Оцінка медичною сестрою стану імунної системи

Імунна система забезпечує здатність організму відповідати на дію інфек­ційних і неінфекційних антигенів клітинними і гуморальними реакціями. Ця властивість зумовлена двома видами імуноцитів: Т-лімфоцитами (тимусо- залежними), які реагують з антигеном безпосередньо і здійснюють клітинні імунні реакції; В-лімфоцитами, що перетворюються під впливом антигену на плазматичні клітини, які виробляють імуноглобуліни (антитіла), що забезпе­чують гуморальні імунні реакції. При надходженні антигенних речовин в організм імунна система здійснює розпізнавання антигену та розмноження Т- і В-лімфоцитів, яке закінчується утворенням субпопуляцій лімфоцитів (Т- кілери, Т-хелпери, Т-супресори) і антитіл (Ig M, Ig D, Ig E, Ig A, Ig G). Утворен­ня комплексів антиген-антитіло активують лейкоцити крові та біологічно активні речовини, що прискорюють інактивацію антигену в організмі і ство­рення стійкого імунітету. Організм здатний давати імунну відповідь на вели­чезну кількість різних антигенів і навіть штучно створених речовин. Така імунна відповідь зумовлена значною кількістю різних видів імуноцитів, вона має свої особливості, які впливають на розвиток патологічних процесів в організмі. За загальною оцінкою стану імунної системи і особливостями її при розвитку патологічних процесів можна виділити такі її зміни і порушення.

Гіперфункція імунної системи розвивається при напруженні цієї сис­теми на дію антигену і надходженні імунних стимуляторів. При гіперфункції імунної системи в організмі можуть створюватись умови для розвитку алергії.

Гіпофункція імунної системи є дуже поширеним порушенням. Захво­рювання, що супроводжуються гіпофункцією імунної системи, поділяються на імунодефіцитні (спадкові) та імунодепресивні (набуті). Найбільш частою причиною гіпофункції імунної системи є порушення розвитку вилочкової залози, вплив іонізуючого випромінювання, приймання цитостатичних (про­типухлинних) препаратів і ін.

При недостатності Т-лімфоцитів знижується або втрачається здатність відторгати трансплантат (пересаджене серце, нирку та ін.) із організму донора.

Дисфункція імунної системи може розвинутись, наприклад, у разі зни­ження функції Т-лімфоцитів, що призводить до недостатньої стійкості орга­нізму проти інфекції (мікроби, віруси, гриби). Дефіцит В-лімфоцитів вияв­ляється зниженням гуморальних імунних реакцій у зв'язку з нестачею іму- ноглобулінів одного або кількох класів. При цьому може виникати зниження стійкості проти стрептококової, пневмококової, кишкової інфекції і ін.

На стан імунної системи впливають: система комплементу, яка скла­дається з білків сироватки крові; біологічно активні речовини і фагоци­тарна (поглинаюча) активність лейкоцитів.

Усі результати обстеження хворого і міркування стосовно діагнозу та лікування фіксуються в основному документі, передбаченому законодавством для стаціонарного хворого - в карті стаціонарного хворого (історія хворо­би). Для хворого, який лікується амбулаторно, заносять усі дані у медичну карту амбулаторного хворого.

Дата добавления: 2014-11-18