокламується свобода совісті і віровизнань. Законодавча влада належить Національним зборам, які складаються з сейму (460 послів) і сенату (100 послів), котрі обираються прямим, таємним, рівним і пропорційним голосуванням на чотири роки. Посли не можуть поєднувати виконання своїх функцій з адміністративними; послами не можуть бути судді, прокурори, солдати і представники спецслужб. Сейму підпорядковано вищий контрольний орган - Верховну палату контролю. Сейм обирає дев'ять суддів Конституційного трибуналу, склад Державного трибуначу, частину членів Крайової ради юстиції й Крайової ради радіофонії і телебачення, голову Національного банку. Виконавчу владу здійснюють президент і Рада.міністрів. Президент обирається на загальних виборах строком на п'ять років і може залишатися на посаді не більше двох термінів. Компетенції президента порівняно з "Малою Конституцією" звужені на користь голови Ради міністрів і уряду (урядові рішення президента вимагають обов'язкового підпису прем'єра), але він зберіг право вето постанов сейму, яке може бути подолане лише 3/5 голосів при повторному розгляді. Президент є головнокомандувачем збройних сил, головою Ради національної безпеки (РНБ), він призначає голову уряду і за його представленням - міністрів. Уряд повинен затверджуватися сеймом за поданням президента впродовж 14 днів від призначення; якщо цього не сталося, то уряд призначається сеймом. Суди є незалежні від влади; суддів затверджує президент за представленням Крайової ради юстиції, і вони виконують обов'язки пожиттєво. Конституція передбачає функціонування органів місцевого самоврядування, з яких названо лише ґміну, але застережено також діяльність інших. Територіальне самоврядування представлене "установчими" (представницькими) та виконавчими органами (ради, сеймики), які обираються виборцями. Представників місцевої державної адміністрації (воєводів, старост, війтів) призначає голова уряду за погодженням з представницькими органами. Розділ II докладно визначає особисті, політичні, економічні, соціальні і культурні права громадян, засновані на "природній і незнищенній гідності людини", а ст. 35 гарантує національним та етнічним меншинам свободу збереження та розвитку власної мови, звичаїв, традицій і культури. Конституція передбачає проведення загального референдуму з особливо важливих державних питань, результати якого є обов'язковими для влади, якщо в ньому візьмуть участь більше половини виборців. У ситуаціях, що загрожують безпеці держави, передбачене запровадження надзвичайного стану, який оголошується президентом за поданням голови уряду.

Історія Польщі

Конституція була прийнята у розпал передвиборчої боротьби, ознаки якої проявлялися від початку 1997 р. До них з посиленою енергією готувалася опозиція. 1 травня вже традиційно відбулися сутички між прибічниками лівих і правих сил, а радикальна молодь закидала яйцями і помідорами президента та деяких міністрів СЛД. Певне заспокоєння настроїв вніс черговий візит до Польщі папи Іоаина Павла II Ъ\ травня - 10 червня 1997 p., під час якого він закликав до самовдосконалення на моральних засадах християнства і релігійної толерантності. Однак після його від'їзду політичні пристрасті розгорілися з новою силою. У серпні 1997 р. газета "Жицє" (Життя) опублікувала матеріали, які повинні були свідчити про зв'язок президента А. Квасьнєвського з російським агентом В. Алгановим, відомим ще по "справі" Ю. Олекси. Президент довів фальсифікат і подав на газету в суд. Напередодні виборів фактично всі політичні партії та блоки, включаючи ПСЛ, виступили проти СЛД.

Парламентські вибори відбулися 21 вересня 1997 р. при низькій активності громадян: у них взяли участь лише 47,9 % виборців. Вони принесли несподіваний успіх блоку ABC, за який проголосували 33,8 % голосуючих, що дало 201 мандат в сеймі. СЛД залишився на другому місці, отримавши 27,1 % голосів і 164 місця. УВ здобула 13,37 % голосів і 60 місць. Тільки на четвертому місці опинилося ПСЛ (7,31 % і 28 місць), далі йшов Рух відбудови Польщі (РОП) - 5,56 % і 6 місць. Поза парламентом залишилися Унія праці та інші угруповання. У сенаті ABC мав 51 мандат, СЛД - 28, УВ - 8, ПСЛ -З, РОП - 5, незалежні - 5. Внаслідок виборів СЛД виявився в ізоляції й перейшов у конструктивну опозицію. Після тривалих дискусій у парламенті сформувалася коаліція ABC і УВ. Маршалком сейму був обраний Мацєй Плажинський (ABC), сенату -католицька фундаменталістка Апіція Ґжеськовяк (ABC). За попередньою традицією представники опозиції (СЛД і ПСЛ) очолили кілька сеймових комісій. Прем'єром став професор економіки Єжи Бузек, рекомендований ABC; посаду віце-прем'єра і міністра фінансів посів Л. Бальцерович (УВ), другого віце-прем'єра і міністра внутрішніх справ -Я. Томашевський (ABC); на чолі МЗС став Б. Ґеремек (УВ), МОН - Я. Онишкевич (УВ), міністерства юстиції- Г. Сухоцька (ABC).

Уряд АВС-УВ. Новий уряд критично оцінив діяльність попередників і розпочав зміцнення своїх позицій із заміни людей на керівних посадах. До початку 1998 р. було замінено на посадах дві третини воєводів і віце-воєводів. Лідер ABC M. Кшаклєвський публічно оголосив, що має можливість заповнити 4 тис. державних посад. Адміністративний апарат швидко зростав. Коаліція АВС-УВ змушена була рахуватися з думкою президента, оскільки не мала двох третин голосів у сеймі, щоб подолати його вето. У парламенті коаліція робила спроби скасувати частину законів, схвалених попереднім складом, але зустріла опір з боку А. Квасьнєвського. їй вдалося затвердити кілька попередніх законів, зокрема, скасувати поправки до закону про аборти, повернувшися до старих обмежень. Пріоритетною справою для нового складу парламенту стала ратифікація Конкордату з Ватіканом. 8 січня 1998 р. сейм ухвалив рішення про ратифікацію угоди і невдовзі президент поставив свій підпис під ратифікацією. 23 вересня 1998 р. сейм прийняв закон про створення Інституту національної пам'яті (ІНП), який повинен займатися слідством у справі злочинів, вчинених проти поляків в роки Другої світової війни і ПНР. Президент наклав на нього вето, але коаліція, притягнувши на свій бік ПСЛ, подолала президентське вето. Оскільки повноваження директора 1НС дуже широкі, закон передбачає його обрання 3/5 голосів сейму. Це дало підстави опозиції блокувати обрання директора. Тільки в червні 2000 р. директором став правник професор Леон Кєрес. Інститут налічує понад 1 тис. працівників і обходиться державі у 85 млн. злотих на рік.

У нових реаліях Європи та світу

Вибори 1997 р. призвели до змін на політичній сцені. Більшість аналітиків пов'язувала поразку СЛД не стільки з політикою попереднього періоду (назагал кількість прибічників СЛД зросла на 7 %), скільки з об'єднанням правоцентристських сил. Склалася ситуація, протилежна 1993-1995 pp.: тепер при лівому президенті діяв правоцентристський уряд. На черговому з'їзді СДРП в грудні 1997 р. партію очолив енергійний Лсшек Міллєр. У травні 1999 р. СДРП саморозпустилась, а СЛД перетворився на єдину партію на чолі з Л. Міллєром. Зміни відбулися в інших партіях. В Унії праці (УП) на зміну Р. Бугаю прийшов Марек Поль, який почав зближення з СЛД. ABC з виборчого блоку, який об'єднав 35 організацій, наприкінці 1997 р. перетворився на політичну партію Суспільний рух ABC (Рух сполечний ABC), очолювану М. Кшаклєвським. Але єдність партії залишалася проблематичною через претензії лідерів ЗХН. РОП розколовся на дві фракції - Я. Ольшевського і А. Мацєрєвича. Не знайшов собі місця в існуючих партіях Л. Валенса, який розпочав створювати власну -Християнську демократію III Речіпосполитої. Але вона не набула популярності. Харизма лідера "Солідарності" відходила у минуле. ПСЛ відкликала з посади голови В. Павляка і вибрала на його місце Я. Каліновського.

Уряд Є. Бузека розпочав реалізацію реформ, які містилися у виборчій програмі ABC. Лідери блоку запевняли громадськість, що вони покінчать з бюрократизмом і принесуть відчутне поліпшення добробуту населення. Опозиція намагалася довести, що одночасне проведення реформ негативно позначиться як на бюджеті, так і на громадянах. Проте уряд діяв згідно з взятими зобов'язаннями. Великої ваги він надав реформі адміністративно-територіального устрою. Урядовий проект передбачав утворення 12 воєводств замість 49, відбудову мережі повітів. У сеймі розгорнулася гостра дискусія, в якій ПСЛ заперечувала проти повітової організації, а СЛД вимагав створення 16 воєводств. Після тривалих суперечок, в яких немалу роль відіграло регіональне лобі, 18 липня 1998 р. сейм ухвалив закон, який запроваджував 16 воєводств і 436 повітів. У жовтні того ж року були проведені вибори до представницьких органів місцевої влади на всіх щаблях. У них взяли участь в середньому 46 % виборців, найбільше мандатів здобули кандидати ABC, на другому місці - СЛД. З 1 січня 1999 р. набрав чинності новий адміністративний устрій країни. 16 воєводств повинні були відповідати регіонам: Нижньосілезьке (Вроцлав), Куявсько-поморське (Бидгощ), Лодзінське (Лодзь), Люблінське (Люблін), Любуське (Гожув Великопольський), Малопольське (Краків), Мазовецьке (Варшава), Опольське (Ополє), Підкарпатське (Жешув), Подляське (Білосток). Поморське (Ґданськ), Сілезьке (Катовіце), Свєнто-кжиське (Кєльце), Вармінсько-мазурське (Ольштин), Великопольське (Познань) Західнопоморське (Щецін). Запровадження нового поділу виявилося коштовним заходом, внесло чимало хаосу в діяльність влади, викликало емоційні спалахи і протести.

Гостра політична боротьба розгорнулася в парламенті навколо нового закону про люстрації, схваленого сеймом у червні 1998 р. Він посилив контроль за вищими державними урядовцями і розширив повноваження спеціального Люстраційного суду, який дає оцінку правдивості декларацій. Закон, скерований переважно проти посткомуністів, боляче вдарив передусім по колишньому табору "Солідарності". Перед судом стали М. Юрчик, лунали звинувачення на адресу прем'єра Є. Бузека, які згодом були визнані безпідставними. Восени 1999 р. прем'єр Є. Бузек змусив піти у відставку свого заступника і міністра ВС Я. Томашевського, який, будучи звинуваченим у співпраці зі спецслужбами ПНР, відмовився скласти декларацію до Люстраційного суду. Восени 1998 р. увійшов в дію закон про скасування смертної кари. Побоювання громадськості, що це призведе до зростання злочинності, виявилися даремними.

Дата добавления: 2014-11-16