Структура потреб

Економічні потреби суспільства їх суть та структура

В зарубіжній економічній теорії під виробництвом розуміють процес надання благ та створення прямих і непрямих послуг споживачів. При цьому виробництво йде і при споживанні виробничих ресурсів (благ та послуг). Багато економістів визначають виробництво, як ціле напрямлену діяльність людини направлену на забезпечення їх потреб.

Забезпечення людських потреб є метою будь-якого виробництва. В економічній літературі існують різні визначення сутності потреб. Одні автори вважають, що потреби – це основні запроси або нужди у будь-чому (досягнення об’єктивно необхідних умов матеріального та духовного життя); інші розглядають їх, як об’єктивно необхідні умови життя, як вираження цих умов, або як необхідність їх досягнення; треті уявляють потреби як відношення людини до світу речей або зовнішньої матерії; четверті розглядають потреби як стан невдоволеності, що відчувається людиною, з якою він намагається вийти, або як деякий стан вдоволеності, який людина намагається продовжити. На підставі вище сказаного можна зробити висновки, що потреба – це об’єктивний стан людини, що виражає протиріччя між наявним та необхідним, пробуджуючи його до дій. Зв'язок між потребою і виробництвом носить взаємозалежний характер. З одного боку потреби являють собою внутрішньо збуджуючий мотив виробництва. З іншого боку виробництво, виробляючи конкретні види матеріальних і духовних благ, народжують конкретну потребу з них. Потреби зароджуються зовсім не випадково, не з фантазії. Їх виникнення зумовлене самим виробником. Так загальна потреба в телевізорах або ПК виникла лише на базі організації достатнього масового їх виробництва.

По відношенню до масштабів і структури виробництва економічні потреби поділяються на: абсолютні, перспективні, ті що виражають споживчу систему суспільства (максимальний об’єм засвоєних виробником, суспільством, якби був у наявності; дійсні, необхідні, які можуть бути забезпечені при досягнутому рівні розвитку виробництва, оптимальному ході співробітництва, належні до забезпечення, які можуть бути забезпечені при фактичному стані виробництва з урахуванням відхилень від оптимуму, фактично забезпечені потреби.

В умовах товарного виробництва належні до забезпечення потреби виступають у формі платоспроможного попиту, а фактично у формі забезпеченого попиту. В залежності від ролі у виробництві робочої системи розрізняють фізичні, інтелектуальні і соціальні потреби. З погляду рівня розвитку суспільства розрізняють елементарні (фізичні) та вищі (соціальні) потреби. З погляду рівня розвитку суспільства розрізняють елементарні потреби. В залежності від суспільної структури виділяють потреби суспільства в цілому, потреби класів, соціальних груп, окремих людей. У сучасній економічній літературі частіше зустрічається поділ на первинні (необхідні) і вторинні (надлишкові).

Первинні потреби – це потреби в їжі, напоях, одязі і т. ін.

Вторинні потреби – зв’язані переважно з духовною, інтелектуальною діяльністю людини. Вони забезпечуються після вдоволення первинних. Первинні потреби не можуть бути заміщені одні іншими. Ділення потреб на первинні і вторинні індивідуально для кожної людини.

Потреби поділяються на еластичні і не еластичні, більш жорсткі; вторинні потреби – еластичні. Жорсткі не відміняються протягом довгого часу, але швидко змінюються, як тільки з’являються у розпорядженні необхідні для їх забезпечення (потреба у воді). Економічні потреби мають історичний характер. Вони органічно пов’язані з умовами існування суспільства, соціальних та окремих людей.

Дата добавления: 2014-11-16