Вимоги до готелів відповідно категорії

Готелі категорії одна зірка. Готелі категорії одна зірка можуть бути побудовані з недорогих будівельних матеріалів, мати устаткування та меблі, випущені серійно, але всі меблі і електроприлади повинні бути справні та функціональні.

Постільна білизна та рушники повинні бути якісні, без пошкоджень.

Санвузли повинні бути оснащені справним устаткуванням, стіни та підлога покриті водонепроникним матеріалом.

Готелі категорії дві зірки. Все устаткування в готелі може бути недороге, але функціональне, справне, в хорошому технічному стані.

Постільна білизна у хорошому стані, незношене, без пошкоджень, з натуральних або натурально-штучних тканин: може бути однотонна або з малюнком, біла або кольорова, клітчата або в смужку.

Оснащення санвузлів повинне мати естетичний вигляд, стіни та підлога покриті водонепроникним матеріалом і зроблені якісно, без видимих недоліків.

Готелі категорії три зірки. Будівля готелю повинна органічно вписуватися в архітектурний ансамбль вулиці (площі), головний фасад будівлі повинен відповідати певному архітектурному стилю. Якщо будинок побудований за невдалим проектом і він має невиразний фасад, повинен бути застосований широкий спектр сучасних будівельних технологій і матеріалів, які дають можливість зробити зовнішній вигляд привабливим.

Меблі та оснащення можуть бути з матеріалів середньої вар-тості, але добре оформлені, відповідати єдності стилю. Все устатку-вання повинне бути в хорошому технічному стані та створювати затишок. Номери та громадські приміщення повинні бути прикрашені декоративними елементами або іншими художніми творами. Постільна білизна з натуральних тканин, незношена, однотонна або з малюнком, біла або кольорова, клітчата або в смужку.

Санвузли повинні бути оснащені якісним устаткуванням середньої вартості, стіни та підлога покриті відповідним водонепроникним матеріалом, зроблені без недоліків.

Готелі категорії чотири зірки. Будинок готелю повинен органічно вписуватися в архітектурний ансамбль вулиці (площі). Всі фасади будинку повинні відповідати певному, чітко вираженому архітектурному стилю; у разі реконструкції будинку, який є історико-архітектурною визначною пам'яткою, потрібно зберегти початковий вид фасадів, фресок, вітражів.

Інтер'єр будинку повинен бути створений відповідно до єдиного проекту дизайну, стіни прикрашені художніми творами, які гармону-ють з інтер'єром.

Будівельні матеріали, меблі та устаткування громадських приміщень і номерів повинні бути з дорогих матеріалів, комфортні і в дуже хорошому технічному стані. У всіх приміщеннях повинні бути килими або килимові покриття відповідної якості.

Постільна білизна з тонкотканих натуральних тканин, біле або кольорове.

Санвузли повинні бути оснащені якісним дорогим устаткуван-ням у відмінному стані, стіни та підлога покриті відповідним водоне-проникним матеріалом не менше ніж на дві третини поверхні за висотою.

Готелі категорії п'ять зірок. Вимоги до будинку такі ж, як до готелів категорії чотири зірки. Винятковий дизайн інтер’єру. Номери, холи, вестибуль прикрашено авторськими роботами: картинами, декоративними прикрасами, керамікою, гобеленами і тому подібне. Предмети інтер'єру та оформлення повинні створювати респектабельну атмосферу готелю.

Загальне обладнання, устаткування громадських приміщень, кімнат і санвузлів, меблі та килими повинні бути з найдорожчих матеріалів, мати власні неповторні особливості і знаходитися в бездоганному стані. Посуд і столові прибори повинні бути одного стилю, гарнітурні. Постільна білизна з тонкотканих натуральних тканин з вишитою або витканою емблемою готелю.

Інші вимоги до готелів різних категорій відповідно до ДСТУ 4269:2003 подані у Додатку Б

Глава 2.3. Спеціалізації готелів

2.3.1. Спеціалізовані туристичні готелі та заклади розміщення.

Основними споживачами готельних послуг (клієнтами готелів) є:

Ø туристи;

Ø ділові люди, що здійснюють поїздки по роботі;

Ø приватні особи, що мають необхідність зупинитися в готелі;

Ø інші особи, що користуються готельними послугами без мети
розміщенням

Найголовніша турбота в питанні туризму будь-якої держави або місцевої влади регіонів – завантаження своїх готелів туристами, оскільки туристи приносять додатковий дохід, як готельним підприємствам, так і бюджету (у вигляді податків). Туристи платять за спальне місце; харчуються в кафе, ресторанах; купують сувеніри; відвідують розважальні і культурні установи.

Ділові люди, як правило, потребують готелів під час відряджень – ділових поїздок із заздалегідь певною метою і тривалістю. Як правило, особи, що відбувають у відрядження, заздалегідь бронюють номери, а оплата готелю входить у витрати на відрядження. Інша категорія ділових людей (крім відряджень) - ті, хто достатньо довго перебувають поза місцем постійного проживання у зв'язку з роботою. Наприклад, працюють за контрактом певний термін (півроку, рік) і живуть в цей час в готелях (як правило, в спеціально обладнаних апартаментных готелях для тривалого мешкання).

Користувачами готельних послуг також можуть бути приватні особи (що не є ні туристами, ні відрядженнями), у яких виникла необхідність зупинитися в готелі.

Існують також споживачі готельних послуг, основною метою яких не є розміщення (проживання у готелі). Готельне підприємство може надавати послуги у сфері розваг (казино, бари, ресторани); частину номерного фонду можна використовувати під офіси, тимчасові представництва фірм і установ. Тому до споживачів готельних послуг також відносять: відвідуючів ресторанів і розважальні заходів при готелі; осіб, що використовують готель з метою проведення семінарів, з'їздів, тощо; орендарів офісів і ін.

Не дивлячись на відмінність категорій користувачів готелів, найбільш обширними з них є туристи. Слід зазначити, що в розвинених країнах (США, Євросоюз), туризм є масовим явищем. Майже кожна людина щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку. Туризм також дуже поширений серед пенсіонерів країн Заходу. Дуже популярний не тільки пізнавальний, але і спортивний, оздоровчий туризм. Тому основна частина підприємств готельної індустрії призначена для обслуговування туристів.

Спеціалізовані туристські готелі – підприємства, спеціально обладнані для розміщення і обслуговування туристів. Їх будують: у місті; поза містом; поблизу об'єктів туристської привабливості; у місцях з хорошими природними чинниками, часто поблизу зелених масивів.

Розмір земельних ділянок туристських, а також курортних готелів передбачений значно більшим, ніж в готелях загального типу:

Ø 75 м2 на одне місце - в готелях місткістю до 1 тис. місць;

Ø 65 м2 - в готелях місткістю від 1 до 2 тис. місць.

Площа зелених насаджень на ділянках курортних і туристських готелів, мотелів і кемпінгів, які розміщуються на курортах і в зонах відпочинку, повинна складати не менше 5% площі ділянки.

На готельних ділянках розташовують:

Ø спортивні майданчики (з розрахунку 8-10 м² на одне місце);

Ø дитячі ігрові майданчики;

Ø навіси.

Для захисту від шуму житлові корпуси туристських і курортних готелів зазвичай будують не ближче 50 м від проїжджої частини вулиць і доріг. При цьому упродовж доріг, корпусів, що знаходяться поблизу, висаджуються дерева і інші зелені насадження.

У зв'язку з наявною тенденцією проводити відпочинок з сім'єю в туристських готелях передбачають в основному двомісні номери. У номері зазвичай виділяють зону денного відпочинку, яка розповсюджується також на лоджію або балкон.

У готелях для молодіжного туризму для підвищення економічності розміщення і зниження плати за мешкання іноді планують номери-гуртожитки на 5 чоловік і більше.

У туристських готелях для проведення відпочинку і дозвілля обовязково передбачені приміщення загального призначення (багато-функціональні зали, холи, камінні).

У число підприємств ресторанного господарства, розміщених в готелях, нерідко входять підприємства «розважального харчування» (танцбари, вар'єте), а також прискореного і здешевленого обслуговування (експрес-кафе, закусочні) іноді з системою самообслуговування.

Особливістю туристських готелів є наявність:

Ø приміщень для туристського обслуговування;

Ø туристсько-методичних кабінетів і інструкторських (для методичної роботи інструкторів з туристськими групами).

Набір цих приміщень зв'язаний із типом туристичного маршруту та способом пересування по ньому туристів.

У туристсько-спортивних готелях передбачають пункти прокату туристського, спортивного інвентаря і спорядження, наприклад: тенісних ракеток; футбольних (баскетбольних, волейбольних) м'ячів; лиж; ковзанів; саней; мисливського і риболовецького спорядження; човнів, байдарок і т. д.

Аналогічні пункти прокату можуть бути також в мотелях і кемпінгах, що розміщуються на курортах і в зонах відпочинку.

У цих готелях добре розвинений набір послуг, різноманітні підприємства ресторанного господарства, зокрема «розважального» характеру (денні і нічні бари), магазини, кіоски.

У готелях підвищеної комфортності є також: басейни; сауни; кегельбани; бари; ресторани; культурні центри.

Туристські готелі розміщують:

1) на маршрутах переміщення туристів:

Ø що віддають перевагу культурним і пізнавальним видам туризму;

Ø що пред'являють вищі вимоги до рівня комфорту і обслуговування;

2) у складі туристсько-спортивних комплексів для осілих видів
спортивного туризму із здійсненням короткочасних радіальних походів.

Туристські готелі при незначних планувальних змінах можуть бути використані для розселення і обслуговування клієнтів: що займаються автотуризмом, деякими видами спортивного і транспортного туризму; прибувають на конгреси, молодіжні зльоти, фестивалі; здійснюють різні комбіновані туристські подорожі.

По розташуванню на маршруті туристські готелі функціонують як установи:

Ø головні (початкові або кінцеві точки на лінійних, і
кільцевих маршрутах);

Ø проміжні, призначені для щодо тривалого відпочинку туристів в середині маршруту.

За сезонністю експлуатації даний тип готелів туризму використовується для цілорічної експлуатації.

Туристські бази – традиційний тип установи туризму з регламентованим контингентом відпочиваючих (наприклад,
спортсмени-гірськолижники); режимом завантаження, експлуатації (наприклад, тільки взимку); певним розпорядком роботи.

Бази призначаються для прийому на відпочинок і обслуговування головним чином планових (частково - самодіяльних) туристичних груп, що здійснюють подорожі по маршрутах, прокладених по спеціально розроблених і обладнаних піших, лижних, водних, гірських, кінних, санних, велосипедних, автобусних або комбінованих туристських трасах.

Туристські бази зазвичай розміщуються в приміських зонах відпочинку або близ курортів, у складі туристсько-оздоровчих районів або комплексів.

При відповідному економічному обґрунтуванні туристські бази можна споруджувати і в малонаселеній місцевості (забезпечивши сприятливу транспортну доступність), що володіє унікальними екскурсійними об'єктами і природнокліматичними умовами для активного відпочинку.

Туристські бази експлуатуються як головні установи туризму для організації подорожей по радіальних, лінійних і кільцевих маршрутах з не дуже тривалим (від 3 до 10 днів) перебуванням основного контингенту туристів на самій базі. У зв'язку з цим туристські бази будуються:

Ø у початкових або кінцевих пунктах туристських маршрутів для
спортивного і пізнавального видів туризму;

Ø для комбінованих туристських подорожей.

Туристські бази можуть функціонувати за принципом туристського пансіонату, тобто приймати самодіяльних туристів в «пікові» сезони на необмежений путівкою термін із забезпеченням їх всіма необхідними туристськими послугами.

Такі туристські бази ще не знайшли розповсюдження в наший країні, але можуть сприяти вирішенню актуальної проблеми організації відпочинку величезного числа самодіяльних туристів.

Вплив природно-кліматичних і ландшафтно-географічних чинників місцевості, а також обумовлена цим спеціалізація по превалюючих видах туризму викликають необхідність індивідуального підходу при виборі архітектурно-планувальних рішень туристських баз.

При цьому доцільно дотримуватися наступної диференціації туристських баз:

Ø гірські і гірськолижні;

Ø рівнинні і прибережні;

Ø водні (аквателі, флотелі, «марини»), розташовані безпосередньо на акваторіях.

На території туристських баз цілорічної дії доцільно розмістити: літні павільйони; котеджі; шале; намети; інші стаціонарні або збірно-розбірні малі мобільні засоби розміщення для сезонного розширення на 30-50% місткості в «піковий» літній період експлуатації. Сезонне розширення місткості повинне бути передбачене вже на стадії проектування.

Широкого поширення набули прийом і розміщення туристських баз (туристських готелів) безпосередньо в будівлях - пам'ятниках архітектури і історично визначних місцях (наприклад, в монастирях, фортецях і ін.). З цією метою проводиться реставрація старих будівель, архітектурних ансамблів з частковим переплануванням відповідно до нового функціонального призначення. У цих випадках туристські бази суміщають функції: засобів розміщення; специфічного туристського обслуговування; об'єктів показу, що забезпечують задоволення туристських потреб культурного характеру. Такий вид діяльності дозволяє зберегти цінну історичну і культурну спадщину.

У проміжних пунктах туристських маршрутів створюються туристські станції з термінами перебування від 3 до 5 діб, переважно в малонаселених місцевостях, для надання послуг гостинності (житло, харчування), набору культурно-побутових послуг і спортивного обслуговування туристів.

Різновидом туристських станцій є туристські притулки. Їх специфіка полягає в короткочасності прийому і обслуговування туристів в кінці окремих етапів туристського маршруту. Наприклад, це бази для короткочасного відпочинку туристів-гірськолижників на вершині гори. Наприклад, тут можна відпочити, попити чаю з медом, іноді – поспати (на декілька годин).

Як транзитні стоянки впродовж туристського маршруту використовуються туристські альтанки. Вони, розраховані на нетривале перебування (наприклад, сісти і трохи перепочіти на туристській стежці).

Дата добавления: 2014-11-16