Філософська мудрість століть 6 страница

Нескінченне — філософська категорія для вираження без­межного різноманіття матеріального світу у просторі і часі.

Номіналізм — філософське вчення, що заперечує онтологіч­не значення універсалій (загальних понять), стверджує, що універсалії — продукт мислення, а насправді загальне не існує; у середньовічній філософії — один із напрямів схоластики.

Ноосфера — сфера взаємодії природи і суспільства, в якій людська діяльність стає головним фактором їх розвитку (тех-носфера, антропосфера, соціосфера).

Об'єкт — те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності.

Одиничне — ознака предмета, що перебуває у відношенні несхожості до ознак усіх інших предметів певного фіксованого класу.

Термінологічний словник

Онтологія — вчення про буття як таке; розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття, найбільш загальні сутності та категорії сущого.

Опосередкування — відношення між двома поняттями (або об'єктами), мислиме і пізнаванне лише через третє поняття, що є підставою для відношень між першими двома.

Основне питання філософії — питання про відношення мис­лення до буття, духовного до матеріального взагалі.

Особистість — людина в сукупності її соціальних якостей.

Пантеїзм — філософське вчення про тотожність Бога і

світу.

Передбачення — обґрунтоване припущення щодо майбут­ніх явищ і подій у природі та суспільстві або щодо явищ і по­дій, які зараз невідомі, але можуть бути виявлені.

Передрікання — функція наукового пізнання, формулю­вання на основі знань щодо наявного стану об'єкта, його влас­тивостей, зв'язків, тенденцій розвитку в майбутньому.

Пізнання — процес відображення і відтворення у свідомості індивіда дійсності; отримання, оброблення, зберігання і вико­ристання людьми (суспільством) інформації про світ і самих себе; здобуття нового знання.

Плюралізм — філософська позиція, згідно з якою існують декілька або безліч незалежних одне до одного начал або видів буття (в онтології), підстав і форм знання (у гносеології).

Побут — сфера невиробничого соціального життя людей, у якій ними задовольняються матеріальні потреби (в їжі, одязі, житлі, лікуванні, підтримці здоров'я) та засвоюються духовні блага і культура спілкування, відповідно до яких вони відпо­чивають і розважаються. Побут у широкому розумінні — устрій повсякденного життя людей.

Поняття — думка, що в узагальненій формі відображає предмети і явища дійсності та істотні зв'язки між ними за до­помогою фіксації загальних і специфічних ознак, якими є властивості предметів і явищ та відношення між ними.

Порівняння — загальнонауковий метод, пізнавальна опера­ція з визначення схожості і відмінності об'єктів.

Постіндустріальне суспільство — позначення в соціології і футурології нової стадії суспільного розвитку, соціальний про-

Термінологічний словник

Термінологічний словник

грес у якій забезпечується зміною технологічних епох у всес­вітній історії.

Потворне — естетична категорія, антитеза прекрасному, осереддя негативних характеристик буття.

Потреби — необхідність у тому, без чого не можна існувати, підтримувати життєдіяльність і розвиток організму, особис­тості, соціальної групи, суспільства в цілому; внутрішній спо­нукач активності.

Правосвідомість — сукупність поглядів, ідей, що визнача­ють ставлення людей, соціальних груп і верств населення до права, законності, правосуддя, їх уявлення про правомірне і неправомірне у суспільстві.

Практика — матеріальна, предметно-чуттєва і цілеспрямо­вана діяльність людини, метою якої є освоєння і перетворення природних та соціальних об'єктів і яка є загальною основою, рушійною силою розвитку людського суспільства і пізнання.

Праця — цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на природу і вико­ристовує її з метою створення предметів для задоволення своїх потреб.

Предмет — категорія, що позначає деяку цілісність, відо­кремлену зі світу об'єктів у процесі людської діяльності і пі­знання.

Природа — весь світ у розмаїтті його форм; об'єкт науки; сукупний об'єкт природознавства.

Природжене знання — гносеологічне вчення, яке визнає на­явність знання, що має додосвідне походження, і обумовлює універсальні принципи буття і пізнання.

Причина і наслідок — філософські категорії, що відобража­ють одну з форм загального зв'язку і взаємодії явищ. Причина — явище, дія якого викликає, вчиняє, визначає, змінює або спричиняє інше явище, тобто наслідок.

Причинність — об'єктивний зв'язок між різними станами видів і форм матерії у процесах її руху і розвитку.

Проблема — питання, що об'єктивно виникає під час розви­тку пізнання; комплекс питань, вирішення яких становить суттєвий практичний або теоретичний інтерес.

Прогнозування — розробка прогнозів — суджень (з позицій імовірності) про стан певних явищ у майбутньому; спеціальне наукове дослідження перспектив розвитку явищ переважно з кількісним оцінюванням і визначенням більш-менш точних термінів змін у цих явищах.

Прогрес — тип, напрям розвитку як перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого.

Продуктивні сили — система суб'єктивних (людина) і речо­винних елементів, що здійснюють "обмін речовин" між су­спільством і природою у процесі матеріального виробництва; єдність праці "живого" та упредметненого; діалектична єдність виробників матеріальних засобів життя, засобів виробництва, науки і технологій.

Пролегомени — введення в ту або іншу науку з метою попе­реднього ознайомлення з її методами і завданнями, формулю­вання вихідних понять про предмет, що нею вивчається; попе­редній розгляд сукупності проблем, вирішення яких є неодмін­ною умовою теоретичного розвитку певної галузі знання.

Простір і час — загальні форми буття матерії, її атрибути. Простір — форма буття матерії, яка характеризує її протяж­ність, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах. Час — форма буття матерії, яка характеризує тривалість її існування, послідовність зміни ста­нів у русі і розвитку всіх матеріальних систем.

Протилежність — властивості, сторони, ознаки об'єктів, які одночасно передбачають (не існують окремо) і виключають одна одну.

Психіка — властивість високоорганізованої матерії, осо­блива форма відображення суб'єктом об'єктивної реальності за допомогою сигнальних систем.

Рабовласницька формація — суспільний лад рабства і ра­бовласництва; перша в історії людства антагоністична су­спільно-економічна формація.

Раси — групи людей одного походження, зі спільними спад­ковими морфологічними і фізіологічними ознаками, які сфор­мувалися історично.

Раціоналізм — філософський напрям, що визнає розум за джерело, основу пізнання і поведінки людей.

Термінологічний словник

Термінологічний словник

Революція (соціальна) — спосіб переходу від суспільно-економічної формації, що історично віджила, до більш прогре­сивної; докорінний якісний переворот у всій соціально-еконо­мічній структурі суспільства.

Регрес — тип розвитку від вищого до нижчого, від нового до старого, від складного до простого.

Редукціонізм — методологічний принцип, згідно з яким вищі форми матерії можуть бути повністю пояснені на основі закономірностей руху нижчих форм.

Редукція — методологічний принцип зведення певних да­них, структури, об'єкта до простіших, початкових начал.

Релятивізм — методологічний принцип абсолютизації від­носності та умовності змісту пізнання.

Рефлексія — принцип людського мислення, предметного розгляду самого знання, критичного аналізу його змісту і ме­тодів пізнання; самопізнання внутрішньої будови і специфіки духовного світу людини.

Римський клуб — міжнародна громадська організація, ство­рена в 1968 р. з метою вивчення особливостей розвитку люд­ства в епоху науково-технічної революції.

Річ — окремий предмет матеріальної дійсності, якому при­таманні відносна незалежність і стійкість існування.

"Річ у собі" — філософський термін, що позначає речі таки­ми, якими вони є самі по собі, на відміну від того, якими вони є "для нас" — у нашому пізнанні. У "Критиці чистого розуму" І. Канта "річ у собі" — те в речах, що непізнаванне.

Рішення — процес і результат вибору мети і способу дії.

Родина — мала група людей, що ґрунтується на шлюбі або кровній спорідненості і члени якої пов'язані спільністю побу­ту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою; відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.

Розвиток — незворотна, певним чином спрямована, законо­мірна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів.

Розуміння — універсальна форма опанування дійсності, осягнення і реконструкції смислового змісту явищ історичної, соціально-культурної та природної реальності.

Рух — категорія матеріалістичної діалектики для виражен­ня будь-яких змін у природі і суспільстві.

Сакралізація — наділення предметів, речей, явищ, людей "священним" (у релігійному розумінні) змістом, підкорення політичних і суспільних інститутів, соціальної і наукової дум­ки, культури і мистецтва, побутових відносин релігійному впливу.

Самопізнання — усвідомлення та оцінка людиною самої себе як суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, як осо­бистості.

Саморух — філософська категорія, для вираження змін об'єкта під впливом його внутрішніх суперечностей, чинників, умов.

Свідомість — духовний світ людини, виражений у її вчин­ках; думка, сформульована і виражена засобами мови.

Світогляд — система уявлень про світ і місце людини в ньо­му, про ставлення людини до навколишньої дійсності, до себе самої, а також обумовлені цими уявленнями основні життєві позиції та установки людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації.

Свобода — здатність людини до активної діяльності відпо­відно до своїх намірів, бажань та інтересів, у ході якої вона до­сягає поставленої мети; здатність особистості приймати рішен­ня зі знанням справи.

Свобода волі — філософське поняття для позначення само­визначення людини у своїх діях.

Секуляризація — поняття для позначення етапів вивіль­нення з-під впливу релігії всіх сфер життєдіяльності суспіль­ства і особистості.

Сенсуалізм — напрям у теорії пізнання, згідно з яким чут­ливість є головною формою достовірного пізнання.

Синтез — загальнонауковий метод пізнання і дії, поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле (систему) як у практичній діяльності, так і в процесі пізнання.

Система — сукупність елементів, що перебувають у відноси­нах і зв'язках один з одним і утворюють певну цілісність, єд­ність.

Системний аналіз — сукупність методологічних засобів у підготовці та обґрунтуванні рішень щодо складних проблем політичного, військового, соціального, економічного, науко­вого, технічного характеру.

Термінологічний словник

Термінологічний словник

Системний підхід — напрям методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого ле­жить дослідження об'єктів як систем.

Смерть — природне припинення існування живої істоти. Софістика — загальний метод пізнання і діяльності, що ґрунтується на навмисному порушенні законів і принципів формальної логіки, на використанні помилкових аргументів і доказів, що подаються як правильні.

Соціалізація — процес засвоєння людиною певної системи суспільних відносин, знань, норм і цінностей, що надає їй мож­ливість функціонувати як повноправному члену суспільства.

Соціальна мобільність — зміна індивідом або групою соці­альної позиції, місця в соціальній структурі.

Соціальне середовище — навколишні матеріальні і духовні умови існування, формування і діяльності людини.

Соціальні групи — відносно стійкі сукупності людей зі спільними інтересами, цінностями і нормами поведінки в ме­жах історично визначеного суспільства.

Спадкоємність — зв'язок між різними етапами або ступеня­ми розвитку, сутність якого полягає у збереженні елементів цілого або окремих його характеристик при переході до нового стану.

Спільнота — сукупність людей, об'єднаних історично стій­кими соціальними зв'язками і відносинами, яким притаманні загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

Споглядання — безпосереднє відношення свідомості до предмета.

Спонтанне — мимовільні явища, що виникають без зовніш­ніх організаційних дій.

Спосіб виробництва — історично-конкретна єдність про­дуктивних сил і виробничих відносин.

Спостереження — спеціальне цілеспрямоване сприйняття, обумовлене метою діяльності.

Сприйняття — цілісне відображення предметів, подій та явищ під безпосереднім впливом об'єктів реального світу на органи чуття.

Стан — категорія наукового пізнання; характеризує здат­ність матерії до вияву в різних формах своїх властивостей і від­носин.

Становлення — категорія діалектики для позначення про­цесу формування будь-якого матеріального або ідеального об'єкта.

Статистичні і динамічні закони — дві основні форми зв'язку явищ, які відрізняються за характером прогнозів. У законах динамічного типу прогнози мають точний, однозначний харак­тер; у статистичних законах прогнози мають не достовірний, а лише ймовірний характер.

Стереотип соціальний — схематизований і стандартизова­ний образ або уявлення щодо соціального об'єкта, емоційно за­барвлений, з високою стійкістю.

Стихійний матеріалізм — неусвідомлене, не оформлене фі­лософськи, несвідоме переконання в існуванні об'єктивної ре­альності.

Стрибок — процес переходу кількісних змін у якісні під час

порушення міри.

Структура — сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забез­печують збереження його основних властивостей за різних зо­внішніх і внутрішніх змін.

Структурно-функціональний аналіз — метод системного до­слідження соціальних явищ і процесів як структурно розчле­нованої цілісності, в якій кожний елемент структури має певне функціональне призначення.

Суб'єкт — носій діяльності і пізнання; індивід, соціальна група, людство в цілому.

Суб'єктивізм — світоглядна позиція виключення об'єктив­ного підходу до дійсності, заперечення об'єктивних законів природи і суспільства.

Субстанція — об'єктивна реальність з погляду її внутріш­ньої єдності; матерія в єдності всіх форм її руху; гранична осно­ва для зведення чуттєвого різноманіття і мінливості властивос­тей об'єктів до постійного, відносно стійкого і самостійно існу­ючого.

Субстрат — загальна матеріальна основа явищ.

Суперечність — у діалектиці — взаємодія протилежних, взаємовиключних складових і тенденцій предметів і явищ, які разом з тим перебувають у внутрішньому єднанні та взаємо­проникненні, виступаючи джерелом саморуху та розвитку об'єктивного світу і пізнання.

Термінологічний словник

Термінологічний словник

Суспільні відносини — різноманіття зв'язків між соціаль­ними групами та націями, а також усередині їх, у процесі їх економічного, політичного, культурного життя і діяльності.

Суспільство — відносно відокремлена від природи частина матеріального світу, форма життєдіяльності людей, що істо­рично розвивається.

Сутність і явище — філософські категорії для вираження загальних форм об'єктивного світу, його пізнання і діяльності людей. Сутність — внутрішній зміст предмета в єдності всіх різноманітних і суперечливих форм його буття; явище — зо­внішнє виявлення сутності (сутність явна, явище сутнє).

Сцієнтизм — світоглядна позиція в основу якої покладено уявлення про наукове знання як про найвищу культурну цін­ність і достатню умову для орієнтації людини у світі.

Творчість — діяльність зі створення якісно нового, такого, чого раніше не було.

Теза — вихідний момент у процесі діалектичного розвитку; разом із антитезисом і синтезом становить тріаду. Тенденція — напрям розвитку явища або процесу. Теорія — вища форма організації наукового знання, цілісне уявлення про закономірності та істотні зв'язки об'єкта.

Теорія пізнання — розділ філософії, в якому вивчаються проблеми природи пізнання та його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пі­знання, умови його достовірності, істинності.

Упредметнення — поняття, що позначає історично скоро-минуще соціальне ставлення, яке перетворює суб'єктивно-особистісні зв'язки між людьми на речові зв'язки.

Утилітаризм — принцип оцінки всіх явищ з погляду їх ко­рисності, можливості бути засобом для досягнення певної мети.

Уявлення — образ сприйнятого раніше предмета або явища, а також образ, створений продуктивною уявою; форма чуттє­вого відображення у вигляді наочно-образного знання.

Фаталізм — світогляд визначеності, заперечення об'єктив­ності випадковостей і вільного вибору.

Філогенез — процес формування певної групи організмів.

Філософія — форма суспільної свідомості, теоретичне світо­розуміння, вчення про загальні принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу; наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення.

Філософія науки — дисципліна, що досліджує структуру наукового знання, засоби і методи наукового пізнання, способи обґрунтування і розвитку знання.

Філософія права — вчення про найзагальніші теоретично-світоглядні проблеми правознавства і державознавства.

Філософська антропологія — філософське вчення про лю­дину, її сутність та природу.

Формалізація — відображення результатів мислення в точ­них поняттях або твердженнях; загальнонауковий метод пі­знання.

Функція — взаємозв'язок двох (групи) об'єктів, у якому зміна одного з них супроводжується зміною іншого (інших).

Хибна думка — неадекватне уявлення, розуміння дійснос­ті, що становить для суб'єкта пізнання видимість істинного знання.

Цивілізація — рівень, ступінь суспільного розвитку, мате­ріальної та духовної культури.

Цілісність — узагальнена характеристика об'єктів зі склад­ною внутрішньою структурою.

Ціннісні орієнтації — елементи внутрішньої структури осо­бистості, закріплені її життєвим досвідом та всією сукупністю переживань, що відділяють значуще, істотне для особи від не­значущого, неістотного.

Цінність — річ, явище, процес, значущі для людей.

Час — атрибут, загальна форма буття матерії, що виражає тривалість буття і послідовність зміни станів усіх матеріаль­них систем і процесів у світі.

Частина і ціле — філософські категорії для вираження від­ношень між сукупністю предметів або елементів окремого об'єкта, а також зв'язку, що їх об'єднує і спричинює появу но­вих, інтегративних властивостей і закономірностей, не власти­вих предметам в умовах їх роз'єднаності.

Шлюб — історично зумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що ви-

Термінологічний словник

значає їхні права і обов'язки одне до одного та до дітей. Шлю­бом упорядковується і реалізується природна потреба людей у продовженні роду відповідно до соціальних умов і культури.

Шовінізм — проповідь національної винятковості, проти­ставлення інтересів однієї нації інтересам інших націй, поши­рення національного чванства, розпалювання національної ворожнечі та ненависті.

Якість — філософська категорія, що виражає невіддільну від буття об'єкта його суттєву визначеність, завдяки якій він є саме цим, а не іншим об'єктом.

Дата добавления: 2014-11-16